Ухвала суду № 12408983, 26.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6326/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" жовтня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Мацедонської В.Е.,

Суддів Лічевецького І.О., Грищенко Т.М.,

при секретарі Погорілій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2009 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс імені О.К.Антонова»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000484250 від 01 грудня 2008 року, -

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 жовтня 2009 року позовні вимоги ДП «Авіаційний науково-технічний комплекс імені О.К.Антонова»до СДПІ у м.Києві по роботі з великими платниками податків задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000484250 від 01 грудня 2008 року, прийняте СДПІ у м.Києві по роботі з великими платниками податків.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду першої інстанції, СДПІ у м.Києві по роботі з великими платниками податків звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову останнього скасувати та винести нову, якою в задоволенні позову відмовити. При цьому апеляційну скаргу обґрунтовано неправильним застосуванням судом першої інстанції вимог п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, з 16 листопада 2008 року по 19 листопада 2008 року відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог валютного законодавства України ДП «Авіаційний науково-технічний комплекс імені О.К.Антонова»за період з 13 червня 2006 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої було складено акт № 624/42-50/14307529 від 19 листопада 2008 року.

В результаті перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»внаслідок невідображення в п.8 розділу ІІІ Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України та знаходиться за її межами, інформації про належність позивачу 50% долей компанії RUSLANS SALIS GmbH (м.Лейпциг, Німеччина) та 490 акцій компанії RUSLAN INTERNATIONAL LIMITED (м.Лондон, Великобританія).

На підставі зазначеного акту перевірки, податковим органом 01 грудня 2008 року було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000484250, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1700,00 грн.

Відповідно до ст.238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З правового аналізу зазначеної норми вбачається, що право застосування адміністративно-господарських санкцій до субєктів господарювання належить уповноваженим органам державної влади.

Положеннями ст.16 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»передбачено, що санкції, визначені цією нормою Декрету застосовуються Національним банком України та за його визначенням підпорядкованими йому установами.

Відповідно до ч.2 ст.16 вищезазначеного Декрету до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції), серед іншого, за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених ст.9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Задовольняючи позовні вимоги ДП «Авіаційний науково-технічний комплекс імені О.К.Антонова»суд першої інстанції виходив з того, що СДПІ у м.Києві по роботі з великими платниками податків не є відповідним уповноваженим державним органом, якому в установленому чинним законодавством порядку надано право застосовувати до субєктів господарювання адміністративно-господарські санкції. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку, що Національний банк України, делегувавши передбачені пп.3.1 п.3 Положення про валютний контроль повноваження застосування штрафних санкцій не підпорядкованим йому органам державної податкової служби, вийшов за межі своїх повноважень, чим порушив вимоги ст.19 Конституції України. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх законними та обґрунтованими.

Так, відповідно до ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

В свою чергу, не заслуговують на увагу посилання апелянта на порушення судом першої інстанції п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», оскільки вони є необґрунтованими.

Так, зокрема із зазначеної норми вбачається, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що предметом судового розгляду в рамках даного спору є правомірність застосування відповідачем до позивача адміністративно-господарських санкцій, при цьому висновки суду першої інстанції, які містяться в оскаржуваній постанові, жодним чином не свідчать про ігнорування останнім вимог, встановлених п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю». При цьому, функція контролю за дотриманням субєктами господарювання вимог, встановлених чинним законодавством покладається на відповідні державні органи. До таких державних органів, що мають відповідні повноваження, відноситься і СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків, проте наявність у останньої повноважень щодо здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства не може свідчити про наявність у податкового органу права застосовувати адміністративно-господарські санкції до субєктів господарювання, внаслідок порушення останніми порядку та термінів декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України.

Помилковими також є посилання апелянта в обґрунтування строків застосування штрафних санкцій на положення Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки зазначений Закон хоча і регулює відповідно до його преамбули питання нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, проте не містить Національного банку України у вичерпному переліку таких органів, передбаченому ст.2 Закону. Враховуючи, що порядок і терміни декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, що перебуває за межами України, визначається Національним банком України, а передача повноважень щодо застосування штрафних санкцій не підпорядкованим Національному банку України органам податкової служби суперечить ст.19 Конституції України, суд приходить до висновку про неможливість застосування Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»до спірних правовідносин, в тому числі і в частині строків застосування штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, правильним є висновок суду першої інстанції щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, зважаючи на положення ст.250 ГК України, відповідно до яких адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом при прийнятті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000484250 від 01 грудня 2008 року не дотримано вимог ст.250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарський санкцій.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія судів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 29 жовтня 2010 року.

Головуючий суддяВ.Е.Мацедонська

СуддіІ.О.Лічевецький

Т.М.Грищенко