Постанова № 12429310, 27.09.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-3478/10/1770

27 вересня 2010 року 15год. 15хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Бєлкіної Д.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

прокурор: <Текст >

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник Ситай М.В. третьої особи позивача: представник <Текст >третьої особи відповідача: представник <Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Госпрозрахункове заготівельно-виробниче підприємство "Меркурій" <Список ><в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача< 3-тя особа >

доКузнецовська об'єднана державна податкова інспекція в Рівненській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ :

Госпрозрахункове заготівельно-виробниче підприємство "Меркурій" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними повністю з моменту прийняття податкових повідомлень-рішень від 21.05.2010 року № 0000272340/1 (від 21 квітня 2010 року № 0000272340/0), від 21 травня 2010 року № 00008931740/1 (від 21 квітня 2010 року № 0008931740/0), від 21 травня 2010 року № 0000282340/1 (від 21 квітня 2010 року № 0000282340/0).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що позивачем правомірно застосовано норму амортизації до основних засобів другої групи в розмірі 10%. Частину основних засобів підприємство здає в оренду та правомірно нараховує на них амортизацію, а відтак вважає, що покликання відповідача в акті перевірки на те, що частина основних фондів І та ІІІ групи не використовується позивачем в господарській діяльності не відповідає дійсності. Вказує, що позивачем правомірно застосовувалася соціальна пільга для працівників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, оскільки в акті перевірки не зазначено жодного доказу того, що вказані працівники отримували доходи як самозайняті особи від підприємницької діяльності. Соціальна пільга застосовувалася на підставі належним чином отриманої заяви платника податку про застосування пільги. В позовній заяві зазначає, що з авансових платежів, зазначених в акті перевірки, позивачем ПДВ було сплачене, про надавалися всі підтверджуючі документи в ході перевірки, та вважає неправомірним донарахування підприємству податкового зобов'язання та фінансових санкцій по ПДВ. Просив позов задоволити повністю.

В судове засідання представник позивача не з'явився. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Представник направив до суду письмові заперечення. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена в запереченнях. Вказав, що факти порушення позивачем податкового законодавства встановлені в ході перевірки. Вказав, що згідно чинного законодавства, амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2, 3 до 1 січня 2004 року, здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 1 січня 2004 року. Вказав, що фізичні особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не є працівниками підприємства позивача, податковою соціальною пільгою не користуються, а відтак, позивачу, як податковому агенту, правомірно визначено податкове зобов'язання та штрафні санкції по податку з доходів фізичних осіб. Вказує, що якщо фізична особа, яка зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, одночасно перебуває в трудових відносинах з працедавцем та отримує заробітну плату, то на такого працівника не може поширюватися право на застосування податкової соціальної пільги. А відтак, працівникам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, податкова соціальна пільга не застосовується. Пояснив, що оплата, що надійшла на розрахунковий рахунок ГЗВП "Меркурій" в сумі 157000,00 грн. в тому числі ПДВ 26167 грн. не включена до податкових зобов'язань за грудень 2009 року та не відображена у реєстрі виданих податкових накладних та у податковій декларації з ПДВ за грудень 2009 року, чим порушено вимоги пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Вважає, що відповідачем правомірно визначено позивачу податкові зобов'язання по податку на прибуток, податку з доходів найманих працівників, податку на додану вартість. Просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Суд виходив з такого.

Посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна перевірка Госпрозрахункового заготівельно-виробничого підприємства “Меркурій “ Володимирецької РСС (ГЗВП”Меркурій”) ЄДРПОУ 30718931 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, про що складено акт від 15.04.2010 року № 477/23/30718931 (а.с.58-110).

Перевіркою встановлено порушення:

-п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4, п. 5.1 ст. 5, пп. 8.1.1. п. 8, пп. 8.2.1 п. 8.2, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, п. 11.3, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягає у заниженні валового доходу на загальну суму 972120 грн., заниженні валових витрат на суму 901558 грн., завищенні амортизаційних відрахувань на суму 65687 грн., та відповідного заниження податкового зобов'язання на суму 4673 грн., внаслідок чого відповідачем позивачу податковим повідомленням-рішенням від 21.05.2010 року № 0000272340/1 (від 21.04.2010 року № 0000272340/0) визначено податкові зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 5607,60 грн., в тому числі за основним платежем 4673 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 934,60 грн. (а.с.6);

- пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягає в заниженні податкових зобов'язань за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року на суму 23496 грн., завищенні від'ємного значення за період листопад -грудень 2009 року на суму 3873 грн., завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 11228 грн. за грудень 2009 року, завищення нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року в сумі 10908 грн. по податковій декларації з податку на додану вартість (переробного підприємства), внаслідок чого податковим повідомленням-рішенням від 21.05.2010 року № 0000282340/1 (від 21.04.2010 року № 0000282340/0) визначено податкові зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі сумі 35244 грн., в тому числі за основним платежем 23496 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 11748 грн. (а.с.8);

- пп. 3.1.1, 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.1, 4.2.9 п. 4.2, пп. 4.3.20, пп. 4.3.36 п. 4.3 ст. 4, пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, абз. 1-2 пп. 6.3.2 п.6.3 ст. 6, абз. "е", пп. 6.3.3 ст. 6, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8 ст. 8, пп. "а", "б" п. 19.2 ст. 19, пп. "а" пп. 20.3.1, пп. 20.3.1 п. 20.3 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п. 3 "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого 9сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого податку", затв. Наказом ДПА України від 29.09.03 року № 541, яке полягає у не утриманні та не перерахуванні до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 1006,80 грн. у випадку виплати доходів громадянам за сільськогосподарську продукцію без оподаткування податком з доходів фізичних осіб, не утриманні і не перерахуванні до бюджету податку з доходів фізичних осіб з доходів фізичних осіб в сумі 255,00 грн. у 2009 році при виплаті за рахунок коштів підприємства матеріальної допомоги фізичним особам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, що не являються працівниками підприємства; не утриманні і не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 222,52 грн. у випадку надання платникам податку податкової соціальної пільги працівникам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, якщо вони отримуються протягом звітного місяця одночасно доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності (зареєстровані суб'єктами підприємницької діяльності); не утримано і не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 243,75 грн. у випадку, коли за рахунок коштів підприємства оплачено навчання гр. ОСОБА_10, який не є працівником даного підприємства; не утримання та не перерахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 384,09 грн. через надання податкової соціальної пільги працівникам у місяці їх звільнення (а.с.100-101), внаслідок чого податковим повідомленням-рішенням від 21.05.2010 року № 0008931740/1 (від 21.04.2010 року № 0008931740/0) визначено податкові зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в сумі 6113,96 грн., в тому числі за основним платежем - 2112,16 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4001,8 грн. (а.с.7).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. А відтак, суд розглядає позов лише виходячи з підстав позову, зазначених позивачем в позовній заяві. Повного захисту своїх прав позивач не просив, представник позивача в судове засідання не з'явився; доказів на обґрунтування позовних вимог не подав.

1. Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 21.05.2010 року № 0000272340/1 (від 21.04.2010 року № 0000272340/0), яким визначено позивачу податкові зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги щодо визнання нечинними вказаних податкових повідомлень-рішень з таких підстав: вважає, що ним правомірно застосовувалася норма амортизації до основних засобів другої групи в розмірі 10%, а не 6,52%, як зазначено в акті перевірки; позивач правомірно нараховує амортизацію на основні засоби, здані в операційну оренду, оскільки такі основні засоби використовуються позивачем в його господарській діяльності.

Відповідно до пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків.

Однак, відповідно до п.1 р.ІІ «Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів. Амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 1 січня 2004 року, здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 1 січня 2004 року (група 1-1,25%, група 2-6,25%, група 3-3,75%). При цьому для цілей податкового обліку платники податку зобов'язані вести окремий облік витрат, понесених у зв'язку з придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 1 січня 2004 року.

Перевіркою було встановлено, що основні фонди ІІ групи, а саме автомобілі 1983-1996 року випуску, тобто придбані позивачем до 1 січня 2004 року (а.с.125). Доказів придбання основних фондів ІІ групи після 2004 року, по яких перевіркою встановлено завищення амортизаційних відрахувань, позивач суду не надав.

А відтак, підприємством при визначенні розміру амортизаційних відрахувань основних фондів ІІ групи у ІІІ кварталі 2009 року замість 6,25% (4462 грн.) нараховано 7,32% (5229 грн.), чим завищено амортизаційні відрахування на суму 767 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що ГЗВП «Меркурій» має у власності основні засоби залишковою вартістю станом на 01.01.2009 року в сумі 889987 грн.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997 року «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами і доповненнями «під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею». Підпунктом 8.2.1 цього Закону визначено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Таким чином, амортизація нараховується лише на основні фонди, які використовуються підприємством в господарській діяльності.

З податкових Декларацій з податку на прибуток за І квартал 2009 року та додаток до декларації К1/1-Розрахунок амортизаційних відрахувань (копія додається-додаток Прибуток 1, 1к), за І півріччя 2009 року (а.с.111-118), журналів обліку надходження-вибуття основних засобів форми №К-26 (а.с.119-124) вбачається, що амортизаційні відрахування в повному обсязі включені до податкової декларації з податку на прибуток за перевіряємий період.

На балансі підприємства обліковуються основні засоби залишковою вартістю станом на 01.01.2009 року в сумі 889987 грн. Доказів використання зазначених основних фондів в своїй господарській діяльності позивач суду не надав.

Основну частину загальної балансової вартості основних фондів складають основні фонди групи 1 а саме:

-приміщення квасило-засолочного цеху-291 595 грн.

-Міні-піч, споруда цегляна-15461 грн.

-Мініпіч, споруда цегляна-7877 грн.

-Ковбасний цех.Одноповерхове цегляне приміщення.-155485 грн.

Нарахована сума амортизаційних відрахувань по даних основних фондах складає Всього за 2009 рік-22489 грн.

-групи 3 а саме обладнання для випікання хлібо-булочних виробів та виробництва ковбасних виробів-292235 грн. Нарахована сума амортизаційних відрахувань по даних основних фондах складає всього за 2009 рік-54098 грн.

Загальна сума нарахованих амортизаційний відрахувань на основні засоби, які не використовувались ГЗВП «Меркурій» у власній господарській діяльності складає 76587 грн. (І, ІІІ група основних фондів).

Судом встановлено, що відповідно до договору оренди основних засобів №19 від 01.01.2009 року, укладеному між ГЗВП «Меркурій» та ДП «Меркурій-В» на оренду хлібного цеху площею 743,1 м2, та договору №20 від 01.01.2009 року на оренду ковбасного цеху площею 442,3 м2 (а.с.145-150) дані основні засоби були орендовані ДП «Меркурій-В» та нарахована орендна плата за 2009 рік в сумі 11 667 грн.(накладна №13 від 30.01.2009 року на суму 2000,00 грн. ( в т.ч. ПДВ-333,33 грн.), №17 від 28.02.2009 року на суму 2000,00 грн. (в т.ч. ПДВ-333,33 грн.), №26 від 31.03.2009 року на суму 2000,00 грн. ( в т.ч. ПДВ-333,33 грн.), №20 від 30.04.2009 року на суму 2000,00 грн. ( в т.ч. ПДВ-333,33 грн.), № 13 від 31.05.20009 року на суму 2000,00 грн. ( в т.ч. ПДВ-333,33 грн.), №15 від 30.06.2009 року на суму 2000,00 грн. (в т.ч. ПДВ-333,33 грн.), №17 від 31.12.2009 року на суму 2000,00 грн. (в т.ч.ПДВ-333,33 грн.) (а.с.151-157), яка включена до валового доходу за 2009 рік та відображена у декларації з податку на прибуток за 2009 рік по рядку 01.1 «Доходи від реалізації товарів (робіт, послуг).

Таким чином, різниця між нарахованою сумою амортизаційних відрахувань по основним фондам, що передані в оренду, за рахунок якої позивач зменшує об'єкт оподаткування, та сумою отриманого доходу за здані в оренду основні засоби (76587 грн. - 11667 грн.) складає 64920 грн. Отже, діяльність позивача по здачі в оренду основних фондів за своєю суттю є збитковою, оскільки сума нарахованої амортизації на орендовані основні фонди є значно більша, ніж сума доходу від такої оренди. Покриття позивачем названої збиткової операції за рахунок зменшення об'єкту оподаткування призводить до покриття збитків від названої господарської операції за рахунок бюджетних надходжень. Поряд з обумовленим, провадження позивачем збиткової господарської операції з передачі в оренду основних фондів, суперечить меті господарської діяльності, суттю якої є отримання прибутку (доходу), а відтак, названі основні фонди не використовуються в господарській діяльності позивача, направленій на отримання доходу та за рахунок амортизації вказаних основних фондів не повинен зменшуватися об'єкт оподаткування.

Суд не аналізує інші порушення позивачем Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що встановлені в ході перевірки при визначенні податкового зобов'язання з податку на прибуток, оскільки вказані порушення позивачем не оскаржуються.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 21.05.2010 року № 0000272340/1 (від 21.04.2010 року № 0000272340/0).

2. Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 21.05.2010 року № 0008931740/1 (від 21.04.2010 року № 0008931740/0), яким визначено позивачу податкові зобов'язання по податку з доходів найманих працівників.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги щодо визнання нечинними вказаних податкових повідомлень-рішень з таких підстав: вказує, що до складу оподатковуваного доходу особи не включається благодійна, в тому числі гуманітарна, допомога; щодо застосування соціальної пільги для самозайнятих осіб, вказує, що така пільга не застосовується лише коли такі самозайняті особи отримуються дохід від підприємницької діяльності, вказані особи подали позивачу заяви про застосування такої пільги, а відтак, позивач не несе будь-якої відповідальності за порушення таким платником податку (фізичною особою) вимог пп. 6.3.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

2.1 Перевіркою дотримання вимог Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” №889-1У від 22.05.2003р. із змінами та доповненнями за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року встановлено порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст.3, пп. 4.2.9 п. 4.2 ст.4, п.7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п.8 ст.8, пп. «а» п.19.2 ст. 19, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України № 889-1У “Про податок з доходів фізичних осіб” із змінами і доповненнями, в порушення яких не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 255,00 грн. у 2009 році при виплаті за рахунок коштів підприємства матеріальної допомоги фізичним особам гр.ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, що не являються працівниками підприємства.

Кошти виплачені з каси підприємства безпосередньо гр. ОСОБА_5 згідно Наказу № 7 від 16.07.2009 року в сумі 400,00 грн ; гр. ОСОБА_6 згідно Наказу № 8 від 21.08.2009 року в сумі 400,00 грн. ; гр. ОСОБА_7 згідно Наказу № 10 від 27.08.2009 року в сумі 400,00 грн. та перераховані платіжним дорученням від 15.09.2009 року № 275 гр. ОСОБА_8 в сумі 500 грн . Призначення платежу: благодійна допомога.

Згідно п.п.9.7.3 п. 9.7 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", не підлягає включенню до оподаткованого доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної , яка надається резидентами юридичними або фізичними особами на користь платника податку сукупно у розмірі, що не перевищує розмір граничної суми доходу, визначеного згідно з абз.1 пп.6.5.1 п.6.5 ст.6 Закону № 889-ІV (у 2009 році 940грн за умови, що на такого платника поширюється право на отримання податкової соціальної пільги. В даному випадку друга умова не виконана, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 податковою соціальною пільгою не користуються.

Обєктом оподаткування резидента є доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті (підпункт 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 Закону № 889-IV).

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 889-IV визначено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України.

До складу загального місячного платника податку включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме: у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обовязковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом (пп. «г» пп.4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 889-IV) та суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не повязаним з процедурою банкрутства (пп. «д» пп.4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 889-IV).

У разі якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Відповідно до статті 720 Цивільного кодексу України, сторонами у договорі дарування можуть бути як фізичні, так і юридичні особи (податкові агенти).

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, отриманих платником податку у вигляді подарунків, регламентується статтею 14 Закону N 889, згідно з якою кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами для оподаткування спадщини, встановленими ст. 13 Закону N 889.

Враховуючи наведене, положення статті 13 Закону N 889 можуть бути поширені лише на доходи, отримані платником податку у вигляді подарунків від дарувальників - фізичних осіб. Форма договору дарування визначена Главою 55 "Дарування" Цивільного кодексу.

Що стосується доходів платника податку у вигляді подарунків, отриманих від осіб, визначених Законом податковими агентами (як працедавців, так і інших осіб), то їх вартість включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу такого платника податку. Податковий агент провадить оподаткування зазначених доходів за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 Закону з урахуванням вимог статті 8 Закону.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України, є податковий агент (пункт 17.2 статті 17 Закону № 889-IV). За обставин, наведених вище, відповідачем правомірно визначено обумовленими спірними рішеннями податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 255 грн. основного платежу, а зокрема по:

- ОСОБА_5 400,00 грн*15%= 60грн ;

- ОСОБА_6 400,00 грн*15%=60грн;

- ОСОБА_7 400,00 грн. *15%= 60грн;

- ОСОБА_8 500 грн*158% 75 грн.

та застосовано штрафну санкцію 510грн (подвійний розмір від суми податкового зобовязання).

2.2. Також в ході перевірки встановлено порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, абз.”е” пп.6.3.3 п.6.3 ст.6, пп.6.3.4 п.6.3 ст.6, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, абз. абз.”а” п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.2003 року “Про податок з доходів фізичних осіб” №889-ІУ із змінами та доповненнями, а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 222,52грн у випадку надання платникам податку податкової соціальної пільги в розмірі 100% відповідно пп.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України від 22.05.2003 року “Про податок з доходів фізичних осіб” №889-ІУ із змінами та доповненнями, нарахований штраф в розмірі 100% суми недоплати податку від неправомірного застосування податкової соціальної пільги в сумі 222,52грн, якщо вони отримують протягом звітного місяця одночасно доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а саме: працівникам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які зареєстровані СПД-фізичними особами відповідно з 22.06.2005. (знято з реєстрації як СПД 16.06.2009р.) , з 29.09.2004 р., з 09.06.2003 року.

Підпунктом 6.1 статті 6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-IV встановлено, що з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

Згідно підпункту "д" п. 1.3 ст. 1 Закону № 889-IV доходи у вигляді заробітної плати - це доходи, нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом. Для цілей Закону під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом (абз.3 п. 1.1 ст.1 Закону № 889-IV).

Відповідно до підпункту 6.3.2 податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту. Зокрема, в підпункті 6.3.3 абзац «е» статті 6 Закон № 889- IV зазначено, що податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності. Крім того, податкова соціальна пільга не може застосовується до доходів від здійснення підприємницької діяльності. Тобто, якщо фізична особа, яка зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності, одночасно перебуває в трудових відносинах з працедавцем та отримує заробітну плату, то на такого працівника не поширюється право на застосування податкової соціальної пільги.

При практичному застосуванні вищевказаних обмежень щодо надання податкової соціальної пільги фізичній особі СПД при отриманні ним заробітної плати не має значення фактичний результат здійснення таким працівником своєї підприємницької діяльності, оскільки статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це систематична, ініціативна на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою одержання прибутку.

Згідно свідоцтв про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_3 Серії НОМЕР_1 (а.с.158), фізичної особи підприємця ОСОБА_4 від 09.06.2003 року НОМЕР_2 (а.с.159); фізичної особи підприємця ОСОБА_2 Серії НОМЕР_3 (а.с.160), вказані особи зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності.

Отже, відповідно до положень підпункту 6.3.3 абзац “е”, підпункту 6.3.4 статті 6 Закону № 889- IV, якщо фізична особа, яка зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності, одночасно перебуває в трудових відносинах з працедавцем та отримує заробітну плату, то на такого працівника не може поширюватися право на застосування податкової соціальної пільги.

Згідно пп.6.3.5 Закону працедавець, який на підставі належним чином отриманої заяви платника податку застосовує пільгу, не несе відповідальності за порушення вимог пп.6.3.1 Закону, однак в даному випадку позивачем порушено вимоги пп.6.3.3 Закону. За таких обставин, відповідачем правомірно визначено суму податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 222,52 грн., а зокрема:

ОСОБА_2 (січень 2009 року ) 295,91*15%=44,39грн;

ОСОБА_3 (березень 2009року) 294,98*15% =44,25грн;

ОСОБА_3 (грудень 2009 року) 411,86*15%=61,78грн утримано 17,05грн різниця 44,73грн;

ОСОБА_4 (березень 2009року) 294,98*15%= 44,25грн;

ОСОБА_4 (липень 2009року) 304,57*15%=45,69грн утримано 0,79 грн різниця 44,90грн;

та правомірно застосовано штрафну санкцію в розмірі 100% суми недоплати податку від неправомірного застосування податкової соціальної пільги в сумі 222,52 грн.

Таким чином, у суду відсутні підстави для визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 21.05.2010 року № 0008931740/1 (від 21.04.2010 року № 0008931740/0).

3. Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 21.05.2010 року № 0000282340/1 (від 21.04.2010 року № 0000282340/0), яким визначено позивачу податкові зобов'язання по податку на додану вартість.

В ході перевірки встановлено заниження податкових зобов'язань за рахунок не відображення попередньої оплати за товарно-матеріальні цінності, що надійшла на розрахунковий рахунок ГЗВП «Меркурій».

При визначенні заниженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основу взято податкову Декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року (а.с.161). Податкові зобов'язання, що задекларовані у податковій Декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року відповідають даними реєстру виданих податкових накладних (а.с.163).

В судовому засіданні встановлено, що за даними бухгалтерського обліку по взаєморозрахунках ГЗВП «Меркурій» з ПП ОСОБА_13 (копія свідоцтва про державну реєстрацію від 30.03.2009 року а.а.164) станом на 01.12.2009 року за даними 361 рахунку «Розрахунки з покупцями та замовниками» по дебету рахунку рахуються кошти в сумі 19977,88 грн. (а.с.165).

У грудні 2009 року ПП ОСОБА_13 перерахувала ГЗВП «Меркурій» на розрахунковий рахунок грошові кошти в сумі 234118 грн., а саме:

- платіжне доручення №210 від 03.12.09 року на суму 125,00 грн.,

-платіжне доручення №224 від 15.12.09 року на суму 844,00 грн.,

-платіжне доручення №232 від 22.12.09 року на суму 14800,00 грн.,

-платіжне доручення №238 від 28.12.09 року на суму 700,00 грн.,

-платіжне доручення №409 від 29.12.09 року на суму 10650,00 грн.,

-платіжне доручення №414 від 29.12.09 року на суму 50000,00 грн.,

-платіжне доручення №415 від 29.12.09 року на суму 157000,00 грн. (а.с.166).

У реєстрі виданих податкових накладних за грудень 2009 року включено податкові накладні на суму 57140,15 грн. (а.с.163), а саме:

-податкова накладна №11 від 29.12.09 року на суму 25409,28 грн.,

-податкова накладна №9 від 30.12.09 року на суму 7111,00 грн.,

-податкова накладна №7 від 29.12.09 року на суму 24619,87 грн.

Оплата, що надійшла на розрахунковий рахунок ГЗВП «Меркурій» в сумі 157000,00 грн. в тому числі ПДВ-26167 грн. не включена до податкових зобов'язань за грудень 2009 року та не відображена у реєстрі виданих податкових накладних (а.с.163) та у податковій Декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року (а.с.161-162), чим порушено вимоги підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України Закону України „Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), яка передбачає, що датою збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів ,(робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої-дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку,

-або дата відвантаження товарів, а для робіт( послуг) - дата оформлення документів, що засвідчує факт виконання робіт(послуг) платником податку.

А відтак, перевіркою правомірно збільшено задекларовану суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року на 26167 грн.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 21.05.2010 року № 0000282340/1 (від 21.04.2010 року № 0000282340/0).

Щодо покликань позивача на Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затв. наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року, а зокрема щодо того, що не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не маються підтверджених доказів, то суд зазначає таке. В ході розгляду справи відповідачем було надано докази на обґрунтування своїх заперечень та підтвердження викладених в акті перевірки обставин. Позивач заперечень на акт перевірки та доказів на обґрунтування позовних вимог, всупереч ухвали суду у даній справі від 13.07.2010 року, якою суд вимагав від позивача докази на обґрунтування заявлених ним вимог, не подав. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести та обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. А відтак, позивач не довів належним чином обставин, на яких ґрунтуються його вимоги. З огляду на надані відповідачем докази, останнім доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для задоволення позову. <Текст >

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Госпрозрахунковому заготівельно-виробничому підприємству "Меркурій" відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Шевчук С.М.

Постанова складена в повному обсязі 30.09.20р.