Рішення № 12455233, 22.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/10222.11.10 За позовом Об'єднання підприємств "Українська Ліга музичних прав" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбо-Плюс"

про стягнення 12 000,00 грн.,

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Ісаєнко А.В. –представник за довіреністю № б/н від 08.07.2010 р.

Від відповідача: Сацька Б.Д. –представник за довіреністю № б/н від 21.09.2010 р.

Обставини справи:

Об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбо-Плюс" про стягнення 12 000,00 грн. винагороди за публічне виконання фонограм та зафіксованих у них виконань за лютий, травень, липень, серпень, жовтень, грудень 2009 р. та січень-квітень 2010 р. за Договором № Київ/02/12/08 від 22.12.2008 р.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання вимог наведеного договору він надав відповідачу дозвіл на використання шляхом публічного виконання в належних відповідачу закладах громадського харчування музичних творів з текстом або без тексту, зафіксованих в опублікованих з комерційною метою фонограмах та/або їх примірниках, а також фонограм та зафіксованих у них виконань творів, проте відповідач, в порушення умов даного договору, не виконав зобов’язання щомісячно сплачувати позивачу винагороду за публічне виконання фонограм у зазначених закладах громадського харчування. Зазначена сума включає в себе суму основного боргу за вказаним договором за період десяти місяців дії договору. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою суду від 11.06.2010 р. було порушено провадження у справі № 54/102, розгляд справи призначено на 07.07.2010 р.

Представником позивача у судовому засіданні 07.07.2010 р. подано клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.

Представник позивача також подав заяву про збільшення розміру позовних вимог на 2 400,00 грн. Нова ціна позову згідно із розрахунком позивача складає 14 400,00 грн. Заява прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача у судове засідання 07.07.2010 р. не з’явився, про причини неявки не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Ухвалою суду від 07.07.2010 р. продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 28.07.2010 р.

28.07.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволене.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.07.2010 р. подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 28.07.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 22.09.2010 р. о 15:45 год.

За розпорядженням Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 11.10.2010 р. № 32 у зв’язку з перебуванням судді Демченко Т.С. на лікарняному та з метою уникнення затягування розгляду справи, справу № 54/102 передано для подальшого розгляду судді Гумезі О.В.

Ухвалою суду від 25.10.2010 р. справу № 54/102 прийнято до провадження суддею Гумегою О.В. та призначено розгляд справи на 08.11.2010 р. о 09:50 год.

Представник позивача в судовому засіданні 08.11.2010 р. подав документи на виконання вимог ухвали суду від 25.10.2010 р., а також заяву про збільшення розміру позовних вимог на 4800,00 грн. (сума, на яку збільшилась заборгованість по сплаті винагороди за липень –жовтень 2010 р.)

Відповідно до 4 ст. 22 ПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині.

Вищий господарський суд України в п. 3.7 роз’яснення від 18.09.1997 року № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” зазначає, що під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Судом в засіданні встановлено, що позивачем у вищезазначеній заяві про збільшення розміру позовних вимог було збільшено суму позову за тією ж вимогою (стягнення винагороди за публічне виконання фонограм та зафіксованих у них виконань), яку було заявлено у позовній заяві. Крім того, позивачем оплачено держмито в частині збільшення позовних вимог (платіжні доручення № 2 від 21.09.2010 р., № 150 від 04.11.2010 р. в матеріалах справи) та надані докази направлення цієї заяви відповідачу (фіскальний чек № 5471 від 05.11.2010 р. з описом вкладення у цінний лист в матеріалах справи).

З огляду на наведене, суд прийняв заяву про збільшення розміру позовних вимог. А тому нова ціна позову, виходячи з якої розглядається спір, складає 19200,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.11.2010 р. подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у зв»язку з тим, що вважає Договір № Київ/02/12/08 від 22.12.2008 р. неукладеним, так як сторони при його укладенні не досягли згоди з усіх істотних умов, зокрема, стосовно об»єкта авторських та суміжних прав, дозвіл на використання якого надавався позивачем відповідачу. В свою чергу, неукладений договір не породжує жодних прав та обов»язків для сторін, а тому у відповідача не виникло право вимоги до відповідача про виплату винагороди за спірним договором.

Представник позивача в судовому засіданні 08.11.2010 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Представник відповідача усно заперечував щодо заявлених позовних вимог з огляду на викладене ним у відзиві на позов.

В судовому засіданні 08.11.2010 р., на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 22.11.2010 р. о 10:50 год.

Представник позивача в судовому засіданні 22.11.2010 р. подав заперечення на відзив відповідача, відповідно до якого не визнає обґрунтованими наведені відповідачем у відзиві підстави для звільнення відповідача від виконання його договірних зобов»язань по спірному договору.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 22.11.2010 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.12.2008 р. між Об`єднанням підприємств "Українська Ліга музичних прав", визначеним як Ліга (позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейнбо-Плюс", визначеним як Компанія (відповідач), було укладено Договір № Київ/02/12/08 (надалі –Договір).

Предметом наведеного Договору у відповідності до п.п. 1.1, 1.2 сторони визначили:

- видачу Лігою Компанії дозволу на публічне виконання фонограм та зафіксованих в них виконань (надалі –Фонограми) в закладах, зазначених в Додатках до Договору;

- зобов»язання Компанії сплачувати Лізі узгоджену в Додатках до цього Договору винагороду за публічне виконання Фонограм.

Умовами Договору визначені права та обов»язки сторін, зокрема, обов»язок Ліги (позивача) самостійно розподіляти та сплачувати правовласникам винагороду, отриману від Компанії (п. 2.1.1 Договору), обов»язок Компанії (відповідача) не пізніше п'яти днів після закінчення звітного місяця виплачувати Лізі винагороду, узгоджену сторонами у відповідних Додатках до Договору, Компанія перераховує винагороду на розрахунковий рахунок Ліги, який зазначено в Договорі (п. 2.2.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору сторони узгодили, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами и діє до 31.12.2009 р., при цьому п. п. 2.2.1, 2.2.5 Договору залишаються в силі до повного виконання Компанією своїх зобов'язань, що виникли під час дії Договору. У випадку, якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної вище дати припинення дії Договору, він вважається пролонгованим ще на один рік і так далі.

До наведеного Договору сторони уклали Додаток № 1, в якому наведений перелік закладів, в яких Компанія здійснює публічне виконання фонограм, та Додаток № 2, відповідно до якого сторони погодили загальну суму щомісячної винагороди з дня набуття чинності Договору у розмірі 1200,00 грн. та зазначили, що наведена сума щомісячно перераховується на розрахунковий рахунок Ліги відповідно до умов Договору (п. 1.2 Додатку № 2 до Договору).

Враховуючи наведені умови Договору, позивач зазначив, що відповідач в порушення умов Додатку № 2 до Договору не здійснив оплату винагороди за 16 місяців (за лютий, травень, липень, серпень, жовтень, грудень 2009 р. та січень-жовтень 2010 р.) у загальному розмірі 19200,00 грн. (з урахуванням поданих суду заяв про збільшення позовних вимог). А тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості по сплаті винагороди за Договором за наведений період та у наведеній сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України, відносини, пов’язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов’язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності –це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об’єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать фонограми.

Згідно ч. 2 ст. 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Частиною 3 ст. 426 Цивільного кодексу України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Пунктом 1 ст. 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників:

а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника;

б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;

в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

Пунктом 2 ст. 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у п. 1 ст. 43 Закону, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою (центральний орган виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності згідно ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права") уповноваженими організаціями колективного управління.

Відповідно до п. 3 ст. 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права", розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у п. 1 ст. 43 Закону, порядок та умови її виплати визначаються Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що Договір № Київ/02/12/08 від 22.12.2008 р. був укладений Об’єднанням підприємств "Українська ліга музичних прав" (позивачем) у якості уповноваженої організації колективного управління по збору та розподілу винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм та відеограм, на підставі Свідоцтва про визначення організації колективного управління уповноваженою організацією № 3 від 07.10.2003 р., виданого позивачу Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України

На момент подачі позову Об’єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" є уповноваженою організацією, визначеною Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України здійснювати збір і розподіл винагороди (роялті) за використання фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою, та зафіксованих у них виконань шляхом їх:

публічного виконання фонограм, опублікованих з комерційною метою,

публічної демонстрації відеограм, опублікованих з комерційною метою,

що підтверджується наявним у матеріалах справи Свідоцтвом про визначення організації колективного управління уповноваженою організацією № 5/УО від 02.04.2009 р.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ додатку до Постанови Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003 р. “Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань” (назва Постанови в редакції Постанови КМ № 450 від 02.04.2009 р.) в редакції від 02.04.2009 р., суб'єкти комерційного використання зобов'язані до початку здійснення комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань укласти з уповноваженою організацією колективного управління, що визначена в установленому порядку МОН, договір про виплату винагороди (роялті) за пряме або опосередковане комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань (надалі - Постанова Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003 р.)

Діяльність позивача у сфері здійснення ним збору винагороди (роялті) за комерційне використання фонограм і зафіксованих у них виконань способом публічного виконання та за комерційне використання відеограм і зафіксованих у них виконань способом публічного виконання ґрунтується на положеннях ст. 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права", Постанови Кабінету Міністрів від 18.01.2003 р. № 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (назва Постанови в редакції Постанови КМ № 450 від 02.04.2009 р.).

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Предметом спору в справі № 54/102 є вимога позивача про сплату відповідачем заборгованості з огляду на невиконання останнім зобов»язань щодо сплати щомісячної винагороди за публічне виконання фонограм та зафіксованих у них виконань за лютий, травень, липень, серпень, жовтень, грудень 2009 р. та січень-жовтень 2010 р. за Договором № Київ/02/12/08 від 22.12.2008 р.

Зібрані у справі докази свідчать, що станом на час розгляду спору по суті наведений договір є чинним, доказів протилежного відповідачем не надано.

При цьому суд не погоджується з доводами відповідача стосовно неукладеності Договору № Київ/02/12/08 від 22.12.2008 р., викладеними останнім у відзиві на позовну заяву та відповідно до його усних пояснень в судовому засіданні. Відповідач вважає, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов при укладенні даного договору, зокрема, стосовно об»єкта (предмета) авторських та суміжних прав, дозвіл на використання якого надавався позивачем відповідачу. На думку відповідача, неукладений договір не породжує жодних прав та обов»язків для сторін, в т.ч. і щодо виплати відповідачем позивачу винагороди за спірним договором, а вже сплачені відповідачем 7587,00 грн. в якості винагороди за дозвіл на публічне виконання Фонограм, є такими, що отримані позивачем без достатньої правової підстави.

Втім, детальний аналіз умов Договору № Київ/02/12/08 від 22.12.2008 р. свідчить, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов цього договору, в т.ч. узгодили його предмет.

Так, предметом Договору у відповідності до п.п. 1.1, 1.2 сторони узгодили:

- видачу Лігою Компанії дозволу на публічне виконання фонограм та зафіксованих в них виконань (надалі –Фонограми) в закладах, зазначених в Додатках до Договору;

- зобов»язання Компанії сплачувати Лізі узгоджену в Додатках до цього Договору винагороду за публічне виконання Фонограм.

При цьому суд враховує, що визначений сторонами предмет Договору не протирічить приписам п. 4 розділу ІІ додатку до Постанови Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003 р., згідно яких передбачено обов»язок суб'єктів комерційного використання до початку здійснення комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань укласти з уповноваженою організацією колективного управління, що визначена в установленому порядку МОН, договір про виплату винагороди (роялті) за пряме або опосередковане комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань.

Зібрані у справі докази свідчать, що позивач у справі (Об'єднання підприємств "Українська Ліга музичних прав") є уповноваженою організацією колективного управління, що визначена в установленому порядку Міністерством освіти і науки України здійснювати збір і розподіл винагороди (роялті) за використання, зокрема, фонограм, опублікованих з комерційною метою, та зафіксованих у них виконань шляхом публічного виконання фонограм, опублікованих з комерційною метою, відповідач у справі (Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейнбо-Плюс") - є суб»єктом комерційного використання фонограм та зафіксованих у них виконань. А рівно, сторони по справі підставно уклали Договір № Київ/02/12/08 від 22.12.2008 р., предметом якого в т.ч. визначено «зобов»язання Компанії сплачувати Лізі узгоджену в Додатках до цього Договору винагороду за публічне виконання Фонограм».

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Отже, наведені відповідачем доводи стосовно неукладеності Договору № Київ/02/12/08 від 22.12.2008 р. не підтверджуються матеріалами справи, даний договір є чинним станом на час розгляду спору по суті, а рівно цей договір та відповідні положення Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України визначають права та обов‘язки сторін за цим договором.

Крім того, здійснена відповідачем на рахунок позивача оплата 7587,00 грн. в якості винагороди за дозвіл на публічне виконання Фонограм за Договором № Київ/02/12/08 від 22.12.2008 р., що не заперечується відповідачем, свідчить про здійснення останнім фактичних дій щодо виконання цього Договору з огляду на досягнення згоди сторін з усіх істотних умов договору.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідно до п. 1.2 Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено суму щомісячної винагороди у розмірі 1200,00 грн., яка щомісячно повинна перераховуватись на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов Договору, зокрема, не пізніше п'яти днів після закінчення звітного місяця (п. 2.2.1 Договору).

Отже, згідно вищенаведеного пункту Додатку № 2 до Договору, за період лютий, травень, липень, серпень, жовтень, грудень 2009 р. та січень-жовтень 2010 р. (16 місяців) розмір винагороди, що підлягає до сплати відповідачем по Договору становить 19200 грн. (1200,00 грн. х 16 місяців = 19200,00 грн.).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем відповідно до Договору становить 19200,00 грн.

Згідно із ст. 14 Цивільного Кодексу України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 19200,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, сторони та інші учасники судового процесу повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог щодо стягнення заборгованості по сплаті винагороди за Договором Київ/02/12/08 від 22.12.2008 р. за період лютий, травень, липень, серпень, жовтень, грудень 2009 р. та січень-жовтень 2010 р. суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 192,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбо-Плюс" (02206, м. Київ, вул. Малишка, 4-А; ідентифікаційний код 25589985, р/р № 26008052700656 в Печерській філії ПриватБанку, МФО 300711), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Об`єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" (01021, м. Київ, вул. Шовковична, 10, офіс 28; ідентифікаційний код 32309633; р/р № 2600710748 в ВАТ “СЕБ Банк” м. Київ, МФО 300175) 19200,00 грн. (п»ятдесят дев»ять тисяч чотириста гривень 00 коп.) основного боргу, 192,00 (сто дев»яносто дві гривні 00 коп.). державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.          Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                 Гумега О.В.

Дата підписання

повного рішення 24.11.2010 року