Рішення № 12455185, 24.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/38924.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК –ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОД -2000»

про стягнення 414256,97 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Буряк І.В. –по дов. №б/н від 04.10.2010р.

Каплун М.С. –без повноважень

Від відповідача не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ФК-ЛТД” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ХОД-2000” 414256, 97 коп., яз яких: 76789, 22 грн. заборгованість з урахування індексу інфляції, 17588, 95 грн. –3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2010р. порушено провадження у справі № 36/389, розгляд справи призначено на 08.11.2010р.

В судове засідання 08.11.2010р. представник відповідача не з»явився. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд визнав за доцільне розгляд справи відкласти. на 24.11.2010р.

В судове засідання 24.11.2010р. представник відповідача не з»явився, не виконав вимог суду викладених в ухвалах суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвали суду направлялись на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців. Доказами належного повідомлення Відповідача є відмітки про вручення на повідомленнях про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи. Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань внаслідок чого утворилась заявлена до стягнення заборгованість.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 538, 625, 691, 692, ч.1 Цивільного кодексу України, ч. 1,2 ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1,12,13 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 24.11.2010р. представник Позивача надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з Відповідача 470254, 13 грн.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “ФК-ЛТД” (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ХОД-2000” (далі відповідач) було укладено 07.08.2008р. договір купівлі –продажу.

На виконання умов даного договору позивачем було передано відповідачу продукції на загальну суму 249500 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання продукції, належним чином засвідчені копії даних документів долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 2.1 договору за куплену продукцію відповідач зобов’язаний провести оплату на протязі 3-х банківських днів після підписання сторонами даного договору в повному обсязі, в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача.

Всупереч умовам договору, відповідачем не була здійснена часткова оплата отриманої продукції на суму 10 000,00 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов”язку по оплаті вартості товару не виконав, а тому позовні вимоги в частині стягнення 239 500, 00 грн., суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов’язання за договором купівлі –продажу від 07.08.2008р. виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості по спірному договору в сумі 239 500,00 грн. суду не надав.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочку платежу в сумі 62276, 54 грн., інфляційних в сумі 69722, 13 грн. та 3% річних в сумі 15964, 47 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в договорі передбачена відповідальність відповідача за прострочення оплати вартості отриманої продукції в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення невиконання договору (п. 4.1 договору).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 62276, 54 грн. пені підлягає задоволенню частково з урахуванням наступного.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України)

Позовна давність в один рік, відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи вищевикладені обставини позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 35423, 82 грн., відповідно до розрахунку пені проведено судом з урахуванням строків позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення трьох процентів річних в сумі 15964, 47 грн. та інфляційних в сумі 69722,13 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

При розгляді справи судом встановлено, що позивач поставив відповідачу продукції поза межами договору купівлі –продажу на загальну суму 70378, 80 грн., тобто позадоговірна поставка.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На адресу відповідача була направлена претензія №2 від 10.01.2010р. з вимогою про сплату боргу вручення якої відповідачу підтверджено відміткою на врученні поштового відправлення від 21.01.2010р.

Позивач відповіді на претензію не отримав, відповідач заборгованість не оплатив.

Оскільки нормативними актами не передбачений порядок виставлення вимоги та її форма, то суд вважає, що претензія №2 від 01.01.2010 року, яка направлена відповідачу з вимогою сплати суми заборгованості є вимогою про оплату вартості отриманої продукції.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за отриманий товар підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, таким чином позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 70378, 80 грн. підлягають задоволенню в повному обсягу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційні нарахування.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог встановив, що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення виконання зобов’язання не перевищує розміру, який може нарахований Позивачем, а отже –підлягає стягненню у сумі 1700,66грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог про сплату індексу інфляції, згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (Лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97р.), за період з моменту прострочення встановив:

- що визначений Позивачем індекс інфляції у сумі 5559,92 грн. не перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована за період з моменту прострочення, а отже підлягає стягненню з Відповідача.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 5151, 61 грн. за прострочку оплати вартості отриманої продукції на 70378 грн. 80 коп.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Оскільки при розгляді справи судом встановлено, що поставка продукції на суму 70378, 80 грн. є позадоговірною, тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 5151, 61 грн. не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Оскільки позивачем при подані заяви про збільшення розміру позовних вимог не було доплачено державне мито в сумі 532, 54 грн., тому недоплачене державне мито в сумі 532, 54 грн. підлягає стягненню з позивача в доход державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ХОД-2000”

(01030, м. Київ, вул. Верхній Вал, 72, ідентифікаційний код 30726057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ФК-ЛТД” (09300, Київська область, смт. Володарка, вул..Зарічна,80 ідентифікаційний код 19349685) основний борг по договору купівлі –продажу у розмірі 239500 грн., інфляційні - 69722 грн. 13 коп., 3% річних у розмірі –15964 грн. 47 коп., 35423 грн. 82 коп. пеню за прострочку платежу, 70378 грн. 80 коп. основний борг, 1700 грн. 66 коп. –3% річних, 5592 грн. 92 коп. інфляційні, 4382 грн. 83 коп. державного мита та 219 грн. 95 коп. витрати на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ФК-ЛТД” (09300, Київська область, смт. Володарка, вул..Зарічна,80 ідентифікаційний код 19349685) в Доход Державного бюджету України недоплачене державне мито в сумі 532 грн. 54 коп.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

25.11.2010р.