Постанова № 12430338, 15.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 жовтня 2010 року 16:49 № 2а-9032/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Савченко А.І., при секретарі Череповській Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерофіс Лімітед»

доДержавної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

від позивача - Бондарев В.В.,

від відповідача - Махнівський М.О.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 жовтня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерофіс Лімітед»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Інтерофіс Лімітед») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ в Шевченківському районі м. Києва) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.04.2010р. №0002691705/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач неправомірно визначив суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, без наявних на те підстав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 9 липня 2010 року.

Судове засідання, призначене на 9 липня 2010 року, судом відкладалось на 16 вересня 2010 року.

Судове засідання, призначене на 16 вересня 2010 року, судом відкладалося на 23 вересня 2010 року у зв'язку з технічною неможливістю фіксування судового засідання.

У судове засідання, призначене на 23 вересня 2010 року, з'явився представник позивача. Відповідач або його уповноважені представники в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим суд відклав розгляд справи на 11 жовтня 2010 року.

Судове засідання, призначене на 11 жовтня 2010 року, судом відкладалося на 15 жовтня 2010 року у зв'язку з технічною неможливістю фіксування судового засідання.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерофіс Лімітед»(код ЄДРПОУ 32692368) взято на податковий облік в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 8 червня 2004 року та перебуває на загальній системі оподаткування.

Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Так, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р. склала Акт від 26.04.2010р. № 955/23-03/32962368 (далі по тексту Акт-перевірки).

Зокрема, вказаним Актом-перевірки встановлено порушення позивачем пункту 4.2 статті 4, статті 8 та пункту 2.19 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у зв'язку з тим, що ним не була оподаткована сума доходу фізичної особи ОСОБА_4, отримана ним у вигляді погашення банківського кредиту у розмірі 316 086,47 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 47 412,97 грн.

На підставі зазначеного Акту-перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.04.2010р. № 0002691705/0, яким визначено суму податкового зобов'язання ТОВ «Інтерофіс Лімітед»з податку з доходів фізичних осіб (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 142622,91 грн., у тому числі за основним платежем 47 412,97 грн., штрафні (фінансові) санкції - 94 825,94 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищезазначених вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між АКБ «ТК Кредит»(кредитор), ТОВ «Інтерофіс Лімітед»(поручитель) та ОСОБА_4 (позичальник) було укладено договір поруки № 343/1-2 від 17.11.2008р., відповідно до якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення коштів, наданих кредитором позичальнику у вигляді кредиту згідно кредитному договору від 12.07.2005р. № 343/1 у сумі 310 000,00 грн. строком до 18.11.2008р.

Пунктом 8 вказаного договору поруки передбачено, що при виконанні поручителем зобов'язань щодо повернення коштів, фактично наданих позичальнику у вигляді кредиту, нарахованих процентів за користування ними відповідно до умов основного зобов'язання до поручителя переходять права кредитора у тому обсязі, в якому він задовольнив вимоги банку.

Відповідно визначення термінів, що містяться у статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»:

Дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Податок - податок з доходів фізичних осіб; оподаткування - порядок, пов'язаний з визначенням об'єкта оподаткування, обчисленням та сплатою (утриманням) податку з доходів фізичних осіб; платник податку (у відповідних відмінках) - платник податку з доходів фізичних осіб.

Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу фізичної особи, зокрема, включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно з підпунктами 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1. статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

У відповідності до пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Стаття 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначає, що платниками податку є, зокрема, резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»об'єктом оподаткування резидента є:

- загальний місячний оподатковуваний дохід;

- чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

- доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

- іноземні доходи.

Згідно пункту 14.1 статті 14 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини.

Відповідно до підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Згідно Акту-перевірки, відповідачем було встановлено, що позивачем не оподаткована сума доходу фізичної особи ОСОБА_4 отримана у вигляді погашення банківського кредиту у розмірі 316086,47 грн., що призвело до заниження податкового зобовязання по прибутковому податку в сумі 47412,97 грн.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено поняття кредитного договору, відповідно до якого банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виконання зобов'язань за кредитним договором можуть забезпечуватися певним способом забезпечення, передбаченим главою 49 Цивільного кодексу України. Способи забезпечення виконання зобов'язання покликані охороняти інтереси менш захищеної сторони за договором - кредитора шляхом покладення додаткового зобов'язального обтяження на боржника та/або на третю особу.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 553 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Частинами 1 та 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, а саме: у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частинами 1, 2 статті 556 Цивільного кодексу України передбачено, що після виконання поручителем зобовязання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обовязок боржника.

До поручителя, який виконав зобовязання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобовязанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України однією із підстав заміни кредитора у зобов'язанні передбачає виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Тобто, при виконанні поручителем зобов'язання за основним договором (кредитний договір від 12.07.2005 № 343/1), забезпеченим порукою (договір поруки № 343/1-2 від 17.11.2008), до нього (позивача) переходять права кредитора по відношенню до боржника за основним договором, а саме відбувається заміна кредитора у зобов'язанні. При цьому зобов'язання боржника по відношенню до нового кредитора (позивача) є чинними та заміна кредитора їх не припиняє.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в якості поручителя були сплачені грошові кошти у загальному розмірі 316 086,47 грн. відповідно до кредитного договору №343/1 від 12.07.2005р. та договору поруки № 343/1-2 від 17.11.2008р., тобто позивач виконав зобов'язання ОСОБА_4 за вказаним кредитним договором.

При цьому, зазначена вище сума, яка складає 316 086,47 грн. не є доходом в розумінні статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки вона не є обєктом оподаткування відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що, також, підтверджується укладеним між позивачем та ОСОБА_4 договором про погашення заборгованості № 006-10/001 від 27.11.2008р. із додатком №1 графіком здійснення платежів, які свідчать про наявність заборгованості ОСОБА_4 перед позивачем у розмірі 316 086,47 грн.

Окрім цього, в матеріалах справи наявні копії прибуткових касових ордерів та акт звіряння взаємних розрахунків станом на 17.06.2010р. між позивачем та ОСОБА_4, що підтверджують реальність повернення коштів ОСОБА_4 згідно договору поруки № 343/1-2 від 17.11.2008р.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що позивачем не були порушені положення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки позивач, здійснивши сплату коштів у розмірі 316 086,47 грн., як поручитель позичальника ОСОБА_4 за кредитним договором №343/1 від 12.07.2005р. кредитору АКБ «ТК Кредит», змінив свій статус із поручителя на кредитора не набувши при цьому статусу податкового агента по відношенню до позичальника ОСОБА_4 у розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.04.2010р. №0002691705/0.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяА.І. Савченко