Ухвала суду № 12432419, 16.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3338/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Курко О.Л.

Суддя-доповідач: Зайцев М. П.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" листопада 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого суддіЗайцева М.П.

суддів: Собківа Я.М., Усенка В.Г.

при секретарі Губа О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу відповідача Тростянецької обєднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року у справі за позовом дочірнього підприємства «Ензим»до Тростянецької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ДП «Ензим», звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Тростянецької обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000622355/2 від 12.04.2010р. про визначення зобовязання з ПДВ в сумі 210606 грн. та податкового повідомлення-рішення форми "В1" №0000072355/0 від 13.04.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування на 9513 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач Тростянецька ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог позивача в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

У судове засідання зявився представник відповідача Тростянецької обєднаної державної податкової інспекції, інші сторони не зявилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ч.1 п.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі висновків акту перевірки від 22.12.2009р. № 411/23-32813696 про порушення позивачем п.п. 7.4.5, 7.4.4, 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2 та п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000622355/0 від 31.12.2009р. яким донараховано 150141 грн. податкового зобовязання по податку на додану вартість та застосовано 75071 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Так, рішенням Тростянецької ОДПІ від 27.01.2010р. №341/23-114 первинну скаргу підприємства залишено без задоволення, а податкове повідомлення від 31.12.2009р. № 0000622355/0 без змін. При цьому, відповідачем відповідно до п.п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків складено та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення від 28.01.2010р. № 0000622355/1.

За результатами розгляду повторної скарги ДП "Ензим", рішенням ДПА у Вінницькій області від 01.04.2010р. № 7457/10/25-009 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тульчинському районі від 26.10.2009р. № 0025881700/0 в частині 14606 грн. визначеної суми податкового зобовязання з податку на додану вартість та в зазначеній частині податкове повідомлення рішення від 28.01.2010р. № 0000622355/1 скасовано. В іншій частині зазначені рішення залишено без змін. Одночасно ДПА у Вінницькій області зменшило заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2008 року на 9513 грн.

У звязку із цим, Тростянецькою ОДПІ було складено і направлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000622355/2 від 12.04.2010р. на суму 210606 грн., з яких за основним платежем по ПДВ - 139841 грн., по штрафній санкції - 70765грн.; а також податкове повідомлення - рішення № 0000072355/0 від 13.04.2010р. про зменшення на 9513 грн. суми бюджетного відшкодування, що і є предметом даного позову.

Як свідчать обставини справи, виявлені в ході проведеної перевірки порушення норм Закону України "Про податок на додану вартість" на думку відповідача полягають в тому, що позивачем у деклараціях за березень - грудень 2008 року та за січень - червень 2009 року до складу податкового кредиту включено 149539 грн. податку на додану вартість по податкових накладних минулих податкових періодів.

Вінницький окружний адміністративний суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог позивача та їх задоволення в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Обговорюючи правомірність оскаржуваних податкових повідомленнь-рішеннь, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченої (нарахованої) в складі ціни за товари (роботи, послуги), згідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

В даному випадку необхідно враховувати і положення ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»про строки давності та їх застосування. Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів), а оскільки сума ПДВ, віднесена за податковою накладною до податкового кредиту, впливає безпосередньо на розмір податкових зобов'язань платника, строки позовної давності також поширюються і на податкову накладну.

Таким чином, у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 Закону № 2181-ІІІ).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладу або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за завітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Колегія суддів зазначає, що законодавець не встановлює зазначену вимогу як беззаперечний обов'язок платника податку, а визначає це лише як його право.

Крім того, недотримання позивачем порядку, передбаченого п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесення витрат до податкового кредиту, оскільки згідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 цього Закону, платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкової накладної на момент перевірки.

Пунктом 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009р. № 1120-р "Деякі питання адміністрування податку на додану вартість" передбачено, що у разі виникнення у платника податку права на податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах, платник самостійно в установлений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" строк вносить у декларацію з податку на додану вартість відомості, зазначені у такій податковій накладній та реєстрі отриманих і виданих податкових накладних, відповідно до підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Листом від 21.09.2009р. № 20400/7/16-1517 "Щодо розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 р. N 1120-р" ДПА України розяснило, що при формуванні податкового кредиту платники податку мають право на включення до складу

податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані, але за умови документального підтвердження затримки такого отримання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, позивач включив до складу податкового кредиту по деклараціях за березень - грудень 2008 року та за січень - червень 2009 року суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, фактичне отримання яких відбулось в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані. Підтвердженням отримання податкових накладних із запізненням є Журнал реєстрації вхідної кореспонденції ДП "Ензим" з зафіксованими датами їх отримання, копії витягів якого доданих до матеріалів справи.

Також слід зазначити, що недотримання позивачем порядку, встановленого пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, позаяк згідно з абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем податковий кредит в сумі 149539 грн. сформований на підставі належних податкових накладних, оскільки позивачем документально підтверджено затримка отримання податкової накладної.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Тростянецької обєднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року по справі № 2-а-3338/10/0270 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 19 листопада 2010 року.