Рішення № 12455187, 15.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/22615.11.10 За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Казкові Мандри»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карія Тур Юкрейн»

про стягнення 12992,00грн

                    Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Коток К.О. дов. № б/н від 21.10.2010 р.

Від відповідача не з’явилися

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Казкові Мандри»(позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карія Тур Юкрейн»(відповідач) про стягнення 12 992,00грн.

Позивач просить суд зобов’язати відповідача повернути кошти, які надійшли на рахунок неналежного отиримувача «Карія Тур Юкрей» у сумі 12992, 00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на основі договору №3018/6-К від 20 липня 2008 р. зробив бронювання туру для двох туристів до Туреччини, на сайті «Карія Тур», та отримав підтвердження заявки від компанії KARYATOUR за номером № 1095870. Відповідно до вищевказаної заявки, позивачу було надіслано рахунок - фактуру № СФт-009719 від ТОВ «Карія Тур Юкрейн». Позивач оплатив цей рахунок, не маючи договору про співпрацю з ТОВ «Карія Тур Юкрейн», і як вважає позивач, ТОВ «Карія Тур Юкрейн», є неналежним отримувачем коштів та не має законних підстав на одержання та користування коштами ТОВ «Казкові Мандри»(позивача), тим паче, що тур, за який було сплачено 12992,00грн., не був наданий.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2010р. порушено провадження у справі № 39/226, прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 25.10.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 25.10.2010р. звернувся до суду з усним клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи, зокрема, надав копію статуту ТОВ «Казкові Мандри», затвердженого загальними зборами учасників від 05.09.2007р.; копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Казкові Мандри»Серії А01 №454649 від 31.03.2008р.; довідку ЄДРПОУ серії АА № 001037 від 03.04.2008р., стосовно позивача; виписку з банківського рахунку від 17.06.2010р.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 25.10.2010р., не з’явився, вимоги ухвали від 27.09.2010р. не виконав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2010р. у зв’язку з необхідністю витребувати необхідні докази до матеріалів справи, розгляд справи було відкладено на 15.11.2010р. та зобов’язано сторони виконати вимоги ухвали суду від 25.10.2010р.

12.11.2010р. представник позивача через відділ діловодства суду надав документи для залучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 25.10.2010р., зокрема, оригінал витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на ТОВ «Казкові Мандри», станом на 09.11.2010р., та оригінал витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на ТОВ «Карія Тур Юкрейн», станом на 09.11.2010р.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 15.11.2010 р., не з"явився, відзив на позов з підтверджуючими документами на виконання вимог ухвал суду від 27.09.2010 р. та 25.10.10р. не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 р. № 2453 ) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 39/226 від 27.09.2010 р. та від 25.10.2010 р. були направлені відповідачу за поштовою адресою, вказаною у позовній заяві (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 407), яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серії АЕ № 488373 (зазначений витяг знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Направлення ухвал суду від 27.09.2010 р., та від 25.10.2010 р. відповідачеві підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці ухвал.

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/226 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез”явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 15.11.2010 р. та за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.11.2010 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

          Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Дії позивача щодо оплати виставленого ТОВ «Карія Тур Юкрейн» (відповідачем) рахунку-фактури, свідчать про прийняття пропозиції (акцепту) позивачем. Оплачуючи рахунок-фактуру, усвідомлював значення своїх дій та бажав набуття взаємних прав та обов’язків за договором. Отже, зібрані у справі докази, а саме: рахунок-фактура № СФт-009719, виписка по рахунку, яка підтверджує перерахування коштів, свідчать про вчинення сторонами правочину, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України, глави 63 ЦК України.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

По матеріалах справи встановлено, що між сторонами по справі фактично укладений договір про надання туристичних послуг, а тому саме він та відповідні положення статей глави 63 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), Закону України від 15.09.1995 р. № 324/95-ВР “Про туризм” (надалі –Закон України “Про туризм”), визначають права та обов`язки сторін зі здійснення передбачених договором послуг та їх оплати. Вищезазначений договір відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України є підставою виникнення між сторонами цивільних прав та обов”язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов’язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Відповідно до приписів ч.ч. 1 –3 ст. 20 Закону України “Про туризм” визначено, що за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт). До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов'язання. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій (електронній) формі відповідно до закону. Договір на туристичне обслуговування може укладатися шляхом видачі ваучера.

Якість туристичних послуг повинна відповідати умовам договору, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються законодавством про захист прав споживачів договору (ч. 9 ст. 20 Закону України “Про туризм”).

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов’язання по оплаті за турпродукт позивачем виконані повністю та належним чином, відповідно до виставленого відповідачем рахунку фактури, що підтверджуються копією квитанції про перерахування коштів.

Відповідач прийнятих на себе зобов’язань не виконав повністю, та турпродукт позивачу не надав.

27.07.2010р., позивач направив відповідачу лист- вимогу у якому просить ТОВ «Карія Тур Юкрейн»повернути перераховані кошти в сумі 12992, 00грн., у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.3 статті 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 12992,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю. Заперечення позивача, що договір з відповідачем не укладено судом відхилено, як необгрунтоване та таке що суперечить зібраним у справі доказам.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 129,92 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карія Тур Юкрейн" (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 407, код ЄДРПОУ № 36387940; п/р 26006571111969 в «Райффайзен Банк Аваль»м.Київ, МФО 322904), а у разі відсутності грошових коштів з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Казкові Мандри» (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка 54/1, код ЄДРПОУ № 33405584; п/р 26002013252001 в Філія ВАТ КБ «Надра»Київське РУ, МФО 320564) 12992,00 грн. (дванадцять тисяч дев’ятсот дев’яносто дві гривні 00 коп.) основного боргу, 129,92 грн. (сто двадцять дев’ять гривень 92 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                         Гумега О.В.

Дата підписання

повного рішення 22.11.2010р.