Постанова № 12408915, 22.10.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20"жовтня 2010 р. Справа № 5/103

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя –ЛакізаВ.В.,

суддя- Білоусова Я.О., суддя –доповідач Пуль О.А.,

при секретарі Сємєровій М.С.,

за участю представників сторін:

позивача- представник Остроушко О.Л. за довіреністю № 01-3/7975 від 15.09.2010р.

відповідача –директор Савенко О.М. ( протокол № 2 від 03.04.2004 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (3269Х/2-6) відповідача «МЖК Житлобуд», м. Кременчук, на рішення господарського суду Полтавської області від 06.09.2010 р. по справі № 5/103,

за позовом - Відкритого акціонерного товариства «Полтаваобленерго», м.Полтава,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК Житлобуд», м. Кременчук, код 32275458,

про стягнення 40 702,91 грн., -

встановила:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.09.2010 р. (суддя Гетя Н.Г.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ «МКЖ Житлобуд»на користь ВАТ «Полтаваобленерго»в особі Кременчуцької філії –37329,80 грн. основного боргу, 1853,86 грн. пені, 1519,25 грн. інфляційних витрат, 394,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з ВАТ «Полтаваобленерго»в особі Кременчуцької філії в доход Державного бюджету України 13,03 грн. державного мита.

Відповідач з рішенням суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 06.09.2010 р. по справі № 5/103 повністю; судові витрати покласти на ВАТ «Полтаваобленерго», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому, апелянт посилається на те, що за весь час судового розгляду справи ним не було отримано жодної судової повістки про виклик у судове засідання, через що він був позбавлений можливості скористатися своїми процесуальними правами. Окрім того, відповідач повідомляє, що 07.03.2008 р. ним на рахунок позивача було перераховано 148710, 24 грн., які, на його думку, значною мірою покривають всі розходи товариства, проте у тексті рішення зазначений платіж не згадується. Не врахування платіжного доручення на суму 148710,24 грн, як доказу виконання обов*язків ТОВ «МЖК Житлобуд»є порушенням принципу всебічного, повного та об*єктивного розгляду справи. Також, апелянт вважає, що, нараховуючи на зазначену позивачем заборгованість інфляційні витрати, суд повинен був керуватися нормами господарського законодавства та договором між сторонами, а не нормами цивільного законодавства, тому нарахування інфляційних витрат апелянт взагалі вважає неправомірним.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить суд залишити рішення господарського суду Полтавської області від 06.09.2010 р. по справі № 5/103 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «МЖК Житлобуд»- без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила таке.

У червні 2010 р. до господарського суду Полтавської області звернувся позивач з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 37329,80 грн.; пеню в сумі 1853,86грн.; суму з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1519,25 грн.; державне мито в розмірі 394 грн. та витрати за інформаційно - технічне обслуговування в розмірі 236 грн. ( а.с.2-3).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.06.2010 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у даній справі. Справу призначено до розгляду на 29.06.2010 р. ( а.с.1).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.06.2010 р. розгляд справи відкладено на 17.08.2010 р. у звя*зку з неявкою у судове засідання представника відповідача, який був повідомлений про час та місце слухання справи належним чином, в установлений законом строк, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення про вручення йому ухвали господарського суду від 15.06.2010р. ( а.с. 28,31).

16.08.2010 р. від ТОВ «МЖК Житлобуд»до господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інший день, у зв*язку з відрядженням директора товариства до м. Києва ( а.с.35).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 17.08.2010 р. клопотання відповідача задоволено; розгляд справи відкладено на 06.09.2010 р. зобов’язано відповідача надати суду письмовий документально обґрунтований відзив на позовну заяву ( а.с. 39).

06.09.2010 р. постановлено оскаржуване судове рішення ( а.с. 53-54).

Приймаючи оскаржуване судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що в порушення взятих на себе зобов’язань відповідач у передбачені договором строки за надані послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді не розрахувався, згідно графіку, передбаченого наданим відповідачем договором № 1623 від 01.06.2010 р. про реструктуризацію заборгованості, суму боргу не погасив.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Як видно з матеріалів справи, 01.11.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Полтаваобленерго»(позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЖК Житлобуд»( відповідач у справі) був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді за № 1623 ( далі договір) ( а.с.7-13).

Позивачем до позовної заяви надано завірену копію вказаного договору, який підписано сторонами та скріплено тільки печаткою позивача.

У судовому засіданні колегією суддів оглянуто оригінал договору та з*ясовано, що відповідач, в особі директора товариства –Савенко О.М., дійсно укладав спірний договір та підписував його.

Згідно умов п.1.1 договору, позивач зобов’язався надавати вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а відповідач –своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати платежі у строки і на умовах, передбаченими договором та додатками до нього.

Згідно умов п.5.1 договору теплова енергія в гарячій воді постачається відповідачу (споживачу) в обсягах, згідно з додатком № 2 до цього договору на такі потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гаряче використання –протягом року.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач у період з грудня 2009 р. по квітень 2010 р. поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 37329,80 грн.

Приписами додатку № 4 до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2008 р. № 1623 встановлено порядок розрахунків за спожиту теплову енергію, згідно з якими сторони домовились, що розрахунки за теплову енергію проводяться споживачами грошовими коштами, або іншими формами розрахунків, які не суперечать чинному законодавству України, на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації. Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в додатку № 2 Гкал, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми «заборгованості»на початок місяця. Сплату рахунків теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного договору, споживач зобов’язаний проводити не пізніше семи календарних днів за моменту їх надсилання ( надання).

Отже, згідно умов договору розрахунок між сторонами здійснюється на умовах попередньої плати з подальшим погашенням залишку суми на підставі виставлених рахунків.

Як видно з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору було виставлено відповідачу рахунки за № 1623 від 23.12.2009 р., за № 1623 від 31.01.2010 р., за №1623 від 28.02.2010 р., за № 1623 від 31.03.2010 р., за №1623 від 30.04.2010 р., всього на загальну суму 37329,80 грн. ( а.с.14-18).

Судом встановлено, що позивач належним чином і в установлені строки виконав свої зобов’язання за договором, проте, відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання і у передбачені договором строки за надані послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді не розрахувався.

Відповідач не заперечує проти заборгованості за спірним договором перед позивачем у розмірі 37329,80 грн. Доказів в спростування висновку суду першої інстанції не надав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України підставою виникнення господарських зобов’язань є, зокрема, господарські договори та інші годи, передбачені законом.

Згідно частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов’язанні є боржник і кредитор.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів статті 193 Господарського процесуального кодексу України суб*єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законів.

Згідно приписів статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи наведених норм права та обставини справи, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно та обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 37329,80 грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1853,86 грн.; та суми інфляційних у розмірі 1519,25 грн., колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку інфляції за несвоєчасну оплату теплової енергії ( а.с. 21) сума інфляційних нарахувань за період з грудня 2009 р. по квітень 2010 р. складає 1519,25 грн.

За змістом статей 216, 218, 229, 230, 231 Господарського кодексу України боржник несе господарсько –правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов’язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Статтями 546, 549, 550 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) –грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до приписів статей 547-548 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно пункту 6.8 договору у випадку несвоєчасної сплати рахунків за спожиту теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, починаючи з дня, наступного за датою остаточного розрахунку.

З урахуванням наведених норм права та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд і в цій частині правомірно і обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1853,86 грн. пені та 2529,25 грн. інфляційних витрат.

Посилання апелянта на те, що за весь час судового розгляду справи ним не було отримано жодної судової повістки про виклик у судове засідання, через що він був позбавлений можливості скористатися своїми процесуальними правами та на те, що 07.03.2008 р. ним на рахунок позивача було перераховано 148710, 24 грн., спростовуються матеріалами справи.

Як було зазначено вище, відповідач про час та місце розгляду даної справи у суді першої інстанції повідомлявся належним чином і в установлений законом строк, своїм процесуальним правом не скористався і не надав відзиву зі своєю позицією в заперечення або погодження позовних вимог; доказів перерахування 148710,24 грн. на рахунок позивача за споживання теплової енергії також суду не надано.

Колегія суддів зауважує, що відповідач не скористався своїми процесуальними правами та не надав суду належних доказів в спростування доводів позивача.

Частиною 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що заперечення, викладені в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на вимогах закону і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 06.09.2010 р. слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 99, ст.101, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК Житлобуд» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.09.2010 р. по справі №5/103 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписано 21.10.2010 р.