Постанова № 12408879, 24.12.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

24 грудня 2007 року Справа № 2-26/18965-2006 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді,

суддів,

,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Івушка" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Проніна О.Л.) від 10 липня 2007 року у справі №2-26/18965-2006

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Івушка" (вул. Достоєвського, 11/2, Ялта, 98600)

до

1. виконавчого комітету Алуштинської міської ради (пл. Радянська, 1, місто Алушта, 98500)

2. Алуштинської міської ради (пл. Радянська, 1, Алушта, 98500)

3-тя особа: фізична особа- підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_2)

про стягнення 260000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 липня 2007 року у справі № 2-26/18965-2006 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В основу рішення покладено головний висновок суду про те, що, оскільки із заявою про надання дозволу на початок робіт та торгову діяльність на Фестивальному пляжнорозважальному комплексі “Робінзон”, позивач звернувся до Алуштинської міської Ради після виникнення договірних правовідносин з третьою особою, тобто поза межами договору-доручення, то, таким чином, відсутній причинний звязок, який необхідний для задоволення позову при таких обставинах.

Крім того, суд виходив з того, що позивач повинен був отримати певну дозвільну документацію, виходячи зі змісту наданого суду договору та переліку обовязків, покладених на товариство з обмеженою відповідальністю "Івушка".

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Івушка" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що господарським судом першої інстанції було порушено норми матеріального права та неправомірно залишені поза увагою інші рішення господарського суду, які мають значення для вірного вирішення спору по суті.

Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд відповідач не повідомив. 24 грудня 2007 року від позивача до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності незявившихся представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Івушка" підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 19.01.2006 між приватним підприємцем ОСОБА_1 (Повірений) та товариством з обмеженою відповідальністю “Івушка” (Довіритель) був укладений договір доручення, відповідно до якого Довіритель доручає, а Повірений приймає на себе зобовязання представництва інтересів Довірителя.

Згідно з пунктом 2 договору доручення від 19.01.2006, Повірений приймає на себе зобовязання для організації виконання доручень щодо: організації посередницької діяльності при підбору, розміщенню, транспортного обслуговування, організації та забезпечення виступів творчих колективів, артистів, оркестрів згідно затвердженого сценарію (проведення репетицій), роботи адміністративно - технічної групи, організація харчування артистів для їх участі к в концертних шоупрограмах в Фестивальному пляжнорозважальному комплексі “Робінзон”, в м. Алушта, під час святкування Дня міста 31.05.2006 і по 06.10.2006; організації здійснення платежів за рахунок власних коштів за організацію концертної програми, організації оплати послуг третіх осіб з надання послуг, укладення договорів та угод в інтересах Довірителя.

Відповідно до пункту 7 Договору доручення від 19.01.2006, за виконану роботу Повіреним Довіритель сплачує винагороду в розмірі 10000,00 грн., без ПДВ за кожне виконане доручення.

Пунктом 13 договору доручення від 19.01.2006 встановлено, що при невиконанні прийнятих зобовязань за договором збитки несе винна сторона. Крім того, винна сторона сплачує штраф в сумі 250000,00 грн.

Статтею 1000 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором доручення одна сторона (Повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (Довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки Довірителя.

Обставини справи також свідчать про те, що 22.05.2006 товариство з обмеженою відповідальністю “Івушка” звернулось до Алуштинської міської Ради з листом щодо надання дозволу на початок робіт та торгової діяльності Фестивального пляжнорозважального комплексу “Робінзон” у звязку з тим, що на підставі договору № 106 ДП “Кримське протизсувне управління” передало товариству з обмеженою відповідальністю “Івушка” берму № 2 ПРК, на якій розташований Фестивальний пляжнорозважальний комплекс “Робінзон”.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Івушка” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до відповідача - виконавчого комітету Алуштинської міської Ради, м. Алушта, про спонукання до виконання певних дій, а саме: зобовязання видати дозвіл на розміщення та начало роботи фестивального пляжно-розважального комплексу "Робінзон" на території берми № 2 протяжністю 52 метри, мотивуючи тим, що 22 травня 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Івушка" скерувало на адресу відповідача письмову заяву про видачу дозволу на розміщення і начало роботи на території берми № 2, однак відповідач у видачі такого дозволу відмовив.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.06.2006 у справі № 2-1/9992-2006А за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Івушка” до виконавчого комітету Алуштинської міської Ради про спонукання до виконання певних дій, позов задоволено, зобов'язано виконавчий комітет Алуштінської міської ради видати товариству з обмеженою відповідальністю “Івушка дозвіл на розміщення і начало роботи Фестивального пляжно-розважального комплексу "Робінзон" на території берми № 2 протяжністю 52 метри між буной № 37 і причалом в місті Алушті.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.08.2006 у справі № 2-1/9992-2006А апеляційну скаргу виконавчого комітету Алуштинської міської ради залишено без задоволення, постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.06.2006 у справі № 2-1/9992-2006 залишено без змін.

Однак, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції у даній справі неправомірно залишив таки обставини без уваги. Так, посилання місцевого господарського суду на різноманітні вимоги, які не дотримав позивач для видачі відповідного дозволу взагалі є неспроможними, оскільки у даному провадженні такі питання не вирішуються, тому що по даному предмету спору вже є рішення, яке вступило в законну силу.

З матеріалів справи також вбачається, що рішенням Третейського суду від 04.09.2006 за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Івушка” про відшкодування збитків, позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Івушка” на користь приватного підприємця ОСОБА_1 10000,00 грн. збитків та 250000,00 грн. штрафних санкцій, всього 260000,00 грн.

Відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних документів, товариство з обмеженою відповідальністю “Івушка” відшкодувало приватному підприємцю ОСОБА_1 260000,00 грн.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Господарський суд першої інстанції вірно зазначив, що договір доручення був укладений між приватним підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю “Івушка” 19.01.2006, ним передбачалось вжиття певних заходів спрямованих на проведення концертнорозважальних програм на Фестивальному пляжнорозважальному комплексі “Робінзон”, в період з 31.05.2006 по 06.10.2006, однак, при цьому, на думку судової колегії, місцевий суд необґрунтовано послався на те, що з заявою про надання дозволу позивач звернувся до Алуштинської міської Ради лише 22.05.2006, тобто із запізненням.

Апеляційна інстанція вважає, що у даному випадку, має значення не момент виникнення договірних правовідносин між приватним підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю “Івушка”, а факт звернення позивача до дати визначеної договором - 31.05.2006, тобто до моменту, коли приватний підприємець ОСОБА_1 очикувала отримати відповідні результати за умовами договору від товариства з обмеженою відповідальністю “Івушка”.

Відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Думка суду першої інстанції про те, що вказана норма не може бути застосована у даному випадку у звязку з відсутністю певного виду правовідношень між приватним підприємцем ОСОБА_1 та Алуштинською міської Радою, - є помилковою, оскільки принцип відшкодування збитків в порядку регресу не вимагає наявності безпосередніх відносин між винною особою та потерпілою стороною.

Згідно з пунктом 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Також, аналогічні положення містить стаття 225 Господарського кодексу України, відповідно до якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Статтею 25 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За відсутністю такого зв'язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок між порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками збитками.

Відповідно до статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Судова колегія вважає, що рішення Третейського суду, яким били стягнути кошти з позивача, безумовно підтверджує завдання товариству з обмеженою відповідальністю "Івушка” збитків. При цьому, рішення Третейського суду є обовязковими для виконання і докази відшкодування позивачем на користь приватного підприємця ОСОБА_1 певної суми грошів є у матеріалах справи.

Згідно з частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

В абзаці 4 пункту 2 Роз`яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 року № 02-5/215 „Про деякі питання практики вирішення спорів пов`язаних з відшкодуванням шкоди” зазначено, що крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.

Згідно зі статтею 77 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги позивача є повністю обґрунтованими нормами чинного законодавства та належними доказами, які є у матеріалах справи, у звязку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати апеляційна інстанція покладає на відповідача, згідно з нормами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Івушка" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 липня 2007 року у справі №2-26/18965-2006 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Івушка" задовольнити.

5. Стягнути з Алуштинської міської ради (пл. Радянська, 1, Алушта, 98500, ідентифікаційний код 04055736) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Івушка" (місто Ялта, вул. Достоєвського, 11/2, кв. 1, ідентифікаційний код № 09324276, р/р 2600731674001 в ЯФ УСБ, МФО 324270) 260000,00 грн. збитків, 260,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

6. Стягнути з Алуштинської міської ради (пл. Радянська, 1, Алушта, 98500, ідентифікаційний код 04055736) в Державний бюджет України 2340,00 грн. державного мита.

7. Господарському суду Автономної республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя

Судді