Рішення № 12455116, 10.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/26310.11.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-виробниче підприємство № 1»

доПриватного підприємства „П.О.Л.І. –Буд.”

простягнення 44916,64 грн.

Представники сторін: від позивача Коршак С.В., дов. № 5 від 07.07.2010 р. від відповідачане з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремонтно-виробниче підприємство № 1” про стягнення з Приватного підприємства „П.О.Л.І. –Буд” заборгованості за договором № 135 –М від 29.10.2009 р. у розмірі 34704, 00 грн. –основної заборгованості, 8188, 72 грн. –пені, 1541,87 грн. –інфляційних збитків, та 482, 05 грн. –3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором № 135 –М від 29.10.2009 р., оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за виконані позивачем роботи. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Представники відповідача у судові засідання не з’явилися, письмовий відзив на позов не надали, про час та місце проведення судового засідання повідомленні належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштової кореспонденції.

Крім того, представником відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Так як, закінчується строк розгляду спору, та відповідачем не було заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

29.10.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ремонтно-виробниче підприємство № 1” (Виконавець, позивач) та Приватним підприємством „П.О.Л.І. –Буд” (замовник, відповідач) укладено договір № 135 – М, відповідно до умов якого виконавець в межах договірної ціни виконує на свій ризик власними і залученими силами та засобами у встановленні строки і за цінами, обумовленими в даному договорі наступні роботи: комплекс робіт по комплектації та монтажу підйомника шахтного на 4 зупинки в/п 500 кг з розмірами площадки (ш*г*в) 1000*1500*2200 (далі - обладнання) на об’єкті за адресою: м. Красилів, вул. Ціалковського, відповідно до умов даного договору, технічним завданням замовника, і іншими документами, що є додатками до даного договору, а замовник зобов’язується створити виконавцю необхідні умови для виконання робіт, прийняти їхній результат і сплатити обумовлену даним договором ціну.

Відповідно до п. 10.1 договору у випадку неможливості врегулювання спірних питань шляхом переговорів вони розглядаються відповідно до чинного законодавства України Господарським судом м. Києва.

Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки Підприємства і Товариства в частині виконання підрядних робіт, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є саме договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм статей 837-864 ЦК України.

Розділом 2 та 4 Договору, сторони визначили вартість робіт та порядок розрахунків, а саме: відповідно до п. 2.1. договору загальна договірна ціна (вартість) робіт по цьому договору становить: 72300, 00 грн., крім того ПДВ 20 % - 14460, 00 грн., що разом складає –86760, 00 грн. Перегляд договірної ціни обґрунтовується розрахунками і оформлюється сторонами шляхом укладання додаткових угод до даного договору.

Згідно п. 4.1. Договору всі розрахунки по договору проводяться замовником в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що замовник на виконання робіт перераховує виконавцю аванс в розмірі 70 % на початок робіт, що складає 60732, 00 грн. разом з ПДВ 20 % - 10122, 00 грн. Сума фактично перерахованого авансу враховується при розрахунках за фактично виконанні роботи на підставі акту виконаних робіт.

Згідно п. 3.1. договору строк виконання робіт становить 21 робочий день з моменту отримання авансу передбаченого п. 4.2. договору на розрахунковий рахунок виконавця.

Відповідно до банківських виписок від 04.11.2009 р. та 23.11.2009 р. наданих позивачем приватним підприємством „П.О.Л.І. –Буд” перераховано на поточний рахунок товариства з обмеженою відповідальністю „Ремонтно-виробниче підприємство № 1” 43380, 00 грн. та 8676,00 грн. відповідно.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що роботи вважаються прийнятими з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі робіт.

28.12.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ремонтно-виробниче підприємство № 1” та Приватним підприємством „П.О.Л.І. –Буд” підписано акт № ОУ –0001539 прийому-передачі виконаних робіт відповідно до якого роботи виконані якісно та в зазначений термін. Зауважень по роботі до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремонтно-виробниче підприємство № 1 немає.

Відповідно до п. 4.3 договору кінцеві розрахунки за виконанні роботи замовник здійснює протягом 5-ти днів з моменту підписання уповноваженим представниками сторін актів приймання-передачі виконаних робіт.

Проте, відповідачем умови договору не виконано в повному обсязі, в зв’язку з чим позивачем направлено на адресу відповідача лист вих. № 33 від 23.03.2010 р. з проханням погасити заборгованість до 15.04.2010 р. перерахувавши суму заборгованості на поточний рахунок позивача, але приватним підприємством „П.О.Л.І. –Буд” даний лист залишено поза увагою.

Відповідач вартість виконаних позивачем робіт у повному обсязі та у строки передбачені договором не оплатив.

Відповідачем жодних доказів в підтвердження здійснення ним оплати вартості виконаних робіт у повному обсязі, не надано.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків зокрема є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За змістом ст. 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки умовами договору передбачено те, що кінцеві розрахунки за виконанні роботи замовник здійснює протягом 5-ти днів з моменту підписання уповноваженим представниками сторін актів приймання-передачі виконаних робіт, а відповідач не здійснив жодних дій щодо повної оплати виконаних робіт.

Згідно банківських виписок від 04.11.2009 р. та 23.11.2009 р. приватним підприємством „П.О.Л.І. –Буд” перераховано на поточний рахунок товариства з обмеженою відповідальністю „Ремонтно-виробниче підприємство № 1” 52056, 00 грн., сума заборгованості станом на день приймання рішення, становить 34704, 00 грн.

Відповідач доказів повного виконання умов Договору щодо оплати робіт не надав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин та з урахуванням строку оплати, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 34704,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 8188,72 грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов’язання (ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п. 6.3. Договору, за несвоєчасну оплату замовник оплачує виконавцю пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені позивача, в розмірі 8188,72 грн., суд вважає його арифметично вірним, в зв’язку з чим пеня у розмірі 8188,72 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 482,05 грн. та інфляційні збитки у розмірі 1541,87 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача, у розмірі 482,05 грн. 1541,87 грн. відповідно, суд вважає його арифметично вірним, в зв’язку з чим підлягають стягненню з відповідача 3% річних та сума інфляційних втрат у розмірі 482,05 грн. 1541,87 грн. відповідно.

Крім того, позивач подав клопотання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на кошти відповідача, які знаходяться на його поточному рахунку в розмірі позовних вимог, а саме 44916, 64 грн..

Розглянувши подане клопотання, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, а також накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22.12.06р. № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

За змістом інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. „Про деякі питання практики забезпечення позову”, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів, без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках.

Тому, клопотання позивача про забезпечення позову, задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, 66, 67, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „П.О.Л.І. –Буд” (29000, м. Хмельницький, проспект Миру, 44, ідентифікаційний код 35435249 з п/р № 26009017013396 у ХФ Ват „Укрексімбанк” МФО 315609, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремонтно-виробниче підприємство № 1” (04060, м. Київ, вул. Вавилових, 15-а, кв. 48, ідентифікаційний код 30186555) суму основного боргу у розмірі 34704,00 грн. (тридцять чотири тисячі сімсот чотири грн.), пеню у розмірі 8188,72 грн. (вісім тисяч сто вісімдесят вісім грн. 72 коп.), 3% річних у розмірі 482,05 грн. (чотириста вісімдесят дві грн. 05 коп.), інфляційні втрати у розмірі 1541,87 грн. (одна тисяча п’ятсот сорок одна грн. 87 коп.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 449,20 грн. (чотириста сорок дев’ять грн. 20 коп.) та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В. Джарти

Дата підписання 15.11.2010 року