Постанова № 12428712, 11.11.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2010 року 16:00 Справа № 2а-3209/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.

при секретарі судового засідання Сірик К.Л.

за участю:

представника позивача: Тарасенко С.В., Можарова З.М.

представника відповідача: Драч Б.В., Івахніна І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Запоріжпідшипник»

до: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя

про: визнання недійсними податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

07.06.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Запоріжпідшипник” звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя про визнання недійсними податкових повідомлень рішень від 19.02.2010 №1736/10/172 з податку з доходів фізичних осіб у сумі 45000 грн., №1729/10/23-2 з податку на прибуток у сумі 15384 грн. 80 коп., №1730/10/23-2 з податку на додану вартість у сумі 60802 грн. 50 коп.

Ухвалою суду від 08.06.2010 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст.108 КАС України для приведення її у відповідність до ст.106 КАС України.

Ухвалою суду від 01.07.2010 відкрито провадження в адміністративній справі № 2а- 3209/10/0870, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 27.08.2010.

Ухвалою суду від 27.08.2010 провадження у справі зупинено за клопотанням відповідача до 27.09.2010.

27.09.2010 провадження у справі поновлено зі стадії судового розгляду.

Ухвалою суду від 27.09.2010 провадження у справі зупинено до 11.10.2010 за клопотанням відповідача для надання додаткових доказів.

11.10.2010 провадження у справі поновлено зі стадії судового розгляду. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 14.10.2010.

Ухвалою суду від 14.10.2010 провадження у справі зупинено за клопотанням позивача до 11.11.2010.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 11.11.2010 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях. Зазначає, що право підприємства на валові витрати та податковий кредит підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними та розрахунково-платіжними документами. Вважає неправомірними висновки податкової про порушення позивачем п.1.22, 1.32 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.2.3,7.2.6, 7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також зазначає, що при внесенні до статутного фонду підприємства рухомого майна не має об'єкта для оподаткування у розумінні пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки це не є продажем майна у розумінні цивільного законодавства та не має вартісної (грошової) величини, з якої можливо було би утримати податок. Тобто підприємством не було і не могло бути допущено порушень п. 12.1 статті 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Просить позов задовольнити та визнати недійсними спірні податкові повідомлення - рішення.

Відповідач з позовними вимогами не погодився з підстав, викладених у наданих запереченнях. Зазначає, що актом перевірки встановлено порушення позивачем п.1.22, 1.32 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2,п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.2.3,7.2.6, п.7.2, п.п. 7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.1.2 та п.1.15 ст.1; пп.4.2.6 п.4.2 ст.4, пп.17.2 „а" ст. 17, пп.19.2 "а" ст.19 та п.7.1 ст.7; п 12.1 ст.12 Закону України „ Про податок з доходів фізичних осіб". За результатами перевірки, відповідно до чинного законодавства, були прийняті податкові повідомлення-рішення про донарахування податкових зобовязань. Просить у задоволенні позову відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «ТД Запоріжпідшипник» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 14.03.2007р. по 30.09.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 14.03.2007р. по 30.09.2009р. За результатами проведеної перевірки податковим органом встановлені порушення вимог податкового та іншого законодавства України, які знайшли своє відображення в акті перевірки № 19/23-2/34975392 від 09.02.2010р.

На підставі матеріалів перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.02.2010 № 0000812302/0 про донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 60802,5грн., № 0000802302/0 про донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток у сумі 15384,8грн., № 0000281702/0 про донарахування податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб у сумі 45000грн.

За наслідками розгляду первинної скарги позивача на податкові повідомлення-рішення ДПІ було частково задоволено скаргу та винесені податкові повідомлення-рішення від 29.04.2010 № 0002072302/1 про донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 33124,5грн., № 0000802302/1 про донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток у сумі 15384,8грн., № 0002082302/1 про застосування фінансових санкцій з податку на прибуток у сумі 965,4грн., від 28.04.2010 № 0000281702/1 про донарахування податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб у сумі 45000грн.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності вважаю, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку діям та рішенню відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

1. Податок на прибуток.

Перевіркою встановлено, що на порушення п.1.22 ст. 1, абз.1 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " підприємством до складу валових доходів (до р.01.6) у декларацію за 3 квартали 2009 року не було включено суму кредиторської заборгованості по рах. 631, яка є безнадійною, у зв'язку з тим, що постачальник ТОВ «Алькес» рішенням господарського суду № 27/54 Б від 30.06.2009р. визнано банкрутом та знято з обліку, а саме по періодах: 3 квартали 2009 р. - 21062 грн.

Перевіркою встановлено, що на порушення п.1.22, абз.3 пп. 1.22.1, п.1.32 ст.1, п.5.1, пп. 5.2.1, п.5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств " в частині того, що не включаються до складу валових витрат витрати, які фактично не були понесені (було включено суму кредиторської заборгованості по рах. 631, яка є безнадійною, у зв'язку з тим, що постачальник ТОВ «Алькес» рішенням господарського суду №27/54 Б від 30.06.2009р. визнано банкрутом та знято з обліку, а саме по періодах: 3 квартали 2009 р. - 17552 грн.

Постачальника ТОВ «Алькес» (код ЄДРПОУ 33728214) було знято з податкового обліку 14.12.2009р. та скасовано держреєстрацію 25.12.2009 року (рішенням господарського суду № 27/54 Б від 30.06.2009р. підприємство визнано банкрутом та розпочато ліквідаційну процедуру ).

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Алькес» не повідомляло письмово ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник» про закриття розрахункових рахунків, що суперечить умовам п. 6.3 договору в якому йдеться про те, що "У випадку форс-мажорних обставин, Сторона, у якої виникли ці форс-мажорні обставини, зобов'язана попередити другу Сторону у письмовій формі."

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Алькес» не вело претензійну роботу щодо стягнення заборгованості ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник».

Відповідно до аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками на рах.631 станом на 30.09.2009р. (кінець перевіреного періоду) облікується кредиторська заборгованість по ТОВ «Алькес» (код за ЄДРПОУ 33728214) у сумі 21062,11 грн.( у т.ч. ПДВ - 3510,35 грн.) без ПДВ -17552 грн.

З пояснень ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник», наданих у листі від 04.02.2010р. № 04/02-10 (вх..№ 1121/10 від 05.02.2010р.) встановлено, що кредиторська заборгованність по контрагенту ТОВ «Алькес» (код ЄДРПОУ 33728214) в сумі 21062,11 грн., у т.ч. ПДВ - 3510,35 грн. виникла станом на 01.10.2008р. за отриманий товар по накладній № 2934 від 08.07.2008р. До валових витрат віднесено у 3 кварталі 2008р.-17552 грн., до податкового кредиту віднесено у липні 2008р. у сумі 3510,35 грн. ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник» у листі пояснює те, що контрагент ТОВ «Алькес» не довів до відома підприємства про ліквідаційну процедуру, а решту коштів ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник» не могло перерахувати у зв'язку із закриттям розрахункового рахунку ТОВ «Алькес».

Перевіркою встановлено, що сума кредиторської заборгованості ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник» перед ТОВ «Алькес» за товар на суму 21062,11 грн., залишена несплаченою на момент, коли тривала процедура ліквідації ТОВ «Алькес» ( ліквідаційна процедура розпочалася з липня 2009р., знято з обліку за № 27/54 Б від 14.12.2009р. та скасовано держресстрацію за № 12661770009010598 від 25.12.2009р.) та є безповоротньою фінансовою допомогою, тому у відповідності до п.п.4.1.6, п.4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" має бути включена до складу валових доходів підприємства у декларації за 3 квартали 2009 р. на суму- 21062 грн. та відповідності до п.1.22, абз.3 пп. 1.22.1, п.1.32 ст.1, п.5.1, пп. 5.2.1, п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" має бути виключена зі складу валових витрат підприємства у декларації за 3 квартали 2009 р. на суму - 17552 грн.

Су в цій частині не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.22 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" фінансова допомога - безповоротна фінансова допомога або поворотна фінансова допомога.

Згідно з пп. 1.22.1. п. 1.2.2. статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств» до безповоротної фінансової допомоги відноситься сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора.

Відповідно до п.1.25 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, а саме:

фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).

Відповідно до абз.1 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Відповідач повязує визнання ТОВ «Алькес» банкрутом із виникненням у позивача безповоротної фінансової допомоги, при цьому відповідач посилається на ту частину пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону, згідно з якою до безповоротної фінансової допомоги відноситься сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Аналіз положень глави 19 розділу V книги 1 ЦК України, з урахуванням положень глави 18 розділу V книги 1 ЦК України, дає підстави зробити висновок, що законодавець не повязує закінчення перебігу позовної давності із настанням певної події, а саме визнання юридичної особи банкрутом та зняття її з обліку. Такий висновок походить з правової природи позовної давності, а саме того, що позовною давністю є певний строк, тобто певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Разом з тим, з наведеного відповідачем обґрунтування закінчення перебігу строку позовної давності, випливає, що під позовною давністю відповідач розуміє не строк, а термін, тобто певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. За своєю правовою природою ці поняття є різними, про що прямо свідчать приписи ст. 251 ЦК України.

Відповідно до приписів пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону валовий дохід включає, крім іншого, доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з п. 7.11 ст. 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у ч. 4 ст. 3 Закону України “Про списання вартості несплачених обсягів природного газу”.

Відповідачем під час судового розгляду даної справи не було доведено про обізнаність позивача із фактом банкрутства ТОВ «Алькес» та ліквідаційної процедури, не було надано жодного доказу на підтвердження обізнаності позивача із таким фактом.

Крім того, відповідно до статей 512, 516 ЦК України кредитора у зобов'язанні може бути замінено іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника та про що він може бути письмово повідомлений.

Позивачем було отримано лист щодо заміни кредитора - ТОВ «Алькес» по договору № 02/4-7 от 02.04.07 іншою особою, тобто було здійснено відступлення права вимоги до іншого кредитора по господарським зобов'язанням, які виникли з первинним кредитором.

Таким чином, кошти у розмірі 21062 гривень не є безповоротною фінансовою допомогою, оскільки ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник» і по цей час повинно їх сплатити іншому кредиторові.

Таким чином, посилання в акті перевірки на порушення п.1.22 ст.1, абз. 1 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та донарахування податкового зобовязання з цього питання у розмірі 9654грн. є безпідставним.

Перевіркою також встановлено, що на порушення пп. 5.2.1, п.5.2, п.5.1, п.5.3.9 п.5.3 ст. 5, п. 1.32 ст.1Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник» було віднесено до складу валових витрат суму витрат на придбання маркетингових послуг від постачальника ПП «Укроптторг»( код ЄДРПОУ 31853057, адреса: 69001, м. Запоріжжя, б. Гвардійський, 22/283, 84/3.) в частині того, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності у сумі 8000 грн.

У ході планової виїзної перевірки встановлено взаємовідносини ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник» з ПП «Укроптторг» (код ЄДРПОУ 31853057) та віднесення до складу валових витрат суми за отримані маркетингові послуги всього у сумі 8000 грн., у тому числі: за 4 квартал 2007р.- 8000,00 грн.

Між ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник» та ПП «Укроптторг» укладено договір №135 від 01.10.2007р. на проведення маркетингових досліджень.

Стан фінансово-господарської діяльності підприємства, досліджений під час перевірки, не дозволяє зробити висновок про спрямованість здійснених витрат на отримання маркетингових послуг для використання у власній господарській діяльності з метою отримання доходу.

Правомірність віднесення до складу валових витрат та декларування їх в звітності, підтверджується лише оформленими належним чином документами, які відповідають лише одній умові - підтверджують фактичне отримання послуг.

У даному випадку потрібен звіт, який би містив конкретний, індивідуальний план роботи, перелік замовлених послуг та з чого саме складається результат даних послуг, його вплив на господарську діяльність підприємства, аналіз обсягів господарських операцій стосовно окремого виду товарів та ефективності від отриманих послуг, тобто економічне обґрунтування необхідності такого маркетингового дослідження. До перевірки такий звіт ПП «Укроптторг» не надано.

Підприємством також не надано акт виконаних робіт, який би містив інформацію стосовно виконаних послуг.

Згідно з первиними документами (обігово-сальдової відомості по рахунку 631, квитанція до прибуткового касового ордера № 63 від 28.12.2007р.) встановлено, що розрахунки між ТОВ ТД «Запоріжпідшипник» та ПП «Укроптторг» за отримані маркетингові послуги проводились шляхом внесення грошових коштів в касу Виконавця.

Згідно з п. 2 ст. 3 Закону України від 16. 07. 1999 р. № 996-ХІУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовуються грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24. 05. 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05. 06. 1995 р. за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996 (із змінами та доповненнями):

- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарської операції с первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені _;1^,час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:,

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність ії оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальний або нематеріальній формах, здійснюваних, як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Поняття „господарська діяльність" викладено у пункті 1.32 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Матеріалами справи встановлено, що на момент перевірки та прийняття спірного рішення позивачем не надано акту виконаних робіт, інших документів, які підтверджували зміст господарської операції, в чому саме полягала послуга ПП «Укроптторг» по вивченню ринку збуту товарів. Таким чином позивачем в порушення пп. 5.2.1, п.5.2, п.5.1, п.5.3.9 п.5.3 ст. 5, п. 1.32 ст.1Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безпідставно включено до складу валових витрат, витрати на потреби, не повязані з веденням господарської діяльності, не підтверджені відповідними документами та відображені у податкових деклараціях з податку на прибуток в сумі 8000грн. Донарахована податковим повідомленням-рішенням сума основного платежу у розмірі 2000грн. є правомірною.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням наданого відповідачем розрахунку основного платежу та штрафних санкцій по кожному порушенню підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення з податку на прибуток від 19.02.2010 № 0000802302/0 та від 29.04.2010 № 0000802302/1 частково на суму 12294,80грн. (основний платіж - 9654грн. та штрафні санкції 2730,80грн.); від 29.04.2010 № 0002082302/1 у повному обсязі.

2. Податок на додану вартість.

У ході планової виїзної перевірки встановлено взаємовідносини ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник» з ПП «Укроптторг»(код ЄДРПОУ 31853057) та віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ з маркетингових послуг за податковою накладною всього у сумі 1600 грн., в тому числі : за грудень 2007 р. на суму 1600 грн.

ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник» в податковому обліку відображено фінансово-господарські операції від постачальників ПП «Укроптторг» (код ЄДРПОУ 31853057) за перевіряємий період на загальну суму 9600 грн., в тому числі ПДВ 1600 грн.

За даними податкового обліку встановлено, що підприємством включено до складу дозволеного податкового кредиту суми ПДВ згідно з отриманою від ПП «Укроптторг» податковою накладною № 142 від 28.12.2007р.

До вищеназваних угод підприємством не надані оформлені належним чином акти виконаних робіт, які б містили інформацію стосовно виконаних послуг.

Правомірність віднесення до складу податкового кредиту та декларування їх в звітності, не підтверджується оформленним належним чином документами, таким чином не підтверджується фактичне отримання послуг та використання їх у власній господарській діяльності. Враховуючи відмову позивачу в цій частині щодо правомірності віднесення таких витрат до валових, позивачем неправомірно було віднесено до податкового кредиту суму у розмірі 1600грн.

Перевіркою також встановлено, що на порушення пп.7.2.3, пп.7.2.6, п.7.2, пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством включено до складу дозволеного податкового кредиту з ПДВ всього у сумі 34280 грн.

Платники податку мають право на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані, але за умови документального підтвердження затримки такого отримання.

ТОВ ТД «Запоріжпідшипник» не надало документального підтвердження затримки такого отримання та не додало до податкових декларацій за звітні податкові періоди заяву зі скаргою на такого постачальника.

Перевіркою встановлено, що на порушення абз.2 пп. 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" безпідставно завищення суми податкового кредиту на загальну суму 4657 грн., а саме по періодах : серпень 2008 р. - 4657 грн.

Суд не погоджується в цій частині з висновками податкового органу з наступних підстав.

Відповідно до п.7.2.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» -податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п. 7.2.6 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» -податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Відповідно до п. 7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Усі вище перелічені вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем було виконано у повному обсязі. Підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження податковими накладними сум податку, включеного до податкового кредиту на момент перевірки платника податку (пп. 7.4.5 п. 7.4. статті 7 Закону № 168).

При цьому, у ході проведення перевірки було встановлено достовірність підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за цими податковими накладеними, сплати ПДВ та його сум.

Крім того, розпорядження КМУ від 01.07.2009 року № 757-р і зазначені листи ДПА України, на які посилається відповідач, видані у другому півріччі 2009 року.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, порушення пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем не мало місця, оскільки висновки податкового органу, які знайшли своє відображення в акті перевірки прямо суперечить вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» .

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням наданого відповідачем розрахунку основного платежу та штрафних санкцій по кожному порушенню підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість від 29.04.2010 № 0002072302/1 частково на суму 30724,50грн. (основний платіж - 20483грн. та штрафні санкції 10241,50грн.).

Згідно рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 27.04.2010 про результати розгляду первинної скарги скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.02.2010 № 0000812302/0 в частині зайво нарахованих сум податку на додану вартість 18452грн. і 9226грн. застосованої штрафної санкції.

За результатами апеляційного оскарження відповідач прийняв нове податкове повідомлення-рішення від 29.04.2010 № 0002072302/1 на зменшену суму податкового зобовязання. Як пояснив представник відповідача попереднє рішення є відкликаним і не породжує для платника податків прав та обовязків.

Згідно п.п.б) п.п.6.4.1 п.6.4 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181 податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобовязання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Відповідно до п.п.6.4.3 п.6.4 ст.6 цього Закону у випадках, визначених підпунктом “б” підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобовязання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу.

Пунктом 6.5 вищезазначеного Закону передбачено, що у разі коли нарахована сума податкового зобовязання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу зменшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобовязання (податкового боргу).

Враховуючи вищевикладене податкове повідомлення-рішення від 19.02.2010 № 0000812302/0 вважається відкликаним, а тому в цій частині позовних вимог позивачу слід відмовити.

3. Податок з доходів фізичних осіб.

Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, особливостей нарахування та сплати окремих видів доходів встановлено порушення п.1.2 та п.1.15 ст.1; пп.4.2.6 п.4.2 ст.4, пп.17.2 „а" ст. 17, пп.19.2 "а" ст.19 та п.7.1 ст.7; п 12.1 ст.12 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. № 889-ІУ.

Перевіркою встановлено, що засновниками (учасниками) ТОВ "ТД «Запоріжпідшипник" є ОСОБА_5 (ід.код -НОМЕР_1) та ОСОБА_6 (ін.код НОМЕР_2), які згідно з актом оцінки та прийому - передачі майна № б/н від 06.03.2007р. - невід'ємної частини Протоколу загальних зборів учасників № 1 від 06.03.2007р. - за рахунок внесення учасниками своїх часток майном частково утворили статутний фонд у розмірі 100000,00грн., а саме:

а) ОСОБА_5 (ід.код -НОМЕР_1)

- підшипники, 5876 шт., загальною вартістю 50000,0 грн..

б) ОСОБА_6 (ін.код НОМЕР_2)

- підшипники, 2142 шт., загальною вартістю 50000,0 грн..

15 березня 2007 року статутний фонд підприємства був частково сформований, в бухгалтерському обліку операція відображена на рахунках : Д-т 46 К-т 40 на суму 200000,00грн. «формування статутного фонду», К-т 46 Д-т 631 на суму 100000,00 грн. «отримання товару (підшипників) як внесок до статутного фонду», Дт 281 Кт 631 на суму 100000,0 грн. «оприбуткування товару як внесок до статутного фонду» .

За результатами перевірки встановлено, що податок з доходів фізичних осіб підприємством не утримувався та не перераховувався в порушення вимог п. 12.1 ст. 12 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. № 889-ІУ.

Враховуючи п. 1.2 та п. 1.15 ст. 1; пп.4.2.6 п.4.2 ст.4, пп. 17.2 „а" ст. 17, пп. 19.2 "а" ст. 19 та згідно п.7.1 ст.7; п 12.1 ст. 12 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. № 889-ІУ, донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі - 7200грн.

З 1 січня 2004 року оподаткування доходів регулюється Законом України від 22 травня 2003 року № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно з п.1.2 ст.1 Закону дохід визначено як суму будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду як на території України, так і за її межами, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, до складу якого, зокрема, включаються доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.

Порядок оподаткування доходів у вигляді інвестиційного прибутку визначено у п.9.6 ст.9 Закону.

Вклад (внесок) учасника та засновника до статутного фонду господарського товариства слід розглядати як придбання ним за власні кошти або рахунок майна, що знаходиться у його власності, права власності на частку (пай) у статутному фонді товариства, тобто як придбання корпоративного права, а не як дохід у розумінні п.1.2 ст.1 Закону.

Тобто, корпоративні права-право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай) включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Таким чином, вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна (що знаходиться у власності такої особи) до статутного капіталу юридичної особи є придбанням такою фізичною особою права власності на частку у статутному капіталі такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у звязку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами п.1.2 ст.1 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб».

Тобто, відсутній обєкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що факт заниження підприємством податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 45000грн. не підтвердився, а отже спірні податкові повідомлення-рішення з цього податку підлягають скасуванню.

Відповідно до положень підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181 від 21.12.2000, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до тексту п.п.17.1.3 п.17 ст.17 Закону України № 2181 від 21.12.2000 розмір штрафної санкції повязується саме з розміром донарахованого контролюючим органом податкового зобовязання платника податків. (Постанова Вищого адміністративного суду України від 29.03.2006р.).

Таким чином, з урахуванням часткового скасування спірних податкових повідомлень-рішень, сума штрафних санкцій не повинна складати більше пятдесяти відсотків від основної суми донарахованого податкового зобовязання.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Як вбачається з позовної заяви позивачем подано позов про визнання спірних податкових повідомлень-рішень недійсними. Однак суд вважає, що спосіб захисту порушеного права повинен обиратися особою відповідно до норм матеріального права, що регулюють спірні відносини.

У разі визнання рішення таким, що не відповідає чинному законодавству, воно підлягає скасуванню.

За загальним правилом суд розглядає адміністративні спори не інакше, як за позовною заявою, і не може виходити за межі позовних вимог.

Однак, відповідно до п. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

У даному випадку суд вважає за необхідне, застосувати принцип верховенства права, передбачений ст. 8 КАС України, а також користуючись правом суду, передбаченим п. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст.11, 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 19.02.2010 № 0000281702/0; від 28.04.2010 №0000281702/1; від 29.04.2010 № 0002072302/1 частково на суму 30724,50грн. (основний платіж -20483грн. та штрафні санкції - 10241,50грн.); від 19.02.2010 № 0000802302/0 та від 29.04.2010 № 0000802302/1 частково на суму 12294,80грн. (основний платіж - 9654грн. та штрафні санкції 2730,80грн.); від 29.04.2010 № 0002082302/1.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь ТОВ «Торговий Дім «Запоріжпідшипник» (69002, м.Запоріжжя, пр. Леніна, 84/3, ЄДРПОУ 34975392) 1,70грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Садовий

Постанова складена у повному обсязі 16.11.2010.