Постанова № 12429429, 11.11.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-3445/10/1770

11 листопада 2010 року 14год. 19хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Бєлкіної Д.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

прокурор: <Текст >

позивача: представник Леонтюк В.М.

відповідача: представник Драка С.І. третьої особи позивача: представник <Текст >третьої особи відповідача: представник <Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Зарічненський держспецлісгосп" <Список ><в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача< 3-тя особа >

доДубровицька міжрайонна податкова інспекція третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про скасування податкового повідомлення -рішення , -

ВСТАНОВИВ :

Позивач Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Зарічненський держспецлісгосп» звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000341551/0 від 30.06.2010 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що в 2005-2006 роках позивач перебував на спрощеній системі оподаткування. Податок на прибуток є складовою частиною єдиного податку і сплата авансових платежів не передбачена. Платник єдиного податку сплачує авансові платежі лише у разі виплати дивідендів. Оскільки підприємством дивіденди не нараховувалися і не сплачувалися, тому і авансові платежі не сплачувалися. Вказав, що сплата дивідендів до Державного бюджету і є сплатою податку на прибуток, а не грошовими виплатами без сплати податку. Частка держави в статутному фонді позивача відсутня. Крім того, представник позивача зазначив, що у відповідача були відсутні підстави для проведення повторної камеральної перевірки. Просив позов задоволити повністю.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях, а зокрема пояснив, що відповідачем в результаті камеральної перевірки, проведеної 22.06.2010 року встановлено порушення позивачем пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме при відрахуваннях частини прибутку в рядку 20 декларації з податку на прибуток за 2007 рік та І-ше півріччя 2008 року не визначались та не нараховувалися авансові внески з цього податку в сумі 4346 грн. Вказує, що до дивідендів прирівнюється платіж, який здійснюється державним не корпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь держави або органу місцевого самоврядування у звязку з розподілом частини прибутку такого підприємства. ДП СЛАП «Зарічненський держспецлісгосп» зареєстроване на державній власності і є державним унітарним комерційним підприємством. В деклараціях з податку на прибуток за 2007 рік та за 1-ше півріччя 2008 року підприємством самостійно в рядку 21 «Дивіденди та прирівняні до них платежі, що сплачуються державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами» задекларовано суми коштів, що сплачено до державного бюджету, в той же час в рядку 20 «Авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних платежів» - показники відсутні. Вказує, що зважаючи на строки подання позивачем декларацій до податкового органу, строк для визначення податкового зобовязання не сплинув. Просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Суд виходив з такого.

Посадовими особами відповідача була проведена камеральна перевірка платника податку на прибуток - ДП «СЛАП «Зарічненський держспецлісгосп», про що складено акт № 38/15-32451509 від 22.06.2010 року (а.с.20-21).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягає у тому, що позивачем у 2007 році та в 1-шому півріччі 2008 року не визначалися та не нараховувалися авансові внески на суму дивідендів та прирівняних до них платежів на загальну суму 4346 грн., в тому числі: за 2007 рік 3125 грн. та перше півріччя 2008 року 1221 грн.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2010 року № 0000341551/0 (а.с.18), яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання за штрафними санкціями за платежем податок на прибуток підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності в сумі 8692 грн.

Підставою для винесення спірного рішення стали висновки ревізорів, викладені в названому акті перевірки щодо не нарахування та не сплати позивачем авансових внесків на суму дивідендів та прирівняних до них платежів в розмірі 4346 грн.

Зі статуту Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Зарічненський держспецлісгосп» вбачається, що позивач є державним унітарним комерційним підприємством, засноване на державній власності та підпорядковане Міністерству аграрної політики України.

Статтею 63 Закону України «Про державний бюджет на 2007рік" установлено, що господарські організації сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу), зокрема державні (крім Державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів"), в тому числі казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, - у розмірі 15 відсотків.

Статтею 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» установлено, що державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів") та їх об'єднання сплачують до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) в розмірі 15 відсотків, зменшеного на суму нарахованих і сплачених дивідендів відповідно до пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". При цьому, порядок відрахування частини чистого прибутку (доходу) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Представник позивача в судовому засіданні пояснила, що саме на виконання названих вимог законів позивачем перераховувалася частина доходів в державний бюджет України, що зазначено в рядках 21 декларацій з податку на прибуток за 2007 рік та за перше півріччя 2008 року.

Відповідно до п. п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (надалі по тексту постанови - Закон), крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2, підпункту 7.8.5 пункту 7.8 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету, що є логічним, оскільки в даному випадку в якості акціонерів виступає держава чи місцеві органи влади в одній особі.

Відповідно до п. п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону, у разі нарахування та виплати дивідендів емітент корпоративних прав зобовязаний нарахувати та вносити до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 ст. 10 Закону (25%) одночасно із виплатою дивідендів.

В деклараціях з податку на прибуток за 2007 рік, перше півріччя 2008 року в рядку 21 „Дивіденди та прирівняні до них платежі, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами” відображено нараховану частину прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України:

- за 2007 рік 12499 грн. (а.с.31-32);

- за перше півріччя 2008 року 4884 грн. (а.с.29-30, 70).

Платником за вказані періоди не нараховувався та не сплачувався авансовий внесок на частину прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України (р. 20 Декларації з податку на прибуток) в сумі 4346 грн., а саме за відповідні звітні періоди не відображались нарахування авансових внесків по податку на прибуток з виплачених сум частини прибутку (доходу).

Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», під поняттям дивіденди з метою застосування норм цього Закону розуміють платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Таким чином, до дивідендів прирівняно платежі, які здійснюються підприємством, засновником якого є виключно держава або місцеві органи самоврядування, у вигляді частини чистого прибутку на користь держави або органу місцевого самоврядування.

За таких обставин, позивач зобов'язаний був сплачувати авансові внески в порядку та розмірах, передбачених пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Посилання позивача на пропущення відповідачем строку визначення податкових зобов'язань суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до пп. 15.1.1 п. 15.1. ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі по тексту постанови - Закон № 2181) податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, законом надано податковому органу право на визначення сум податкових зобов'язань у строк 1095 днів з наступного дня за днем фактичного подання податкової декларації. Зважаючи, що податкові декларації з податку на прибуток позивачем були подані: за 2007 рік - 09.02.2008 року, за перше півріччя 2008 року - 11.08.2008 року, то податкове повідомлення-рішення від 30.06.20010 року прийняте відповідачем у межах строку, передбаченого пп. 15.1.1 Закону України № 2181.

Відповідно до пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, у разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такої виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). А відтак, покликання позивача на те, що відповідачем не правильно визначено розмір штрафу, судом відхиляється.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

У суду відсутні підстави для застосування вимог ст. 94 КАС України. <Текст >

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Шевчук С.М.

Постанова складена в повному обсязі 15.11.10р.