Рішення № 12430875, 11.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.11.10 р.                     Справа № 29/36                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Петрушенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Автошляхбуд”, м.Донецьк

до Відповідача: Дочірнього підприємства „Донецький Облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 32520,39грн., інфляційних витрат у розмірі 1558,50грн., 3% річних у сумі 815,97грн., пені у розмірі 5294,73грн.

за участю:

представника Позивача – Рульова М.Л. (за довіреністю №1/2010 від 14.06.2010р.)

представника Відповідача – Довгополова К.С. (за довіреністю №40 від 12.05.2010р.)

У судовому засіданні відповідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України проголошувалась перерва з 27.10.2010р. по 11.11.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Автошляхбуд”, м.Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Дочірнього підприємства „Донецький Облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м.Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 32520,39грн., інфляційних витрат у розмірі 1558,50грн., 3% річних у сумі 815,97грн., пені у розмірі 5294,73грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за договором №52/1 від 16.10.2008р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору №52/1 від 16.10.2008р., додаткової угоди №1 від 01.10.2009р. до договору №52/1 від 16.10.2008р., видаткових накладних, рахунків фактур, листа вимоги від 02.07.2010р №1007/12-1, претензії №1007/26-4 від 26.07.2010р., повідомлення про вручення претензії.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1-7, ст. 193, ст.ст. 216-218, ст.ст. 230-232, ст. 234 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 552, 610, 611, 624, 625, 712, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 13, 15, 49, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

04.10.2010р. Позивачем через канцелярію суду надані належним чином завірені копії наступних документів: правоустановчих документів, довідку про юридичну адресу та рахунки, довідку про наявність інших правовідносин між ТОВ „Автошляхбуд” та Дочірнім підприємством „Донецькій облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” , податкових накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей.

20.10.2010р. Відповідачем через канцелярію суду надано клопотання №01-24/1283 від 19.10.2010р. про зупинення провадження по справі до вирішення справи №35/243пд, у зв’язку з тим, що справи №29/36 та №35/243пд є пов’язаними, а тому розгляд справи №29/36 неможливий до вирішення пов’язаної з нею справою №35/243пд.

28.10.2010р. Відповідачем через канцелярію суду надано заяву у якій просять заяву про зупинення провадження по справі повернути без розгляду, у зв’язку з відмовою позивача від позову по справі №35/243пд.

Суд дійшов висновку про відмову Відповідачу у задоволенні клопотання №01-24/1283 від 19.10.2010р. про зупинення провадження, у зв’язку з тим, що потреба у зупиненні провадженні по справі відпала.

11.11.2010р. Відповідачем через канцелярію суду надано заяву про відстрочку виконання рішення.

11.11.2010р. Позивачем через канцелярію суду надано письмові пояснення стосовно заяви Відповідача про відстрочення виконання рішення.

Представник Позивача у судове засідання з’явився, підтримав позовні вимоги.

Представник Відповідача у судове засідання з’явився позовні вимоги визнає.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Автошляхбуд” (Постачальник) та Дочірнім підприємством „Донецький Облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” (Покупець) було укладено договір №52/1. Відповідно п.1.1 договору Постачальник зобов’язується передати у власність Товар, а Покупець зобов’язується прийняти поставлений у його власність Товар та оплатити Постачальнику його вартість на умовах, вказаних у даному Договорі.

Згідно п.1.2 договору предметом поставки є на ступний Товар:

У розділі 4 договору сторони дійшли згоди щодо умов платежів:

- Покупець здійснює оплату за поставлену продукцію, а також відшкодування Постачальнику транспортних витрат (залізничний тариф до станції призначення), шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника відповідно виставленого рахунку. Оплата здійснюється у національній валюті України – гривнях (п.4.1 Договору);

- при необхідності сторони здійснюють звіряння взаємних розрахунків, яка оформлюється відповідним актом (п.4.3 Договору);

Згідно п.5.1 договору до поставленої продукції додаються товаросупроводжувальні документи відповідно до умов діючого законодавства України.

У випадку порушення строків оплати, порядку оплати за поставлену партію Продукції, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої Продукції за весь час прострочення (п.8.2 договору).

Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 16 жовтня 2009р., а відносно розрахунків за поставлену продукцію – до їх повного виконання. У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення або заміни умов даного договору до закінчення строку його дії протягом 1-го місяця, Договір вважається пролонгованим на той же період та на тих же умовах, які передбачені даним Договором (п.10.6 Договору).

01 жовтня 2009 року між сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору №52/1 від 16.10.2008р., відповідно до якого вносяться зміни до п.10.6 Договору, який викладено у наступній редакції:

„10.6 Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 16 жовтня 2010р., а відносно розрахунків за поставлену продукцію – до їх повного виконання. У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення його змін та умов даного договору до закінчення строку його дії протягом 1-го місяця, Договір вважається пролонгованим на той же період та на тих же умовах, які передбачені даним Договором.”

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 32520,39грн., що підтверджується видатковими накладними. Вказані накладні підписані та завірені печатками з боку обох сторін без зауважень, також у вказаних накладних міститься посилання на договір №52/1 від 16.10.2008р.

Внаслідок цього обов’язок передачі Продавцем товару вважається виконаним. Крім того, факт поставки підтверджується податковими накладними, у яких є посилання на договір №52/1 від 16.10.2008р. Відповідачем товар отриманий на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей, які містяться в матеріалах справ.

Позивачем для оплати були виставлені рахунки-фактури, у яких передбачено суму належну до сплати, реквізити, на які необхідно здійснити оплату вартості поставленого Товару, а також строк протягом якого Відповідач повинен сплатити вартість поставленого за Договором Товару.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість.

12.07.2010р. Позивачем був направлений лист №1007/12-1, який містив вимогу про сплату заборгованості за Договором №52/1/02-087 від 16.10.2008р. в сумі 32520,39грн.

За для досудового врегулювання спору, Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №1887/26-4 від 26 липня 2010р.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань відповідачем позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору №52/1 від 16.10.2008р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 32520,39грн., але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 32520,39грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 32520,39грн. до матеріалів справи не надано, у зв’язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Дочірнього підприємства „Донецькій Облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов’язань за договором, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 1558,50грн., 3% річних від суми загального боргу складає 815,97грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі заявленому Позивачем, а саме 1558,50грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних задовольняє цю вимогу у розмірі зазначеному Позивачем – 815,97 грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб’єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

Згідно п.8.2 договору, у випадку порушення строків оплати, порядку оплати за поставлену партію Продукції, Покупець оплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої Продукції за весь час прострочення. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте у договорі зазначено, що пеня нараховується за весь час прострочення.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок та період нарахування пені за кожною накладною окремо, дійшов висновку щодо задоволення пені у повному обсягу у розмірі 5294,73 грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

11.11.2010р. Відповідач Дочірнє підприємство „Донецький Облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м.Донецьк звернулось з заявою №01-24/1412 від 10.11.2010р. згідно якої, Відповідач просить відстрочити виконання судового рішення про стягнення з ДП „Донецький облавтодор” заборгованісті у розмірі 32520,39грн. інфляційних витрат у розмірі 1558,50грн., 3% річних у сумі 815,97грн., пені у розмірі 5294,73грн. та судових витрат, строком до 31.12.2010р.

Позивач не заперечує проти відстрочення виконання рішення строком до 31.12.2010р.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 1 ч.3 ст. 129 Конституції України суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

В свою чергу, відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов’язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відтак, саме на Відповідача в контексті приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України покладається обов’язок доведення існування відповідних підстав, тоді як Позивач, у разі наявності заперечень, має навести докази на їх (підстав) спростування.

Виходячи із змісту п.п. 1.1., 1.2. Роз’яснення ВАСУ „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” від 12.09.1996р. № 02-5/333 сутність відстрочення полягає у відкладенні чи перенесенні виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до п. 2 згадуваного Роз’яснення підставою для відстрочки та розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

З урахуванням вищезазначеного та враховуючи, що Позивач не заперечує проти надання відстрочення до вказаного строку, суд вважає, що наведені Відповідачем обставини є такими, що істотним чином ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів на користь Позивача. У зв’язку із чим, керуючись встановленими п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України принципами справедливості, добросовісності та розумності, та з огляду на не заперечення Позивача, суд дійшов висновку, що заява про відстрочення виконання рішення строком до 31.12.2010р. підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Автошляхбуд”, м.Донецьк до Дочірнього підприємства „Донецький Облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 32520,39грн., інфляційних витрат у розмірі 1558,50грн., 3% річних у сумі 815,97грн., пені у розмірі 5294,73грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства „Донецький Облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” (83001, м.Донецьк, пр.Комсомольський, б. 6а, ЄДРПОУ 32001618, р/р 26000005167100 у ДФ АБ „Брокбізнесбанк”, МФО 335678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Автошляхбуд” (83049, м.Донецьк, вул.Хірургічна, б.22, ЄДРПОУ 32757176, р/р 26003132179300 у АКІБ „УкрСиббанк”, м.Харків, МФО 351005) заборгованість 32520,39грн., інфляційних витрат у розмірі 1558,50грн., 3% річних у сумі 815,97грн., пені у розмірі 5294,73грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства „Донецький Облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України (83001, м.Донецьк, пр.Комсомольський, б. 6а, ЄДРПОУ 32001618, р/р 26000005167100 у ДФ АБ „Брокбізнесбанк”, МФО 335678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Автошляхбуд” (83049, м.Донецьк, вул.Хірургічна, б.22, ЄДРПОУ 32757176, р/р 26003132179300 у АКІБ „УкрСиббанк”, м.Харків, МФО 351005) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 401,90грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відстрочити виконання рішення по справі № 29/36 строком до 31.12.2010р.

У судовому засідання 11.11.10р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.                               

Повний текст рішення складено та підписано 16.11.10