Рішення № 12455029, 11.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/25511.11.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі судового засідання Шаповалов А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стор Фуд Дистрибюшн», м.Київ

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ

про: стягнення заборгованості у розмірі 9 785,48 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача Рябова О.О. (за довіреністю № 10/06 від 10.06.2010р.)

від Відповідача не зявився.

В судовому засіданні 22.09.2010р. було оголошено перерву до 15.10.2010р. у відповідності до ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стор Фуд Дмстрибюшн», м.Київ, (далі Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ, (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 9 785,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір поставки товару №274 від 01.08.2009р., Протокол узгодження розбіжностей № 1 до Договору поставки товару № 274 від 01.08.2009р., лист Відповідача про зміну реквізитів, Додаткову угоду від 02.01.2010р. до Договору поставки товарів від 01.08.2009р. № 274, видаткову накладну № ЛТ-0007714 від 16.04.2010р. на суму 582,00грн., видаткову накладну № ЛТ-0007717 від 16.04.2010р. на суму 4169,39 грн., видаткову накладну № ЛТ-0007794 від 19.04.2010р. на суму 1441,37 грн., видаткову накладну № ЛТ-0007798 від 19.04.2010р. на суму 1156,56 грн., видаткову накладну № ЛТ-0007799 від 19.04.2010р. на суму 729,10грн., видаткову накладну № ЛТ-0007800 від 19.04.2010р. на суму 1371,17 грн., видаткову накладну № ЛТ-0007857 від 20.04.2010р. на суму 400,39 грн., статутні документи Позивача, Свідоцтво про державну реєстрацію Відповідача, Довідку № 524 Головного управління статистики щодо статусу та місцезнаходження Відповідача та інше.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625, 664, 691, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 15, 54, 55, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 218 Господарського кодексу України.

22.09.2010р. через канцелярію суду від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 22.09.2010р. від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 22.09.2010р., підписаний з боку Позивача з доказами направлення акту Відповідачу.

10.11.2010р. через канцелярію суду від Відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи Акту звіряння взаємних розрахунків станом на 21.10.2010р., підписаний з боку обох сторін на суму 7203,56 грн., платіжне доручення № П17184 від 26.10.2010р. на суму 3356,56 грн., платіжне доручення № П17185 від 26.10.2010р. на суму 1441,37 грн., платіжне доручення № П17186 від 26.10.2010р. на суму 712,26 грн., платіжне доручення № П17187 від 26.10.2010р. на суму 1292,98 грн., платіжне доручення № П17188 від 26.10.2010р. на суму 400,39 грн. та клопотання про проведення судового засідання без участі представника Відповідача.

В судовому засіданні 11.11.2010р. від Позивача надійшла картка рахунку:36.1 відповідно до якої сальдо станом на 11.11.2010р. на користь Позивача складає 60,18 грн.

Сторони клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Зважаючи на достатність представлених сторонами документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стара Фортеця ЛТД»(Постачальник) (Протоколом № 6 Загальних зборів учасників (засновників) Тоариства з обмеженою відповідальністю «Стара Фортеця ЛТД»від 03.06.2010р. було прийнято рішення про зміну найменування Позивача з товариства з обмеженою відповідальністю «Стара Фортеця ЛТД»на товариство з обмеженою відповідальністю «Стор Фуд Дистрибшн») та Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (Покупець) був укладений Договір поставки товару №274 від 01.08.2009р. (надалі-Договір).

Відповідно п.1.1. Договору Постачальник зобовязується передати у власність Покупця товар у відповідності з поданими Покупцем замовленнями, а Покупець зобовязується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість на умовах даного Договору.

Згідно п.1.3.Договору, (в редакції протоколу розбіжностей № 1 до Договору поставки товару № 274 від 01.08.2009р.) право власності на товар переходить до Покупця з моменту фактичного отримання Покупцем замовленої партії товару, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін накладної.

Відповідно до п.4.2 Договору (в редакції протоколу розбіжностей № 1 до Договору поставки товару № 274 від 01.08.2009р.) Покупець зобовязується оплатити вартість кожної отриманої партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати передачі товару.

Відповідно до п.6.6. Договору (в редакції протоколу розбіжностей № 1 до Договору поставки товару № 274 від 01.08.2009р.) у випадку порушення строку оплати товару, зазначеного у п.4.2 даного Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. У випадку, якщо Покупець прострочив оплату отриманого товару більш ніж на десять днів, Постачальник має право припинити передачу наступних партій товару до повного погашення заборгованості з урахуванням штрафних санкцій, або в односторонньому порядку відмовитись від Договору.

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до 31.12.2009р. (п.7.1.Договору.) Дія Договору припиняється з закінченням строку на який він був укладений після виконання Покупцем та Постачальником своїх зобовязань за Договором. (п.7.2.Договору).

02.01.2010р. сторони уклали Додаткову угоду до Договору № 274 поставки товару від 01.08.2009р., відповідно до якої виклали п.7.1. Договору в наступній редакції : «Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до 31.12.2010р.»

Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 9 849,98 грн.

Відповідач, оплатив поставлений товар частково, а саме на суму 436,20 грн.

Відповідно до Акту звіряння взаємних розрахунків підписаним з боку обох сторін станом на 21.10.2010р. заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 7203,56 грн.

Таким чином, судом встановлено, що Відповідач не сплатив поставку продукції, на загальну суму 7203,56 грн.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості.

Відповідачем здійснено оплату суми основного боргу у розмірі 7203,56 грн., що підтверджено копіями платіжних доручень № П17184 від 26.10.2010р. на суму 3356,56 грн., платіжне доручення № П17185 від 26.10.2010р. на суму 1441,37 грн., платіжне доручення № П17186 від 26.10.2010р. на суму 712,26 грн., платіжне доручення № П17187 від 26.10.2010р. на суму 1292,98 грн., платіжне доручення № П17188 від 26.10.2010р. на суму 400,39 грн.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають припиненню в частині стягнення суми основного боргу та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення пені та 3% річних, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, та 3% річних.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обовязки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобовязаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обовязок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір №274 від 01.08.2009р. із протоколом розбіжностей та Додатковою угодою до нього є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

02.01.2010р. сторони уклали Додаткову угоду до Договору № 274 поставки товару від 01.08.2009р., відповідно до якої виклали п.7.1. Договору в наступній редакції : «Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до 31.12.2010р.»

Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 9 849,98 грн.

Відповідач, оплатив поставлений товар частково.

Відповідно до Акту звіряння взаємних розрахунків підписаним з боку обох сторін станом на 21.10.2010р. заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 7203,56 грн.

У подальшому Відповідачем здійснено оплату суми основного боргу у розмірі 7203,56 грн., що підтверджено копіями платіжних доручень № П17184 від 26.10.2010р. на суму 3356,56 грн., платіжне доручення № П17185 від 26.10.2010р. на суму 1441,37 грн., платіжне доручення № П17186 від 26.10.2010р. на суму 712,26 грн., платіжне доручення № П17187 від 26.10.2010р. на суму 1292,98 грн., платіжне доручення № П17188 від 26.10.2010р. на суму 400,39 грн.

Оскільки погашення заборгованості відбулося після звернення із розглядуваним позовом до суду 26.10.2010р. таке усунення існування предмету спору в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 7203,56 грн. у звязку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п.3.2. Розяснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.94 р. N 02-5/612.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п 6.6. Договору (в редакції протоколу розбіжностей до Договору), вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобовязань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 319,61 грн. за період з 17.05.2010р. по 03.08.2010р.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційні нарахування.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН” програми „Калькулятори”, встановив:

- що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення (з 17.05.2010р. по 03.08.2010р.), не перевищує відповідного розміру, що може бути нарахований, а отже підлягає стягненню у сумі 52,09 грн.

Суд відмовляє у задоволенні вимог Позивача про вжиття судом заходів до забезпечення позову, шляхом накладання арешту на грошові кошти та майно Відповідача в межах розміру позовної заяви, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника судового процесу, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будьякій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду є обовязковою умовою застосування відповідних заходів судом, на чому, серед іншого, наголошувалося в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776.

При цьому, у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доведення відповідними доказами наявності зазначеної обовязкової умови покладається саме на заявника клопотання, в розглядуваному випадку Позивача.

Між тим, Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування обставин, необхідних для вжиття забезпечувальних заходів.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, суми основного боргу у розмірі 7203,56 грн. на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стор Фуд Дистрибюшн», м.Київ, ідентифікаційний код 36405099 основну суму боргу пеню у розмірі 319,61 грн., 3% річних у розмірі 52, 09грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стор Фуд Дистрибюшн», м.Київ, ідентифікаційний код 36405099 державне мито в розмірі 3,87 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 8,96 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 11.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписаний 16.11.2010р.

Суддя Н.І. Ягічева