Постанова № 12432350, 11.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4520/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" листопада 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2009 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Меріл груп»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

06.05.2009 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0001322309/0 від 04.03.2009.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2009 позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція не може погодитись з доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва була проведена перевірка ТОВ «Меріл груп»з питань, щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з ПП «Торгус Лугі за період з 01.01.2008 по 30.04.2008. За результатами перевірки складено акт перевірки №. 190/ 23-09/35137099 від 12.02.2009.

Актом перевірки встановлено допущення позивачем порушень пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997, а саме: у перевіряємому періоді при взаємовідносинах з платником податків ПП «Торгус Лугі»позивачем занижено ПДВ всього на загальну суму 19013 грн„ у тому числі за періоди: січень 2008 р. - 2700 грн.; лютий 2008 р. - 6525 грн.: березень 2008 р. - 9858 грн.

На підставі вище зазначеного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 04.03.2009 винесено повідомлення-рішення № 0001322309/0 яким за позивачем визнано податкове зобов'язання ва суму 28625 грн. що включає 19083 грн. - основний платіж та 9542 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Згідно з пп. 7.2.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Торгус Лyгi»надавало послуги TOB «Меріл Груп»по виготовленню декорацій, розробці конструктива, розробці макету, перфорації листівок, оренди устаткування, виготовлення конструкцій.

У перевіряємо му періоді угоди між TOB «Меріл Груп»та ПП «Торгус Лyгi»не укладались, взаємовідносини здійснювались на підставі виписаних рахунків фактур, відповідно до яких було отримано податкові накладні та акти виконаних робіт. Суми податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ПП «Торгус Лyгi», були включені TOB «Меріл Груп»до складу податкового кредиту за січень, лютий, березень 2008 року.

З копії постанови Луганського окружного адміністративного суду від 01.07.2008 р., яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що визнано недійсним запис про державну реєстрацію та припинено юридичну особу ПП «Торгус Лyгi».

Відповідно акту № 14398/290 від 21.08.2008 про анулювання реєстрації платника ПДВ, ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська було анульовано свідоцтво платника ПДВ з 11.12.2007.

Згідно з п. 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.07 р. та зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97 №233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ. При цьому податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не є зареєстрована як платник ПДВ в додатковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 25.3 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість визначено, що за наявності підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість орган державної податкової служби здійснює таке анулювання на дату подання заяви або затвердження акта анулювання реєстрації, якщо не визначений граничний термін дії Свідоцтва або дата втрата особою статусу платника податку на додану вартість, або коли є підстави дія анулювання до закінчення терміну дії Свідоцтва.

Таким чином, не підлягають включенню до складу податкового кредиту підприємства суми ПДВ на підставі податкових накладних, що видані суб'єктами господарювання, реєстрація платників ПДВ яких анульована з моменту реєстрації на підставі рішення районного суду про визнання установчих документів такого суб'єкта господарювання недійсними.

Слід взяти до уваги також той факт, що засновником та директором ПП «Торгус Лугi»був Гноєвий C.B., який зазначив у своїх поясненнях до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська, що в грудні 2007 р. на його ім'я було зареєстроване підприємство за пропозицією його колеги за матеріальну винагороду. Після реєстрації у всіх необхідних установах всі статутні документи підприємства Гноєвий C.B. передав вищевказаній особі. До фінансово-господарської діяльності ПП «Торгус Лугі»він ніякого відношення не має.

Крім того, наявність у покупця належно оформлених документів, які необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку не здійснення самих операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України, по справі № К-27096/06 від 22.01.09 року.

На підставі зазначеного, апеляційна інстанція приходить до висновку, що виставляючи податкові вимоги, працівники ДПІ у Шевченківському районі м. Києва діяли на підставі та в межах повноважень наданих податковим законодавством України.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що судом першої інстанції зроблено неправильний висновок про законність та обґрунтованість позовних вимог, встановивши правові обставини для скасування рішення суду першої інстанції та постановления нового про відмову в позові.

Згідно зі ст.198 ч.1 п. 3 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2009 та постановления нової.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції Шевченківському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2009 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 16.11.2010.