Рішення № 12455011, 23.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/43623.11.10

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Надійна»

до приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»

про стягнення 4538,06 грн. в порядку регресу

За участю представників сторін:

від позивача: Ісаєв М.К. представник за довіреністю №б/н від 01.11.2010 року;

від відповідача:Кравченко Р.Ю. представник за довіреністю №217 від 28.04.2010 року.

встановив:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Надійна»до приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» стягнення 4538,06 грн. в порядку регресу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.07.2010 року на бул. Дружби Народів в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даного ДТП були: автомобіль «Mazda»д.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1 та застрахований у позивача та автомобіль «Hummer», д.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2.

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 3750,00 грн.

Також, позивач здійснив оплату експертного дослідження автомобіля у розмірі 550,00 грн. та оплатив послуги ДАІ за надання довідки у розмірі 166,00 грн.

Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. ОСОБА_2 було застраховано у відповідача.

У звязку з вищезазначеним, позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.11.2010 року порушено провадження у справі № 33/436, розгляд справи призначено на 23.11.2010 року.

У судовому засіданні 23.11.2010 року представники сторін виконали вимоги ухвали суду від 11.11.2010 року.

Згідно з наданих матеріалів вбачається, що найменування відповідача є ПрАТ «АСК «Інго Україна».

Враховуючи викладене, суд здійснив заміну найменування відповідача на ПрАТ «АСК «Інго Україна».

Представник позивача підтримав свої позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник відповідача подав відзив на позов, відповідно до якого позовні вимоги визнав частково на суму 3690,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Як вбачається з довідки відділу ДАІ з обслуговування Печерського району при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві вих. №10/2369 від 28.07.2010 року та постанови Печерського районного суду м. Києва у справі №3-3550/10 від 12.08.2010 року, ОСОБА_2. 15.07.2010 року о 08:20 год., керуючи автомобілем «Хамер»д.н. НОМЕР_3 на бул. Д.Народів (електроопора №129), що у м. Києві під час виїзду на головну дорогу не надав перевагу у русі автомобілю, що рухався по головній дорозі, в наслідок чого сталося зіткнення з автомобілем «Мазда»д.н. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_1

Постановою Печерського районного суду м. Києва у справі №3-3550/10 від 12.08.2010 року, ОСОБА_2 визнано винним та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Mazda»д.н. НОМЕР_2.

Пошкоджений автомобіль був застрахований ОСОБА_1 у позивача на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу (поліс ТЗ) №002504 від 21.08.2009 року.

Відповідно до звіту №319 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 02.08.2010 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Mazda»д.н. НОМЕР_2 внаслідок ДТП, станом на 02.08.2010 року становить 4643,26 грн. з ПДВ.

Згідно з рахунком-фактурою СТО «Автоцентр локального фарбування»№1381 від 18.08.2010 року вартість проведення ремонтно-відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля складає 3750,00 грн.

Відповідно до страхового акту №269 від 19.08.2010 року позивачем подія визнана страховою та вирішено виплати ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 3750,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №3457 від 30.08.2010 року позивач виплатив страхове відшкодування в розмірі 3750,00 грн. з призначенням платежу: «опл. за р-нт а/м зг. Рах.№1381 від 18.08.10 за ОСОБА_1, в рах.випл.страх.відшкод.за Дог. №ТЗ002504 від 21.08.09, страх. акт №269 від 19.08.10».

Також, як зазначено позивачем ним було здійснено оплату експертного дослідження автомобіля у розмірі 550,00 грн. та вартість довідки ДАІ у розмірі 166,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3458 від 30.08.2010 року та №3378 від 19.07.2010 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 4466,00 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб Hummer H3 д.н. НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Mazda», д.н. НОМЕР_2, належить ОСОБА_3.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи (ОСОБА_2), яка керувала автомобілем Hummer H3 д.н. НОМЕР_1, та який перебував у її володінні, встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ «АСК «Інго Україна»та Силантьєвою Ольгою Вікторівною було укладено договір (поліс) № ВЕ/2846761 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобовязання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу Hummer H3 д.н. НОМЕР_1 і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 та будь-якої особи, яка експлуатує автомобіль на законних підставах. Вказаним договором передбачено, що строк дії договору з 00:00 год. 25.04.2010 року до 24.04.2011 року включно, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза 0,00 грн., тип договору 1.

Відповідно до п.15.1 ч.1 статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»договір I типу передбачає страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Факт експлуатації автомобіля Hummer H3 д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 на законних підставах сторонами не заперечувався.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Пунктом 2 полісу ВЕ/2846761 передбачено, що франшиза складає 0,00 грн.

Відповідно до пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви.

Позивачем було направлено відповідачу претензію вих. №200 від 22.09.2010 року, в якій просив відшкодувати завдану матеріальну шкоду в розмірі 4466,00 грн. До вказаного листа були додані необхідні документи для здійснення такої виплати. Дана претензія була направлена позивачем 22.09.2010 року та отримана відповідачем 27.09.2010 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №1931374.

Проте, відповідач у місячний строк з дня отримання вказаної претензії з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу «Mazda», д.н. НОМЕР_2 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується виходячи із вартості матеріального збитку, ліміту відповідальності та за вирахуванням суми франшизи, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню частково в розмірі фактичної виплати в сумі 3750,00 грн.

Вимоги позивача а частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 716,00 грн. (550,00 грн. витрати за проведення автотоварознавчого дослідження, 166,00 грн. сума витрат на оплату за довідку про обставини ДТП) не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 72,06 грн. (за період з 27.09.2010 року по 03.11.2010 року).

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Оскільки, відповідачем претензія з необхідними для виплати документами була отримана 27.09.2010 року, а відповідно до п. 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів, тому з 28.09.2010 року відбулося прострочення виплати страхового відшкодування відповідачем.

Розрахунок пені:

з 28.10.2010 року по 03.11.2010 року:

3750,00 грн. * 2* 7,75% /365 * 7 днів = 11,15 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 11,15 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 60,91 грн. відмовити.

Згідно статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 16,46 грн., на відповідача 85,54 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 40,40 грн., на відповідача 195,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.33, ст.ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»(01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33, мультивалютний поточний рахунок №26504101493001 в ЗАТ «Альфа-Банк», МФО 300346, код ЄДРПОУ 16285602) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Надійна»(04074, м. Київ, вул. Полупанова, 17, к. 14, п/р 2650030138482 в АТ «БГ Банк», МФО 320995; п/р 2652300010211 КФ ВАТ «Мегабанк», п/р 26500301963 ЛОУ «Ощадбанку», код ЄДРПОУ 34350924) страхове відшкодування в розмірі 3 750 (три тисячі сімсот пятдесят) грн. 00 коп., пеню в розмірі 11 (одинадцять) грн. 15 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 85 (вісімдесят пять) грн. 54 коп. та 195 (сто девяносто пять) грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М. Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 24.11.2010 року.