Ухвала суду № 12408798, 21.08.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

28 серпня 2007 року Справа № 2-22/5075-2007А

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

секретар судового засідання                                        

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Патраш Володимир Іванович, довіреність №3232/10 від 31.05.07;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у місті Алушті Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 21 червня 2007 року у справі №2-22/5075-2007А

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" (військове містечко № 3, корпус 115, Партеніт, Алушта, місто, 98542)

до          Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна 22-а, Алушта, 98500)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим від 09.01.2007 року №0006282301/2 про донарахування податку на прибуток у розмірі 184591,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 76598,30 грн., №0000032301/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі 173197,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 117838,00 грн.

          21.06.2007 року позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 09.01.2007 року №0006282301/2 у частині донарахування податку на прибуток у розмірі 160700,98 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 67038,58 грн., №0000032301/0 у частині донарахування податку на додану вартість в сумі 170510,22 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 116494,61 грн.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 21 червня 2007 року у справі №2-22/5075-2007А позов задоволено. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що податковий орган неправомірно визначив позивачу суми податкових зобов’язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

          Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у місті Алушті Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позову відмовити.

                    Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час вирішення спору були неправильно застосовані норми матеріального права.

                    Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Латиніна О.А. від 21.08.2007 року у зв’язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Градову О.Г. на суддю Фенько Т.П.

                    У судовому засіданні 21.08.2007 року представник податкової інспекції підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

                    У судовому засіданні оголошувалась перерва до 28.08.2007 року.

                    Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

                    Державною податковою інспекцією у місті Алушті Автономної Республіки Крим у період з 21.08.2006 року до 26.09.2006 року було проведено виїзну планову перевірку Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року до 30.06.2006 року. По результатах перевірки був складений акт №1440/23/30639237 від 03.10.2006 року.

                    Під час перевірки податковим органом були встановлені порушення вимог:

-          підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пунктів 5.2, 5.9 статті 5, підпунктів 8.1.1, 8.1.2, 8.1.4 пункту 8.1, підпункту 8.4.5 пункту 8.4 статті 8, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11, пункту 12.1 статі 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 184591 грн., в тому числі по періодах: за третій квартал 2005 року –57494 грн., за четвертий квартал 2005 року –107545,00 грн., всього за 2005 рік –165039,00 грн.; за перший квартал 2006 року –9229,00 грн., за другий квартал 2006 року –10323,00 грн.;

-          підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого: 1)занижено податок на додану вартість за період з липня до грудня 2005 року –234102,00 грн., за січень 2006 року –8,00 грн., всього –234110,00 грн.; 2) завищено суму податку на додану вартість за період з лютого до червня 2006 року на 63501,00 грн.; 3) завищено від’ємне значення податку на додану вартість за грудень 2005 року на суму 1566,00 грн.

                    На підставі акту перевірки податкової інспекцією були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 09.01.2007 року:

-          №000628301/2 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 184591,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 76598,30 грн.;

-          №0000032301/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 173197,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 117838,00 грн.

                    Позивач просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 09.01.2007 року №0006282301/2 у частині донарахування податку на прибуток у розмірі 160700,98 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 67038,58 грн., №0000032301/0 у частині донарахування податку на додану вартість в сумі 170510,22 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 116494,61 грн.

                    Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника податкової інспекції, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.

                    Матеріалами справи підтверджено, що Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" було зареєстровано виконавчим комітетом Алуштинської міської ради 10.05.2000 року та взято до податкового обліку у Державній податковій інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим 17.05.2000 року за №2-У. Відповідно до свідоцтва №00242424 від 08.06.2000 позивач є платником податку на додану вартість.

                    Також матеріалами справи підтверджується, що Сімферопольська філія Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" була взята до податкового обліку 13.05.2005 року за №944, знята з обліку 20.03.2007 року у зв’язку з ліквідацією.

                    Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що позивачем повідомлень на адресу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим про консолідовану сплату податків Сімферопольською філією не направлялось, тому позивач неправомірно включив до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми понесених філією витрат та суми сплаченого податку на додану вартість у зв’язку з організацією господарської діяльності Сімферопольської філії. Податковий облік валових доходів, валових витрат та розрахунок податку на прибуток, а також його сплата повинні були здійснюватись саме Сімферопольською філією Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт".

                    Проте судова колегія з висновком податкової інспекції погодитись не може у зв’язку з наступним.

                    Відповідно до вимог підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” платниками податку є філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

                    Платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

                    Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду суму валових витрат платника податку.

                    Пунктом 4.1 статті 4 встановлено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду.

                    Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

                    Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

                    Під час проведення перевірки податковим органом був зроблений висновок про те, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат його перекази по готелю „Зоряний”, які були зроблені для придбання товарів, сплати комунальних платежів, виплати заробітної плати персоналу. Також під час перевірки був зроблений висновок про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту у періоді, що перевірявся, сум податку в розмірі 261114,19 грн., сплачених під час придбання товарів та послуг для ремонту та ведення господарської діяльності готелю „Зоряний”.

                    Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідно до декларацій з податку на прибуток та з податку на додану вартість за перевіряємий період, наданих до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Сімферопольською філією Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт", податкові зобов’язання філії з податку на прибуток та з податку на додану вартість не визначались, дані про валові доходи та валові витрати не відображались, тобто філія звітувала про відсутність доходів та витрат у зазначеному періоді.

                    Більш того, матеріалами справи , а саме копією книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" та копіями податкових накладних, підтверджується той факт, що всі витрати з придбання товарів та послуг для забезпечення роботи готелю „Зоряний”, а також доходи від його використання включались позивачем до власної звітності.

                    Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

                    З акту перевірки та з апеляційної скарги вбачається, що відповідач під час визначення сум податкового зобов’язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість не наводив доказів того, позивач зменшував суми податкових зобов’язань, які він перераховував до територіальної громади за власним місцезнаходженням, на суму податків, які ним сплачувались за місцем розташування готелю „Зоряний”. Також відповідачем не надано доказів того, що витрати позивача, що виникли у зв’язку з забезпеченням діяльності готелю „Зоряний”, не підтверджуються відповідними документами.

                    Згідно з підпунктом „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

                    У даному випадку податковий орган визначив суму податкового зобов’язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість лише на підставі того, що позивач не надавав до податкового органу повідомлення про сплату консолідованого податку, а саме факт невизначення сум податкових зобов’язань та несплати цих сум до бюджету у зв’язку з фактичною сплатою консолідованого податку податковим органом встановлений не був.

                    Проте, судова колегія вважає, що зазначене не може бути підставою для зменшення сум валових витрат позивача та визначення сум податкових зобов’язань, оскільки позивач діяв у межах, встановлених законами про оподаткування.

                    Також в акті перевірки та в апеляційній скарзі відповідач вказував на заниження позивачем валового доходу у третьому кварталі 2005 року на суму 70824,17 грн. Податковий орган вважає, що на зазначену суму виникла безнадійна дебіторська заборгованість внаслідок неотримання позивачем оплати від приватного підприємця Олісніченко С.Л. на суму 4080,00 грн. (без суми податку на додану вартість –3400,00 грн.), державного підприємства „ШКЛО” на суму 250,00 грн. (без суми податку на додану вартість –208,33 грн.), відкритого акціонерного товариства „Атлант” на суму 20000,00 грн. (без суми податку на додану вартість –16666,67 грн.), товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпроммеблі” на суму 40287,00 грн. (без суми податку на додану вартість –33572,50 грн.), Алупкінського ЦВС у частині непогашеного боргу на суму 20372,00 грн. (без суми податку на додану вартість –16976,67 грн.).

                    Згідно з підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості).

                    Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством;

в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

                    Відповідно до вимог підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статі 12 вказаного Закону платник податку - продавець зобов'язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту або відшкодованої за рахунок страхового резерву згідно із пунктом 12.3 цієї статті, у разі коли протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) суд не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини;

б) сторони договору у досудовому порядку досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом);

в) продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом строків, визначених законодавством, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків, та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

                    Проте, податковою інспекцією у порушення вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було надано доказів того, що заборгованість вказаних вище суб’єктів господарювання перед позивачем є безнадійною, а також того, що на момент проведення перевірки виникла будь-яка з подій, визначених у підпункті 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Закону, у зв’язку з чим позивач повинен був збільшити на зазначену суму дебіторської заборгованості власний валовий дохід.

                    Таким чином, судова колегія вважає неправомірним визначення позивачу податкових зобов’язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, а також застосування штрафних санкцій на підставі податкових повідомлень-рішень від 09.01.2007 року №0006282301/2 у частині донарахування податку на прибуток у розмірі 160700,98 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 67038,58 грн., №0000032301/0 у частині донарахування податку на додану вартість в сумі 170510,22 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 116494,61 грн.

                    Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим, оскільки постанову суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.

                    Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

                    1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у місті Алушті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

          2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2007 року у справі №2-22/5075-2007А залишити без змін.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.

                    Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                            

Судді