Постанова № 12428522, 12.10.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2010 року <Текст >Справа № 2а-2962/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Янюк О.С.,

при секретарі судового засідання Світлицькій О.В.,

за участю представників:

позивача Грек О.В. (довіреність від 02.10.2009 №07-26/4234);

відповідача Данилової О.П. (довіреність від 02.09.2010 №66)

Камишана А.Г. (паспорт СА НОМЕР_1 от 19.12.1996)

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Комунального підприємства «Господарська група» Бердянської районної ради Запорізької області

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ:

У травні 2010 року Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Комунального підприємства «Господарська група» Бердянської районної ради Запорізької області (далі КП «Господарська група», відповідач), в якому просить стягнути з відповідача суму адміністративно-господарський санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році та пеню у розмірі 5263,96грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви та надав пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові. Вказує, що відповідач надав позивачу Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік, у якому відобразив відсутність інвалідів-штатних працівників, проте, відповідно до вимог чинного законодавства на підприємстві повинен працювати 1 інвалід. Ураховуючи викладене, просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 5263,96грн.

Представник відповідача у судовому засідання проти позову заперечив та надав суду письмове заперечення. Зазначає, що обовязок працевлаштування інвалідів покладається як на роботодавця, так і на державну службу зайнятості. Також пояснює, що створення робочих місць для працевлаштування інвалідів можливе лише за умови наявності інваліда. Вказує, що протягом 2009 року інваліди до відповідача для працевлаштування не зверталися, центром зайнятості не направлялися, кошти на створення робочих місць відповідачу Бердянською міською радою не виділялись. Крім того зазначає, що підприємство веде неприбуткову діяльність і утримується за рахунок коштів районного та державного бюджетів. З урахуванням викладеного просить відмовити у задоволенні позову.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, судом встановлені наступні обставини.

Відповідач надав позивачу Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік - форма №10-ПІ (далі - Звіт), у якому відображено:

середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача у 2009 році - 12 осіб (рядок 01);

середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність не зазначена осіб (рядок 02);

кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати у відповідача на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - не зазначено (рядок 03);

розмір суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем у звіті не вказана (рядок 06).

Відповідно до листів Бердянського районного центру зайнятості від 04.06.2010 та 23.06.2010 КП «Господарська група» інформувало центр зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів, проте інваліди центром зайнятості для працевлаштування не направлялись, у звязку із відсутності даної категорії громадян на обліку.

Протягом 2009 року відповідачем місця для працевлаштування інвалідів не виділялись та не створювались.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантії їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя з індивідуальними здібностями та інтересами визначаються Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі Закон №875-ХІІ).

Відповідно до вимог ст. 17 Закону №875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів їм забезпечується право працювати на підприємствах (обєднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях де застосовується праця інвалідів, а також займатись індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 18 Закону №875-ХІІ визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у т.ч. спеціальні робочі місця створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Із змісту вищевикладених норм вбачається, що відповідач зобовязаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, незалежно від того, зверталися вони до нього щодо працевлаштування чи ні. Проте, в порушення приписів ст. 18 Закону №875-ХІІ, відповідач не створив у 2009 році робочі місця для працевлаштування інвалідів, що саме ним не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч.2 ст.19 Закону №875-ХІІ).

Із змісту Звіту вбачається, що відповідачем відображена середньооблікова кількість штатних працівників у 2009 році у кількості 12 осіб, а тому згідно з приписами ч.1 ст. 19 Закону №875-ХІІ, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві відповідача у 2009 році повинна складати 1 особу. Проте, середньооблікова кількість інвалідів працевлаштованих відповідачем у 2009 році склала 0 осіб, що підтверджується наданим ним Звітом.

Згідно ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Із матеріалів справи вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника, які працювали у відповідача у 2009 році складає 10400,00грн., а тому сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів у 2009 році складає 5200,00 грн. (10 400,00 : 2).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст.19 цього Закону (ч.4 ст.20 Закону №875-ХІІ).

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону №875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума за один день прострочення сплати відповідачем суми адміністративно-господарський санкцій складає 1,56грн. При цьому, період прострочення сплати - з 16.04.2010 по 26.05.2010 (41 днів). Отже, сума пені складає 63,96,00грн. (1,56 х 41).

Аналізуючи вище викладені норми, суд вважає, що відповідачем не виконані вимоги приписів Закону №875-ХІІ та не створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, а тому позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими.

Крім того, суд не погоджується із твердженням представник відповідача, що до підприємства не можуть застосовуватися адміністративно-господарські санкції, оскільки КП «Господарська група» утримується за рахунок державного або місцевого бюджету.

Відповідно до ст.20 Закону №875-ХІІ адміністративно-господарські санкції не застосовуються до підприємств, установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Зі змісту статуту КП «Господарська група», затвердженого рішенням районної ради від 23.12.2005 №7 вбачається, що підприємство несе відповідальність за своїми зобовязаннями в межах належного йому майна (п.4.5 статуту). Крім того, твердження відповідача про фінансування підприємства виключно за рахунок бюджету спростовується п.5.4 статуту, відповідно до якого джерелами формування майна зокрема є кошти, одержані від господарської діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З урахуванням вище викладеного суд дійшов висновку, що позивачем доведена правомірність застосування до відповідача суми адміністративно-господарських та пені, у звязку із чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Господарська група» Бердянської районної ради Запорізької області (код ЄДРПОУ 31531462, р/р 26006010001159, МФО 313849, АКБ «Індустріалбанк») суму адміністративно-господарський санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році у розмірі 5263,96грн. (пять тисяч двісті шістдесят три грн. 96 коп) на користь Державного бюджету Бердянського району Запорізької області (р/р 31218230700031, код платежу 50070000, ГУДКУ у Запорізькій області, ЄДРПОУ 34676953, МФО 813015). Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 18.10.2010.

Суддя (підпис) О.С. Янюк