Постанова № 12427432, 26.10.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.10.10Справа №2а-5603/10/5/0170 (15:23) Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Сидоренко Д.В., при секретарі Мородецькій Ю.В. розглянувши за участю представників від позивача Абдурахманова А.З. дов. № 66 від 17.06.2010р., від відповідача Єршова Ю.О. посвідчення № 079639 у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Підприємства «Бюро дорожного нагляду»

до Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Підприємство «Бюро дорожного нагляду» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень № 005361503/1 від 10.06.2009р., № 005371503/1 від 10.06.2009р., № 0009931503/0 від 29.09.2009р., № 0009921503/0 від 29.09.2009р.

Вимоги мотивовані тим, що відповідач самостійно змінив призначення платежу, яке визначені у платіжних документах, чим порушив вимоги діючого законодавства, в наслідок чого помилково встановив порушення позивачем терміну сплати узгодженого податкового зобовязання та незаконно нарахував останньому штрафні санкції.

У судовому засіданні 17.06.2010р. представник позивача надав суду клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо самостійної зміни призначень платежів та зобовязати відповідача здійснити перерозподіл платежів і особистому рахунку позивача з урахуванням їх призначень; скасувати податкові повідомлення-рішення № 0005371503/1 від 10.06.2009р. на суму 2702,80 грн., № 0005361503/1 від 10.06.2009р. на суму 7802,65 грн., №0009921503/1 від 23.10.2009р. на суму 15774,44 грн., № 0009931503/1 від 23.10.2009р. на суму 6787,69 грн.

Під час розгляду справи представником позивача неодноразово надавались додаткові письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити, в обґрунтування правової позиції надав суду письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких вказав, що підстав для задоволення позову немає, оскільки податкове повідомлення рішення прийняте з додержанням норм чинного законодавства, штрафні санкції застосовані до позивача відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Відповідач зазначив, що відповідно до ст. 7 зазначеного закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а вразі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Під час розгляду справи представником відповідача неодноразово надавались додаткові заперечення в обґрунтування своєї позиції.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

07.05.2009р. відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка з питання сплати ринкового збору платника податків Підприємства «Бюро дорожного нагляду» за період з 31.12.2008р. по 24.04.2009р.

За результатами проведення вказаної перевірки 07.05.2009р. складений Акт № 701/1503/24877593 від 07.05.2009р. (а.с.62-63).

У вказаному акті відповідач зафіксував порушення позивачем вимог п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме порушений термін сплати податкового зобовязання ринкового збору.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняти податкові повідомлення-рішення № 005361503/0 та № 005371503/0, якими позивачу, у звязку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 вказаного закону, за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, застосований штраф у розмірі 20% - 7802,65 грн.; штраф у розмірі 10% - 2702,80 грн. відповідно.

17.09.2009р. відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка з питання сплати ринкового збору платника податків Підприємства «Бюро дорожного нагляду» за період з 03.03.2009р. по 15.09.2009р.

За результатами проведення вказаної перевірки 17.09.2009р. складений Акт № 1432/1503/24877593 від 17.09.2009р. (а.с.10-11).

У вказаному акті відповідач зафіксував порушення позивачем вимог п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме несвоєчасна сплата податкового зобовязання ринкового збору за період з 03.03.2009р. по 15.09.2009р.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 29.09.2009р. прийняти податкові повідомлення-рішення № 0009921503/0 та № 0009931503/0, якими позивачу, у звязку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 вказаного закону, за затримку на 77 календарних доби граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, застосований штраф у розмірі 20% - 15774,44 грн.; за затримку на 27 календарних доби граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, застосований штраф у розмірі 10% - 6787,69 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх у порядку передбаченому Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, але всі скарги залощені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін. За результатами розгляду скарги відповідачем прийняти податкові повідомлення-рішення № 0005371503/1 від 10.06.2009р. на суму 2702,80 грн., № 0005361503/1 від 10.06.2009р. на суму 7802,65 грн., №0009921503/1 від 23.10.2009р. на суму 15774,44 грн., № 0009931503/1 від 23.10.2009р. на суму 6787,69 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов язкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Стаття 1 Закону визначає, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Порядок подання податкових декларацій та визначення суми податкових зобовязань визначений у ст. 4 вказаного закону, п.п. 4.1.4 якої визначає, що податкові декларації податкові декларації подаються за базовий податковий період що дорівнює календарному місяцю протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. У п.п.4.1.5.ст. 4 Закону визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

У п. 5.3.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1. ст.4 Закону для подання декларації платника податків. У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу (п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ).

Відповідно до п.п. 5.4.1. п.5.4. ст. 5 вказаного Закону узгодженна сума податкового зобов'язання, не сплачена у строки, визначені у Законі, визнається сумою податкового боргу платника податків.

У разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків , які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення податкового повідомлення (п.п. 6.2.1., 6.2.2. п. 6.2. ст. 6 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).

Матеріали справи свідчать про те, що позивач подав відповідачу податкові розрахунки ринкового збору (а.с.14,19,25,32,41,46,53,66,77,84,94) в яких самостійно визначив податкове зобовязання з ринкового збору за період 31.12.2008р. по 15.09.2009р.

В матеріалах справи наявні завірені належним чином копії квитанцій про сплату ринкового збору за певні періоди.

Суд оглянувши вищевказані платіжні доручення вважає за необхідне зазначити, що у них у графі «Призначення платежу» зазначений зовсім інший період оплати ринкового збору ніж той в рахунок якого відповідач зарахував кошти.

Щодо платежів від 20.08.2009р. на суму 8100,00 грн., від 07.08.2009р. на суму 5000,00 грн. та від 18.08.2009р. на суму 4600,00 грн. суд зазначає наступне.

В квитанції від 20.08.2009р. на суму 8100,00 грн. у графі «призначення платежу» зазначено ринковий збір за липень, в квитанції від 18.08.2009р. на суму 4600,00 грн. не зазначено періоду за який сплачується податкове зобовязання зі сплати ринкового збору, але з матеріалів справи вбачається, що відповідач спрямував цю суму на погашення розрахунку № 12785 (за червень 2009р.). Однак суд вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи є квитанції (а.с.46-52), що підтверджують сплату позивачем податкового зобовязання з ринкового збору за червень 2009р. в добровільному порядку.

У квитанції від 07.08.2009р. на суму 5000,00 грн. дійсно не зазначено періоду за який сплачується податкове зобовязання зі сплати ринкового збору. Але відповідач спрямував цю суму на погашення розрахунку № 1652 (за травень 2009р.). Однак суд вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи є квитанції (а.с.42-45), що підтверджують сплату позивачем податкового зобовязання з ринкового збору за травень 2009р. в добровільному порядку .

Вивчивши вказані документи, керуючись Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, суд вважає, що відповідач помилкового встановив факт порушенням позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з ринкового збору, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАСУ у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20.03.1952 р., ратифікованого Україною 17.07.1997 р., передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. В ч. 2 цієї ж статті зазначено, що попередні положення ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів. Отже, зі змісту ч.2 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини вбачається, що будь-які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою такого платника податків або за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частина 3 ст. 47 Господарського кодексу України передбачає, що держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця.

В силу викладеного стає зрозумілим, що діючим законодавством України також закріплено право власника за власною ініціативою та на свій розгляд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном та гарантії недоторканості майна з боку держави.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Вивчивши обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв з перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України «Про державну податкову службу в Україні», не мав право самостійно без узгодження з платником податків або в умовах відсутності рішення суду перераховувати платежі за поточними зобовязаннями на погашення податкового боргу, який виник раніше, змінюючи призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних документах .

Позивач перераховував кошти для погашення заборгованості зі сплати ринкового збору, визначивши це у графі «Призначення платежу» відповідних платіжних документах.

Отже дії відповідача щодо зміни призначень платежів з ринкового збору за період з 17.12.2008р. по 14.09.2009р. є протиправними.

Таким чином, відповідач не мав правових підстав застосовувати до позивача штрафу у розмірі 10% та 20%, у звязку з чим податкові повідомлення-рішення № 0005371503/1 від 10.06.2009р. на суму 2702,80 грн., № 0005361503/1 від 10.06.2009р. на суму 7802,65 грн., №0009921503/1 від 23.10.2009р. на суму 15774,44 грн., № 0009931503/1 від 23.10.2009р. на суму 6787,69 грн. не можуть бути визнані такими, що прийняти на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

В заяві про уточнення позовних вимог позивач просить суд лише скасувати податкові повідомлення-рішення № 0005371503/1 від 10.06.2009р. на суму 2702,80 грн., № 0005361503/1 від 10.06.2009р. на суму 7802,65 грн., №0009921503/1 від 23.10.2009р. на суму 15774,44 грн., № 0009931503/1 від 23.10.2009р. на суму 6787,69 грн. без вимоги про визнання їх протиправними.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0005371503/1 від 10.06.2009р. на суму 2702,80 грн., № 0005361503/1 від 10.06.2009р. на суму 7802,65 грн., №0009921503/1 від 23.10.2009р. на суму 15774,44 грн., № 0009931503/1 від 23.10.2009р. на суму 6787,69 грн.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В ході судового засідання, яке відбулось 26.10.2010р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 01.11.2010р.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим щодо зміни призначень платежів з ринкового збору за період з 17.12.2008р. по 14.09.2009р.

Зобовязати Джанкойську обєднану державну податкову інспекцію в АР Крим здійснити перерозподіл платежів в особовому рахунку Підприємства «Бюро дорожного нагляду» з оплати ринкового збору відповідно до їх призначень за період з 17.12.2008р. по 14.09.2009р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим № 0005371503/1 від 10.06.2009р. на суму 2702,80 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим № 0005361503/1 від 10.06.2009р. на суму 7802,65 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим №0009921503/1 від 23.10.2009р. на суму 15774,44 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим № 0009931503/1 від 23.10.2009р. на суму 6787,69 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства «Бюро дорожного нагляду» (96100, АР Крим, м. Джанкой, вул. Октябрська, 74) 3,40 грн. витрат зі сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.