Рішення № 12455303, 22.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/45922.11.10 За позовомКомерційного товариства «Лана Со., LTD»(Товариство з обмеженою відповідальністю)

ДоФірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю

Простягнення 53602,73 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

від позивача:                     Михайлова Н.Д. –дов. № 21 від 20.07.10 р.

                              Нетребенко О.С. –дов. № 21 від 20.07.10 р.                     

від відповідача:           Саєнко Ю.В. –дов. № б/н від 22.04.10 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комерційного товариства «Лана Со., LTD»(Товариство з обмеженою відповідальністю»до Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 17503,70 грн. основного боргу, 3751,56 грн. інфляційних нарахувань, 952,39 грн. трьох процентів річних та 3203,18 грн. за контрактом № 57 від 14.08.08 р.; 19423,79 грн. основного боргу, 4156,69 грн. інфляційних нарахувань, 1056,87 грн. трьох процентів річних та 3554,55 грн. пені за контрактом № 58 від 14.08.08 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.10 р. було порушено провадження у справі № 37/459, розгляд справи призначено на 01.11.10 р., зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 01.11.10 р. надав суду документи на виконання вимог ухвали від 24.09.10 р. та оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.11.10 р. надав усні пояснення по суті спору, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у позові повністю, заявив про застосування строків позовної давності та про неправомірне об’єднання позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, оголосив перерву в судовому засіданні 01.11.10 р. до 15.11.10 р. з метою витребування у позивача письмових пояснень відносно того, за який період нараховано пеню, інфляційні нарахування та три проценти річних.

У судовому засіданні 15.11.10 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.11.10 р. надав усні пояснення по суті спору, повторно пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, у судовому засіданні 15.11.10 р. судом було оголошено перерву до 22.11.10 р. для дослідження доказів у справі.

У судове засідання 22.11.10 р. представник позивача не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.11.10 р. надав суду доповнення до відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Комерційним товариством «Лана Со., LTD»(Товариство з обмеженою відповідальністю) (постачальник) та Фірмою «Т.М.М.»- Товариством з обмеженою відповідальністю (покупець) були укладені контракти № 57 та № 58 від 14.08.10 р., відповідно до умов яких постачальник продає, а покупець купує комплекти штор та карнизів (товар).

Згідно з п. 2.1 контракту № 57 від 14.08.08 р., загальна вартість товару, що постачається за даним контрактом, складає 35007,39 грн.

Відповідно до п. 2.1 контракту № 58 від 14.08.08 р., загальна вартість товару, що постачається за даним контрактом, складає 38840,10 грн.

Згідно з п. 3.1 вищезазначених контрактів, покупець повинен здійснити 50 % передоплати замовленого товару.

У відповідності до п. 3.2 контрактів № 57 та № 58 від 14.08.08 р., строк поставки товару постачальником визначається 45 календарними днями з дня здійснення передоплати.

Згідно з п. 3.3 контрактів № 57 та № 58 від 14.08.08 р., покупець зобов’язаний сплатити остаточну суму контрактів на протязі трьох банківських днів після підписання сторонами акту прийняття-здачі наданих послуг.

Відповідно до п. 4.1 вищезазначених контрактів, прийняття-передача товару здійснюється сторонами в порядку, передбаченому діючими в Україні інструкціями про прийняття товару за якістю та кількістю.

Позивач пояснив суду, що ним на виконання умов контрактів № 57 та № 58 від 14.08.08 р., було виставлено відповідачеві рахунки-фактури № 037/С від 11.08.08 р. на суму 38840,10 грн. та № 027/С від 02.08.08 р. на суму 35007,39 грн., а відповідачем 05.09.08 р. здійснена передплата у розмірі - 36927,49 грн., що підтверджується банківською випискою (належним чином засвідчена копія банківської виписка додана до матеріалів справи).

Підписаними та скріпленими печатками сторін актами виконаних робіт від 24.10.08 р. була засвідчена сторонами поставка товару за умовами контрактів № 57 та № 58 від 14.08.08 р.

Однак відповідач свої зобов’язання, щодо остаточного розрахунку за отриманий товар за контрактами № 57 та № 58 від 14.08.08 р. не здійснив, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 36920,00 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензіями № 1 та № 2 від 12.01.10 р., згідно з якими вимагав сплатити суми боргу за контрактами № 57 та № 58 від 14.08.08 р., а також інфляційні нарахування, три проценти річних та пеню.

Відповідач листами (вихідний № 238/04 омтс від 07.04.09 р., № 199/03-юр від 23.03.09 р. та 651/09 омтс від 11.09.09 р.) визнавав свою заборгованість перед Комерційним товариством «Лана Со., LTD»(Товариство з обмеженою відповідальністю), просив врахувати тяжке економічне становище на будівельному ринку, світову фінансову кризу, які спричинили тяжке фінансове становище підприємства, у зв’язку з чим просив розстрочити виплату заборгованості або для погашення заборгованості пропонував прийняти від нього транспортні послуги.

Комерційне товариство «Лана Со., LTD»(Товариство з обмеженою відповідальністю) листами № 4 від 12.02.10 р. та № 10 від 18.02.10 р. повторно зверталось до Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю з проханням сплатити вищезазначену заборгованість, однак відповідач заборгованість не сплатив.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення 17503,70 грн. основного боргу, 3751,56 грн. інфляційних нарахувань, 952,39 грн. трьох процентів річних та 3203,18 грн. за контрактом № 57 від 14.08.08 р.; а також 19423,79 грн. основного боргу, 4156,69 грн. інфляційних нарахувань, 1056,87 грн. трьох процентів річних та 3554,55 грн. пені за контрактом № 58 від 14.08.08 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, тоді як відповідач за цей товар розрахунок здійснив не в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву обґрунтував порушення свого зобов’язання за контрактами № 57 та № 58 від 14.08.08 р. частиною 3 статті 538 Цивільного кодексу України, зазначивши, що поставка товару була затримана на 5 днів, що підтверджується актами виконаних робіт від 24.10.08 р.

Згідно вимог частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитись від його виконання частково або в повному обсязі.

У відповідності до п. 5.1 контрактів № 57 та № 58 від 14.08.08 р., претензії щодо кількості та якості товару пред’являються покупцем в порядку та строки, передбачені законодавством України.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів, які б підтвердили його звернення з претензіями щодо строків постачання товару за контрактами № 57 та № 58 від 14.08.08 р., у зв’язку з чим судом не приймаються до уваги посилання відповідача на ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України. Крім того, Фірма «Т.М.М.»- Товариство з обмеженою відповідальністю в листах (вихідний № 238/04 омтс від 07.04.09 р., № 199/03-юр від 23.03.09 р. та 651/09 омтс від 11.09.09 р.) визнавала свою заборгованість перед позивачем.

Дослідивши матеріали справи № 37/459, суд встановив, що позивач припустився помилки, щодо розрахунку розміру основного боргу за контрактами № 57 та № 58 від 14.08.08 р.

Відповідачем була здійснена передплата у розмірі 36927,49 грн., яка складається з 17503,70 грн. ( попередня оплата в розмірі 50 % від суми за контрактом № 57 від 14.08.08 р.) та 19423,79 грн. (сума попередньої оплати за контрактом № 58 від 14.08.08 р.).

Враховуючи вищенаведене, основний борг за контрактом № 57 від 14.08.08 р. становить 17503,69 грн., за контрактом № 58 від 14.08.08 р. –19416,31 грн.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 36920,00 грн. грн. основного боргу, а відповідач їх визнав, то позов Комерційного товариства «Лана Со., LTD»(Товариство з обмеженою відповідальністю) в частині стягнення з Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю суми основного боргу за контрактами № 57 та № 58 від 14.08.08 р. у розмірі 36920,00 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Комерційне товариство «Лана Со., LTD»(Товариство з обмеженою відповідальністю) просить суд також стягнути з відповідача 3751,56 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.11.08 р. до 31.08.10 р. та 966,78 грн. трьох процентів річних за період з 30.10.08 р. до 01.09.10 р. за контрактом № 57 від 14.08.08 р., та 4156,69 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.11.08 р. до 31.08.10 р., 1072,83 грн. трьох річних процентів за період з 30.10.08 р. до 01.09.10 р, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати за поставлений товар.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця –червня.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань та річних процентів Господарським судом міста Києва було виявлено арифметичні помилки, у зв’язку з чим судом виконано власні розрахунки цих вимог з урахуванням зазначених позивачем періодів.

Розрахунок інфляційних нарахувань:

Період заборгованості Сума заборгованості (СЗ) Кількість днів прострочення Індекс інфляції за заданий період заборгованості Сума інфляційного нарахування

01.11.08 р. –31.08.10 р.17503,696691,2143745,79

01.11.08 р. –31.08.10 р.19416,316691,2144155,09

ВСЬОГО:7900,88

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за порушення грошового зобов’язання інфляційне нарахування у розмірі 7900,88 грн.

Розрахунок розміру 3 % річних

Сума

заборгованості,

грн. Річні % Період

прострочення Кількість днів

прострочення Сума річних,

грн.

17503,69 3 %30.10.08 р. –31.12.08 р.6390,39

01.01.09 р. –01.09.10 р.609876,14

19416,31 3 %30.10.08 р. –31.12.08 р.63100,26

01.01.09 р. –01.09.10 р.609971,88

ВСЬОГО:2038,67 Таким чином, при розрахунку судом трьох річних процентів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за порушення грошового зобов’язання було встановлено, що стягненню підлягають три річних проценти у розмірі більшому, ніж заявлено позивачем.

Проте, оскільки господарський суд при прийнятті рішення обмежений розміром заявлених позовних вимог, то за таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляційне нарахування в сумі 2009,26 грн., тобто –в межах заявлених позовних вимог.

Також Комерційне товариство «Лана Со., LTD»(Товариство з обмеженою відповідальністю) просить суд стягнути з відповідача 6757,73 грн. пені за порушення договірного зобов’язання щодо оплати отриманих товарів за контрактами № 57 та № 58 від 14.08.08 р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.2. договором поставки № 08-07/09К від 30.06.09 р., у випадку прострочення оплати товару, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період нарахування пені.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідач у судовому засіданні 01.11.10 р. до відзиву на позовну заяву додав заяву про застосування строків позовної давності щодо стягнення пені.

У відповідності до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі статтею 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п. 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки зобов’язання щодо стягнення пені настало з 30.10.08 р., то термін пред’явлення вимоги про стягнення пені закінчився 30.10.09 р.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 6757,73 грн. за невиконання грошового зобов’язання відповідачем за контрактами № 57 та № 58 від 14.08.08 р., у зв’язку з тим, що термін позовної давності для пред’явлення даної вимоги сплинув.

Враховуючи вищенаведене, позов Комерційного товариства «Лана Со., LTD»(Товариство з обмеженою відповідальністю) до Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі даного позову Комерційним товариством «Лана Со., LTD»(Товариство з обмеженою відповідальністю) було сплачено державне мито відповідно до платіжного доручення № 2827 від 16.07.10 р. в сумі 661,00 грн., тоді як, відповідно до норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів»із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доході громадян. У відповідності до ціни позову у даній справі позивач повинен був сплатити 536,03 грн. За таких обставин зайво сплачене державне мито у розмірі 124,97 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю (03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б, код ЄДРПОУ 14073675) на користь Комерційного товариства «Лана Со., LTD»(Товариство з обмеженою відповідальністю) (01004, м. Київ, вул. Льва Толстого, 5-А, код ЄДРПОУ 16462553) 36 920 (тридцять шість тисяч дев’ятсот двадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 7 900 (сім тисяч дев’ятсот) грн. 88 коп. інфляційних нарахувань, 2 009 (дві тисячі дев’ять) грн. 26 коп. трьох процентів річних, 468 (чотириста шістдесят вісім) грн. 30 коп. витрат по сплаті державного мита та 206 (двісті шість) грн. 18 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті позовних вимог відмовити.

4.          На підставі даного рішення повернути Комерційному товариству «Лана Со., LTD»(Товариство з обмеженою відповідальністю) (01004, м. Київ, вул. Льва Толстого, 5-А, код ЄДРПОУ 16462553) з Державного бюджету України державне мито в сумі 124 (сто двадцять чотири) грн. 97 коп., що перераховане платіжним дорученням № 2827 від 16.07.10 р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

           Суддя           Гавриловська І.О.