Рішення № 12454051, 09.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

09.11.2010Справа №2-24/2593-2010 За позовом Державного підприємства "Енергоринок" (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 27, ідентифікаційний код 21515381)

До відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400)

про стягнення 41 071 950,85 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Калінін М. В. – представник, довіреність №01/15-233Д від 31.03.2010р.; посв. №322 від 15.05.2006 р.

Від відповідача – Ющенко Т.А., представник, довіреність від 19.07.2010р., №408-Д

Обставини справи:

Державне підприємство "Енергоринок" звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача – Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" про стягнення з відповідача на користь Державного підприємства "Енергоринок" суми у розмірі 41071950,85 грн., у тому числі : суми основного боргу у розмірі 40042597,21 грн., суми інфляційних нарахувань у розмірі 521499,55 грн., трьох відсотків річних у розмірі 69872,39 грн., пені у розмірі 416148,16 грн., штрафу у розмірі 21833,54 грн.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати зі сплати державного мита у розмірі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., а також інші судові витрати по справі.

Також відповідно до частини 4 прохальної частини позовної заяви позивач просить кошти, стягнуті на користь Державного підприємства "Енергоринок" перерахувати наступним чином : суму основного боргу перерахувати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання в національній валюті № 26032301861 в Головному операційному управленні ВАТ «Ощадбанк», МФО 300465, суму інфляційних нарахувань, три відсотки річних, пені, штрафу та судових витрат перерахувати на поточний рахунок в національній валюті № 26008302861 в Головному операційному управленні ВАТ «Ощадбанк», МФО 300465.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору № 14/212/4736/01 від 02.06.2008р. з повної та своєчасної оплати придбаної за період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. електроенергії у обсязі 1355630,703 кВт/г. на загальну суму 372903959,41 грн.

Так, за ствердженням позивача, на підставі невиконання відповідачем договірних зобовязань, у Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" виникла заборгованість, яка станом на 01.04.2010р. склала грошову суму у розмірі 40042597,21 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню, три відсотки річних, штраф, нарахованих відповідачеві за порушення строків оплати придбаної електроенергії.

Таким чином, вважаючи, що право позивача порушено відповідачем, Державне підприємство "Енергоринок" звернулось з відповідними вимогами до Господарського суду Автономної Республіки Крим.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 14.05.2010р. позов Державного підприємства "Енергоринок" прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

На підставі клопотання відповідача від 15.06.2010 р., суд ухвалою від 16.06.2010 р. продовжив строк розгляду справи.

Відповідач клопотанням від 05.11.2010 р. просив суд припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2010 р. у розмірі 40042 597,21 грн., оскільки сума заборгованості була сплачена відповідачем в добровільному порядку, у підтвердження чого представив відповідні докази.

Також відповідач клопотанням від 28.10.2010 р. просив суд зменшити розмір неустойки ( пені та штрафу ) до 1000 грн.

Позивач у запереченнях на відзив відповідача наполягав на задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 521499,55 грн., 3% річних у розмірі 69872,39 грн., пені у розмірі 416148,16 грн. і штрафу у розмірі 21833,54 грн.

Розгляд справи відкладався та оголошувалася перерва, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

02.06.2008 р. між позивачем по справі ( ДПЕ ) та відповідачем по справі (ЕК ) був укладений договір №14/212/4726/01.

Відповідно до п. 2.1 вказаного Договору ДПЕ зобов’язався передавати, а ЕК зобов’язався купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 3.2 вказаного договору ДПЕ продає, а ЕК купує електричну енергію в точках поставки на межі балансової належності електричних мереж, що визначені в акті розмежування балансової належності електричних мереж іі експлуатаційної відповідальності в обсягах, які визначені згідно з розділом 4 цього договору. Точки обліку електричної енергії наведені в Додатку №1 до цього договору. Право власності на електричну енергію, яка постачається за цим договором, переходить від ДПЕ до ЕК в момент передачі електричної енергії в точках поставки.

Відповідно до п. 6.1 вказаного договору оплата за куплену електроенергію здійснюється відповідно до ІВКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання ЕК, відкритих відповідно до чинних нормативно – правових актів України, які регулюють порядок розрахунків за електроенергію, а також з інших рахунків ЕК.

Відповідно до п. 6.2 вказаного договору перерахування коштів ЕК за куплену у ДПЕ електроенергію здійснюється кожного банківського дня розрахункового місяця з урахуванням умов п. 6.3 вказаного договору і зараховується сторонами як оплата за електричну енергію, куплену ЕК у ДПЕ у цьому місяці з урахуванням умов п.п. 6.4 та 6.5 цього договору та окремих рішень КМУ.

Відповідно до п. 6.3 вказаного договору 11 – ого, 21 – ого та останнього числа розрахункового місяця ДПЕ перевіряє суму, що надійшла на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ, як оплата ЕК електричної енергії, купленої за першу, другу та третю декаду місяця відповідно.

Розмір оплати ЕК за першу декаду визначається шляхом множення 30% замовленого місячного споживання електроенергії і відповідно за другу декаду – 30% та за третю декаду – 40% на прогнозовану оптову ринкову ціну, затверджену постановою НКРЕ з врахуванням суми місячного обсягу дотацій для компенсації втрат ЕК від здійснення постачання електричної енергії за регульованим тарифом згідно постанови НКРЕ, що встановлює суму дотацій, а також з врахуванням встановлених НКРЕ вирівнювальних націнок ( знижок ) для коригування платежу ЕК у зв’язку із застосуванням єдиних роздрібних тарифів на електроенергію для кожного із класів споживачів, крім населення, на території України. В залежності від структури споживання ЕК вказані відсотки можуть бути змінені за домовленістю сторін. У цьому випадку ЕК надає до ДПЕ письмове підтвердження своєї структури споживання.

В разі здійснення коригування замовленого місячного обсягу купівлі електроенергії, розмір оплати за третю декаду визначається відповідно до п. 4.15.1 цього договору.

Відповідно до п. 6.3.1 вказаного договору у разі, якщо сума оплати, здійсненої ЕК за відповідну декаду, менша за визначену відповідно до п. 6.3 суму оплати з врахуванням переплати за попередню ( і ) декаду ( и ) розрахункового місяця. ДПЕ надсилає ЕК факсимільним зв’язком попередження про неповну декадну оплату електроенергії, купленої у ДПЕ. ЕК зобов’язується здійснювати перерахування недостатньої суми з поточного рахунку ЕК на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ впродовж двох банківських днів після закінчення відповідної декади, вказавши при цьому в призначенні платежу декаду, за яку здійснюється доплата.

Відповідно до п. 6.3.2 вказаного договору у випадку нездійснення ЕК доплати згідно з п. 6.3.1 цього договору, ДПЕ через три банківські дні після закінчення відповідної декади має право виставити ЕК вимогу про сплату штрафу у розмірі 0,04% від недоплаченої суми. Штраф повинен бути сплачений в термін, не більший від 3 – х банківських днів з моменту отримання ЕК письмового повідомлення від ДПЕ.

Цей пункт договору застосовується тільки у випадку, якщо ЕК порушила терміни подекадної оплати більше трьох разів за останні 365 днів, що передують даті останнього порушення ЕК умов п. 6.3.1.

При цьому відповідно до п. 6.4 вказаного договору остаточний розрахунок за куплену ЕК у ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14 – ого ( включно ) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших ( крім поточного зі спеціальним режимом використання ) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобов’язана обов’язково вказати призначення платежу.

Якщо до 14 - ого числа ( включно ) місяця, наступного за розрахунковим, ЕК не здійснила повну поточну оплату вартості електроенергії за розрахунковий місяць, ДПЕ надсилає до ЕК факсимільним зв’язком попередження про можливість обмеження споживання в обсязі недоплаченої ЕК в розрахунковому місяці електроенергії. Обмеження може бути застосоване ДПЕ після 20 – ого числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 4.13 вказаного договору документом, який підтверджує факт переходу права власності на електроенергію від ДПЕ до ЕК, є підписаний з боку ДПЕ і ЕК та скріплений печатками акт купівлі – продажу електроенергії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було продано, а відповідачем по справі куплено за період січень – березень 2010 р. електроенергію на загальну суму 372903959,41 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами купівлі - продажу електроенергії ( а. с. 25 – 27 ).

Вказане підтверджується також наявними в матеріалах справи рахунками – фактурами №00056 від 31.01.2010 р., №00155 від 28.02.2010 р. і №00250 від 31.03.2010 р. ( а. с. 28 -30 ).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до п. 7.2.1 вищевказаного договору №14/212/4726/01 відповідач по справі зобов’язався, зокрема, купувати у позивача електроенергію відповідно до умов розділу 4 цього договору та здійснювати за неї своєчасні розрахунки відповідно до умов розділу 6 цього договору, а також виконувати інші умови цього договору.

Однак відповідач взяті на себе зобов’язання щодо сплати купованої електроенергії здійснював неналежним чином, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 40042597,21 грн. та спонукало позивача звернутися до суду з вказаним позовом.

Однак відповідно до представлених сторонами банківських виписок, довідки про розрахунки між сторонами по справі за куповану електроенергію за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2010 р. та акту звірки розрахунків між сторонами по справі станом на 01.10.2010 р. відповідачем по справі заборгованість за куповану електроенергію у розмірі 40042597,21 грн. за період розгляду даної справи сплачена повністю.

Відповідно до п. 1 – 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

Враховуючи той факт, що відповідачем заборгованість у розмірі 40042597,21 грн. була сплачена після звернення до суду позивача з вказаним позовом, суд вважає за необхідне провадження по справі у даній частині припинити на підставі п. 1 – 1 ст. 80 ГПК України.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 416148,16 грн. та штраф у розмірі 21833,54 грн.

З вказаного приводу суд вважає за необхідне вказати на наступне.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.3.2 вказаного договору №14/212/4726/01 сторони передбачили, що у разі несплати ЕК за куплену у ДПЕ електроенергію у терміни, встановлені п. 6.4 цього договору, з 20 – ого числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нарахувати пеню ЕК у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу ( але не більш подвійної облікової ставки НБУ , яка діє на день прострочення ) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягувати штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу. Сплата ЕК пені та штрафу здійснюється з поточного рахунку ЕК на поточний рахунок ДПЕ і не звільняє ЕК від обов’язку відшкодовувати збитки, спричинені несплатою або несвоєчасною оплатою отриманої електроенергії.

Оскільки судом встановлено невиконання відповідачем обов’язку щодо своєчасної сплати купованої електроенергії, застосування до відповідача пені та штрафу є правомірним.

Однак при цьому суд вважає за необхідне зауважити на наступному.

Відповідач по справі просить суд зменшити розмір неустойки ( штрафу та пені ) до 1000 грн.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Існуюча на даний час судова практика виходить з того, що істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов'язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо. Вказане знайшло своє відображення у роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. N 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" із змінами та доповненнями.

Також відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідачем постійно в процесі розгляду вчинювалися дії, направлені на повне погашення заборгованості та врегулювання спору з позивачем мирним шляхом. Результатом вказаних дій стало повне погашення наявної заборгованості за куповану електроенергію, що підтверджується матеріалами справи.

Також необхідно зауважити, що між членами оптового ринку електроенергії 15.11.1996 р. було укладено договір ( ДЧОРЕ ). Відповідно до Додатку 1 до ДЧОРЕ, сторонами ДЧОРЕ і членами оптового ринку електричної енергії є як позивач, так і відповідач по справі.

Позивач просить стягнути заборгованість по договору від 02.06.2008 р. №14/212/4726/01, який був укладений між сторонами по справі. Відповідно до п. 3.1 вказаного договору сторони за ним визнають свої зобов’язання по ДЧОРЕ.

Невід’ємною частиною ДЧОРЕ є Додаток 4 – Інструкція «Про порядок використання коштів Оптового ринку електричної енергії України».

У розділі 2 вказаної Інструкції зазначено, що кошти Оптового ринку – це кошти, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання місцевих постачальників і Оптового постачальника, і є власністю учасників Оптового ринку і підлягають розподілу відповідно до затвердженого алгоритму.

З вказаного можно зробити висновок про те, що кошти, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, є власністю всіх учасників оптового ринку електричної енергії і розподіляються без участі суб’єкта, який відкрив такий рахунок на підставі алгоритму, затвердженого Національною комісією регулювання електроенергетики України.

З урахуванням вказаних обставин, суд дійшов висновку зменшити на 90% розмір пені та штрафу, що підлягає стягненню з відповідача.

В зв’язку з вказаним, з відповідача підлягає стягненню в судовому порядку пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у розмірі 41614,82 грн. та штраф у розмірі 2183,35 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції в сумі 521 499,55 грн. та 3% річних в розмірі 69 872,39 грн.

Відповідач заперечує у задоволенні позову в даній частині, оскільки вважає, що інфляційні втрати та 3% річних є по суті неустойкою.

З вказаним суд не може погодитися в зв’язку з наступним.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказаною нормою чинного законодавства України визначається спеціальні правові наслідки за прострочення виконання грошового зобов’язання. Такими правовими наслідками є сплата заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, що є самостійною формою цивільно – правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань та можуть стягуватися поряд з неустойкою.

Вказану позицію підтримано Постановою Верховного суду України від 19.08.2003 р.

Тобто фактично це є збитками, які сторона зазнала від існуючих в державі інфляційних процесів та в зв’язку з користуванням іншою стороною чужими грошовими коштами.

Також відповідно до ст.. 623 Цивільного кодексу України, яка конкретизує положення ст. 22 Цивільного кодексу України, яка говорить про стягнення збитків як спосіб захисту цивільних прав, зазначено, що відшкодування збитків вважається загальною формою цивільно-правової відповідальності, оскільки може бути застосована в будь-якому випадку порушення зобов'язання, незалежно від того, чи передбачили сторони це в договорі або чи є вказівки спеціального закону. Саме цим дана форма відповідальності відрізняється від стягнення неустойки або втрати завдатку, для застосування яких обов'язковим є передбачення цього в договорі (обов'язково в письмовій формі) або в законі.

При таких обставинах, суд вважає доводи відповідача щодо того, що інфляційні нарахування та 3% річних є різновидом неустойки безпідставними і необґрунтованими.

Однак при цьому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в даній частині в зв’язку з наступним.

Позов подано Державним підприємством «Енергоринок», який створено для забезпечення функціонування оптового ринку електричної енергії відповідно до Постанови КМУ від 05.05.2000 р. №755 ( а. с. 42 – 44 ).

Відповідно до вказаної Постанови КМУ предметом діяльності підприємства є у тому числі і купівля електричної енергії у виробників, потужність чи обсяг відпуску яких більші ніж граничні показники, а також у суб'єктів підприємницької діяльності, які є власниками електричної енергії, виробленої з давальницької сировини; оптове постачання електричної енергії; укладання угод про передачу електричної енергії.

Порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії встановлений ст. 151 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997р. №575/97-ВР.

Цей порядок передбачає, що для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електроенергію енергопостачальники, які здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на "закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Такі рахунки призначені для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії. Зокрема, перерахування коштів енергогенеруючим компаніям та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які проводять продаж електричної енергії на оптовому ринку, здійснюється уповноваженим банком з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії відповідно до алгоритму (порядку розподілу коштів), встановленого Національною комісією регулювання електроенергетики України. На оптового постачальника електричної енергії покладено обов'язок забезпечити інформування учасників оптового ринку електричної енергії про стан проведення розрахунків.

Відповідно до абз.23 ст. 1 Закону України "Про електроенергетику" поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії - рахунки суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії.

Згідно з абз.24 ст. 1 Закону України "Про електроенергетику" алгоритм оптового ринку електричної енергії - це порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Встановлений Національною комісією регулювання електроенергетики України алгоритм застосовується до всіх поточних рахунків із спеціальним режимом використання, в тому числі і до відповідних рахунків ДП "Енергоринок". Порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії ДП "Енергоринок" є не договірною умовою, а законодавчим приписом.

ДП "Енергоринок" є розпорядником коштів оптового ринку електричної енергії, порядок проведення ним розрахунків за закуплену та продану електроенергію визначається алгоритмом, затвердженим Національною комісією регулювання електроенергетики України. ДП "Енергоринок" є відповідальною особою у межах покладених на нього повноважень , у тому числі щодо забезпечення оплати закупленої електричної енергії, оскільки невідплатність поставленої на оптовий ринок електроенергії не передбачено нормами права та порушує законодавчі положення про власність. ДП "Енергоринок" є відповідальним щодо дотримання покупцями електроенергії з оптового ринку зобов'язань з її оплати. Виходячи з покладених на нього повноважень, ДП "Енергоринок" є відповідальним за затвердження Національною комісією регулювання електроенергетики України алгоритму розподілу коштів з точки зору забезпечення оплатності поставленої на оптовий ринок електроенергії та рівності усіх учасників оптового ринку.

Відповідно до п. 6.8 Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України (додаток № 4 до Договору між членами оптового ринку електричної енергії від 15.11.1996 р.), у разі виявлення коштів понад очікувану вартість електричної енергії, придбаної в розрахунковому періоді, від оптового постачальника сума таких надходжень зараховується виробником відповідно, як оплата з погашення боргів за придбану електричну енергію з найбільшим терміном їх'виникнення.

ДП "Енергоринок" не може впливати ані на перерахування коштів та їх обсяг, ані на встановлення алгоритму, оскільки перерахування коштів здійснюється виключно на підставі алгоритму і лише алгоритмом визначається частка коштів, наявних на поточному рахунку із спеціальним режимом використання, яка є власністю не ДП "Енергоринок", а енергогенеруючої компанії.

Таким чином, оскільки за своєю правовою природою електроенергія є специфічним товаром, який виробляється і споживається одночасно, її слід розглядати як спільну власність усіх учасників енергоринку. Кожний з них має право лише на частину прибутку від своєї діяльності з виробництва, розподілу або постачання електроенергії. Тобто акумульовані на розподільчих рахунках кошти не є власністю будь - якого окремого суб'єкта відносин.

Правомочність щодо розпорядження певною часткою грошей настає лише після перерахування їх з розподільчого на відповідний поточний рахунок енергогенеруючих компаній та інших об'єктів підприємницької діяльності.

Вищенаведене свідчить, що ДП "Енергоринок" є спеціальним суб'єктом з особливим, цільовим статусом, оскільки не є власником коштів, які надходять на розподільчий рахунок.

Вказане підтверджується існуючою судовою практикою, зокрема, Постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2010 р. №20/27.

Фактичні обставини справи не свідчать про те, що відповідач користувався грошовими коштами, що належать або призначаються безпосередньо та виключно позивачеві, та що належні саме позивачеві грошові кошти знецінювалися внаслідок інфляційних процесів.

При таких обставинах, враховуючи той факт, що позивач по справі є виключно розпорядником коштів оптового ринку електричної енергії, що не має у відношенні грошових коштів, що акумулюються на відповідному рахунку, права власності, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача індексу інфляції в сумі 521 499,55 грн. та 3% річних в розмірі 69 872,39 грн. відмовити.

Державне мито, сплачене позивачем щодо стягнення заборгованості у розмірі 40042597,21 грн., суд покладає на відповідача, оскільки хоча відповідач і сплатив вказану заборгованість в добровільному порядку, однак здійснив це після звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Судові витрати суд покладає на сторін пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до ст.. 49 ГПК України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено сторонам, що повний текст рішення буде складено 15.11.2010 р. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 15.11.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          В частині стягнення заборгованості у розмірі 40042597,21 грн. провадження по справі припинити.

3.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400) на користь Державного підприємства "Енергоринок", 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 27, ( п/р №26008302861 в Головному операційному Управлінні ВАТ «Ощадбанк», МФО 300465, ідентифікаційний код 21515381) пеню у розмірі 41 614,82 грн., штраф у розмірі 2183,35 грн., державне мито у розмірі 25132,83 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 232,60 грн.

4.          В частині стягнення з відповідача індексу інфляції в сумі 521 499,55 грн. та 3% річних в розмірі 69 872,39 грн. у позові відмовити.

Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.