Постанова № 12429307, 21.09.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-7154/09/1770

21 вересня 2010 року 10год. 46хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Бєлкіної Д.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Карпінська О.О., Костевич Т.О., Арсонова Г.М.

відповідача: представник Бондар Г.В., Наконечний Ю.М третьої особи позивача: представник <Текст >третьої особи відповідача: представник <Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне підприємство, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС-цукор" <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доГощанська міжрайонна державна податкова інспекція третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про скасування податкових повідомлень -рішень, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач фізична особа ПП «Овас - цукор»звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції з врахуванням поданих заяв про збільшення позовних вимог та їх уточнення (а.с. 209 т. 1) просив скасувати податкові повідомлення рішення:

від 27.05.2009року №000199/17-15/0, від 24.06.2009року №000199/17-15/1, від 08.09.2009року №000199/17-15/2, від 12.11.2009року №000199/17-15/3 про визначення податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб;

від 27.05.2009року №000200/17-15/0, від 24.06.2009року №000200/17-15/1, від 08.09.2009року №000200/17-15/2, від 12.11.2009року №000200/17-15/3 про визначення податкового зобовязання з податку з власників транспортних засобів;

від 27.05.2009року № 0001972342/0 від 24.06.2009року № 0001972342/0, від 08.09.2009року № 0001972342/2, від 11.11.2009року № 0001972342/3 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що при декларуванні валових витрат та сум валового доходу ним не було порушено приписи п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в 2008році. Заперечує обставини щодо заниження за вказаний період скоригованого валового доходу в розмірі 103449грн. та завищення позивачем валових витрат у сумі 656320грн. Також позивач заперечує обставини щодо порушення ним Порядку складання декларацій з податку на прибуток підприємства, затв. Наказом ДПА України №143 від 29.03.2003року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 08.04.2003року за № 271/7592 та відповідного заниження податкового зобовязання за 2008рік в сумі 2633грн.

Позивач також не погоджується з висновком податкового органу, щодо необхідності утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 2325,77грн у 2008році при наданні за рахунок підприємства позивача додаткових благ у вигляді оплати послуг мобільного звязку ( платні голосові довідки та сервіси за спеціальними цінами; UMS/ МТС спеціальні SMS; користування послугами роумінг) для гр. ОСОБА_7 за номером мобільного телефону НОМЕР_2 у період з січня по квітень 2008року, оскільки вказує, що вказана особа була засновником підприємства-позивача і використовувала послуги названого мобільного звязку (оплату за які здійснив позивач) у виробничих цілях підприємства позивача. Крім того, позивач заперечував обставини щодо правомірності визначення йому податкового зобовязання з податку з власників транспортних засобів, обґрунтовуючи тим, що позивач здійснив сплату податку з власників транспортних засобів по автомобілях MAYBACH -575 (V=5980 куб. см. код 8703), BENTLEY -575 (V= 5998 куб. см. код 8703) в повному обсязі за весь рік. При цьому, ним не заперечувались обставини щодо встановленого в ході перевірки порушення з приводу несплати податку з власників транспортних засобів (тракторів) та неподання до податкового органу розрахунку такої сплати названого податку за придбані ним трактори. Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та надали пояснення, які по суті співпадають з поясненнями, викладеними в позові.

Відповідач надав заперечення на позов. В судовому засіданні представники відповідача надали пояснення, які повністю співпадають з позицією викладеною в запереченнях, а зокрема зазначили, що всі обставини щодо порушення норм податкового законодавства висвітлені в акті перевірки, наполягали на обставинах, що позивачем занижено за період 2008року скоригований валовий дохід в розмірі 103449грн. та завищено валові витрати у сумі 656320грн також представники відповідача вказали, що позивачем порушено Порядок складання декларацій з податку на прибуток підприємства, затв. Наказом ДПА України №143 від 29.03.2003року, зареєстрований в Міністерстві юстиції 08.04.2003року за № 271/7592 у звязку з чим занижено податкове зобовязання за 2008рік в сумі 2 633грн. Крім того, вказали, що позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб при оплаті послуг мобільного звязку для гр. ОСОБА_7. Позивачем не подано до податкового органу розрахунку податку з власників транспортних засобів (тракторів), не сплачено податку з власників транспортних засобів (тракторів) та не повно відображено наявність податкових зобовязань, що підлягають сплаті до бюджету при сплаті податку з власників транспортних засобів по автомобілях MAYBACH -575 (V=5980 куб. см. код 8703), BENTLEY -575 (V= 5998 куб. см. код 8703). В задоволенні позову просили відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити частково

Суд виходив з такого.

Посадовими особами відповідача проведено планову документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період 01.01.2008року по 31.12.2008року, за результатами якої складено акт №168/2342/32051496 від 14.05.2009року.

1.Стосовно винесених спірних податкових повідомлень рішень, котрими визначено податкове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, то судом встановлено наступне.

На підставі висновків названого акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення рішення від 27.05.2009року №000199/17-15/0 та за результатами первинного оскарження податкове повідомлення -рішення від 24.06.2009року №000199/17-15/1, якими позивачу було визначено податкове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на суму 2872,14грн., з якої 957,38грн. основний платіж та 1914,76грн. фінансова санкція (а.с. 23 та зворотній бік даного аркушу том 1).

З врахуванням на рішення ДПА в Рівненській області про результати розгляду повторної скарги від 27.08.2009року № 15824/25-16/196 (а.с. 40 т.1) відповідачем винесено податкові повідомлення рішення від 08.09.2009року №000199/17-15/2 та від 12.11.2009року №000199/17-15/3 (а.с.210 т. 1) про визначення податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на суму 6977,31грн., з якої 2325,77грн. основний платіж та 4651,54грн. фінансова санкція (а.с. 24, 62 том 1).

Названі рішення винесені за порушення п. 3.4 ст. 3 пп. «е», ч.2 п.п.4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.3 ст. 7, п.п.8.1.1, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. «а»п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Суть порушення названих нормативних актів полягає в тому, що в ході перевірки встановлені обставини щодо неутримання та неперерахування до бюджету позивачем податку на доходи фізичних осіб в сумі 2325,77грн у 2008році при наданні за рахунок підприємства позивача додаткових благ у вигляді оплати послуг мобільного звязку ( платні голосові довідки та сервіси за спеціальними цінами; UMS/ МТС спеціальні SMS; користування послугами роумінг)для гр. ОСОБА_7 за номером мобільного телефону НОМЕР_2 у період з січня по квітень 2008року на загальну суму 7752,58 грн. (5425,18грн.*К).

Судом встановлено, що в період з січня по квітень 2008 року засновником підприємства позивача був нерезидент ОСОБА_7 НОМЕР_1, виданий 20.03.2001 року, Калгарі, проживає в Канаді, вказані обставини підтверджуються витягом із статуту, поясненнями представників сторін. Відповідно штатної чисельності працівників позивача, ОСОБА_7 не являється працівником ПП «Овас-цукор».

Крім того, відповідно до письмових пояснень позивача, виставлених рахунків за телекомунікаційні послуги ЗАТ «Українській мобільний зв'язок»за період з січня по квітень 2008року (а.с. 226-239 т.1), усних пояснень представників позивача, наданих в ході судового розгляду справи, судом встановлено, що гр. ОСОБА_7 у період з січня по квітень 2008року користувався послугами мобільного звязку за номером мобільного телефону НОМЕР_2. Позивач за названий період (січень- квітень 2008року) здійснив оплату послуг такого мобільного звязку (платні голосові довідки та сервіси за спеціальними цінами; UMS/ МТС спеціальні SMS; користування послугами роумінг) для гр. ОСОБА_7 за номером мобільного телефону НОМЕР_2 на загальну суму 6003,60грн. в тому рахунку і послуги міжнародного роумінгу (4386,79грн.).

В ході обумовленої перевірки позивача, встановлено, що згідно документів, представлених до перевірки, замовлення спеціальних послуг за обумовленим номером телефону, що перебував в користуванні засновника ОСОБА_7 не можна повязати з виробничою діяльністю (необхідністю) підприємства (стор. 20 акту перевірки).

Обґрунтовуючи свою позицію щодо повязаності придбання вище обумовлених послуг мобільного звязку для засновника ОСОБА_7, позивач покликався на необхідність ведення вказаною особою переговорів з продажу підприємства- позивача. Суд вважає, що ведення засновником переговорів по питаннях продажу належного йому підприємства (частки в статутному фонді) не стосується виробничої діяльності самого підприємства- позивача та мети його створення, яка повинна бути направлена на одержання прибутку. Ведення таких переговорів засновником стосується його власних інтересів з реалізації належних йому активів на найбільш вигідних для нього умовах.

Таким чином, в супереч ч. 1 ст. 71 КАС України, позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та вимоги, щодо повязаності названих вище послуг з виробничою діяльністю (необхідністю) підприємства.

Відтак, відповідач правомірно дав оцінку вищеназваним обставинам щодо надання позивачем впродовж січня-квітня 2008 року для гр.ОСОБА_7 (за рахунок коштів підприємства позивача) додаткового блага у вигляді оплати послуг мобільного звязку, котрі не повязані з виробничою діяльністю підприємства.

Відповідно до п. 1.15. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року, ПП «ОВАС-цукор»є податковим агентом, на якого згідно з нормами закону покладено обовязок нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Пунктом 19.2 ст. 19 Закону № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003року передбачено, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування.

Статтею 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачено, що нерезиденти поряд з резидентами є платниками податку з доходів, одержуваних з джерел, походженням з України.

Абз. 8 пп. 1.20.1 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачає, що достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація, як самозайнятої особи.

Згідно із Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Відповідно до ст. 5 зазначеного Закону, законними підставами перебування на території України є: для іноземців та осіб без громадянства - реєстрація на території України паспортного документа або наявність посвідки на постійне або тимчасове проживання в Україні, або документів, що посвідчують отримання статусу біженця чи притулку в Україні.

Таким чином, фізична особа - іноземець може самостійно визначити власний резидентський статус у разі обрання основного місця проживання в Україні. Для цього фізичній особі-іноземцю необхідно подати письмову заяву до податкового органу за місцем проживання в Україні з проханням вважати її резидентом для цілей оподаткування податком з доходів фізичних осіб у поточному році (звітному податковому періоді).

В акті перевірки зазначено та в судовому засіданні встановлено, що до Гощанської МДПІ громадянин ОСОБА_7 не подавав заяву фізичної особи іноземця про самостійне визначення резидентського статусу, відповідно Гощанською МДПІ не видавалось «повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою іноземцем резидентського статусу».

А відтак, податковий агент при виплаті доходів на користь нерезидента повинен був утримувати у такого іноземця податок за ставкою 30 % відповідно до вимог п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно з вимогами пп. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податкові агенти зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Таким чином, у випадку виплати доходів нерезиденту, який самостійно не визначив не резидентського статусу, податок з доходів фізичних осіб необхідно утримувати за ставкою 30 відсотків.

Пунктом 3.4 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачено, що при нарахуванні доходів у будь-яких не грошових формах обєкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт.

Оскільки додаткові блага надавалися в негрошовій формі, то для визначення обєкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб застосовується коефіцієнт згідно п. 3.4 ст. 3 зазначеного Закону.

Таким чином, податковим органом правомірно зроблено висновок, що за результатами перевірки ПП «Овас-цукор»встановлено порушення п. 3.4 ст. 3, пп. «е», ч. 2 пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.3 ст.7, пп.. 8.1.1, пп.. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. «а»п. 19.2 ст.19, пп.. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року, а саме не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 2325,77 грн. внаслідок надання за рахунок коштів підприємства додаткового блага у вигляді оплати послуг мобільного звязку, що не повязані з виробничою діяльністю підприємства (платні голосові довідки та сервіси за спеціальними цінами; UMS/МТС спеціальні SMS, плата за користування послугою ROUMING).

Відповідно до пп.17.1.9 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Отже, відповідачем правомірно визначено позивачу спірними рішеннями основну суму податкового зобовязання в розмірі 2325,77 грн. та штрафну (фінансову) санкцію з податку з доходів фізичних осіб в подвійному розмірі, що складає 4651,54 грн.

2.Стосовно винесених спірних податкових повідомлень рішень, котрими визначено податкове зобовязання з податку з власників транспортних засобів, судом встановлено наступне

На підставі висновків названого акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення рішення від 27.05.2009року №000200/17-15/0 про визначення податкового зобовязання з податку з власників транспортних засобів на суму 6546,27 грн., з якої основний платіж 4364,18грн та фінансова санкція 2182,09грн. (а.с.27 том.1).

За результатами первинного оскарження рішенням Гощанської МДПІ від 24.06.2009року (а.с. 32-36 т.1) назване податкове повідомлення рішення було скасовано в частині визначеного основного платежу на суму 122,50грн та штрафної санкції на суму 61,25грн (стосовно оспорюваних обставин щодо неправильно застосованої ставки при сплаті податку з власників транспортних засобів ГАЗ 31029) та збільшено розмір штрафної санкції на суму 170грн. за не подачу розрахунку сум податку з власників транспортних засобів за трактори колісні , придбані позивачем. За результатами названого оскарження відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 24.06.2009року №000200/17-15/1 (зворотній бік а.с.27 т.1) про визначення податкового зобовязання на загальну суму 6532,52 грн., з якої основний платіж 4241,68грн та фінансова санкція 2290,84грн.

За результатами повторного оскарження позивачем спірних рішень до ДПА в Рівненській області та ДПА України скарги залишено без задоволення а спірні рішення без змін, а відповідачем додатково винесено податкові повідомлення рішення від 08.09.2009року №000200/17-15/2 (а.с.28 том.1).та від 12.11.2009року №000200/17-15/3 (а.с. 211 т.1) про визначення податкового зобовязання з податку з власників транспортних засобів на суму 6532,52 грн., з якої основний платіж 4241,68грн та фінансова санкція 2290,84грн.

Названі рішення винесені за порушення ст.5, 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів».

Як вбачається з акту перевірки позивача від 14.05.2009року та рішенням Гощанської МДПІ від 24.06.2009року (а.с. 32-36 т.1) про результати розгляду первинної скарги суть названих порушень полягає в тому, що:

- за придбані позивачем транспортні засоби у вересні 2008року MAYBACH -575 (V=5980 куб. см. код 8703), BENTLEY -575 (V= 5998 куб. см. код 8703) сплачено податок не за весь рік перед першою реєстрацією транспортного засобу, а лише за місяці які залишились до кінця 2008року, таким чином розбіжність у сплаті податку з власників обумовлених транспортних засобів за даними перевірки складає 2596,20грн;

- позивачем придбано транспортні засоби в кількості 27шт. в тому рахунку трактори колісні -12 шт., причепи та гусеничні трактори в кількості 15 шт., за придбані транспортні засоби в кількості 11шт. (трактори) у березні 2008року позивач розрахунку податку власників транспортних засобів не подав до податкового органу та не сплатив податку з власників транспортних засобів за 10 місяців 2008року в сумі 1645,48грн.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивачем не заперечуються обставини щодо виявлених в ході перевірки порушень стосовно не подання позивачем до податкового органу розрахунку податку власників транспортних засобів ( за переліком тракторів наведених у таблиці на стор. 22 обумовленого акту перевірки) та не сплати з названих транспортних засобів (тракторів) податку з власників транспортних засобів за 10 місяців 2008року в сумі 1645,48грн. Відтак позивач погоджується з висновками податкового органу про наявність такого порушення та необхідність сплати до бюджету податкового зобовязання з податку власників транспортних засобів (визначеного для транспортних одиниць (тракторів) наведених у таблиці на стор. 22 обумовленого акту перевірки) так і штрафної санкції за несвоєчасну сплату такого податкового зобовязання та за неподання розрахунку податку з обумовлених власників транспортних засобів (тракторів).

Відповідно до п.п. 17.1.1. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181 (далі по тексту постанови іменовано Закон №2181) платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. Крім того, згідно п.п.17.1.2. названого закону у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За таких обставин, наявними матеріалами справи (стор. 21-22 обумовленого акту перевірки), поясненнями представників сторін, підтверджуються обставини щодо неподання позивачем до податкового органу розрахунку податку власників транспортних засобів за придбані ним транспортні засоби (трактори) у березні 2008року та не сплати з названих транспортних засобів (тракторів) податку з власників транспортних засобів за 10 місяців 2008року в сумі 1645,48грн. Відтак відповідачем правомірно визначено позивачу спірними рішеннями податкові зобовязання з податку власників транспортних засобів (тракторів) в розмірі 1645грн. та правомірно визначено штрафну санкцію за не сплату такого зобовязання в розмірі 822,74грн та штрафну санкцію за неподання розрахунку податку з обумовлених власників транспортних засобів (тракторів) в розмірі 170грн.(а.с. 197 т. 1).

Що ж до встановленого в ході перевірки порушення стосовно неповної сплати податку з власників транспортних засобів, що придбані у вересні 2008року MAYBACH -575 (V=5980 куб. см. код 8703), BENTLEY -575 (V= 5998 куб. см. код 8703), то судом встановлено, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»за транспортні засоби, придбані протягом року, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. Відповідно до пояснень представників сторін придбані позивачем транспортні засоби MAYBACH -575 (V=5980 куб. см. код 8703) та BENTLEY -575 (V= 5998 куб. см. код 8703) вперше реєструвалися позивачем в Україні.

Отже, позивач зобовязаний був нарахувати та відповідно сплатити податок з власників обумовлених транспортних засобів, що реєструвалися вперше за весь рік.

Позивачем не заперечуються обставини, викладені на стор. 21 обумовленого вище акту перевірки щодо придбання названих транспортних засобів з обумовленим обємом циліндрів двигуна, обумовленої марки та постановки їх на облік у названому періоді вперше.

Судом також встановлено, що ставка податку на вказані транспортні засоби складає 40грн з 100 куб. см. об'єму циліндрів двигуна. Розмір податку з власників транспортних засобів, що підлягає сплаті до бюджету за весь рік на вказані транспортні засоби, складає: 2392,00грн за автомобіль марки MAYBACH -575 (V=5980 куб. см. код 8703); 2399,20грн. за автомобіль марки BENTLEY -575 (V= 5998 куб. см. код 8703).

На відміну від зазначеного, позивачем подано до податкового органу розрахунки суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а зокрема: по автомобілю BENTLEY -575 (V= 5998 куб. см. код 8703) в якому визначено суму нарахованого податку в розмірі 2399,20грн., а суму податку, що підлягає сплаті в розмірі 800грн; по автомобілю MAYBACH -575 (V=5980 куб. см. код 8703) в якому визначено суму нарахованого податку в розмірі 2392,00грн., та податку, що підлягає сплаті в розмірі 1395грн. (а.с.175-177 т. 1).

Таким чином, в супереч ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»позивач обрахував названий податок, що підлягав сплаті до бюджету з обумовлених транспортних засобів не за весь рік, а пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року починаючи від місяця придбання. За таких обставин, позивач занизив задекларовані податкові зобовязання з податку з власників транспортних засобів, що підлягали сплаті до бюджету по названих автомобілях в розмірі 2596,20грн., в тому рахунку по: автомобілю MAYBACH -575 997,00грн. (2392-1395); автомобілю BENTLEY -575 1599,20грн (2399,2-800).

На відміну від обумовленого в розрахунках податкових зобовязань, що підлягають сплаті до бюджету позивачем сплачено податок з власників транспортних засобів в розмірі 2392грн відповідно до квитанцій №2227511 від 27.06.2008року та в розмірі 2399,20грн. відповідно до квитанції №2247398 від 05.09.2008року (а.с. 45-47 т. 1).

Однак, на думку суду, вказані обставини щодо перерахування податку в повному обсязі не звільняють позивача від обовязку щодо визначення йому спірними рішеннями податкових зобовязань з податку з власників транспортних засобів, що підлягають сплаті до бюджету, оскільки позивач подаючи обумовлені вище розрахунки суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів визначив податкові зобовязання, що підлягають сплаті до бюджету по названим транспортним засобам в значно меншому розмірі, а відтак сплачені ним суми податку понад зазначений в розрахунку розмір рахувалися як переплата, котра належить позивачу, а не як надходження до бюджету податкових зобовязань визначених позивачем.

Крім того, відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181 штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються у випадку, якщо платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів та: 1) подає або надсилає до податкового органу уточнюючий розрахунок; 2)сплачує суму такої недоплати; 3) сплачує штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, або відображає суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

В даному ж випадку позивач не виконав дві із зазначених трьох умов (при наявності яких штрафи визначені ст. 17 названого Закону не застосовуються), а зокрема не подав до податкового органу до початку його перевірки уточнюючого розрахунку в якому визначив би недораховані ним податкові зобовязання та не сплатив штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Поряд із зазначеним, відповідно до п.п.»б»п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону №2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, а оскільки податкове зобовязання зазначене позивачем у розрахунку є заниженим, то відповідач правомірно визначив позивачу податкове зобовязання з податку з власників транспортних засобів в розмірі 2596,20грн. в тому рахунку по: автомобілю MAYBACH -575 997,00грн. (2392-1395); автомобілю BENTLEY -575 1599,20грн (2399,2-800) та штрафну санкцію в розмірі 1298,10грн. (а.с. 197 т. 1).

Розмір штрафної санкції визначений спірними податковими повідомленнями рішеннями від 27.05.2009року №000200/17-15/0 (з врахуванням рішення Гощанської МДПІ від 24.06.2009року (а.с. 32-36 т.1) про результати розгляду первинної скарги), від 08.09.2009року №000200/17-15/2 (а.с.28 том.1) та від 12.11.2009року №000200/17-15/3 (а.с. 211 т.1) відповідає повноваженням відповідача та приписам п.п. 17.1.1, п.п. 17.1.3 ст. 17 Закону №2181.

Відтак, в задоволенні позову в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень -рішень від 27.05.2009року №000200/17-15/0, від 24.06.2009року №000200/17-15/1, від 08.09.2009року №000200/17-15/2, від 12.11.2009року №000200/17-15/3 якими визначено податкові зобовязання з податку з власників транспортних засобів слід відмовити.

3. Стосовно винесених спірних податкових повідомлень рішень, котрими визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств, то судом встановлено наступне.

На підставі висновків названого акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення рішення від 27.05.2009року № 0001972342/0, від 24.06.2009року № 0001972342/1, від 08.09.2009року № 0001972342/2, від 11.11.2009року № 0001972342/3 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств на суму 231090грн., з якої 192575грн.-основний платіж та 38515грн. фінансова санкція. Названі рішення винесені за порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Суть названого порушення полягає у встановленні в ході перевірки обставин щодо заниження податку на прибуток за період з 01.01.2008року по 31.12.2008року в сумі 189942грн., в результаті заниження скоригованого валового доходу за вказаний період в розмірі 103449грн. та завищення позивачем валових витрат у сумі 656320грн за 2008рік., заниження податкового зобовязання за 2008рік в сумі 2633грн в результаті порушення Порядку складання декларацій з податку на прибуток підприємства, затв. Наказом ДПА України №143 від 29.03.2003року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 08.04.2003року за № 271/7592.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

До матеріалів справи позивачем додано декларацію з податку на прибуток разом з додатком К1/1 до декларації, таблиця 1. Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів ПП «ОВАС-цукор»за період 2008 рік за підписом керівника Марчука О.М. та головного бухгалтера Карпінської О.О., засвідчена печаткою ПП «ОВАС-цукор»(а.с.14-17, Т.2).

Відповідно до зазначеного Розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, убуток балансової вартості запасів складає 656320, який відображено в рядку 04.2 К1 «Убуток балансової вартості запасів»декларації з податку на прибуток підприємства.

Відповідно до акту документальної перевірки від 14.05.2009 року № 168/2342/32051496, приріст балансової вартості запасів ПП «ОВАС-цукор»за податковий період 2008 рік складає 103449 грн.

Згідно з вимогами, наведеними в п.5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в перерахунку беруть участь лише ті запаси, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат. Платником податків може обиратися один із наступних способів відображення в податковому обліку підприємства розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, причому незалежно від того, яким чином вони (запаси) відображені в бухгалтерському обліку, а саме:

1) витрати на придбання запасів (бензин, запаси для поліпшення (ремонту) основних фондів) включаються до складу валових витрат за першою подією, а в періоді використання таких запасів, їх вартість не відноситься до валових витрат, тобто валові витрати цього періоду зменшуються та відображаються в графі 4 рядка А «Запаси використані не у господарській діяльності»таблиці 1 додатків К1/1 до декларації та одночасно платник податку має право віднести до складу валових витрат (рядок 4.10 декларації з податку на прибуток підприємства) витрати, повязані з поліпшенням (ремонтом) основних фондів у сумі, що не перевищує 10% сукупної вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду, у цьому випадку вартість запасів не бере участі у розрахунку приросту (убутку) запасів у відповідності до вимог 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відноситься до складу валових витрат відповідно до пп.. 5.2.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

2) витрати на придбання запасів (бензин, запаси для поліпшення (ремонту) основних фондів) не включають до складу валових витрат за першою подією та відповідно їх вартість (запасів) не бере участі у проведенні розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, згідно з вимогами п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і лише в періоді використання відносять до складу валових витрат:

- у сумі 50% вартості бензину для заправки легкових автомобілів, у відповідності до пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- товарно-матеріальні цінності, використані на поліпшення (ремонт) основних фондів у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду, платник податку має право віднести до складу валових витрат відповідно до пп.. 5.2.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та відобразити в рядку 04.10 декларації з податку на прибуток підприємства.

Проте в акті документальної перевірки від 14.05.2009 року № 136/2342/32051496 відсутнє документальне обґрунтування формування складу валових витрат підприємства за податковий період 2008 рік, тобто відсутнє підтвердження первинними документами включення ПП «ОВАС-цукор»запасів до складу валових витрат на відображення їх у рядку 4.1 Декларації з податку на прибуток, за якими перевіряючими визначено приріст балансової вартості запасів у сумі 103449 грн. та завищення валових витрат в сумі 656320 грн.

У вищезазначеному акті документальної перевірки від 14.05.2009 року №168/2342/32051496 відсутні посилання на первинні документи та дані бухгалтерського обліку, на підставі яких перевіряючими визначено балансову вартість запасів на початок та на кінець звітного року ПП «ОВАС-цукор»за період 2008 рік, у тому числі залишків матеріальних ресурсів і малоцінних предметів у незавершеному виробництві та у готовій продукції.

Вищевказані недоліки акту документальної перевірки від 14.05.2009 року № 168/2342/32051496 не відповідають вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальної, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205, а саме:

п. 1.7. «Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.»

п.2.3.2 «За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;…».

В ході судового розгляду справи при наданні пояснень представником відповідача особою, що проводила перевірку позивача не змогла повідомити суду переліку первинних документів та даних бухгалтерського обліку, на підставі якого перевіряючими визначено балансову вартість запасів на початок та на кінець звітного року ПП «ОВАС-цукор»за період 2008 рік, у тому числі залишків матеріальних ресурсів і малоцінних предметів у незавершеному виробництві та у готовій продукції. Також названа особа не змогла повідомити суду переліку первинних документів, які обґрунтовують висновки, викладені в акті перевірки щодо заниження позивачем приросту балансової вартості запасів у сумі 103449 грн. та завищення валових витрат в сумі 656320 грн.

З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та зясування питань, що стосуються достовірності встановлених в ході перевірки обставин щодо заниження позивачем податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств за 2008рік, судом було призначено судово економічну експертизу.

Висновком судово економічної експертизи № 0105 від 30.06.2010року у даній адміністративній справі також документально не підтверджено заниження позивачем податкових зобовязань що підлягають сплаті до бюджету з податку на прибуток за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 189942грн. за результатами заниження скоригованого валового доходу в сумі 103449грн та завищення валових витрат в сумі 656320грн. Крім того, даним висновком також не підтверджується документально та нормативно висновок викладений в згаданому вище акті перевірки щодо заниження позивачем податкового зобовязання з податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за 2008рік в сумі 2633грн., у звязку з порушенням Порядку складання декларацій з податку на прибуток підприємства, затв. Наказом ДПА України №143 від 29.03.2003року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 08.04.2003року за № 271/7592.

Таким чином, в ході судового розгляду справи, відповідачем в супереч положенням ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень рішень, котрими позивачу визначено податкові зобовязання, що підлягають сплаті до бюджету в розмірі 231090грн., з якої 192575грн.-основний платіж та 38515грн. фінансова санкція. Відтак названі податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

За таких обставин, позов слід задоволити частково.

Розподіл судових витрат понесених сторонами здійснюється відповідно до ст. 94 КАС України з врахуванням наданих стронами суду доказів їх сплати.

Керуючись статтями <Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково. <Текст >

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.05.2009року № 0001972342/0 від 24.06.2009року № 0001972342/1, від 08.09.2009року № 0001972342/2, від 11.11.2009року № 0001972342/3 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Приватне підприємство, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС-цукор" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 1,70грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Шевчук С.М.

Повний текст постанови складено 26.09.2010року