Ухвала суду № 12432387, 11.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12169/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пилипенко О.Є.,

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" листопада 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Костюк Л.О.;

суддів:Шостака О.О., Троян Н.М.;

при секретарі:Бундукову С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТОН ГРУП»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування акту № 284/15-8 від 29.07.2009 р. та поновлення реєстрації товариства платником податку на додану вартість з дня скасування цієї реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2009 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТОН ГРУП»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, в якій просило:

- скасувати акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 284/15-8 від 29.07.2009 року;

- поновити реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «ІТОН ГРУП»(ЄДРПОУ 35371568) платником податку на додану вартість з дня скасування цієї реєстрації (29.07.2009 року) (а.с. 5-6).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2010 року адміністративний позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано Акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 284/15-8 від 29.07.2009 року, зобов'язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТОН ГРУП»платником податку на додану вартість з дня скасування цієї реєстрації (29.07.2009 року) (а.с. 87-93).

Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, представник Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва подав заяву про апеляційне оскарження постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.02.2010 року по справі № 2а-12169/09/2670 (а.с. 95) та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.02.2010 р. по справі № 2а-12169/09/2670 та прийняти нове рішення, яким позивачу повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що Окружний адміністративний суд м. Києва при винесенні оскаржуваної постанови порушив норми матеріального та процесуального права (а.с. 99-101).

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не реєструвався як платник єдиного податку, не був та не є на час слухання справи в суді першої інстанції суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом України «Про податок на додану вартість», немає рішення суду про звільнення позивача від сплати податку на додану вартість, немає будь-яких інших передбачених законом підстав для твердження, що позивач став суб'єктом іншої спрощеної системи оподаткування, що тягне анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість.

Таким чином, посилання податкової інспекції в наданих суду першої інстанції запереченнях на п.п. «в»п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»є неправомірним.

Крім того, Кабінет Міністрів України своїм організаційно-розпорядчим актом фактично вніс зміни до Закону України «Про податок на додану вартість», доповнив його новою підставою для анулювання реєстрації платників податку на додану вартість.

Проте, відповідно до п. 11.4 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону. Це правило не поширюється на міжнародний договір (угоду), згода на обов'язковість якого (якої) надана Верховною Радою України.

З урахуванням цього, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача на підставах зазначених в Акті № 284/15-8 від 29.07.2009 р. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за доцільне відмітити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, актом № 284/15-8 від 29.07.2009 р. ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТОН ГРУП»подавалися податкові декларації з податку на додану вартість з показниками, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок, та має за останні двадцять календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій - 0,0 грн. (а.с. 7-8).

Колегія суддів апеляційної інстанції відмічає, що підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначені в п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з якими реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті «а»цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б» - «ґ»цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

У разі якщо за наслідками останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим Законом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні. Це правило не поширюється на осіб, зазначених у підпункті «в»цього пункту.

Податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав, визначених у підпунктах «а»- «б»цього пункту, та зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «в»-«г»цього пункту.

Крім того, відповідно до п. 5.7. Наказу № 166 до розділу II «Податковий кредит»(рядки 10-15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів (послуг), основних фондів на митній території України, імпортованих товарів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку, а також тих, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності, або придбані з метою їх використання для поставки послуг за межами митної території України, місце поставки яких визначається відповідно до пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», окремо за цілями використання (здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування).

Як вбачається, в декларації з ПДВ за січень 2009 року позивач зазначив оподатковувану поставку.

Відповідно до п. 11.4 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону. Це правило не поширюється на міжнародний договір (угоду), згода на обов'язковість якого (якої) надана Верховною Радою України.

Враховуючи викладене, судова колегія ретельно вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача на підставах зазначених в Акті № 284/15-8 від 29.07.2009 р. є протиправним.

З огляду на таке, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правомірно визнав протиправним та скасував Акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 284/15-8 від 29.07.2009 року та зобов'язав Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТОН ГРУП»платником податку на додану вартість з дня скасування цієї реєстрації (29.07.2009 року).

Отже, відповідач приймаючи Акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 284/15-8 від 29.07.2009 року діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В звязку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та обєктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд м. Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 16 листопада 2010 року.

Головуючий суддяЛ.О. Костюк

Судді:О.О. Шостак

Н.М. Троян

Ухвалу виготовлено в повному обсязі: 15.11.10.