Рішення № 124545040, 27.11.2024, Херсонський міський суд Херсонської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №753/11269/23

Пров. №2/766/2111/24

27.11.2024

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Черниш О.Л.

за участю: секретаря судового засідання Кошевої А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми заборгованості

встановив:

Позивач звернувся із позовною заявою, в якій просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 три проценти річних від простроченої суми заборгованості. В обґрунтування позову зазначив, що 27 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк та ОСОБА_1 укладено Генеральну угоду №04, згідно якої банк зобов`язався надати клієнту кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених в кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютних кредитних ліній, договорах про відкриття кредитних ліній, укладених в рамках генеральної угоди, та які є її невід`ємними частинами. Загальний розмір позичкової заборгованості клієнта за наданими в рамках генеральної угоди кредитами не повинен перевищувати суми, еквівалентної 250 000,00 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату надання кредиту. Строк дії генеральної угоди встановлений по 21 липня 2017 року включно.

B подальшому, 14 серпня 2007 року, між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та відповідачем-1 укладено Додаткову угоду №1 до генеральної угоди №04 від 23 липня 2007 року, згідно якої загальний розмір позичкової заборгованості клієнта за наданими в рамках генеральної угодикредитамибув збільшений та не повинен перевищувати суми, еквівалентної 300 000,00 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату надання кредиту.

В рамках вищевказаної генеральної угоди між банком та ОСОБА_1 укладено Договір про відкриття валютної кредитної лінії №2.10-04/07- КЛ від 23 липня 2007 року, відповідно до якого Відповідач-1 отримав кредит у розмірі 142000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,0 річних з строком кредитування до 22.07.2010.

Зобов`язання за вказаним Договором забезпечено Договором поруки №2.10- 04/07-ДП1 від 23 липня 2007 року, укладеним з поручителем ОСОБА_2 .

12 листопада 2008 року між позивачем та Позичальником укладено Договір №1 про внесення змін до Договору про відкриття валютної кредитної лінії №2.10-04/07- КЛ від 23 липня 2007 року, згідно з яким внесено зміни до пункту 1.1, згідно якого Банк надає Відповідачу-1 грошові кошти шляхом відкриття відновлювальної валютної кредитної лінії з максимальним загальним лімітом 142000,00 доларів США та сплатою процентів за користування кредитними коштами 15,5% річних строком по 22 липня 2010 року. За управління зобов`язаннями по кредиту позичальник зобов`язався сплачувати 1% річних від суми невикористаного ліміту кредитної лінії.

10 квітня 2009 року між позивачем та Відповідачем-1 укладено Договір №2 про внесення змін до Договору про відкриття валютної кредитної лінії №2.10-04/07-КЛ від 23 липня 2007 року, відповідно до якого замінено номер рахунку Позичальника.

У зв`язку із невиконанням Позичальником своїх зобов`язань за кредитними договорами, ВАТ «ВТБ Банк» звернулось суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Жовтневого районного суду м. Полтави від 13.09.2011 по справі № 2- 1405/11 вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (код ЄДРПОУ 14359319) заборгованість за Договором про відкриттявалютної кредитної лінії №2.10-04/07-КЛ від 23 липня 2007 року, станом на 22.03.2011 в розмірі 166 027,60 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить 1 319 537,56 гривень.

«21» жовтня 2020 року між АТ «ВТБ Банк» і АТ «Універсал Банк» укладено договір про відступлення права вимоги №№ 75-РБ, право вимоги за яким перейшло до осіб, які були боржниками АТ «ВТБ Банк», в тому числі щодо боржника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідно до умов Договору від 21.10.2020 та у відповідності до ст. 512 Цивільного кодексу України, АТ «Універсал Банк» набув статусу Нового Кредитора.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 28.12.2020 замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 вересня 2011 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2.10-04/07-КЛ від 23 липня 2007 року, станом на 22 березня 2011 року в розмірі 166027,60 доларів США, а саме: замінено стягувача у справі Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на Акціонерне товариство «Універсал Банк».

Також позивачем зазначено, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання. Таким чином, наявність судових актів про стягнення заборгованості, у тому числі стосовно яких є ухвала про відстрочку або розстрочку виконання, не припиняє грошових зобов`язань боржника, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Станом на день звернення з даним позовом рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 13.09.2011 залишається не виконаним, кредитні кошти не повернуті. Отже, невиконання відповідачами судового рішення є триваючим правопорушенням. Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу від 13.09.2011, що набуло законної сили, зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилися та триватимуть до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Відтак, позивач вважає, що має право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення до фактичного виконання судового рішення.

Крім того, позивач вважає, що ним не пропущено строку позовної давності, посилаючись на Закон України № 540-ІХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема п. 5. Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнити, зокрема, п. 12 такого змісту: «12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». А також, відповідно до Постанов КМУ, якими було продовжено дію карантину 30 червня 2023. А отже, позивач вважає, що строки позовної давності підлягають обрахуванню останніми трьома роками, які передували 02.04.2020, тобто вимоги позивача з 03.04.2017 по 23.02.2022 заявлені в межах строків позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, просив задовольнити позовні вимоги повним обсягом.

25.08.2023 до суду надано позовну заяву у новій редакції, в якій обґрунтування позовних вимог залишилося, змінився тільки розмір 3% річних, які просить стягнути позивач та період прострочення заборгованості, а саме: позивач просить стягнути з відповідачів солідарно 3% річних за період з 03.04.2017 по 24.03.2018 (356 днів) у розмірі 4858,01 доларів США.

Ухвалою судді від 05.06.2024 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутності позивача, на задоволенні позовних вимог наполягає, проти заочного розгляду справи не заперечує.

У судове засідання у час, призначений для розгляду справи по суті, відповідачі повторно не з`явилися. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Зокрема, відповідача ОСОБА_1 повідомлено шляхом направлення судових повісток про виклик за останнім відомим суду зареєстрованим у встановленому законом порядком місцем його проживання, опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України: https://court.gov.ua/unknown/sud2125. Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору відповідач ОСОБА_1 не скористався. Документів, що підтверджують поважність причин його відсутності, суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

Разом з цим, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента Україна та триває й на теперішній час.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 23.12.2022, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004 (зі змінами), затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

До вказаного Переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України входить м. Маріуполь Донецької області.

Місце реєстрації відповідача ОСОБА_2 у справі, відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру: АДРЕСА_1 , що відноситься до тимчасово окупованої російською федерацією території України.

Отже у відділень Укрпошти відсутні можливості доставки пошти відповідачу у м. Маріуполь Донецької області.

Порядок повідомлення осіб, що знаходяться на тимчасово окупованій території врегульовано нормами ст.121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Відповідно до частини першої статті 121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

На підставівикладеного,повідомлення судомвідповідача ОСОБА_2 про розглядсправи здійснювавсячерез оголошенняна офіційномувеб-сайтіСудової владиУкраїни. Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору відповідач ОСОБА_2 не скористалася. Документів, що підтверджують поважність причин її відсутності, суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло

За таких обставин, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність сторін, враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. ст.280, 281 ЦПК України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 23.07.2007 між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк та ОСОБА_1 укладено Генеральну угоду №04, відповідно до якої банк зобов`язався надати клієнту кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії, договорах про відкриття валютної кредитної лінії, укладених у рамках цієї угоди, де загальний розмір позичкової заборгованості клієнта не повинен перевищувати суми, еквівалентної 250000 доларів США. Термін дії угоди до 21.07.2027 включно.

Додатковою угодою до Генеральної угоди № 04 від 23.07.2007, укладеною 14.08.2007 між тими сторонами, розмір позичкової заборгованості клієнта підвищено до 300000,00 доларів США.

23.07.2007 між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк та ОСОБА_1 укладено Договір про відкриття валютної кредитної лінії №2.10-04/07- КЛ, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 142000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% річних, зі строком кредитування до 22.07.2010.

Договорами від 12.11.2008 та від 10.04.2009 внесено зміни до Договору про відкриття валютної кредитної лінії №2.10-04/07- КЛ від 23.07.2007, якими змінено розмір процентів за користування кредитними коштами до 15,5% річних. Додано умову щодо використання кредитних коштів, а саме: за управління зобов`язаннями по кредиту позичальник зобов`язався сплачувати 1% річних від суми невикористаного ліміту кредитної лінії. А також змінено номер рахунку позичальника.

23.07.2007 між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк та ОСОБА_2 укладено договір поруки № №2.10- 04/07-ДП1, відповідно до якого Поручитель поручається перед Банком за виконання Позичальником ( ОСОБА_1 ) зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються договором про відкриття валютної кредитної Лінії № 2.10-04/07-КЛ від 23 липня 2007 року та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч., що збільшують основне зобов`язання), надалі все разом кредитний договір.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Судом встановлено, що договірні правовідносини з питання надання та користування кредитними коштами, склалися між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

ВАТ «ВТБ Банк» скористався своїм правом за договором кредиту та звернувся до суду до відповідачів про стягнення кредитної заборгованості. Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13.09.2011 у справі № 2- 1405/11 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» заборгованість за Договором про відкриття валютної кредитної лінії №2.10-04/07-КЛ від 23 липня 2007 року, станом на 22.03.2011 в розмірі 166 027,60 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить 1 319 537,56 гривень.

21.10.2020між АТ«ВТБ Банк»і АТ«Універсал Банк»укладено договірпро відступленняправ вимоги№ 75-РБ,відповідно доякого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у Додатку №1, Додатку № 2, Додатку № 3 до цього Договору, надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1, Додатку № 2, Додатку № 3 до цього Договору, надалі за текстом «Основні договори», надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначенихДоговором.

Разом з цим, відповідно до Витягу з Додатку № 1 до Договору про відступлення прав вимоги № 75-РБ, долученого до матеріалів позову, боржником під номером 141 зазначено ОСОБА_1 , який має заборгованість у розмірі 9662818,42 грн. Вказаний Додаток до договору має позначку про те, що «до Нового кредитора переходить право стягнення з боржників усім сум пеней, штрафів, неустойок, відповідно до умов відповідного кредитного договору».

Отже, вказаним договором було передбачено передання АТ «Універсал Банк» права на застосування всіх видів неустойки щодо боржників, зазначених у договорі.

Поняття неустойки визначено статтею 549 ЦК України, а саме: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем у справі заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідачів солідарно кошти, які віднесені до виду відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.03.2018 у справі № № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18), за змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналізуючи вказані норми, 3 відсотки річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, є видом відповідальності, відмінним від інших видів відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, таких як неустойка (штраф, пеня).

Суд звертає увагу на те, що договір про відступлення прав вимоги № 75-РБ від 21.10.2020, долучений до матеріалів позовної заяви, не містить посилань на те, що до АТ «Універсал Банк» передано право на стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 3% річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Крім того, відповідно до уточнених позовних вимог, позивач просить стягнути 3% річних за період з 03.04.2017 по 24.03.2018, тобто за період, коли АТ «Універсал Банк» жодним чином не мав відношення до кредитних правовідносин, які склалися між АТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Будь-яких обґрунтувань стягнення 3% річних за вказаний період банком не надано.

За такихобставин,оцінивши усідокази,подані учасникамисправи,встановивши характерспірних правовідносин,суд приходитьдо висновку,що позов акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми заборгованості не підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки позивачем не обґрунтовано період невиконаних відповідачами зобов`язань, на які банк має право претендувати, не доведено факту наявного права на звернення до суду із вказаним позовом за наслідками відступлення права вимоги.

Відповідно до частини другої ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2684,00 грн. не розподіляється, а покладається на нього.

Керуючись статтями 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Відмовити акціонерному товариству «Універсал Банк» у задоволенні позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми заборгованості.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СуддяО. Л. Черниш