Рішення № 12430944, 24.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.11.10 р.                     Справа № 14/246                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод низьковольтної апаратури

„Лідер Електрик”, ЄДРПОУ 35036863, м.Запоріжжя

до відповідача Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”,

ЄДРПОУ 33161769, м.Донецьк

про стягнення 152090 грн. 96 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Живодьоров В.Л. – по дов.

від відповідача: Герасимова Н.О.- юрисконсульт

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Завод низьковольтної апаратури „Лідер Електрик”, м.Запоріжжя, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державне підприємство „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 152090,96 грн., у тому числі основний борг в сумі 136800,00 грн., пеня в сумі 12884,98 грн. та три проценти річних в сумі 2405,98 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №1734 від 29.12.2009р., специфікацію до договору, видаткові накладні №ЛЕ-0000001 від 14.01.2010р., №ЛЕ-0000023 від 11.02.2010р., податкові накладні №1 від 14.01.2010р., №26 від 11.02.2010р., рахунки-фактури №ЛЕ-0000004 від 14.01.2010р., №ЛЕ-0000426 від 28.12.2009р., претензію №29/01 вих.№118 від 29.07.2010р., акт звірки взаємних розрахунків, розрахунок суми позову.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 24.11.2010р., підтвердив наявність несплаченого боргу перед позивачем в сумі 136800,00 грн. Одночасно, проти решти позовних вимог про стягнення пені та трьох процентів річних відповідач заперечує, посилаючись на здійснення позивачем поставки продукції за відсутністю необхідних підстав, тобто, без отримання заявки відповідача на постачання продукції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як встановлено судом, 29.12.2009р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір поставки №1734 (з урахуванням додатку №1 від 29.12.2009р.), згідно з умовами якого позивач зобов’язався передати у власність відповідачу блок резисторів, необхідну для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації техногенного характеру на ВП „Ш. „Южнодонбасская №3”, а відповідач прийняв на себе зобов’язання прийняти та своєчасно оплатити вартість поставленої продукції згідно з умовами даного договору.

За змістом наданої до матеріалів справи специфікації від 29.12.2009р. до договору №1734 від 29.12.2009р. сторонами сторонами було узгоджено найменування, кількість та вартість продукції, що має постачатись позивачем відповідачу, а також визначений строк поставки продукції – грудень 2009р.- січень 2010р.

Відповідно до п.3.2 договору №1734 від 29.12.2009р. позивач зобов’язаний надати відповідачу наступні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну, відповідні товаросупровідні документи, сертифікат якості та/або технічний паспорт, сертифікат відповідності, інші товаросупровідні документи, виходячи з умов п.2.2 даного договору.

Датою поставки вважається дата, вказана в товарно-транспортній накладній, яка підписана відповідачем (п.3.3 договору).

Як встановлено судом, згідно з наданими до матеріалів справи видатковими накладними №ЛЕ-0000001 від 14.01.2010р., №ЛЕ-0000023 від 11.02.2010р. позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 136800,00 грн.

Вказані вище видаткові накладні підписані з боку відповідача без будь-яких зауважень або заперечень. Тобто, відповідач внаслідок підписання цих накладних повністю погодився з фактом та вартістю наданого позивачем товару.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписом п.4.2 договору №1734 від 29.12.2009р. розрахунки за продукцію, яка постачається позивачем за даним договором, здійснюються відповідачем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 30 банківських днів з момента постачання продукціїї.

Таким чином, строком оплати поставленої позивачем продукції за видатковою накладною №ЛЕ-0000001 від 14.01.2010р. є 25.02.2010р. та за видатковою накладною №ЛЕ-0000023 від 11.02.2010р. - 26.03.2010р.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 136800,00 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Зокрема, згідно з наданим до матеріалів справи актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2010р. заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 136800,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву без номера та дати, що надійшов на адресу суду 24.11.2010р., визнав суму основного боргу 136800,00 грн.

Згідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що дії відповідача щодо визнання позову в частині вимог про стягнення основного боргу не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, виходячи з того, що позов в цій частині доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 136800,00 грн. підлягають задоволенню.

За приписом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред’явлено до стягнення три проценти річних в сумі 2405,98 грн. за період з 26.02.2010р. по 11.10.2010р.

Відповідно до п.5.4 договору №1734 від 29.12.2009р. сторонами було узгоджено, що сторона, яка прострочила виконання грошового зобов'язання за даним договором сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,1% від вартості поставленої продукції за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно вказаного пункту договору позивачем за період з 26.02.2010р. по 27.09.2010р. заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 12884,98 грн.

За висновками суду, розрахунок трьох процентів річних є аріфметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 24.11.2010р. проти позовних вимог про стягнення пені та трьох процентів річних заперечує, посилаючись на здійснення позивачем поставки продукції за відсутністю необхідних підстав, тобто, без отримання заявки відповідача на постачання продукції.

Проте, за висновками суду, вказані заперечення є безпідставними, враховуючи прийняття товару відповідачем без будь-яких зауважень або заперечень. Крім цього, вказані відповідачем обставини не є підставою звільнення останнього від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов’язань перед позивачем.

З урахуванням викладеного, виходячи з того, що позов в частині вимог про стягнення пені та трьох процентів річних також доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 12884,98 грн. та трьох процентів річних в сумі 2405,98 грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод низьковольтної апаратури „Лідер Електрик”, м.Запоріжжя до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 152090 грн. 96 коп., у тому числі основний борг в сумі 136800 грн. 00 коп., пеня в сумі 12884 грн. 98 коп. та три проценти річних в сумі 2405 грн. 98 коп., задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод низьковольтної апаратури „Лідер Електрик”, м.Запоріжжя основний борг в сумі 136800 грн. 00 коп., пеню в сумі 12884 грн. 98 коп. та три проценти річних в сумі 2405 грн. 98 коп., всього заборгованість в сумі 152090 грн. 96 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1520 грн. 91 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 24.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 24.11.2010р.

Суддя Левшина Г.В.