Рішення № 12455286, 17.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/48017.11.10

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі Київської філії «Сіті»

До Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

Про стягнення 15196,95 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача: Гресько О.П. предст. (дов. у справі);

від відповідача: Кучма О.Л. предст. (дов. у справі);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 15196,95 грн. в порядку регресу, а також судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 13.10.2010 було порушено провадження у справі № 47/480, розгляд якої призначено на 28.10.2010.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.10.2010, розгляд справи, у звязку з неявкою представника відповідача у судове засідання, було відкладено на 17.11.2010.

В судовому засіданні 17.11.2010 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, відповідно до полісу добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19G-0141087 від 04.02.2008, було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 15196,95 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Представник відповідача в судове засідання 17.11.2010 з”явився, відзиву на позовну заяву не надав, однак в судовому засіданні надав суду усні пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 17.11.2010 представникам сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.02.2008 року між позивачем ВАТ УСК «Дженералі Гарант», як страховиком та ОСОБА_1., як страхувальником, було укладено договір (поліс) добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності №19G-0141087, згідно умов якого обєктом страхування є транспортний засіб марки Opel Vectra, державний номерний знак НОМЕР_1. Умовами цього договору сторонами було погоджено, що до переліку страхових ризиків включено дорожньо-транспортні пригоди.

Згідно полісу обовязкового страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/8276496 від 09.08.2008, між відповідачем ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», як страховиком та гр.ОСОБА_2, як страхувальником, було укладено договір обовязкового страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строком дії з 09.08.2008 по 08.08.2009, з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну 35000,00 грн., франшиза 0,00 грн., забезпечений транспортний засіб автомобіль марки Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_2.

Згідно довідки ГУМВС України в м. Києві від 07.11.2008, 07.11.2008 на а/д Київ-Одеса на 21 км., сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки Opel Vectra, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1. (власника ТЗ) та автомобіля Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2. (власника ТЗ), внаслідок якого відбулось пошкодження автомобілів.

Відповідно до Постанови Тетіївського районного суду Київської області від 02.12.2008 у справі 3-5354/08, гр. ОСОБА_2. визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адмінстягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до Висновку спеціаліста № С-36 експертного автотоварознавчого дослідження, з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного експертом Горобець Р.В. на замовлення позивача, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки Opel Vectra, державний номерний знак НОМЕР_1 складає 18937,10 грн.

Згідно страхового акту № 54955 від 16.03.2009, пошкодження транспортного засобу марки Opel Vectra, державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яке сталося 07.11.2008 на а/д Київ-Одеса на 21 км., за участю застрахованого автомобіля марки Opel Vectra, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1. (власника ТЗ) та автомобіля Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 15196,95 грн.

Відповідно до платіжного доручення №2984 від 23.06.2009, позивачем було виплачено страхове відшкодування в сумі 15196,95 на користь АТ «Автоцентр на Кільцевій»з призначенням платежу «Страхове відшкодування згідно страхового акту № 54955 ».

Відповідно до регресної вимоги за вих. № 684/54955 від 17.12.2009, позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату 15196,95 грн. виплаченого позивачем страхового відшкодування.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 року, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до п.15.1 ст. 15 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» договори обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду заподіяну життю, здоровю третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач на виконання умов полісу добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності №19G-0141087 від 04.02.2008 перерахував страхове відшкодування в розмірі 15196,95 грн., оскільки згідно довідки ГУ МВС України в м. Києві, 07.11.2008 на а/д Київ-Одеса на 21 км. сталася ДТП, за участю застрахованого автомобіля марки Opel Vectra, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1. (власника ТЗ) та автомобіля Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, внаслідок чого відбулось пошкодження автомобіля марки Opel Vectra, державний номерний знак НОМЕР_1, а відповідно до страхового акту №54955 від 16.03.2009, позивачем дану подію визнано страховим випадком.

Також, враховуючи те, що відповідно до Постанови Тетіївського районного суду Київської області від 02.12.2008 у справі 3-5354/08, водія ОСОБА_2. цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача, визнано винним у вчиненому правопорушенні та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідачів, щодо відшкодування останніми понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 15 196,95 грн. в порядку регресу - є обґрунтованою та законною, була доведена позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути в порядку регресу з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(код ЄДРПОУ 00034186, місцезнаходження: 01032 м. Київ, вул. Жилянська, 75) на користь Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(код ЄДРПОУ 16467237, місцезнаходження: 01042, м. Київ, провул. Новопечерський, 19/3) в особі Київської філії «Сіті»(код ЄДРПОУ 24580961, місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. Златоустівська, 35) суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 15 196 (п'ятнадцять тисяч сто девяносто шість) грн. 95 коп., а також 151 (сто пятдесят одна) грн. 97 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

дата складання повного тексту рішення 22.11.2010