Постанова № 12430293, 19.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

19 жовтня 2010 року 11:25 справа № 2а-7977/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Пасулька О.М., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомзакритого акціонерного товариства «Експериментальне

проектно-конструкторське технологічне бюро «Будпластик» до про Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва визнання недійсним податкових повідомлень-рішень за участю представників сторін:

від позивача: Рябцева Я.Г., Солодаренко П.І,

від відповідача: Чайка М.О.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 жовтня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з зазначеним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Згідно з п. 2.5.15 «Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах», у звязку з припиненням повноважень судді Кишинського М.І., призначено суддю повторно, справу відповідно до Протоколу розподілу справ між суддями було передано судді Клименчук Н.М.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2010 року суддею Клименчук Н.М. справу прийнято до свого провадження та призначено судовий розгляд.

Позовні вимоги з урахуванням доповнень до позовної заяви обґрунтовано тим, що відповідачем неправомірно винесено податкові повідомлення-рішення, якими донараховано позивачеві суму земельного податку.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено камеральну перевірку закритого акціонерного товариства «Експериментальне проектно-конструкторське технологічне бюро «Будпластик»податкового декларації (розрахунку) щодо земельного податку поданої на 2009 рік, а саме за квітень-червень 2009 року, за результатами якої складено акт № 783/15-30/05524883 від 30 липня 2009 року.

На підставі акту перевірки № 783/15-30/05524883 від 30 липня 2009 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 16 жовтня 2009 року № 0021621530/0, яким донараховано суму податкового зобовязання з земельного податку на загальну суму 130502 грн. 11 коп. (за основним платежем 124287 грн. 72 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 6214 грн. 39 коп.).

Закритим акціонерним товариством «Експериментальне проектно-конструкторське технологічне бюро «Будпластик»подано скаргу до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на податкове повідомлення-рішення від 16 жовтня 2009 року № 0021621530/0. За результатами розгляду скарги позивача Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києві залишено без змін податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 16 жовтня 2009 року № 0021621530/0, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з винесеним Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва податковим повідомленням-рішенням від 16 жовтня 2009 року № 0021621530/0 позивач оскаржив його до Державної податкової адміністрації у місті Києві. За результатами розгляду скарги позивача Державною податковою адміністрацією у місті Києві залишено без змін податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 16 жовтня 2009 року № 0021621530/0, а скаргу без задоволення.

На підставі рішення Державної податкової адміністрації у місті Києві відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 грудня 2009 року № 0021621530/0.

Закритим акціонерним товариством «Експериментальне проектно-конструкторське технологічне бюро «Будпластик»подано скаргу до Державної податкової адміністрації України. Державна податкова адміністрація України рішенням про результати розгляду повторної скарги, рішення Державної податкової адміністрації у місті Києві залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

На підставі рішення Державної податкової адміністрації України відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення 1 березня 2010 року № 0021621530/2.

Суд не може погодитьсь з доводами позивача про неправомірність винесення податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Закритим акціонерним товариством «Експериментальне проектно-конструкторське технологічне бюро «Будпластик»20 лютого 2009 року подано до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва податковий розрахунок земельного податку, згідно з яким річна сума податку складає 248575 грн. 43 коп. Згідно додатку № 1 до податкового розрахунку позивач є користувачем земельної ділянки, загальною площею 14238,27 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 5. Документом, що встановлює право власності (право користуванням) земельної ділянки, є рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 18 березня 1974 року № 405.

Закритим акціонерним товариством «Експериментальне проектно-конструкторське технологічне бюро «Будпластик», річна сума податку складає 248575 грн. 43 коп., щомісячна сума податку за квітень-червень 2009 року становить 20714 грн. 62 коп.

Камеральною перевіркою розрахунку земельного податку закритого акціонерного товариства «Експериментальне проектно-конструкторське технологічне бюро «Будпластик»на 2009 рік з урахуванням п. 2 Рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 944/9444 встановлено, що щомісячний розмір земельного податку в період з квітня по червень 2009 року становить 62143 грн. 86 коп. (20714 грн. 62 коп. х 3).

Таким чином, за результатами камеральної перевірки за квітень-червень 2009 року донараховано земельний податок на суму 124287 грн. 72 коп. (62143 грн. 86 коп. х 3 20714 грн. 62 коп. х 3).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю»від 3 липня 1992 року № 2535-ХІІ використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Статтею 5 Закону України «Про плату за землю»визначено, що обєктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Субєктом плати за землю є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар, тобто безпосередньо ті юридичні особи або фізичні особи, яким земля передана у власність або надана в користування, у тому числі на умовах оренди.

Згідно частини 1 статті 7 Закону України «Про плату за землю», ставки земельного податку земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюється у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Відповідно до пункту 2 Рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 944/9444 з 1 квітня 2009 року плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для введення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, обєктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються субєктами господарської діяльності, але право на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленою статтею 21 Закону України «Про оренду землі».

Стаття 21 даного Закону визначає, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Відповідно до статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обовязковими до виконання на відповідній території.

Пунктами 34, 35 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР передбачено, що до виключеної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, а також затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Згідно статті 23 Закону України «Про плату за землю», грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 27 даного Закону визначено, що контроль за правильність обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Крім того, згідно пп. «в»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Відповідно до пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобовязання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Суд звертає увагу на те, що субєкти господарювання, які використовують земельні ділянки на території міста, але право власності або право оренди на які в установленому законом порядку не оформлено (не переоформлено), повинні сплачувати земельний податок з врахуванням зазначених положень законодавства та нормативно-правових актів з питань оподаткування землі.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.М. Клименчук