Постанова № 12429423, 04.11.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-4289/10/1770

04 листопада 2010 року 10 год. 46хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Чумак В.О., Шамаєва Н.А.

відповідача: представник Ковальчук В.С., Золотоус А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лісопереробна компанія"

доСарненської міжрайонної державної податкової інспекції

визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000402350/0 від 25.08.2010 року та №0000392350/0 від 25.08.2010 року , -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська лісопереробна компанія" (далі ТОВ "Українська лісопереробна компанія") звернулося в суд з позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Сарненська МДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000402350/0 та №0000392350/0 від 25.08.2010 року.

В судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримані представниками позивача, які на їх обґрунтування покликаються на те, що висновки ДПІ у м.Рівне, що лягли в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не відповідають фактичним обставинам діяльності товариства та не узгоджуються з положеннями податкового законодавства. Доводять, що такі висновки повністю спростовуються первинною документацією бухгалтерського і податкового обліку. Зокрема, вказують на те, що валові витрати товариства за I квартал 2010 року в сумі 6452805 грн. в повній мірі документально підтверджені. А зі змісту акту перевірки та наведених в ньому розрахунків взагалі не можливо зробити висновки про те, за якими господарськими операціями податковий орган проводив нарахування та які документи первинного обліку підтверджують обґрунтованість такого розрахунку. Також зазначають, що податкові накладні, на підставі яких ТОВ "Українська лісопереробна компанія" сформовано податковий кредит у грудні 2009 року та лютому 2010 року оформлені належним чином, виписані субєктами господарювання, які є за реєстрова-ними платниками ПДВ. На підтвердження своїх вимог вказують на норми пп.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, пп.7.2.1 пп.7.2.3 пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. На таких підставах просить позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали. Вказали, що перевіркою було встановлено зайве віднесення ТОВ "Українська лісопереробна компанія" до складу валових витрат у I кварталі 2010 року видатків на суму 34000 грн., які не підтверджені документально. Зауважили, що перевірка проводилась виключно на підставі тієї документації, яка була надана позивачем, а відповідні розрахунки ревізора підтверджені керівником і головним бухгалтером у відповідному додатку до акту перевірки. Також вказали, що при перевірці податкового кредиту з ПДВ за грудень 2009 року, лютий 2010 року встановлено, що в порушення пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, ТОВ "Українська лісопереробна компанія" віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені в ціні придбаних послуг по факсових копіях податкових накладних не завірених печатками продавця та в яких відсутнє місце розташування продавця та покупця. Відтак, доводять, що податковим органом правомірно та обґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення. На таких підставах просять в позові відмовити.

На підставі долучених до матеріалів справи доказів, судом встановлено, що з 14 липня по 03 серпня 2010 року Сарненською МДПІ проведено планову перевірку ТОВ "Українська лісопереробна компанія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року. Її результати оформлені актом №327/23/30981483 від 10.08.2010 року (а.с.6-36).

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0000402350/0 від 25.08.2010 року, згідно з яким ТОВ "Українська лісопереробна компанія" визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 11050,00 грн., в тому числі 8500,00 грн. за основним платежем та 2550,00 грн. за штрафними санкціями (а.с.4);

- податкове повідомлення-рішення №0000392350/0 від 25.08.2010 року, згідно з яким ТОВ "Українська лісопереробна компанія" визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 63047,00 грн., в тому числі 42031,00 грн. за основним платежем та 21016,00 грн. за штрафними санкціями (а.с.5);

Вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку позивачем не оскаржувались.

За висновками акту перевірки, які покладено в основу податкового повідомлення-рішення №0000402350/0 від 25.08.2010 року, перевіркою повноти визначених валових витрат за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року встановлено завищення у сумі 34000 грн., в тому числі за I квартал 2010 року. Щодо структури валових витрат, то перевіркою підтверджено правильність визначення витрат у цьому періоді по рядкам 04.1, 04.2, 04.3, 04.4, 04.6, 04.10 декларації, а завищення витрат встановлено лише по рядку 04.13. "інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12.". При цьому, в акті перевірки констатовано, що позивачем у I кварталі 2010 року в рядочку 04.13 задекларовано валові витрати в сумі 915092 грн. (а.с.12), що відповідає даним декларації з податку на прибуток підприємства ТОВ "Українська лісопереробна компанія" за I квартал 2010 року (а.с.58-60, 101-104). За даними перевірки сума таких витрат фактично складає 881092 грн. (а.с.14), що відповідає даним позивача, які він підтвердив, підписавши додаток до акту перевірки - "валові витрати ТОВ "Українська лісопереробна компанія" (а.с.105). Відповідно, актом перевірки зафіксовано порушення вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, внаслідок якого позивачем завищено валові витрати на 34000 грн. (915092- 881092=34000).

Позивачем на спростування висновків акту перевірки зазначено, що задекларована в I кварталі 2010 року в рядочку 04.13 декларації сума витрат 915092 грн., складається з собівартості реалізованої іноземної валюти - 766754 грн., курсової різниці - 113441 грн. та відсотків за користування кредитом - 34899 грн. На документальне підтвердження цьому позивачем долучено до матеріалів справи копії первинних документів бухгалтерського обліку (а.с.61-90).

За висновками акту перевірки, які покладено в основу податкового повідомлення-рішення №0000392350/0 від 25.08.2010 року, перевіркою повноти визначених податкового кредиту за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року встановлено його завищення в сумі 42031 грн., в тому числі за грудень 2009 року в сумі 16735 грн., за січень 2010 року в сумі 25296 грн. При цьому, в акті перевірки констатовано, що позивачем в порушення вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року сформовано податковий кредит грудня 2009 року та лютого 2010 року на підставі факсових копій податкових накладних не завірених печатками продавця та в яких відсутнє місце розташування продавця та покупця: №668 від 29.12.2009 року, де постачальник ВАТ Олевське ШБУ-42, а сума ПДВ 16735,12 грн., №4 від 02.02.2010 року, де постачальник ПП ОСОБА_1., а сума ПДВ 2916,66 грн., №3 від 25.02.2010 року, де постачальник ПП ОСОБА_2, а сума ПДВ 5673,55 грн., №4 від 26.02.2010 року, де постачальник ПП ОСОБА_2, а сума ПДВ 16705,71 грн. (а.с.23).

Позивачем на спростування висновків акту перевірки зазначено, що податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які мають всі необхідні реквізити. На документальне підтвердження цьому до матеріалів справи долучено копії податкових накладних (а.с.37-40).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з положеннями п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з положеннями пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, не включаються до складу валових витрат, зокрема, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. В свою чергу, стаття 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (Правила ведення податкового обліку) не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, тобто документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з вимогами пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними.

В свою чергу, за правилами пп.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податкова накладна, має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер; б) дату виписування; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог абз.2 пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, не підтверджені податковими накладними, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих не підтверджену на суму податкового кредиту.

Таким чином, якщо на момент здійснення перевірки податковим органом у платника відсутні податкові накладні, що підтверджують правомірність віднесення певних сум до податкового кредиту, то судом не може прийматися до уваги їх надання при розгляді справи в суді. У разі одержання або виявлення платником податкових накладних після проведення перевірки, він має сформувати податковий кредит з урахуванням таких податкових накладних в наступному податковому періоді.

Враховуючи вищенаведені вимоги норм права, та обставини, зафіксовані Сарненською МДПІ в акті перевірки №327/23/30981483 від 10.08.2010 року, який посадовими особами ТОВ "Українська лісопереробна компанія" підписаний без зауважень, суд приходить до висновку, що перевіркою достовірно встановлено факти порушення позивачем податкового законодавства.

Покликання сторони позивача на те, що до перевірки не було надано всі документи, що підтверджують господарську діяльність за перевіряємий період суперечать акту перевірки, як в частині його змісту, так і в тій частині, що посадові особи ТОВ "Українська лісопереробна компанія" підписуючи акт, підтвердили, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевірявся, відсутні (а.с.36).

Отже, неподання платником податків контролюючому органу під час перевірки належним чином оформлених податкових накладних, на підставі яких формувався податковий кредит в грудні 2009 року та лютому 2010 року, як і ненадання всіх первинних документів, на підставі яких формувалися валові витрати в I кварталі 2010 року, свідчить про правомірність донарахування Сарненською МДПІ для ТОВ "Українська лісопереробна компанія" податкових зобовязань у відповідній сумі із застосуванням штрафних санкцій.

Усі документи, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог і копії яких долучені до справи, судом не приймаються, оскільки, зазначені документи не надавались до перевірки.

Наведене відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, висловленій у Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15.04.2010 року.

Відтак суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Сарненської МДПІ №0000402350/0 та №0000392350/0 від 25.08.2010 року є правомірними та не підлягають скасуванню.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України на користь позивача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська лісопереробна компанія" в позові до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000402350/0 від 25.08.2010 року та №0000392350/0 від 25.08.2010 року, відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.