Постанова № 12427428, 08.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.11.10Справа №2а-416/10/5/0170 (11:45) Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Сидоренко Д.В., при секретарі Мородецькій Ю.В. розглянувши за участю представника відповідача Колесник Ю.О. посвідчення № 00600 у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський»

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Державне підприємство Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.12.2009р. № 0002022301/1 з податку на землю в сумі 75422,29 грн., № 0002012301/1 з податку на додану вартість в сумі 10569,00 грн., № 0001431701/1 з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1492,95 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушений Порядок оформлення результатів невиїзних документальних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства. Разом з тим, позивач зазначає, що висновки відповідача, що викладені в Акті перевірки від 03.09.09р. не відповідають дійсності, у звязку з чим необґрунтовано донараховані податкові зобовязання.

У судових засіданнях 19.07.2010р. та 20.10.2010р. представник позивача надав заяви про відкликання позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001431701/1 від 07.12.2009р. та в частині визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002022301/1 від 07.12.2009р. на суму 678,00 грн. основного платежу та 339,05 грн. штрафних санкцій, у звязку з чим, суд ухвалами від 19.07.2010р. та 20.10.2010р. залишив позов без розгляду в зазначених частинах.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити, в обґрунтування правової позиції надав суду письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких вказав, що приписи Порядку оформлення результатів невиїзних документальних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні перевірки від 03.09.2009р. не були порушенні. В результаті виявлених під час перевірки порушень позивачем податкового законодавства було донараховано податкових зобовязань.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

03.09.2009р. відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.03.2009р.

За результатами проведення вказаної перевірки 03.09.2009р. складений Акт № 2220/23-1/08334083/209 від 03.09.2009р. (а.с.31-81).

У вказаному акті відповідач зафіксував порушення позивачем зокрема вимог п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження податку на додану вартість на 7046 грн., ст.ст. 2,5,7,12,15 Закону України «Про плату за землю», а саме занижено земельний податок на суму 50281,29 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняти зокрема податкові повідомлення-рішення від 17.09.2009р. № 0002022301/0 та № 0002012301/0, якими позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на землю в розмірі 75422,29 грн. та з податку на додану вартість в розмірі 231807,00 грн. відповідно.

Не погоджуючись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх у порядку передбаченому Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (а.с.94-97).

Рішенням вих. № 36293/10/25-0 від 27.11.2009р. відповідач залишив без змін зокрема податкове повідомлення-рішення від 17.09.2009р. № 0002022301/0, податкове повідомлення-рішення від 17.09.2009р. № 0002012301/0 скасоване в частині 147492 грн. нарахованого ПДВ та 73746 грн. штрафних санкцій.

За результатами розгляду скарги відповідачем 07.12.2009р. прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002012301/1 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 10569 грн., у тому числі 7046 грн. за основним платежем та 3523 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0002022301/1 про нарахування податкового зобовязання з податку на землю в розмірі 75422,29 грн., у тому числі 50281,29 грн. за основним платежем та 25141 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стосовно епізоду нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 10569,00 грн., у тому числі 7046 грн. за основним платежем та 3523 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями суд зазначає наступне.

Законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі Закон № 168).

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В свою чергу, частиною 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

В Акті перевірки відповідач зазначив, що позивачем порушений п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, відповідно до якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). А саме, у реєстру обліку придбання товарів (робіт, послуг) відображені податкові накладні, які не надані до перевірки, тобто відсутні: податкова накладна № 4 від 26.05.2006р. від ТОВ «Екватор-Плюс» на загальну суму 30055,99 грн., у тому числі ПДВ 5009,33 грн. та податкова накладна № 181 від 31.10.2007р. від ТОВ «Барконд» на загальну суму 12220,84 грн., у тому числі 2036,77 грн.

Але суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що під час розгляду справи представником позивача були надані суду оригінали (копії залучені до матеріалів справи) податкових накладних: № 4 від 26.05.2006р. від ТОВ «Екватор-Плюс» на загальну суму 30055,99 грн., у тому числі ПДВ 5009,33 грн.; № 181 від 31.10.2007р. від ТОВ «Барконд» на загальну суму 12220,84 грн., у тому числі 2036,77 грн. Більш того, представник позивача пояснив, що обидві зазначені накладні надавались відповідачу при проведенні перевірки.

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп.2.3.2 зазначеного Наказу за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записі у податковому та бухгалтерському обліку (відвідай кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акту перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За таких підстав, з урахуванням вказаних норм, суд приходить до висновку про те, що виписані податкові накладні № 4 від 26.05.2006р. та № 181 від 31.10.2007р. є відповідними первинними документами, зафіксовані позивачем у реєстрах обліку придбання товарів (робіт, послуг) та свідчать про отримання позивачем певних товарів (робіт, послуг).

У звязку з чим, висновки відповідача, що викладені в Акті перевірки про заниження податку на додану вартість в сумі 7046,00 грн. є безпідставними, оскільки позивач правомірно включив цю суму до складу податкового кредиту за відповідний період.

Стосовно епізоду нарахування позивачу податкового зобовязання з земельного податку в розмірі 74405,15 грн., у тому числі 49603,20 грн. за основним платежем та 24801,95 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями суд зазначає наступне.

В Акті перевірки (а.с.69, аркуш акту 39) відповідач зафіксував, що перевіркою встановлено, що у періоді, що перевірявся позивачем відшкодовувався земельний податок нарахований по комерційній ставці, згідно укладеним договорам, банківським випискам та карткам рахунку 36.1.3 «Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками по іншим послугам», за користування земельними ділянками на яких розташовано нерухоме майно інших СПД. Перевіркою встановлено, що не враховані нові договори, що укладені з 24.07.2008р. з ФО ОСОБА_2 на загальну площу 11550 м2 та з 01.12.2008р. з ТОВ «Формат-ІТ» на цю ж загальну площу 11550 м2. У звязку з чим, відповідач робить висновок, що позивач з 24.07.2008р. не користувався площею 11550 м2 за цільовим призначенням, тобто неправомірно застосував ставки функціонального використання земельної ділянки. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем порушено ст.ст. 2,5,7,12,15 Закону України «Про плату за землю», в результаті чого занижено податок на землю на суму 49603,20 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у 2008 році були укладені наступні Договори:

- від 25.07.2008р. № 17, укладений між позивачем та фізичною особою ОСОБА_2, предметом якого є відшкодування позивачем земельного податку за користування земельними ділянками, розташованими за адресою: м. Ялта, вул. Свердлова, 34 під літерами А,Б,Н,О, орієнтованою площею 11550 м2, на яких розташовано нерухоме майно, що належить фізичної особи ОСОБА_2, на праві власності за період з 24.07.2008р. до моменту оформлення фізичної особи ОСОБА_2 встановлюючи право документів щодо відведення земельної ділянки;

- від 01.12.2008р. № 26-а, укладений між позивачем та ТОВ «Формат-ІТ», предметом якого є відшкодування позивачем земельного податку за користування земельними ділянками, розташованими за адресою: м. Ялта, вул. Свердлова, 32 (уточнена адреса), на яких розташовано нерухоме майно, що належить ТОВ «Формат-ІТ» на праві власності орієнтованою площею 11550 м2 за період з 01.12.2008р. до моменту оформлення ТОВ «Формат-ІТ» встановлюючи право документів щодо відведення земельної ділянки.

Спеціальним законом, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку є Закон України «Про плату за землю» № 2535-ХП від 03.07.1992 р.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (ст. 5 Закону).

Статтею 4 цього Закону визначено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону.

Ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки. Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частиною другою і третьою цієї статті (ч. 1, 5 ст. 7 Закону).

Відповідно до ч.8 ст.7 Закону України «Про плату за землю» податок за земельні ділянки на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, справляється у п'ятикратному розмірі відповідного земельного податку, встановленого частинами першою та другою цієї статті.

В свою чергу, землями природоохоронного призначення є земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність (ч.1 ст.46 ЗК України); землями оздоровчого призначення є землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей (ст.47 ЗК України), а землями рекреаційного призначення є землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів (ст.50 ЗК України).

З системного аналізу наведених норм слідує, що п'ятикратний розмір відповідного земельного податку має сплачуватися у разі саме використання землекористувачем обєктів природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення розміщених на відповідних земельних ділянках, у цілях не повязаних із профілактикою захворювань і лікуванням людей, організацією відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів, або в порушення законодавчо встановленого порядку використання земель природоохоронного призначення.

Таким чином, для застосування пятикратного розмір відповідного земельного податку необхідно достовірно встановити факт нецільового використання землекористувачем земельної ділянки природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення.

Акт перевірки не містить жодних відомостей саме про використання позивачем обєктів не повязаних з профілактикою захворювань і лікуванням людей, організацією відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів на земельній ділянці. А навпаки, в акті зафіксовано, що позивач взагалі не використовує обєкти розміщені на вказаній земельній ділянці, у звязку з їх відчуженням фізичної особі ОСОБА_2 та ТОВ «Формат-ІТ», які і компенсують позивачу суму сплачену в рахунок оплати земельного податку.

Отже висновок відповідача про заниження позивачем земельного податку в розмірі 74405,15 грн., у тому числі 49603,20 грн. за основним платежем та 24801,95 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є безпідставним.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

В заяві про уточнення позовних вимог позивач просить суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002012301/1 від 07.12.2009р., № 0002022301/1 від 07.12.2009р. на суму 49603,20 грн. основного платежу та 24801,95 грн. штрафних (фінансових) санкцій без вимоги про визнання їх протиправними.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002012301/1 від 07.12.2009р., № 0002022301/1 від 07.12.2009р. на суму 49603,20 грн. основного платежу та 24801,95 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В ході судового засідання, яке відбулось 08.11.2010р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 15.11.2010р.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим № 0002012301/1 від 07.12.2009р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим № 0002022301/1 від 07.12.2009р. на суму 49603,20 грн. основного платежу та 24801,95 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, 32) 3,40 грн. витрат зі сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.