Постанова № 12453886, 18.11.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

18 листопада 2010 р. № 44/317 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя

Судді:Борденюк Є.М.,

Могил С.К.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Любомльський вапняно-силікатний завод"

на постанову Київського апеляційного господарського суду 13.05.2010

у справі№ 44/317 господарського суду міста Києва

за позовом відкритого акціонерного товариства "Любомльський вапняно-силікатний завод"

доприватного підприємства "Фаворит"

відкритого акціонерного товариства "Акціонерний банк "Бізнес стандарт"

третя особавідкрите акціонерне товариство "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій"

простягнення грошових коштів

за участю представників сторін : позивача :Веремчук С.Л.,

відповідачів та третьої особи: не з’явились,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2008 року відкрите акціонерне товариство "Любомльський вапняно-силікатний завод" звернулось до господарського суду з позовом до приватного підприємства "Фаворит" та відкритого акціонерного товариства "Акціонерний банк "Бізнес стандарт", в якому, згідно з подальшим уточненням вимог, просило суд стягнути з відповідачів 120 715, 22 грн. основного боргу, 12 469, 88 грн. інфляційних втрат, 5 043, 94 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27 жовтня 2009 року уточнені позовні вимоги задоволено, стягнуто з приватного підприємства "Фаворит" та відкритого акціонерного товариства "Акціонерний банк "Бізнес стандарт" на користь позивача 120 715, 22 грн. основного боргу, 12 469, 88 грн. інфляційних втрат, 5 043, 94 грн. 3 % річних, а також судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 травня 2010 року рішення господарського суду міста Києва змінено, позов задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства "Фаворит" на користь позивача 120 715, 22 грн. основного боргу, 3 742, 74 грн. 3% річних, 12 469, 88 грн. інфляційних втрат, державне мито в сумі 1 369, 28 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 1 301, 20 грн. 3% річних з приватного підприємства "Фаворит" відмовлено. В задоволенні позовних вимог до відкритого акціонерного товариства "Акціонерний банк "Бізнес стандарт" про стягнення боргу з урахуванням штрафних санкцій в загальній сумі 136 927, 84 грн. відмовлено повністю. Стягнуто з позивача на користь відкритого акціонерного товариства "Акціонерний банк "Бізнес стандарт" 699 грн. державного мита за подання апеляційної скарги та 5 513, 28 грн. витрат на проведення судової експертизи.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою в частині стягнення судових витрат та витрат пов'язаних з проведенням судової експерти на користь відкритого акціонерного товариства "Акціонерний банк "Бізнес стандарт" з позивача, останній звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, та просить суд касаційної інстанції змінити постанову апеляційного господарського суду, поклавши витрати з проведення судово-технічної експертизи на приватне підприємство "Фаворит".

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, дійшла висновків про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на її обґрунтованість, що підтверджується наступним.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 3 грудня 2007 року позивач (продавець) та третя особа (покупець) уклали договір поставки № 726, за умовами якого позивач зобов’язався передати у визначені в договорі поставки терміни у власність третьої особи продукцію, яка в свою чергу зобов'язалась прийняти таку продукцію та оплатити її по встановленим в договорі поставки цінам.

Судами з’ясовано, що в подальшому 14 лютого 2008 року позивач (кредитор), третя особа (боржник) та відповідач 1 (поручитель) уклали договір майнової поруки № 757, за умовами якого відповідач 1 зобов'язався в повному обсязі відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань третьої особи за договором поставки.

Згідно з п. 1.2 договору майнової поруки, сума боргу боржника перед кредитором за вапно будівельне комове 3-ого сорту по основному договору складає 1 520 387, 00 грн. За умовами п. 1.3 договору поручитель після оплати кредиторові боргу боржника за даним договором має право жадати від боржника постачання цегли силікатної у розмірі проведеної оплати, а боржник зобов’язаний поставити поручителеві зазначений вище товар, відповідно до узгодженого поручителем та боржником графіку поставки, після одержання вимоги, підписаної поручителем і кредитором.

Підставою позову у даній справі стало неналежне виконання відповідачем 1 прийнятих на себе зобов’язань за договором майнової поруки. Так судами встановлено, що відповідач 1 борг третьої особи за договором поставки сплатив позивачу лише частково, у розмірі 473 000,00 грн. згідно з платіжними дорученнями № 103 від 02.06.2008, № 104 від 18.06.2008, № 95 від 21.05.2008, № 102 від 22.05.2008, № 89 від 28.03.2008, № 92 від 11.04.2008. При цьому, як з’ясовано судами, третьою особою на виконання умов договору поруки поставлено відповідачеві 1 продукції на загальну суму 593 715,22 грн.

За таких обставин, судами зроблено висновок, що станом на момент подання позовної заяви до суду заборгованість відповідача 1 перед позивачем становить 120 715,22 грн.

Крім того, судами з’ясовано, що на підтвердження позовних вимог, пред’явлених до відповідача 2, позивачем надано видану останнім банківську гарантію № 0018-14/03/2008, за якою банк зобов’язався безвідклично сплатити за відповідача 1 на користь позивача суму грошових коштів, загальний розмір якої не перевищує 1 550 000,00 грн., після одержання від позивача письмової вимоги з посиланням на цю гарантію, підписами уповноважених осіб та печаткою позивача із зазначенням того, що відповідач 1 не виконав свої зобов’язання щодо оплати продукції за договором поруки.

Досліджуючи обґрунтованість позовних вимог до відповідача 2 з урахуванням заперечень останнього проти справжності зазначеної гарантії, апеляційний господарський суд призначив судову технічну експертизу, за результатами проведення якої було встановлено, що підпис від імені Виговського М.В. в банківській гарантії виконаний іншою особою. Крім того, судовою експертизою встановлено, що для складення банківської гарантії був використаний друкований бланк з логотипом "Акціонерний банк "Бізнес стандарт", виготовлений за допомогою кольорового струминного принтера персонального комп’ютера; відтиск печатки в наданій гарантії нанесений рельєфним кліше, виготовленим з використанням набору знаків стандартного шрифту, а не за допомогою комп’ютерної техніки; відтиск печатки від імені ВАТ "Акціонерний банк "Бізнес стандарт" нанесений не тією печаткою ВАТ "Акціонерний банк "Бізнес стандарт", експериментальні і вільні зразки відтисків якої надавались для порівняльного дослідження, а іншою печаткою з аналогічним текстом.

Посилаючись на вищезазначені обставини, встановлені судовою експертизою, та враховуючи, що позивачем їх не спростовано та не надано будь-яких інших доказів на підтвердження обґрунтованості вимог до відповідача 2, апеляційним судом відмовлено в задоволенні пред’явлених до останнього позовних вимог.

Разом з цим, як вбачається з оскарженої позивачем постанови, апеляційний господарський суд дійшовши висновку про наявність правових підстав для стягнення всієї суми заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних з відповідача 1 та змінюючи відповідним чином рішення місцевого суду здійснив помилковий розподіл господарських витрат, оскільки стягнув 699 грн. державного мита за подання апеляційної скарги та 5 513, 28 грн. витрат на проведення судової експертизи з позивача на користь відповідача 2, тоді як в мотивувальній частині постанови правильно зазначив, що відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що за наслідком апеляційного перегляду рішення місцевого суду, яким суму боргу стягнуто з обох відповідачів солідарно, за апеляційною скаргою відповідача 2, було змінено, суму боргу у повному обсязі стягнуто з відповідача 1 на користь позивача, а також з огляду на те, що оплату витрат на проведення експертизи здійснив відповідач 2, господарські витрати в порядку п. 1 ч. 5 ст. 49 ГПК України підлягають покладенню на відповідача 1 шляхом стягнення їх на користь відповідача 2.

За таких обставин, касаційна скарга позивача, з якого апеляційним судом помилково стягнуто витрати на проведення судової експертизи та державне мито за розгляд апеляційної скарги відповідача 2, підлягає задоволенню.

Відтак, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про необхідність змінити постанову апеляційного господарського суду в частині розподілу господарських витрат шляхом її викладення у відповідності з вищенаведеними висновками.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Любомльський вапняно-силікатний завод" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 травня 2010 року справі № 44/317 в частині розподілу господарських витрат змінити виклавши її в наступній редакції:

"Стягнути з приватного підприємства "Фаворит" (35321, Рівненська область, с. Рокитне, вул. Ватутіна, 5, код ЄДРПОУ 32451488) на користь відкритого акціонерного товариства "Акціонерний банк "Бізнес Стандарт" (04070, м. Київ, вул. Куренівська, 15-А, код ЄДРПОУ 09806443) 699 (шістсот дев'яносто дев'ять) грн. державного мита за подання апеляційної скарги та 5 513 (п'ять тисяч п'ятсот тринадцять) грн. 28 коп. витрат на проведення судової експертизи".

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 травня 2010 року у справі № 44/317 залишити без змін.

Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ в порядку ст. ст. 116 –117 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяБорденюк Є.М. Судді :Могил С.К. Самусенко С.С.