Рішення № 12430857, 22.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.11.10 р.                     Справа № 7/229                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Е.В.Сгари

При секретарі судового засідання Х.Р.Тайлієвій,

Розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю „Шахта ”Садова” м.Алчевськ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Промзовнішсервіс” м.Донецьк

Предмет спору: стягнення 162 885, 62 грн.

За участю представників:

від позивача: Ковалевський Т.Г. – довір.

від відповідача: Мозговий А.М. – довір.

У судовому засіданні 11.11.2010р. оголошувалась перерва до 22.11.2010р. в порядку ст.77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ „Шахта ”Садова” м.Алчевськ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ „Промзовнішсервіс” м.Донецьк про стягнення 162 885, 62 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки вугільної продукції №21/01-2009 від 21.01.2009р. з додатками; дублікати накладних №№50816218, 50816219, 50816220, 50816221, 50816223, 50816224, 50816225, 50816226, 50816227, 50816228, 50816229, 50816233, 50816232, 50816231, 50816244, 50816245, 50816246, 50816254, 50816255, 50816268, 50816269, 50816331, 50816330, 50816340, 50816339, 50816338; акти прийому-передавання вагонів з вугіллям від 26.01.2009р., від 02.02.2009р. від 18.02.2009р., від 04.03.2009р., від 07.03.2009р., від 09.03.2009р., від 04.04.2009р., від 07.04.2009р.; накладні №33/01 від 26.01.2009р., №2/02 від 02.02.2009р., №18/02 від 18.02.2009р., №4/03 від 04.03.2009р., №6/03 від 07.03.2009р., №9/03 від 10.03.2009р., №3/04 від 04.04.2009р., №5/04 від 07.04.2009р.; рахунки №33/01 від 26.01.2009р. №2/02 від 02.02.2009р., №18/02 від 18.02.2009р., №4/03 від 04.03.2009р., №6/03 від 07.03.2009р., №9/03 від 10.03.2009р., №12/03 від 10.03.2009р., №3/04 від 04.04.2009р., №5/04 від 07.04.2009р.; податкові накладні №33 від 26.01.2009р., №2 від 02.02.2009р., №18 від 18.02.2009р., №4 від 04.03.2009р., №6 від 07.03.2009р., №9 від 10.03.2009р., №12 від 10.03.2009р., №3 від 04.04.2009р., №5 від 07.04.2009р.; реєстр платіжних документів б/н; техпд-1 перелік №339; відомість плати за користування вагонами №19020049, №19020050, №19020051; акти звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2009р.; угоду про зарахування зустрічних вимог №1 від 27.11.2009р.; вимогу про сплату заборгованості від 07.10.2010р. №878; поштову квитанцію №7851 від 07.10.2010р. та опис вкладення до цінного листа від 07.10.2010р.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, у заяві від 19.11.2010р. зазначив, що борг в сумі 162 885, 62 грн. виник в період з 08.04.2010р. по 11.04.2010р.

У відзиві та у судовому засіданні відповідач факт укладення між сторонами спірного договору №21/01-2009 від 21.01.2009р., факт поставки позивачем 1798 тн вугілля на загальну суму 1073616, 55 грн. за цим договором та факт отримання цього вугілля ТОВ „Промзовнішсервіс”. У судовому засіданні відповідач повідомив, що вказане вище вугілля не сплачене ним на суму 162885, 62 грн., разом з тим вважає, що дана сума не підлягає стягненню, оскільки у позивача наявна заборгованість перед відповідачем на підставі договору №05/8-2 від 16.05.2008р., укладеним між сторонами по справі, що зафіксовано протоколом судового засідання. Відповідач також зазначив, що угода №1 від 27.11.2009р. підписана сторонами із недостовірними даними.

У клопотанні №21/01-15 від 15.11.2010р. відповідач зазначив про необґрунтоване відхилення судом прохання відповідача про розгляд справи з урахуванням двох господарських договорів: №21/01-2009 від 21.01.2009р. та №05/8-2 від 16.05.2008р. Відповідач вважає, що сума позову повинна розглядатись як подвійне сальдо за обома договорами. Повідомив про недостовірність даних, викладених в угоді №1 від 27.11.2009р. Просить прийняти до уваги викладені ним обставини та вказане клопотання. За своїми ознаками дане клопотання є письмовими поясненнями по справі, які розглядаються господарським судом у сукупності з іншими матеріалами справи.

У судовому засіданні 22.11.2010р. та у заяві (клопотанні) від 15.11.2010р. № 21/01-15 відповідач посилається на той факт, що позивачем при подачі позову до суду не було враховано здійснену відповідачем 23.02.2009р. оплату в сумі 100000 грн., з призначенням платежу: „вомещение расходов по переадресации угля по сч.№67/07 от 29.07.2008г. и сч.№75/09 от 30.09.2008г. в т.ч. НДС 16666,67грн.” та з урахуванням листа від 25.02.2009р. № 02/21.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки вугільної продукції №21/01-2009 від 21.01.2009р. (далі по тексту Договір).

Строк дії Договору встановлено до 31.12.2009р. (п.8.1 Договору).

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.

Згідно п.1.1 Договору, в порядку і на умовах, визначених цим Договором, постачальник (позивач) зобов’язується передати у власність, а покупець (відповідач) прийняти і оплатити вугілля марки Антрацит, надалі товар, кількість, ціна якого визначається у специфікаціях, що оформлені у вигляді додатків до цього Договору, та що є його невід’ємною частиною.

Кількість і якість товару, умови поставки обумовлені сторонами у розділах 2 та 3 Договору.

Пунктами 1.3 та 4.4 Договору передбачено, що загальна сума цього Договору є величиною змінною і складається з суми вартостей усіх оформлених у письмовій формі і підписаних обома сторонами Договору додатків та/або додаткових угод до нього.

Оплата за товар проводиться по банківських реквізитах постачальника, вказаних в Договорі в національній валюті України. Оплата за товар проводиться в безготівковому порядку на підставі пред’явлених постачальником рахунків шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Умови оплати – 100% передплати. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. У разі відвантаження товару без передплати, його плата здійснюється не пізніше за 3 дні з моменту поставки. (п.п.5.1-5.4 Договору).

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця у момент поставки Товару (п.3.8 Договору).

Згідно додатків до Договору Специфікація №1 від 21.01.2009р., Специфікація №2 від 29.01.2009р., Специфікація №3 від 12.02.2009р., Специфікація №4 від 02.03.2009р., Специфікація №5 від 06.03.2009р. Специфікація №6 від 24.03.2009р., Специфікація №7 від 02.04.2009р., сторони узгодили порядок, кількість та вартість вугілля, яке повинно бути поставлено у виконання умов Договору протягом січня – квітня 2009р. Зокрема, загальна кількість вугілля склала 1940 тн на загальну суму 1163638, 32 грн.

Позивач, відповідно до умов Договору, протягом січня – квітня 2009р. поставив відповідачу товар загальною кількістю 1798 тн на загальну суму 1073616, 55 грн., що підтверджено матеріалами справи, у тому числі дублікатами накладних №№50816218, 50816219, 50816220, 50816221, 50816223, 50816224, 50816225, 50816226, 50816227, 50816228, 50816229, 50816233, 50816232, 50816231, 50816244, 50816245, 50816246, 50816254, 50816255, 50816268, 50816269, 50816331, 50816330, 50816340, 50816339, 50816338; двосторонніми актами прийому-передавання вагонів з вугіллям від 26.01.2009р., від 02.02.2009р. від 18.02.2009р., від 04.03.2009р., від 07.03.2009р., від 09.03.2009р., від 04.04.2009р., від 07.04.2009р.; накладними №33/01 від 26.01.2009р., №2/02 від 02.02.2009р., №18/02 від 18.02.2009р., №4/03 від 04.03.2009р., №6/03 від 07.03.2009р., №9/03 від 10.03.2009р., №3/04 від 04.04.2009р., №5/04 від 07.04.2009р.; рахунками №33/01 від 26.01.2009р. №2/02 від 02.02.2009р., №18/02 від 18.02.2009р., №4/03 від 04.03.2009р., №6/03 від 07.03.2009р., №9/03 від 10.03.2009р., №12/03 від 10.03.2009р., №3/04 від 04.04.2009р., №5/04 від 07.04.2009р.; податковими накладними №33 від 26.01.2009р., №2 від 02.02.2009р., №18 від 18.02.2009р., №4 від 04.03.2009р., №6 від 07.03.2009р., №9 від 10.03.2009р., №12 від 10.03.2009р., №3 від 04.04.2009р., №5 від 07.04.2009р. Факт отримання товару саме у вказаній вище кількості та на вказану суму також підтверджений відповідачем як у відзиві, так і у судовому засіданні.

Розрахунки за отриманий товар здійснено відповідачем по справі частково, в підтвердження чого у справі містяться реєстри платіжних документів б/н та укладена між сторонами угода про зарахування зустрічних вимог від 27.11.2009р. №1.

Відповідно до п.2.1 угоди про зарахування зустрічних вимог від 27.11.2009р. №1, заборгованість сторони-1 (відповідач) перед стороною-2 (позивач) за договором поставки №21/01-2009 від 21.01.2009р. погашається частково у сумі 113271, 83 грн. і складає 162885, 62 грн.

Вказана угода підписана обома сторонами без будь-яких зауважень та скріплена печатками підприємств.

На підставі наведеного, враховуючи несплату відповідачем заборгованості, позивач звернувся до ТОВ „Промзовнішсервіс” із претензією №878 від 07.10.2010р. про сплату заборгованості у сумі 162885, 62 грн. В підтвердження факту направлення вказаної претензії відповідачу, у справі містяться копії опису вкладення до цінного листа від 07.10.2010р. та поштової квитанції №7851 від 07.10.2010р.

Посилаючись на несплату відповідачем заборгованості у сумі 162885, 62 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати товару за договором №21/01-2009 від 21.01.2009р., позивач звернувся до суду та просить стягнути цю суму в примусовому порядку.

Згідно усних та письмових заперечень відповідача, у нього відсутня заборгованість перед позивачем за договором №21/01-2009 від 21.01.2009р., оскільки у позивача наявна значна сума заборгованості перед ТОВ „Промзовнішсервіс” за договором №05/8-2 від 16.05.2008р.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги з огляду на нижчевикладене.

Згідно умов Договору, відповідач взяв на себе зобов’язання щодо оплати отриманого товару (п.1.1 та п.5.4 Договору).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень самого відповідача, оплата заборгованості у розмірі 162885, 62 грн. відповідачем на користь позивача у виконання саме умов Договору №21/01-2009 від 21.01.2009р. не здійснювалась.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк виконання зобов’язань за спірними поставками встановлений сторонами у п.п.5.1 та 5.4 Договору (100% передплата, у разі відсутності 100% передплати, оплата не пізніше 3 днів з моменту поставки).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Вичерпний перелік підстав для припинення зобов’язання передбачений статтями 193-208 Господарського кодексу України та статтями 598-610 Цивільного кодексу України.

Відповідачем в обґрунтування своїх заперечень надана лише копія договору постачання №05/8-2 від 16.05.2008р. з додатками до нього та документи, які, на думку відповідача, підтверджують факт наявності заборгованості позивача перед ТОВ „Промзовнішсервіс”.

Разом з цим, суд звертає увагу сторін на той факт, що підставою заявлених позовних вимог та об’єктом дослідження по справі №7/229 є лише договір поставки вугільної продукції №21/01-2009 від 21.01.2009р. Спірні правовідношення у сторін виникли саме внаслідок порушення відповідачем умов Договору №21/01-2009 від 21.01.2009р. Правовідношення сторін за іншим договором в рамках справи №7/229 не розглядаються. Тому, виходячи з принципу диспозитивності судового процесу, суд позбавлений можливості дослідити правомірність позовних вимог за іншим предметом або підставами позовних вимог.

Крім того, відповідно до п.7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Будь-яких документів в підтвердження припинення зобов’язання відповідача по оплаті товару саме за договором №21/01-2009 від 21.01.2009р. у сумі 162885, 62 грн. відповідачем суду не надано. Навпаки, з наявних у справі документів, у тому числі з угоди про зарахування зустрічних вимог від 27.11.2009р. №1, підписаної обома сторонами без зауважень, вбачається, що спірна сума боргу підтверджена відповідачем по справі та в подальшому ним не спростована.

Посилання відповідача на лист №02/03 від 18.08.2010р. про зменшення кредиторської заборгованості за договором №21/01-2009 від 21.01.2009р. судом також до уваги не приймається з огляду на наступне:

- даний документ складений відповідачем одноособово та з письмових пояснень самого відповідача вбачається, що відповідь на такий лист від позивача не отримана;

- за своїми ознаками такий лист не відноситься до первинних чи інших бухгалтерських та/або розрахункових документів, не є заявою про зарахування зустрічних вимог чи іншою заявою та/або додатком до спірного договору, тобто не має доказової сили щодо факту списання (зменшення, сплати тощо) будь-яких коштів;

- із вказаного листа взагалі не вбачається, на яку саме суму за договором №21/01-2009 від 21.01.2009р. відповідач вважає можливим зменшити заборгованість (вказана загальна сума за декількома договорами).

Посилання відповідача у заяві (клопотанні) від 15.11.2010р. № 21/01-15 на той факт, що позивачем при подачі позову до суду не було враховано здійснену відповідачем 23.02.2009р оплату в сумі 100000 грн., з призначенням платежу: „вомещение расходов по переадресации угля по сч.№67/07 от 29.07.2008г. и сч.№75/09 от 30.09.2008г. в т.ч. НДС 16666,67грн.” та з урахуванням листа від 25.02.2009р. № 02/21, яким, як посилається відповідач, змінено призначення платежу, судом до уваги не приймається з огляду на нижчевикладене.

Згідно банківської виписки з особового рахунку за 23.02.2010р., яка надана відповідачем в якості доказу сплати 100000 грн. за вугілля по договору №21/01-2009 від 21.01.2009р., у графі призначення платежу зазначено: „вомещение расходов по переадресации угля по сч.№67/07 от 29.07.2008г. и сч.№75/09 от 30.09.2008г. в т.ч. НДС 16666,67грн.”.

Доказів направлення (вручення) позивачу листа від 25.02.2009р. № 02/21, яким, як посилається відповідач, змінено призначення вищевказаного платежу, відповідачем не надано.

Зазначений лист містить посилання на платіжне доручення № 2338 від 23.02.2010р., разом з цим, дане платіжне доручення відповідачем суду також не надано.

Пунктом 2. ст.1087 Цивільного кодексу України передбачено, що розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ №22 від 21.01.2004р. (далі Інструкція), безготівкові розрахунки – перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Згідно п.п.1, 2 ст. 1088 Цивільного кодексу України, п.п. 1.13, 1.14 Інструкції, при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням, у тому числі, платіжних доручень.

Платіжне доручення – розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача (п.1.4 Інструкції та п.1.30 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”).

Статтею 1089 Цивільного кодексу України передбачено, що за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.(п.1 цієї статті).

Відповідно до абз.2 п.1.19 Інструкції, відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник.

Згідно п.3.8 Інструкції, реквізит „Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення „Призначення платежу”.

Таким чином, діючим законодавством покладена відповідальність за внесення даних в платіжне доручення виключно на платника за таким розрахунковим документом.

Діючим законодавством, у тому числі статтею 23 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, передбачена лише можливість платника (ініціатора грошового переказу) відкликати платіжне доручення в будь-який час до списання суми коштів з його рахунка шляхом подання до банку, що обслуговує цього ініціатора, документа на відкликання. Дана стаття кореспондується з пунктом 2.29 Інструкції.

Доказів відкликання спірного платіжного доручення відповідачем не надано.

Будь-яких інших належних доказів, в підтвердження факту зміни реквізитів у спірному платіжному дорученні (як і самого платіжного доручення) суду не представлено.

До того ж, угода №1 від 27.11.2009р., в якій зазначено, що заборгованість ТОВ „Промзовнішсервіс” перед ТОВ „Шахта ”Садова” за договором № 21/01-2009 від 21.01.2009р. складає 162885,62 грн., підписана, в тому числі, директором ТОВ „Промзовнішсервіс” без будь-яких зауважень та вже після вищезазначеної спірної проплати 100000 грн., здійсненої 23.02.2009р. Дана угода, в свою чергу, також спростовує факт зміни призначення платежу вищевказаної спірної оплати в сумі 100000 грн.

Посилання відповідача на недостовірність даних, зазначених в угоді №1 від 27.11.2009р. судом до уваги не приймається, оскільки воно не обґрунтовано та не підтверджено жодним доказом.

З огляду на викладене, відповідач не довів належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень проти позову.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, заслухавши пояснення обох представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що у відповідача наявна сума заборгованості перед позивачем за договором №21/01-2009 від 21.01.2009р. у розмірі 162885, 62 грн. і іншого відповідачем не доведено.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 530, 599, 629, 1087, 1088, 1089 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 202 Господарського кодексу України, Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Шахта ”Садова” м.Алчевськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Промзовнішсервіс” м.Донецьк про стягнення 162 885, 62 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промзовнішсервіс” (юр.адреса 83017, м.Донецьк, бул.Шевченка, 29; пошт.адреса 83050, м.Донецьк, вул.Шекспіра, 1-а, ІПН 25337226) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Шахта ”Садова” (94024, Луганська обл.., м.Алчевськ, вул.Московька, 6, ІПН 21822479) заборгованість – 162 885, 62 грн., державне мито у сумі 1628, 86 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236, 00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому діючим законодавством.

Повний текст рішення підписаний 23.11.2010р.

Суддя Сгара Е.В.