Рішення № 12455232, 22.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/24222.11.10 За позовом Публічного акціонерного товариства «БТА Банк»

до1.          Відкритого акціонерного товариства «Коровай»

2.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре»

3.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро»

4.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Зернопром»

простягнення 8929997,25 грн.

СуддяСташків Р.Б. Представники від позивача –Липська Н.В., представник за дов. №12 від 11.02.2010; від відповідача-1 –Крупник А.В., представник за дов. №111 від 04.10.2010;

від відповідача-2 –не з’явився;

від відповідача-3 –Крупник А.В., представник за дов. б/н від 25.05.2010;

від відповідача-4 –Суховерська О.В., представник за дов. б/н від 25.05.2010. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2010 року Публічне акціонерне товариство «БТА Банк»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Коровай»(далі –відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре»(далі –відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро»(далі –відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Зернопром»(далі –відповідач-4) про стягнення заборгованості в сумі 8929997,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.12.2009 між Відкритим акціонерним товариством «БТА Банк», найменування якого було змінено на Публічне акціонерне товариство «БТА Банк», що підтверджується копією витягу із Статуту про внесення змін від 28.01.2010 (далі - Банк) та Відкритим акціонерним товариством «Коровай»було укладено договір не відновлювальної кредитної лінії №32-Н/09 (далі –Кредитний договір), згідно з яким Банк надав відповідачу-1 кредит в розмірі 8600000 грн. на поповнення обігових коштів, зі сплатою 24% річних.

Проте, відповідач-1 у встановлені Кредитним договором строки процентів за кредитними коштами в повному обсязі не сплачував та не здійснював погашення кредиту, в зв’язку з чим позивач змушений був звернутися до нього з вимогою №10-6/725, №10-5/727 з проханням погасити заборгованість за Кредитним договором у повному обсязі.

Однак, відовідач-1 отримавши вимогу Банку своїх зобов’язань за Кредитним договором не виконав, грошових коштів не повернув.

Виконання зобов'язань відповідача-1 по Кредитному договору забезпечується порукою відповідача-2, що підтверджується укладеним між ним та Банком договором поруки №32-Н/09-П/1 від 15.12.2009; порукою відповідача-3, що підтверджується укладеним між ним та Банком договором поруки №32-Н/09-П/2; порукою відповідача-4, що підтверджується укладеним між ним та Банком договором поруки №32-Н/09-П/3 від 15.12.2009.

У зв’язку з тим, що відповідач-1 ухиляється від виконання зобов’язань передбачених умовами Кредитного договору, та договору про внесення змін №2 до Кредитного договору в частині несплати чергових платежів за Кредитним договором, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просив, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог за вих. №03-02-01/1001 від 05.10.2010 солідарно стягнути з відповідачів заборгованість в сумі 9065622,43 грн., яка складається з:

6450000 грн. –строкова заборгованість за кредитом;

1882308,38 грн. –прострочена заборгованість за кредитом;

180799,67 грн. –строкова заборгованість за сплатою процентів;

374842,12 грн. –прострочена заборгованість за сплатою процентів;

121045,97 грн. –пеня, що нарахована за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків;

56626,29 грн. –3% річних за несвоєчасне повернення кредиту та процентів з урахуванням індексу інфляції.

Ухвалою суду від 19.04.2010 було порушено провадження у справі № 34/242, розгляд справи було призначено на 26.05.2010.

Ухвалою суду від 26.05.2010 розгляд справи відкладено на 14.06.2010.

Ухвалою суду від 14.06.2010 розгляд справи відкладено на 28.07.2010.

Ухвалою суду від 28.07.2010 розгляд справи відкладено на 13.09.2010.

Судове засідання призначене до слухання на 15.09.2010 не відбулось та ухвалою від 22.09.2010 було призначено на 06.10.2010.

Ухвалою суду від 06.10.2010 розгляд справи відкладено на 20.10.2010.

У судове засідання 20.10.2010 відповідач 2 та 4 не з’явився, про причини неявки суд не повідомили.

Крім того, представник відповідача 1 та 3 звернулись до суду з клопотанням, відповідно до якого просили суд відкласти розгляд справи з метою надання можливості врегулювати спір мирним шляхом.

Представник позивача не заперечив.

Ухвалою суду від 20.10.2010 відкладено розгляд справи на 01.11.2010.

01.11.2010, 15.11.2010 судом оголошувалась перерва.

У ході проведення судового засідання 22.11.2010 сторони повідомили, що спір між ними врегульовано не було.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.12.2009 між позивачем (Банк) та відповідачем-1 (Позичальник) укладено Кредитний договір, за умовами якого Банк зобов’язався надати на умовах цього договору, а Позичальник зобов’язався отримати та належним чином використати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.2 Кредитного договору визначено, що кредит надається у вигляді невідновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах існуючого забезпечення з остаточним терміном повернення не пізніше 31 грудня 2010 року відповідно до графіку погашення кредиту, визначеного в додатку 1 до цього договору.

Відповідно до п.2.3 Кредитного договору сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 8600000 грн.

Згідно з п.2.7 Кредитного договору за користування кредитом Позичальник зобов’язаний сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором. При нарахуванні та сплаті процентів за користування кредитом сторони повинні керуватись наступним:

відсотки за користування кредитом розраховуються Банком на основі процентної ставки в розмірі 24% річних, яка може бути змінена в порядку. Визначеному цим договором (п.п.2.7.1);

за кредитом та за термін фактичного користуванням ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим договором. При нарахуванні процентів день видачі кредиту приймається до розрахунку як 1 повний день користування кредитом, в день повернення кредиту (його частини) до розрахунку процентів не приймається (п.п.2.7.2).

Позичальник, в свою чергу зобов’язався точно в строки, обумовлені цим договором, погашати кредит та своєчасно у визначені цим договором строки сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов’язань за цим договором на першу вимогу Банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки (п.п.5.3.3 п.5.3).

30.12.2009 між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін №1 до Кредитного договору, яким сторони погодили викласти п.2 договору у іншій редакції.

На виконання умов Кредитного договору Банк перерахував Позичальнику кредит в сумі 8600000 грн., про що свідчить заява на видачу кредитних коштів №1006 від 15.12.2009 та меморіальний ордер №4872 від 15.12.2009.

Всупереч умов Кредитного договору, Позичальником було порушено графік погашення заборгованості за кредитом та відсотками.

15.02.2010 позивачем було надіслано на адресу усіх відповідачів вимоги про усунення порушень, в яких зокрема повідомлялось, що Позичальником не сплачено заборгованість за кредитом та відсотками по кредитному договору, яка складається з строкової та простроченої заборгованості як по кредиту так і по відсоткам.

Відтак, Банк вимагав протягом 30 днів з моменту отримання даної вимоги сплатити повну суму заборгованості за Кредитним договором.

Як слідує з матеріалів справи, вказані вимоги були отримані: відповідачем-1 та 3 22 лютого 2010, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.

Проте, зазначені вимоги були залишені без відповіді.

В процесі розгляду даної справи, позивач 4 серпня 2010 року повторно звертався до відповідачів з аналогічними вимогами, однак, і дані вимоги залишені відповідачами без належної уваги.

Однак, суду не було надано доказів виконання умов Кредитного договору, ані Позичальником (відповідачем-1), ані іншими відповідачами, які несуть солідарну відповідальність протягом 30 днів з моменту отримання вимог позивача, а отже строк повернення кредиту є таким, що настав.

Як слідує з матеріалів справи, з моменту укладення Кредитного договору відповідач-1 здійснив сплату лише частини тіла кредиту в сумі 267691, 62 грн., наступними платежами: 29.04.2010 –10000 грн., 11.05.2010 –10000 грн., 14.05.2010 –10000 грн., 17.05.2010 –25000 грн., 21.05.2010 –15000 грн., 25.05.2010 –40000 грн., 26.05.2010 –34000 грн., 31.05.2010 –73691,62 грн., 01.06.2010 –25500 грн., 02.06.2010 –25000 грн.

15.06.2010 між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір про внесення змін №2 до Кредитного договору, яким сторони погодились викласти п.2 додатку №1 Кредитного договору у наступній редакції: «Позичальник зобов’язується виплатити Банку суму кредиту відповідно до наступного графіку платежів,

Період дії лімітукредитної лініїДіючий ліміт кредитної лінії, грн.

ЗПо З часу укладення цього договору30.09.20108332308,38 01.10.201031.10.20106450 000

01.11.201030.11.20104300 000

01.12.201031.12.20102150 000

Проте, у строк встановлений вказаним договором відповідач-1 зобов’язання не виконав, тобто не здійснив до 30.09.2010 чергову сплату тіла кредиту в розмірі 1882308,38 грн.

Згідно з п.п.3.3.1 п.3.3 Кредитного договору Банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання Позичальником взятих на себе обов’язків та недотримання умов, передбачених цим договором та/або документами забезпечення, вимагати негайно повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за цим договором),у тому числі,але не виключно, якщо Позичальник вчасно не сплатив суму кредиту, її частину або проценти за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим договором.

Станом на момент розгляду справи заборгованість за Кредитним договором погашена не була.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика»глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад»ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Окрім цього, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.

Як було встановлено судом, позивач належним чином виконав свій обов'язок щодо надання Позичальнику грошових коштів (Кредиту) в межах Кредитного договору.

Однак, відповідач-1, отримавши вищезазначену суму Кредиту та користуючись грошовими коштами, в порушення умов Кредитного договору, вимог ст.ст. 526, 1054 ЦК України, свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав.

Таким чином, станом на 03.10.2010 (з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог), у Позичальника перед Банком наявна заборгованість за Кредитним договором (заборгованість за кредитом та процентами, в тому числі прострочена і строкова) у розмірі 8887950,17 грн. яка складається з:

6450000 грн. –строкова заборгованість за кредитом;

1882308,38 грн. –прострочена заборгованість за кредитом;

180799,67 грн. –строкова заборгованість за сплатою процентів;

374842,12 грн. –прострочена заборгованість за сплатою процентів;

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.п.7.1.1 п.7.1 Кредитного договору за порушення взятих на себе зобов’язань з повернення суми кредиту, комісійних винагород та своєчасної сплати процентів за користування кредитом Позичальник зобов’язується сплатити на користь Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеню, від суми платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши проведений позивачем станом на 03.10.2010 розрахунок пені за несвоєчасне погашення кредиту та несвоєчасну сплату відсотків за користування ним сумі 121045,97 грн., суд встановив, що він відповідає матеріалам справи та умовам Кредитного договору, а відтак підлягає задоволенню.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідачів інфляційних втрат та 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 31757,88 грн. інфляційних втрат та 24868,41 грн. 3% річних. Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та умовам кредитного договору.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина 1). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 2).

Виконання зобов'язань відповідача-1 по Кредитному договору забезпечується порукою відповідача-2, що підтверджується укладеним між ним та Банком договором поруки №32-Н/09-П/1 від 15.12.2009; порукою відповідача-3, що підтверджується укладеним між ним та Банком договором поруки №32-Н/09-П/2; порукою відповідача-4, що підтверджується укладеним між ним та Банком договором поруки №32-Н/09-П/3 від 15.12.2009.

За умовами укладених між Банком та відповідачами Договорів поруки останнім було добре відомо усі умови Кредитного договору, укладеного між Кредитором і Боржником.

Відповідно до п. 2.1 Договорів поруки відповідальність Поручителів та Боржника є солідарною.

Суду не було надано доказів належного виконання договірних зобов’язань або відмови позивача у прийнятті належного виконання зобов’язань, запропонованих боржником або поручителями.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачами не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на відповідача-1 в повному обсязі, оскільки спір виник саме з його вини (стаття 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 66-68, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Відкритого акціонерного товариства «Коровай»(02099, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 5-Б, ідентифікаційний код 00381350), Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре»(02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 4-А, ідентифікаційний код 31302862), Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро»(03022, м. Київ, пров. В.Жуковського, буд. 13/16, ідентифікаційний код 34287465), Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Зернопром»(02094, м. Київ, бул. Праці, 8, ідентифікаційний код 33299286) заборгованість у розмірі 9065622 (дев’ять мільйонів шістдесят п’ять тисяч шістсот двадцять дві) грн. 43 коп., яка складається з:

6450000 грн. –строкова заборгованість за кредитом;

1882308,38 грн. –прострочена заборгованість за кредитом;

180799,67 грн. –строкова заборгованість за сплатою процентів;

374842,12 грн. –прострочена заборгованість за сплатою процентів;

121045,97 грн. –пеня, що нарахована за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків;

56626,29 грн. –3% річних за несвоєчасне повернення кредиту та процентів з урахуванням індексу інфляції на користь Публічного акціонерного товариства «БТА Банк»(04111, м. Київ, вул. Щербакова, 35, ідентифікаційний код 14359845, рахк. №32005177101 в ГУ НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024).

Стягнути Відкритого акціонерного товариства «Коровай»(02099, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 5-Б, ідентифікаційний код 00381350) на користь Публічного акціонерного товариства «БТА Банк»(04111, м. Київ, вул. Щербакова, 35, ідентифікаційний код 14359845, рах. №32005177101 в ГУ НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024) 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. –витрати по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б.

Повне рішення складено 25.11.2010.