Ухвала суду № 12408832, 18.09.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

10 вересня 2007 року Справа № 2-11/7596-2007А

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

секретар судового засідання                                        

за участю представників сторін:

позивача: Твердюков Є.М., дов. б/н від 03.04.07,

відповідача: Шугалка Д.І., дов. №34/10 від 21.05.07,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 10 червня 2007 року по справі №2-11/7596-2007А

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Гуматекс" (вул. Пушкіна, 11-а,Сімферополь,95000)

до           Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2007 року у справі № 2-11/7596-2007А (суддя Цикуренко А.С.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Гуматекс" до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнанні нечинним податкові повідомлення-рішення відповідача № 000442301/0 від 30 березня 2007 року та № 0006322301/0 від 27 квітня 2007 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач 19 липня 2007 року подав заяву про апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу відповідач подав 26 липня 2007 року.

У судове засідання, призначене на 10 вересня 2007 року сторони з’явились. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказуючи на те, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, в запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову господарського суду залишити без зміню. Представник відповідача, заявник апеляційної скарги, підтримав свою апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній.

У судовому засіданні, у зв’язку з зайнятістю в іншому судовому процесі судді Волкова К.В. та відпусткою судді Градової О.Г. їх було замінено на суддів Котлярову О.Л. та Фенько Т.П. на підставі розпорядження виконуючого обов’язки голови суду Видашенко Т.С.

Колегія суддів, розглянувши справу в межах апеляційної скарги відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

Працівниками відповідача була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2006 року. Результати перевірки були оформлені відповідним актом про її результати № 1825/23-4/32271432 від 21 березня 2007 року. В акті перевірки, працівники відповідача зробили висновки, відповідно до яких встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а також зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на суму 205038,00 грн.

Також, працівниками відповідача встановлено, що платник податку порушив вимоги пункту 4,5 статті 4, а також підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”,+ в результаті чого перевіряючими були збільшені податкової зобов’язання позивача за листопад 2006 року на 833333,00 грн., за грудень 2006 року на 135684 грн.; відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” зменшено значення податкового кредиту за листопад 2006 року на 4453 грн., відповідно до підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” зменшено значення податкового кредиту за грудень 2006 року на 90000,00 грн.

Також, в період з 10 квітня 2007 року по 19 квітня 2007 року працівниками відповідача було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2007 року. Результати перевірки були оформлені відповідним актом про її результати № 2460/23-4/32271432 від 20 квітня 2007 року. Працівниками відповідача зроблені наступні висновки: порушення позивачем вимог підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 51000 грн.

На підставі актів перевірки, які вказані вище, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 30 березня 2007 року № 0004042301/0, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2006 року в сумі 205038 грн., та від 27 квітня 2007 року № 0006322301/0, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2007 року в сумі 51000 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених працівниками відповідача в акті перевірки. А саме відповідно до акту перевірки № 1825/23-4/32271432 від 21 березня 2007 року в частині порушення позивачем вимог пункту 4.5 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що виразилось у збільшенні податкових зобов'язань за листопад 2006 року на 833333 грн., за грудень 2006 року - на 135684 грн.; в частині порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідач встановив зменшення позивачем значення податкового кредиту за листопад 2006 року на 4453 грн.; в частині порушення вимог підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідач встановив зменшення позивачем значення податкового кредиту за грудень 2006 року на 90000 гривень. Відповідно до висновків акту перевірки № 1825/23-4/32271432 від 21 березня 2007 року в частині порушення позивачем вимог пункту 4.5 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме збільшено податкових зобов'язань за листопад 2006 року на 833333 грн., грудня 2006 року - на 135684 грн.; в частині порушення вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідачем зменшено позивачу значення податкового кредиту за листопад 2006 року на 4453 грн.; в порушення вимог підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідачем зменшено позивачу значення податкового кредиту за грудень 2006 року на 90000 грн.. при цьому, відповідач врахував при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27 квітня 2007 року № 0006322301/0 висновки акту перевірки № 1825/23-4/32271432 від 21 березня 2007 року в частині збільшення податкових зобов'язань за листопад 2006 року на 833333 грн. як обов'язкові.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, яка визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Визначаючи цю суму в акті перевірки № 1825/23-4/32271432 від 21 березня 2007 року, відповідач виходив з того факту, що до складу податкового кредиту в листопаді 2006 року позивач неправомірно відніс 205038 грн., оскільки сплативши цю суму податку на додану вартість в ціні товарів (робіт, послуг) в листопаді 2006 року, товариство не отримало в листопаді 2006 року таких товарів (робіт, послуг).

Так, згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно з підпунктом 7.4.1 статті 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, в зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Згідно з пунктом 7.5 Закону датою виникнення права на податковий кредит є дата або списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків :і використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що право платника податку на нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість пов'язано, зокрема, з отриманням від постачальника товарів (робіт, послуг) належним чином оформленої податкової накладної. Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Достатньою підставою для отримання права на податковий кредит з податку на додану вартість є отримання належним чином оформленої податкової накладної. При цьому право на отримання податкового кредиту Закон не пов'язує з фактичним отриманням товарів (робіт, послуг) в тому же податковому періоді, коли платник податку отримав відповідну податкову накладну від постачальника таких товарів (робіт, послуг). Наявність належним чином оформлених податкових накладних на суму 205038 грн. відповідачем не оспорюється, більш того, факт їх наявності підтверджується змістом акту перевірки № 1825/23-4/32271432 від 21 березня 2007 року.

Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення-рішення відповідача про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 205038 грн. є необґрунтованим, оскільки не відповідає вимогам діючого законодавства. Отже, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Що стосується вимог позивача про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відповідача від 27 квітня 2007 року № 0006322301/0, то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції відносно того, що вони є також обґрунтованими. Як вбачається з акту виїзної перевірки № 2460/23-4/32271432 від 20 квітня 2007 року, та висновку про порушення позивачем вимог підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідач зробив такий висновок на підставі того, що платником податку не були враховані результати виїзної позапланової перевірки, оформлені актом перевірки № 1825/23-4/32271432 від 21 березня 2007 року. А саме, відповідач вважає, що платником податку безпідставно не були враховані висновки акту перевірки в частині збільшення податкових зобов'язань за листопад 2006 року на суму 833333 грн.

Проте, колегія суддів зазначає, що акт перевірки є документом, який лише засвідчує певні обставини, виявлені під час перевірки, та не містить в собі обов'язкових до виконання рішень суб'єкта владних повноважень. Втім, сам по собі акт перевірки не є для підконтрольного суб'єкта - позивача в даній справі - обов'язковим, а тому підстав для виконання визначених в ньому висновків немає. Рішення щодо порушення вимог податкового законодавства в формі податкового повідомлення-рішення від 30 березня 2007 року № 0004042301/0 було прийнято лише відносно факту збільшення платником податку суми податкового кредиту на 205038 грн. внаслідок сплати цієї суми податку в складі ціни товарів, які не були отримані в листопаді 2006 року. Що стосується інших висновків, зроблених в акті перевірки № 1825/23-4/32271432 від 21 березня 2007 року, то відповідне рішення органом державної податкової служби не приймалось.

Висновки відповідача про збільшення податкових зобов'язань позивача за листопад 2006 року на суму 833333 грн. суд вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Відтак, відповідач вважає про необхідність збільшення податкових зобов'язань позивача за листопад 2006 року на суму 833333 грн. В листопаді 2006 року позивач перерахував як передоплату за товари (послуги) грошові кошти на користь відкритого акціонерного товариства "Монтажне управління № 14" в сумі 3500000 грн. та товариству з обмеженою відповідальністю "Надрастройінвест" в сумі 1500000 грн. Проте, товари (роботи, послуги) позивач не отримав, а сума передплати була позивачу повернена в листопаді 2006 року. На думку відповідача, операції щодо передачі грошових коштів від відкритого акціонерного товариства "Монтажне управління № 14" та товариства з обмеженою відповідальністю "Надрастройінвест" не є поверненням передоплати, а тому податкові зобов'язання позивача з податку на додану вартість в листопаді 2006 року підлягають збільшенню на суму 833333 грн.

Проте, колегія суддів зазначає, що вказаний висновок не відповідає вимогам закону. Як встановлено матеріалами справи, 01 листопада 2006 року позивач перерахував відкритому акціонерному товариству "Монтажне управління № 14", а також товариству з обмеженою відповідальністю "Надрастройінвест" відповідно 3500000 та 1500000 грн. Проте, грошові кошти повністю були повернені позивачу, як такі, що були помилково перераховані.

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є, зокрема, операції з поставки товарів (послуг) в межах митної території України. При цьому визначення термінів "поставка товарів" та "поставка послуг" міститься в пункті 1.4 статті 1 цього ж Закону. Відповідно до цих визначень суттєвою умовою операції поставки товарів (послуг) є те, що така операція передбачає перехід права власності на певне майно за певну компенсацію. Оскільки ж при поверненні помилково перерахованої суми право власності на майно від однієї особи до іншої не переходить, як і не можна казати і про будь-яку компенсацію за такою операцією, то операцію щодо повернення помилково перерахованої суми не можна вважати продажем (поставкою) товарів (послуг). За наведених вище умов операція щодо повернення помилково перерахованої суми не с об'єктом оподаткування. Оскільки ж в даному випадку позивачем документально підтверджено факт помилкового перерахування коштів на рахунки відкритого акціонерного товариства "Монтажне управління № 14" та товариства з обмеженою відповідальністю "Надрастройінвест" та факт їх повного повернення даними підприємствами в строки, передбачені діючим законодавством, висновки про збільшення податкових зобов'язань позивачем з податку на додану вартість за листопад 2006 року на суму 833333 грн. слід вважати помилковими.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, відтак, підстав для її скасування або зміни немає. Отже, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

                    Керуючись статтями 24, 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної республіки Крим від 10 червня 2007 року у справі № 2-11/7596-2007А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя                                        

Судді