Рішення № 12430901, 17.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.11.10 р.                     Справа № 22/275                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик», м.Запоріжжя, ЄДРПОУ 35036863,

до відповідача, Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк, ЄДРПОУ 33161769,

про стягнення 25832,21 грн.

за участю представників:

від позивача: Живодьоров В.Л. – за довіреністю,

від відповідача: Герасимова Н.О. – за довіреністю, -

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалась перерва з 10.11.2010р. по 17.11.2010р.

ВСТАНОВИВ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик», м.Запоріжжя, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк, про стягнення основного боргу в сумі 23940,00 грн., неустойки (пені) в сумі 1610,84 грн. та 3% річних у розмірі 281,37 грн., що загалом становить 25832,21 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем умов договору постачання №187 від 05.02.2010р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для застосування штрафних санкцій і нарахування 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок неустойки (пені) від сум заборгованості станом на 11.10.2010р., копію договору поставки №187 від 05.02.2010р. разом із специфікацією до нього, рахунку-фактури №ЛЕ-0000050 від 06.03.2010р., видаткової накладної №ЛЕ-0000040 від 09.04.2010р., податкової накладної №92 від 09.04.2010р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №737 від 09.04.2010р., претензії №29/02 (вих..№119) від 29.07.2010р. разом із підтвердженням її відправлення Відповідачу, повідомлення про вручення поштового відправлення.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.526, 530, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 224, 225, 229-232 Господарського кодексу України та ст.ст.1, 2, 49, 54, 61, 64 Господарського процесуального кодексу України.

10.11.2010р. через канцелярію господарського суду Донецької області Позивачем, на виконання ухвали суду від 21.10.2010р. по справі №22/275 до матеріалів справи додані наступні документи: розгорнутий розрахунок сими позовних вимог; копія акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2010р., підписаного з боку Позивача разом із підтвердженням його відправлення Відповідачу; пояснення №213 від 03.11.2010р., відповідно до яких у тексті позовної заяви помилково вказана сума 99180,00 грн., вірною читати суму у розмірі 23940,00 грн.

У судовому засіданні 10.11.2010р. представником Відповідача надано відзив на позовну заяву, згідно з яким суму основного боргу визнано у повному обсязі, у частині стягнення штрафних санкцій та 3% річних заперечено.

В судовому засіданні 17.11.2010 року представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши в судовому засіданні представника Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

05.02.2010р. між Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик» укладено договір поставки №187, що є чинним на теперішній час, відповідно до п.8.1 даної угоди.

Оцінивши зміст вказаного господарського договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України та пункту 1.1 договору, Позивач (Постачальник) зобов’язується передати у власність Відповідача (Покупця) (мовою оригіналу): «прибор полупроводниковий», а Покупець зобов’язується прийняти поставлену у його власність продукцію та своєчасно сплатити її вартість у відповідності до умов цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору, номенклатура, кількість та ціна продукції обумовлюються у специфікації/додатках, що є невід’ємною частиною цього правочину.

Згідно специфікації до договору №187 від 05.02.2010р., сторони обумовили поставки визначеного товару вартістю 23940,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Згідно з видатковою накладною №ЛЕ-0000040 від 09.04.2010р., податковою накладною №92 від 09.04.2010р., Позивач передав Відповідачу товар на загальну суму 23940,00 грн. Останнім її прийнято без будь-яких зауважень, що підтверджується підписами уповноважених осіб сторін на видатковій накладній.

Повноваження особи, яка здійснювала приймання товару з боку Покупця підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №737 від 09.04.2010р.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов’язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Видаткова накладна містить посилання на рахунок-фактуру №ЛЕ-0000050 від 06.03.2010р., який у свою чергу посилається на спірний правочин, як на правову підставу його виставлення. Аналогічні дані містить і податкова накладна.

Окрім того, вид товару, його кількість та вартість ідентичні визначеним у специфікації до правочину.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім саме в межах договору №187 від 05.02.2010р.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, за викладених обставин, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов’язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України.

Пунктом 4.2 даної угоди визначено порядок розрахунків, відповідно до якого оплата поставленої продукції здійснюється Покупцем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 30 банківських днів з моменту поставки.

Як вбачається з фактичних обставин справи, які не спростовані у порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України, грошове зобов’язання у вказаній сумі на момент винесення судового рішення Відповідачем не виконано. Даний факт є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Одночасно, як було зазначено вище, Відповідачем визнано позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 23940,00 грн., про що зазначено у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч.5 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч.6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному.

По-перше, визнання позову опосередковано належною письмовою формою, визначеною ч.1 ст.78 Господарського процесуального кодексу України.

По-друге, визнання позову здійснено уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою – представником Герасимовою Наталією Олексіївною за довіреністю №9-432 від 21.09.2010р.

По-третє, сторонами у розглядуваних правовідносинах є лише Позивач та Відповідач, отже, судом не вбачається підстав для порушення прав і обов’язків інших осіб внаслідок визнання Відповідачем грошових вимог Позивача за вказаними правовідносинами.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 23940,00 грн. підлягають задоволенню.

За приписами п.5.4 договору сторона, що прострочила виконання грошового зобов’язання за цим договором, сплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,1% від вартості поставленої продукції за кожний день прострочки платежу, але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи, що останнім днем належного виконання Відповідачем означеного обов’язку, приймаючи до уваги приписи п.4.2 договору, є 21.05.2010р., Позивачем, з огляду на наявність факту прострочення зі сплати вартості поставленої продукції, з 22.05.2010р. по 11.10.2010р. нарахована пеня із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 1610,84 грн.

Прострочення Відповідачем грошового зобов’язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов’язок сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          За розрахунком Позивача сума 3% річних за означений вище період становить 281,37 грн.

          Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі, визначеному Позивачем.

З огляду на те, що причиною виникнення спору є протиправне порушення Відповідачем умов правочину поставки, а також норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, які регулюють загальні умови виконання зобов’язань та правила виконання договорів поставки, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державно мито та витрати на інформаційне–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик», м.Запоріжжя, до відповідача, Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк, про стягнення основного боргу в сумі 23940,00 грн., неустойки (пені) в сумі 1610,84 грн. та 3% річних у розмірі 281,37 грн., що загалом становить 25832,21 грн. задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (83001, Україна, м.Донецьк, вул.Артема, 63, ЄДРПОУ 33161769, р/р26003000527001 у філії Донецької дирекції АТ «Індекс-Банк», МФО 335850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик» (69041, м.Запоріжжя, вул.Вавілова, 19/15, ЄДРПОУ 35036863, р/р26005010088773 у ВАТ «ВТБ Банк» м.Київ, МФО 321767) 23940,00 грн., неустойки (пені) в сумі 1610,84 грн. та 3% річних у розмірі 281,37 грн., що загалом становить 25832,21 грн., а також відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 258,32 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.У судовому засіданні 17.11.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

5.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

6.Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Суддя Іванченкова О.М.                               

Повний текст підписано 22.11.2010р.