Постанова № 12429309, 28.09.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-1535/10/1770

28 вересня 2010 року 09год. 48хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів під головуванням судді Шевчук С.М., суддів Друзенко Н.В., Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Бєлкіної Д.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Кузьмарук Г.В.

відповідача: представник Мамай І.Є. третьої особи позивача: представник <Текст >третьої особи відповідача: представник <Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Закрите акціонерне товариство "Ей-І-Ес Рівнеенерго" <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доДержавна податкова інспекція у м.Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про скасування податкового повідомлення-рішення, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Закрите акціонерне товариство «Ей І ЕС Рівнеенерго»звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 30.03.2010року №0000501742/0/17-123 та рішень про застосування штрафних санкцій від 29.03.2010року №0000192240/0/22-514, №1000472343.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликався, що відповідач здійснив перевірку позивача, на підставі якої прийняті спірні рішення без належних на те підстав (а зокрема: рішення суду щодо проведення перевірки позивача не набрало законної сили, за один і той самий період позивач провів двічі перевірку позивача). Крім того, позивач зазначив, що у відповідача відсутні підстави для застосування підпункту 9.10.3 ст. 9 Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб», а також, що відповідач не вправі застосовувати санкції на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», оскільки вказаний нормативний акт не є законом, а відповідно до ст. 241 ГК України відповідач вправі визначати адміністративно господарські санкції у порядку, що визначаються законами. Поряд з тим, позивач вказує, що відповідачем застосовано санкцію за порушення ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»з порушення строків, передбачених ст. 250 ГК України. Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та надали пояснення, які по суті аналогічні тим, що викладені позивачем в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили вказали, що в ході перевірки встановлені обставини щодо: неутримання та неперерахування позивачем до бюджету податку на доходи фізичних осіб під час виплати працівникам грошових коштів за наслідками їх звітування без документів, що підтверджують понесення ними витрат, а відтак виплачені кошти відповідач вважає додатковим благом таких осіб, що підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб; неутримання та неперерахування до бюджету штрафу за повернення коштів, отриманих на відрядження або під звіт особами, що їх отримали з порушенням строків, встановлених чинним закондавством; перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки; порушення встановленого 180 денного терміну розрахунків за зовнішньоекономічними операціями.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, покази свідків, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково.

Суд виходив з наступного.

В період з 03.03.2010року по 16.03.2010року працівниками органу податкової служби (на підставі направлення №448/23-100 від 01.03.2010року (а.с. 84), наказу ДПІ у м. Рівне №115 від 01.03.2010року (а.с. 85), постанови Рівненського міського суду від 01.03.2010року у справі №4-448/10 (а.с. 39)) проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007року по 31.12.2009року, про що складено акт перевірки від 22.03.2010 року № 325/23-100/05424874 (а.с.16-38).

Так, в ході названої перевірки виявлено порушення позивачем вимог:

·п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою правління НБУ 15.12.2004року №637, зареєстр в Міністерстві юстиції України 13.01.2005року за № 40/10320;

·п.п.3.1.3 п. 3.1, п.3.4. ст. 3, п.п. 4.2.9, п.п.4.2.15 п.4.2 ст. 4, п.7.1 ст. 7, п.п.8.1.1,п.п.8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п.9.10 ст. 9, п.п «а»п. 19.2 ст. 19, пп. «а»п.п.20.3.1, п.п.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а зокрема встановлено неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб.

·ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»за зовнішньоекономічним контрактом по імпорту на суму 5203,49дол США /11642,40грн/.

На підставі висновків вказаного акту перевірки та за порушення обумовлених нормативних актів відповідачем винесено: податкове повідомлення рішення (а.с. 13) від 30.03.2010року №0000501742/0/17-123 (про визначення податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 749,86грн., з яких 105,37грн.-основний платіж та 2644,49грн. - штрафна санкція); рішення про застосування штрафних санкцій від 29.03.2010року №0000192240/0/22-514 на суму 240грн за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (а.с. 14); рішення про застосування штрафних санкцій від 29.03.2010року №1000472343 на суму 4056,25грн. (а.с. 15).

1. Стосовно правомірності винесення податкового повідомлення (а.с. 13) від 30.03.2010року №0000501742/0/17-123 (про визначення податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 749,86грн., з яких 105,37грн.-основний платіж та 2644,49грн. - штрафна санкція), судом встановлено наступне.

1.1. З акту перевірки вбачається, що позивачем без утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб здійснено:

- виплату грошових коштів ОСОБА_4 в сумі 35,46грн. на підставі поданого ним авансового звіту від 02.02.2009року та не фіскального касового чеку про оплату послуг таксі в розмірі 35,46грн;

- виплату грошових коштів ОСОБА_5 в сумі 667грн. на підставі поданого авансового звіту від 30.03.2009року та рахунків кафе бару «Айвенго»№000775 та №000776 від 27.03.2009року.

Обставини щодо виплати грошових коштів ОСОБА_5 під звіт на господарські потреби в сумі 667грн. позивачем заперечуються. При цьому, позивач вказує, що названій особі під звіт кошти не виплачувались, авансовий звіт від 30.03.2009року, як і рахунки кафе бару «Айвенго»№000775 та №000776 від 27.03.2009року нею не подавалися. В підтвердження чого подає лист №25/3418 від 09.08.2010року за підписам голови правління та головного бухгалтера позивача.

В ході судового розгляду справи відповідачем та його представниками не спростовано доводів позивача щодо невиплати ОСОБА_5 під звіт коштів у зазначеній сумі та не надано суду відомостей щодо ймовірної дати такої виплати, форми виплати та підтверджуючого платіжного документу.

Відповідно до п. 1.7, п. 2.3.2., п 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затв. наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєст. в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. При цьому, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства, необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

В супереч обумовленому, акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірне рішення, не містить покликань на первинні або інші документи, котрі зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначеного в акті факту щодо виплати позивачем ОСОБА_5 під звіт грошових коштів в сумі 667 грн. для вирішення виробничих (господарських потереб).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що вона працює на посаді головного державного податкового ревізора інспектора ДПІ у м.Рівне, на підставі виданого їй відповідачем направлення, нею здійснена перевірка позивача з питань правомірності утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2007року по 31.12.2009року, результати якої відображено в акті перевірки від 22.03.2010року. Так, в ході названої перевірки нею встановлено обставини щодо не утримання та не перерахування податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошових коштів: ОСОБА_4 в сумі 35,46грн. на підставі поданого ним авансового звіту від 02.02.2009року та не фіскального касового чеку про оплату послуг таксі в розмірі 35,46грн; ОСОБА_5 в сумі 667грн. на підставі поданого авансового звіту від 30.03.2009року та рахунків кафе бару «Айвенго»№000775 та №000776 від 27.03.2009року. При цьому, названий свідок не змогла повідомити суду дати такої виплати доходів гр. ОСОБА_5, форми виплати та підтверджуючого платіжного документу, який підтверджував зазначені обставини.

За таких обставин, наявними матеріалами справи документально не підтверджуються обставини щодо виплати ОСОБА_5 під звіт грошових коштів в сумі 667 грн. у названому відповідачем періоді (березень 2009року) та відповідно не підтверджуються обставини щодо необхідності утримання та сплати до бюджету позивачем податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 100,05грн., що обраховане відповідачем в розмірі 15% від названої суми (667). Відтак наявними матеріалами справи не підтверджується правомірність нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 100,05 грн. та штрафної санкції в подвійному розмірі - 200,10грн.

Стосовно ж обставин щодо проведених виплат грошових коштів ОСОБА_4 в сумі 35,46грн. за проїзд на таксі без утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб, то судом встановлено, що відповідно до авансового звіту від 02.02.2009року, не фіскального касового чеку від 28.01.2009року про проїзд на таксі, платіжного доручення №2000447690 від 28.01.2009року та відомості виплат до нього (а.с. 121-122, 125-126) підтверджуються обставини щодо виплати грошових коштів ОСОБА_4 в сумі 35,46грн. за проїзд на таксі.

Однак, відповідно до пояснень представника позивача, витягу з особового рахунку ОСОБА_4 за лютий 2009року про нарахування заробітної плати та утримання податків, бухгалтерської довідки про нарахування та оподаткування додаткового блага ОСОБА_4 вбачається, що названа вартість проїзду на таксі без податку на додану вартість включена до складу оподатковуваного доходу названої особи, як додаткове благо та оподаткована податком на доходи фізичних осіб при нарахування доходів (заробітної плати) за лютий 2009року.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 з названого питання показала, що в ході перевірки особового рахунку ОСОБА_4 за лютий 2009року про нарахування заробітної плати та утримання податків не досліджувала, повідомити первинні або бухгалтерські документи, що підтверджують обставини щодо не оподаткування позивачем названого доходу ОСОБА_4, як додаткового блага не може.

Акт перевірки позивача, на підставі якого відповідачем винесено спірне рішення, також не містить покликань на первинні або інші документи, котрі зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначеного в акті факту щодо не утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб при виплаті ОСОБА_4 додаткового блага у вигляді оплати послуг за проїзд на таксі.

Зважаючи на обумовлене, наявними матеріалами справи документально не підтверджуються обставини щодо не утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб при виплаті ОСОБА_4. Відтак позивачем безпідставно визначено для позивача податкове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 5,32грн. та відповідно штрафну санкцію в подвійному розмірі 10,64грн.

1.2. Крім того, в ході перевірки встановлено, що:

·підзвітна особа ОСОБА_7 отримавши з із зарплатної картки кошти на відрядження в розмірі 3560грн., в якому перебувала в період з 16.03.2009року по 27.03.2009року, відзвітувалась 22.04.2009року авансовим звітом № 52. Названі обставини підтверджуються стор. 35 обумовленого акту перевірки, поясненнями представників відповідача, відомістю виплат 12.03.2009року авансу на відрядження, платіжним дорученням №2000481745 від 12.03.2009року, відомістю зарахувань до неї, наказом на відрядження №132 від 11.03.2009року, посвідченням про відрядження ОСОБА_7 (127-132, 135, 136). На відміну від зазначеного в акті авансового звіту від 22.04. 2009р.№52, позивач стверджує, що названа особа відзвітувалась у встановлений строк, в підтвердження щодо подає звіт про використання коштів названою особою №1 від 01.04.2009року;

·підзвітна особа ОСОБА_8 отримавши з із зарплатної картки кошти на відрядження в розмірі 5590грн., в якому перебувала в період з 28.09.2009року по 09.10.2009року, відзвітувалась 27.10.2009року авансовим звітом №7719. Названі обставини підтверджуються стор. 35 обумовленого акту перевірки, поясненнями представників відповідача, наказом на відрядження №4493 від 20.08.2009року, посвідченням про відрядження ОСОБА_8 з 28.09.2009року по 09.10.2009року, відомістю виплати коштів на відрядження від 23.09.2009року(а.с. 167-173). На відміну від зазначеного в акті авансового звіту №7719 від 27.10.2009року, позивач стверджує, що названа особа відзвітувалась у встановлений строк, в підтвердження щодо подає звіт про використання коштів від 13.10.2009року;

·підзвітна особа ОСОБА_9 отримавши з із зарплатної картки кошти на відрядження в розмірі 3560грн., в якому перебувала в період з 30.03.2009року по 10.04.2009року, відзвітувалась 28.04.2009року авансовим звітом №100. Названі обставини підтверджуються стор. 35-36 обумовленого акту перевірки, поясненнями представників відповідача, платіжним дорученням №2000497894 від 27.03.2009року, відомістю зарахувань до неї, наказом на відрядження №170 від 23.03.2009року, посвідченням про відрядження ОСОБА_9 з 30.03-10.04.2009року (а.с.144-147, 150-152). На відміну від зазначеного в акті, авансового звіту №100 від 28.04.2009року позивач стверджує, що названа особа відзвітувалась у встановлений строк, в підтвердження щодо подає звіт про використання коштів від 14.04.2009року;

·підзвітна особа ОСОБА_10 отримавши із зарплатної картки кошти на відрядження в розмірі 3515грн., в якому перебувала в період з 22.03.2009року по 28.03.2009року, відзвітувалась 14.04.2009року авансовим звітом №2530. Названі обставини підтверджуються стор. 35-36 обумовленого акту перевірки, поясненнями представників відповідача, платіжним дорученням №2000485347 від 18.03.2009року, відомістю зарахувань до неї наказом на відрядження №1439 від 16.03.2009року, посвідченням про відрядження ОСОБА_10 в період з 22.03.2009року по 28.03.2009року (а.с.139-143). На відміну від зазначеного в акті авансового звіту №2530 від 14.04.2009року, позивач стверджує, що названа особа відзвітувалась у встановлений строк, в підтвердження щодо подає звіт про використання коштів від 30.03.2009року.

Відповідно до пояснень представників відповідача, показів допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_11, котра показала, що працює на посаді головного державного податкового ревізора інспектора ДПІ у м.Рівне, на підставі виданого їй направлення здійснила перевірку позивача результати якої відображені в довідці від 22.03.2010року за № 61/23-200/05424874 та акті перевірки від 22.03.2010року в ході якої позивач надав до перевірки авансові звіти по переліку названих вище осіб за номерами та датами їх складання, зазначеними в акті перевірки та названій довідці. Надані в ході перевірки звіти свідчили про порушення переліченими особами строків звітування. Подані позивачем в судове засідання звіти про використання коштів, котрі вказують про звітування названих осіб у встановлені строки в ході перевірки, їй як особі, що проводила перевірку з названого питання не надавались. Крім того, представник відповідача та обумовлений свідок стверджують, що такі звіти не були надані позивачем відповідачу і після ознайомлення з актом перевірки до моменту прийняття спірних рішень. Позивачем не надано доказів надання звітів про використання коштів, котрі вказують про звітування названих осіб у встановлені строки, особам що проводили перевірку в ході названої перевірки, а також не надано доказів подання таких звітів відповідачу безпосередньо після закінчення перевірки до прийняття спірного рішення. Відповідно до пояснень представників позивача, наданих в ході судового розгляду справи, названі звіти по завершенню перевірки відповідачу не подавались.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що довідка від 22.03.2010року за № 61/23-200/05424874 про результати виїзної позапланової документальної перевірки позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу за період з 01.01.2007року по 31.12.2009року містить відомості щодо несвоєчасного звітування перелічених вище осіб та містить покликання на ті ж самі авансові звіти, що і акт перевірки. Названа довідка містить інформацію про те, що документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі і додаткових (інших) документів, що свідчать про діяльність підприємства за період, що перевірявся, немає. Така довідка містить підпис заступника головного бухгалтера позивача ОСОБА_12 в присутності якої здійснено названу перевірку (стор. 1 довідки). Поряд із зазначеним, заступником головного бухгалтера позивача ОСОБА_12 було надано письмові пояснення, відповідно до яких названа особа підтверджує викладені в акті перевірки та довідці обставини щодо несвоєчасного звітування вищепереліченими підзвітними особами.

За таких обставин, суд відхиляє подані в судовому засіданні звіти перелічених вище осіб, як докази, що вказують про звітування названих осіб у встановлені строки, оскільки дані звіти не були досліджені в ході названої перевірки позивача, а наявні у справі докази вказують на порушення згаданими особами строків звітування за отримані під звіт кошти.

Відповідно до п. 1.11 та 1.12 Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 13.03.1998року (редакції наказу Мінфіну від 10.06.1999року №146), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.1998року №218/2658 (із змінами та доповненнями) «відрядженому працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання жилого приміщення і добові. Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку. Разом із звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і документи в оригіналі, що підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.

Підпункти 9.10.1, 9.10.2 п .9.10. ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачають, що звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку: завершує таке відрядження; завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт. Податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме: на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження; під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій. Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

При цьому, якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого підпунктом 9.10.2 цього пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту.

Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту (п.п. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»)

Пунктами 8.1.1 та п.п. «а»п.п. 20.3.1, п.п. 20.3.2 ст. 20 названого Закону №889-ІУ передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. За погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, відповідальними за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, є при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - така особа - податковий агент. Отже, відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) штрафу за процедурою утримання податку згідно з нормами цього Закону покладається на податкового агента, яким в даному випадку є позивач.

На підставі вищевикладеного позивач зобовязаний нарахувати і утримати штраф у розмірі 15% від суми надміру витрачених коштів, за які підзвітні особи ОСОБА_7 , ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 не відзвітувалися у встановленому порядку та у встановлений строк.

Таким чином, наявними матеріалами справи підтверджуються доводи відповідача про необхідність стягнення штрафу в розмірі 15 % від несвоєчасно відзвітованих сум підзвітними особами ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в розмірі 2433,75грн. (а зокрема: 534 грн. (3560х15%) +838,50 грн. (5590х15%)+ 534(3560х15%) грн.+527,25 (3515х15%)).

За таких обставин, податкове повідомлення - рішення слід скасувати лише в частині визначення позивачу податкового зобовязання в розмірі 105,37грн. основного платежу та 210,74грн. штрафної санкції на вказану суму основного зобовязання.

2. Стосовно правомірності винесення відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій від 29.03.2010року №1000472343 на суму 4056,25грн. (а.с. 15) судом встановлено наступне.

За обставин, що встановлені судом вище щодо перевищення (обумовленими в п. 1.2 даної постанови особами) встановлених строків використання виданої під звіт готівки на загальну суму 16 225грн. позивачем також порушено Пункт 2.11. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затвердженого Постановою правління НБУ 15.12.2004року №637, за реєстр. в Міністерстві юстиції України 13.01.2005року за № 40/10320).

Абзац 5 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, а зокрема за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

При цьому, п. 2 названого Указу встановлено, що штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Відповідно до п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством. До законодавства України відносяться закони, постанови Верховної Ради, декрети, постанови, розпорядження КМ, укази Президента та інші підзаконні нормативно-правові акти.

Названий Указ на дату винесення відповідачем спірного рішення №1000472343 від 29.03.2010року не скасований, не визнаний не чинним, а відтак приймаючи спірне рішення відповідач діяв в межах повноважень визначених обумовленим Указом.

3. Щодо правомірності винесення відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій від 29.03.2010року №0000192240/0/22-514 на суму 240грн за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(а.с. 14) судом встановлено таке.

В ході перевірки позивача відповідачем встановлено, що станом на 01.01.2009року за наслідками виконання зовнішньоекономічної угоди з нерезидентом European Bank of Reconstruction and Development One Exchange (Лондон, Великобританія) за дебетом бухгалтерського рахунку 632/03 «Розрахунки з іноземними постачальниками»обліковується дебіторська заборгованість нерезидента в сумі 30000дол. США (145509грн.), граничний термін погашення якої 04.03.2009року. Відповідно до акту виконаних робіт №1 від 02.03.2009року обумовленим нерезидентом надано послуг з підготовки, обговорення та перегляду фінансової документації за проектом модернізації електричної мережі у зоні діяльності позивача в сумі 24796,51дол США. Валютні кошти в сумі 5203,49 дол. США (40066,87грн.) названим нерезидентом повернуто на рахунок позивача з порушенням 180 денного терміну розрахунків, а зокрема 06.03.2009року.

Названі обставини не заперечуються позивачем та його представниками та підтверджуються наявними матеріалами справи ( угодою про підготовку проекту від 15.08.2008року укладеною позивачем та European Bank of Reconstruction and Development, платіжними документами про перерахування та повернення коштів, актом виконаних робіт №1 від 02.03.2009року (а.с. 112-119).

Відповідно до ст.4. Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

На цій підставі, відповідачем визначено позивачу штрафну санкцію у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості в розмірі 240грн. за період з 04.03-06.03.2009року.

Однак, визначена ст.4. Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»санкція відповідно до ст. 238, 250 Господарського кодексу є адміністративно - господарською санкцією, яка може бути застосована до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Аналогічна позиція викладена і в постановах Вищого адміністративного суду від 31.01.2007року, від 19.11.2008року (копії в матеріалах даної справи).

З матеріалів справи вбачається, що на дату прийняття спірного рішення №0000192240/0/22-514 від 29.03.2010 року строки визначені ст. 250 ГК України щодо можливості застосування відповідачем названої адміністративно господарської санкції до позивача за порушення встановленого порядку та строків здійснення розрахунків в іноземній валюті закінчилися.

Відтак, назване рішення №0000192240/0/22-514 від 29.03.2010 року підлягає скасуванню.

Стосовно ж покликань позивача, щодо безпідставності проведення відповідачем повторної перевірки одного й того ж самого періоду та відсутності законодавчо визначених підстав для проведення вищевказаної позапланової перевірки, як на підставу для задоволення даного позову, то судом враховано наступне.

По перше, підставою для проведення такої перевірки була постанова Рівненського міського суду від 01.03.2010року у справі №4-448/10, відповідно до якої суд встановив обставини щодо проведення позивачем комплексу оперативно розшукової діяльності та прийняв рішення про надання дозволу ДПІ у м.Рівне на проведення комплексної позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань з питань дотримання податкового та іншого законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів) з 01.01.2007року по час винесення постанови в продовж 10 днів з 02.03.2010року по 16.03.2010року. Проведення перевірки доручено ревізорам м. Рівне. При цьому, в постанові зазначено, що така постанова оскарженню не підлягає.

По-друге, ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби мають право на проведення позапланових перевірок за відповідним рішенням суду, необхідність проведення яких здійснюється відповідно до Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінально-процесуальним кодексом України, іншими законами України.

По-третє, відповідно до ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки. Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Підсумовуючи вищевикладене, при проведенні названої перевірки позивача відповідач діяв відповідно до приписів вищевказаного закону та обумовленої постанови суду. При цьому, як слідує з матеріалів справи ревізори позивача були допущені позивачем до такої перевірки. Заперечення позивачем обставин щодо правомірності проведення такої позапланової перевірки відповідачем не спростовує викладених в акті порушень та крім обумовленого акту підтверджуються іншими матеріалами даної справи.

Крім того, чинне законодавство не містить такого наслідку, як безумовне скасування рішень податкового органу у разі виявлення обставин щодо порушення приписів закону при проведенні перевірки контролюючими органами.

Враховуючи все вищевикладене разом суд вважає, що позов слід задоволити частково.

Керуючись статтями <Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000192240/0/22-514 від 29.03.2010 року скасувати повністю.

Податкове повідомлення-рішення від 30.03.2010 року № 0000501742/0/17-123 про визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб скасувати в розмірі 105,37 грн. основного платежу та 210,74 грн. штрафної санкції на вказану суму основного зобов'язання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Закрите акціонерне товариство "Ей-І-Ес Рівнеенерго" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 1,70грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Шевчук С.М.

судді Друзенко Н.В.

Шарапа В.М.

Повний текст складено 29.09.2009року.