Постанова № 12428329, 05.11.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2010 року <Текст >Справа № 2а-7837/10/0870

12 год.15 хв.

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуші С.М.

при секретарі Гончаренко А.І.

за участю представника позивача Попова В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

ВСТАНОВИВ:

06.10.2010 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка» (далі позивач або ТОВ «Ніка») до Державної податкової інспекції у Веселівському районі Запорізької області (далі відповідач або ДПІ у Веселівському районі), в якому позивач просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 24.09.2010 року №0000792301/0.

Свої позовні вимоги позивач виклав в позовній заяві, зокрема зазначив, що відповідно до податкового повідомлення - рішення ДПІ у Веселівському районі від 24.09.2010 №0000792301/0 відносно ТОВ «Ніка» донараховано зобов'язання з податку на прибуток в сумі 62250 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 6225 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі акта перевірки від 15.09.2010 №459/23/24516694 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка», код ЄДРПОУ 24516694, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2010». Відповідно до розділу 4. Висновок, на думку податкового органу встановлено порушення ТОВ «Ніка» п.п. 5.3.5. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало в завищенні суми валових витрат інші витрати (код рядка 04.13 декларацій з податку на прибуток) всього в сумі 249000 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 62250 грн.

На думку податкового органу ТОВ «Ніка» неправомірно збільшило суму валових витрат в сумі 249000 грн., які були сплачені в лютому 2010 року на користь ТОВ «Агросфера» код ЄДРПОУ 31320991 на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 14.09.2009 у справі №11/132/09.

Відповідно до резолютивної частини зазначеного рішення з ТОВ «Ніка» на користь ТОВ «Агросфера» стягнуто 43552 грн.97 коп. - відсотків за користування товарним кредитом, 205447 грн.29 коп. - індексації основного боргу.

Позивач вважає, що за своєю правовою природою нарахована та стягнута сума 43552 грн.97 коп. не відноситься до нормативно визначеного ст. 549 ЦК України поняття неустойки, а сума індексації в розмірі 205447 грн.29 коп. є способом перегляду ціни товару і відповідно також не підпадає під нормативне визначення поняття неустойка, і її стягнення обумовлене іншими нормами матеріального права.

На підставі викладеного в позові просить суд визнати нечинним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Веселівському районі 24.09.2010 № 0000792301/0.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні викладеним в позові.

В судовому засіданні, яке відбулось по справі 02.11.2010 представник відповідача проти позову заперечувала, вважає прийняте податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає. Також представник відповідача пояснила, що індексація вартості товару, у випадку несвоєчасної сплати покупцем його вартості, є по своїй суті неустойкою. Що стосується суми 43552 грн.97 коп., то зазначена сума була нарахована та стягнута з ТОВ «Ніка» як відсотки за користування товарним кредитом. Розрахунок даної суми проведено з розрахунку 0,1% за кожний день прострочення оплати, в звязку з невиконанням ТОВ «Ніка» грошового зобов'язання, тобто дана сума є також неустойкою.

В судове засідання по справі 05.11.2010 представник відповідача не зявився, направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд, враховуючи встановлені ст. 122 КАС України строки розгляду адміністративної справи, та положення ст. 128 ч. 4 КАС України, розглянув справу у відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 05.11.2010р., на підставі ст. 160 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови, оголошено про час виготовлення постанови в повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи та підтверджено в судовому засіданні, 15.09.2010 фахівцями ДПІ у Веселівському районі було складено Акт №459/23/24516694 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка», код ЄДРПОУ 24516694, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2010», відповідно до розділу 4. Висновок, було встановлено порушення ТОВ «Ніка» п.п. 5.3.5. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало в завищенні суми валових витрат інші витрати (код рядка 04.13 декларацій з податку на прибуток) всього в сумі 249000 грн., в тому числі: за другий квартал 2010 року в сумі 249000 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 62250 грн., в тому числі за II квартал 2009 року на 62250 грн.

Даний висновок ґрунтувався на тому, що ТОВ «Ніка» безпідставно включило до складу валових витрат суми відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 43552 грн.97 коп. та індексацію основного боргу в розмірі 205447 грн.29 коп., всього на загальну суму 249000 грн., які були сплачені в лютому 2010 року на користь ТОВ «Агросфера» на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 14.09.2009 у справі №11/132/09.

На підставі зазначеного акту перевірки, 24.09.2010 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000792301/0, яким ТОВ «Ніка» донараховано зобов'язання з податку на прибуток в сумі 62250 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 6225 грн.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 N1998 «Про удосконалення порядку формування цін»: «формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обґрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни».

При визначенні правових наслідків і відповідальності за порушення зобов'язання слід керуватися нормами Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІV (зі змінами та доповненнями).

Згідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.3 ст. 691 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п.4 «Умови сплати» п.п. 4.6 Договору купівлі-продажу №620-К від 28.03.2008 (укладеного між ТОВ «Агросфера» та ТОВ «Ніка»), на який, в тому числі, посилається позивач, як на підставу віднесення віднесення суми індексації основного боргу до складу валових витрат: «оплата Товару та нарахування процентів проводиться в гривнях. Сторони домовились, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу Долара США до гривні більше ніж 2% від його офіційного курсу встановленого НБУ на момент підписання Договору, покупець зобовязаний сплатити Продавцю проіндексовану суму відповідного платежу по Договору».

Відповідно до ч. 2 ст.533 Цивільного кодексу України, грошове зобовязання має бути виконане у гривнях.

Тобто, індексація ціни за договором (яка передбачена безпосередньо самим договором) не відноситься до штрафних санкцій, а є його основною ціною на момент розрахунку по договору.

Отже, виходячи з вище наведеного сума індексації є способом перегляду ціни товару і відповідно не підпадає під нормативне визначення поняття неустойка, а її стягнення обумовлене іншими нормами матеріального права.

Зазначені обставини також встановлені рішенням господарського суду Запорізької області від 14.09.2009 по справі №11/132/09, яке вступило в законну силу.

Відповідно до п.1 ст. 72 КАС України, підставами для звільнення від доказування, є Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» 5.2. До складу валових витрат включаються:

5.2.1. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Пунктом 5.10 ст.5 зазначеного Закону передбачено, що у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Виходячи з викладеного, та враховуючи, що на момент здійснення платежу відбулось збільшення офіційного курсу Долара США до гривні більше ніж 2% від його офіційного курсу встановленого НБУ на момент підписання Договору, позивачем правомірно віднесено до валових витрат суму індексації основного боргу в розмірі 205447 грн.29 коп. як компенсації вартості товарів

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Ніка» в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується правомірності віднесення до складу валових витрат відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 43552 грн.97 коп. то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 546 зазначеного Кодексу, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В ст. 612 цього Кодексу зазначено, що боржник, який не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, вважається таким, що прострочив зобов'язання. При цьому таке зобов'язання в контексті норм Цивільного кодексу буде вважатися порушеним.

Відповідно до ст. 611 цього Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором чи законом, або розірвання договору;

зміна умов зобов'язання; сплата неустойки;

відшкодування збитків і моральної шкоди.

Згідно з визначенням, наведеним у ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2 Договору купівлі-продажу №620-К від 28.03.2008р. (укладеного між ТОВ «Агросфера» та ТОВ «Ніка»), у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 0,1% за кожний день прострочення оплати.

Тобто, в даному контексті мова йде за стягнення процентів, які нараховані за несвоєчасне виконання зобовязання (погашення заборгованості), відповідно до п.п.7.2 п.7 Договору «Відповідальність сторін», і по своїй правовій природі вони є видом неустойки пенею.

Стосовно того, що відсотки були нараховані саме за порушення строків оплати товарного кредиту, на підставі п.7.2 Договору, а не за користування товарним кредитом п.4.2 Договору (як на тому наполягає позивач), то це зазначено в рішенні господарського суду Запорізької області від 14.09.2009 по справі №11/132/09, яке набрало законної сили.

Пунктом 5.3 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97- ВР, зі змінами та доповненнями) встановлено, що витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, зокрема, на сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, не включаються до складу валових витрат підприємства.

Виходячи з викладеного, сплачені суми відсотків за несвоєчасне погашення товарного кредиту в розмірі 43552 грн.97 коп. підприємством включені до складу валових витрат безпідставно, і відтак, відповідачем правомірно визначені податкові зобовязання в частині податку на прибуток підприємств відповідно до допущеного порушення.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 7-12, 17, 18, 69-71, 94, 158, 161-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Веселівському районі Запорізької області від 24.09.2010 № 0000792301/0 в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 51362 (пятдесят одна тисяча триста шістдесят дві) грн. за основним платежем та в частині визначення штрафних санкцій у сумі 5136 (пять тисяч сто тридцять шість) грн. 20 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка» з Державного бюджету України судові витрати в сумі 2 (дві) грн. 82 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Каракуша