Рішення № 12455246, 15.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/38515.11.10

За позовом Державного підприємства Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон»

до відповідача: Державного підприємства «Центральна дирекція з управління та реконструкції спортивних споруд»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники сторін:

від позивача: Марченко Н.О.- представник (дов. від 03.11.2010р.)

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон»(далі - позивач) звернулося із позовом про стягнення заборгованості з Державного підприємства «Центральна дирекція з управління та реконструкції спортивних споруд»(далі –відповідач) у розмірі 41000,00 грн. –основного боргу, пеню –5528,82 грн., всього: 46528,82 грн..

Ухвалою від 14.10.2010р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.11.2010р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно укладеного договору зберігання № 20 від 12.07.2009р. позивач прийняв на платне зберігання холодильне обладнання Climaveneta (10 шт.) та блок системи акліматизації і осушення повітря Energent (11 шт.). 31 грудня 2009р. позивач повернув майно відповідачу, про що свідчить акт приймання-передачі, однак поклажодавець не розрахувався з позивачем за надані послуги. У зв’язку з тим, що відповідачем порушено умови договору зберігання № 20, з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 5528,82 грн.

На виконання вимог ухвали від 14.10.2010р. позивач здійснив перерахунок пені з урахуванням обмежень по строку нарахування встановлених ч. 6 ст. 232 ГПК України, розмір якої становить –4097,19 грн. Наданий позивачем перерахунок пені суд приймає як уточнення суми заявленої до стягнення в частині розміру пені.

Відповідач вимог суду не виконав, відзиву на позов не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштової кореспонденції (витяг на підтвердження місцезнаходження відповідача з ЄДРПОУ наявний в матеріалах справи).

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між ДП Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон»(зберігач за договором) та ДП «Центральна дирекція з управління та реконструкції спортивних споруд»(поклажодавець за договором) був укладений договір зберігання № 20.

В порядку та на умовах визначених цим договором, із підписанням актів приймання-передачі, що є невід’ємною частиною договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на платне зберігання майно, згідно додатку № 1 до даного договору на період з 12 липня 2009р. по 31 грудня 2009р.

13 липня 2009р. сторони підписали акт приймання-передачі майна за договором зберігання № 20 від 12.07.2009р., за яким зберігач прийняв, а поклажодавець передав наступне майно: холодильне обладнання Climaveneta (10 шт.) та блок системи акліматизації і осушення повітря Energent (11 шт.).

Укладений договір за правовою природою є договором зберігання майна загальні положення щодо договорів даного виду передбачені у главі 66 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

В силу положень частини 1 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Поклажодавець розраховується зі зберігачем за збереження майна із розрахунку 41000,00 грн. з урахуванням ПДВ, за період з 12 липня 2009р. по 31 грудня 2009р., що передбачено п. 2.1 договору. Зазначена сума перераховується поклажодавцем в безготівковій формі на розрахунковий рахунок зберігача протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акту здачі-прийняття робіт/надання послуг. Даний акт підписується сторонами наприкінці терміну зберігання, відповідно до п. 2.2 договору.

Акт приймання передачі майна від 31 грудня 2009р. за яким позивач передав, а відповідач прийняв майно, що було передано на зберігання, сторонами підписаний, однак розрахунок за надані послуги відповідач не здійснив, що й підтверджується матеріалами справи.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи положення п. 2.2 договору № 20 від 12 липня 2009р. строк виконання зобов’язання щодо оплати послуг зберігання у відповідача настав (оплата у розмірі 41000,00 грн. (п. 2.1) мала бути здійснена протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акту здачі-прийняття робіт/надання послуг).

11 серпня 2010р. (вих. № 221) позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості за договором № 20 від 12.07.2009р. у розмірі 46117,53 грн. (41000,00 грн. –борг + 5117,53 грн. пеня). Відповідач залишив претензію без відповіді на задоволення.

Враховуючи відсутність доказів оплати за послуги зберігання майна згідно договору № 20, вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 41000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Пунктом 5.2 договору передбачено, у разі, якщо поклажодавець прострочив виконання зобов’язання щодо оплати за зберігання майна, поклажодавець сплачує зберігачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем по сплаті послуг зберігання з 12 липня 2009р. по 31 грудня 2009р., враховуючи акт приймання-передачі майна від 31.12.2009р., суд погоджується з розрахунками суми пені (4 097,19 грн.) здійсненими з урахуванням виникнення строку оплати (періоду прострочення), наданим позивачем і вважає такі обґрунтованими.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, доказів здійснення оплати послуг зберігання майна за договором № 20 від 12.07.2009р. за період з 13 липня 2009р. по 31 грудня 2009р. у відповідності з положеннями і у строки встановлені договором суду не представлено, та виходячи з наведеного, позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 450,97 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 228,73 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Центральна дирекція з управління та реконструкції спортивних споруд»(01023, м. Київ, вул. Еспланадна, 42, код ЄДРПОУ 33636270, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Державного підприємства Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон»(03680, проспект Академіка Глушкова, 9, код ЄДРПОУ 04539931, на будь-який його рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) 41000,00 грн. (сорок одна тисяча гривень 00 копійок) –суму основного боргу, 4097,19 грн. (чотири тисячі дев’яносто сім гривень 19 копійок) –пеню, 450,97 грн. (чотириста п’ятдесят гривень 97 копійок) –державного мита та 228,73 грн. (двісті двадцять вісім гривень 73 копійки) –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

дата підписання повного тексту рішення 24.11.2010р.