Ухвала суду № 12408732, 12.07.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

10 липня 2007 року Справа № 2-22/3976-2007А

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          Черткової І.В.,

секретар судового засідання                                        

за участю представників сторін:

09.07.2007

позивача:Осипов В.Ю.,дов.№37 від 06.07.2007

відповідача: Шиленко О.В.,дов.№18334/9/10 від 15.02.2005

після перерви 10.07.2007

сторони не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 04.05.2007 по справі №2-22/3976-2007А

за позовом           Підприємства "Віра" (вул. Дружби, 66-а, місто Сімферополь,95021)

до           Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь,95053)

про спонукання списати податкову заборгованість

                                                            ВСТАНОВИВ:

Підприємство «Віра»звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому просило спонукати ДПІ у місті Сімферополі списати податковий борг по ПДВ у сумі 11800 грн. та по Єдиному податку з юридичних осіб у сумі 5275,63 грн., нараховану пеню та штрафні санкції, визнати неправомірними дії посадових осіб відповідача по перерозподілу перерахованих ним сум ПДВ на суму податкового боргу та пені, внести зміни в картку особового рахунку. Вимоги мотивовані тим, що відповідач незаконно вважає, що позивач має заборгованість по ПДВ та Єдиному податку, неправомірно здійснюючи розподіл коштів, яки перераховує останній за поточними податковими зобов'язаннями, в наслідок чого у нього виникає необгрунтований податковий борг.

Позивачем були доповнені позовні вимоги у частині спонукання відповідача внести зміни його особового рахунку, просив спонукати останнього внести зміни в картку його особового рахунку, виключив заборгованість по ПДВ по у сумі 18062,40 грн., пені у розмірі 299,11 грн. та Єдиному податку у сумі 5102 грн.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 04.05.2007 року у справі №2-22/3976-2007А задоволено частково позов.

Суд зобов'язав ДПІ у місті Сімферополі списати податковий борг Підприємства «Віра»по ПДВ у розмірі 18062,40 грн., 299,77 грн. - пені та по Єдиному податку з юридичних осіб у сумі у сумі 5102 грн.

Суд визнав протиправними дії посадових осіб ДПІ у місті Сімферополь по перерозподілу перерахованих Підприємством «Віра»сум ПДВ на суму податкового боргу та пені.

Суд зобов'язав ДПІ у місті Сімферополі внести зміни до картки особового рахунку Підприємства «Віра» виключив заборгованість по ПДВ у сумі 18062,40 грн., пені у розмірі 299,77 грн. та по Єдиному податку у сумі 5102 грн.

Судом стягнуто із Державного бюджету України на користь Підприємства «Віра»3,23 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог - у позові відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно ст.50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) і інші доходи державного бюджету вважаються зарахованими до доходу державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейский рахунок державного бюджету. Проте вказана сума на рахунок Управління держказначейства в АР Крим не була перерахована у зв'язку з неплатоспроможністю банку. Також суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що позивачем був пропущений строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, який відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлен у розмірі 1 рік.

Судом була оголошена перерва до 10.07.2007 року.

В судове засідання після перерві 10.07.2007 представники сторін не з'явились. Явка сторін визнана не обов'язковою.

Розглянувши справу у порядку, передбаченому статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

          Позивач, платіжними дорученнями № 134 від 15.06.2001 та № 136 від 20.06.2001 перерахував ПДВ за травень 2001 у суму 2800 грн. та 9000 грн., платіжними дорученнями № 133 від 15.06.2001 та №137 від 20.06.2001 перерахував 2172 грн. та 3103,63 грн. Єдиного податку за тривань 2001 виконуючи вимоги Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". На вказаних платіжних документах є відмітки обслуговуючого банку про проведення платежів 15.06.2001 та 20.01.2001.

Відповідачем було надіслано на адресу позивача повідомлення № 101090022462614 від 16.09.2003, яким він повідомив останнього, що згідно з п.п. 16.3.3. ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" здійснено розподіл сплаченої 17.07.2003 платіжним дорученням № 196 суми на погашення податкового боргу у розмірі 4282 грн., після чого залишилась несплаченою сума податкового боргу по ПДВ у розмірі 8025,29 грн. та 1168,36 грн. -пені.

На адресу позивача надійшло повідомлення №101090092408227 від 22.02.2007, яким він повідомлений про те, що у зв'язку з наявністю у нього податкового боргу у розмірі 18040,73 грн. та пені у розмірі 275,61 грн., відповідач зробив розподіл сплаченої 21.02.2007 платіжним дорученням № 45 сумі на погашення податкового боргу у сумі 4783,78 грн. та 74,22 грн. - пені, в наслідок чого станом на 21.02.2007 його заборгованість по ПДВ становила 12981,34 грн.- за основним зобов'язанням та 265,56 грн. -пені.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов 'язкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Стаття 1 закону визначає, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Порядок подання податкових декларацій та визначення суми податкових зобов'язань визначений у ст. 4 вказаного закону, п.п. 4.1.4 якої встановлює, що податкові декларації подаються за базовий податковий період що дорівнює календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У п. 5.3.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4п.4.1.ст.4 Закону для подання декларації платника податків.

П.7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначає, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

У п.1.3 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що платником податку є особа, яка згідно з цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.п. 1.6 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання це загальна сума податку , одержана (нарахована) платнику податку у звітному ( податковому ) періоді, визначена згідно з Законом.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у статті 7 вказаного Закону. Відповідно до Указу Президента України від 28.06.1999 № 746/99 «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва»позивач здійснював підприємницьку діяльність за єдиним податком , одержавши свідоцтво про сплату єдиного податку.

Згідно з ч.2 ст.5 Указу Президента України від 28.06.1999 № 746/99 суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення єдиного податку, своєчасність надання розрахунків і сплату сум єдиного податку відповідно до законодавства України.

Відповідачем надана копія облікової картки позивача по Єдиному податку на підприємницьку діяльність з юридичних осіб, згідно з якою він станом на 03.05.2007 має недоїмку у сумі 5102 грн.          

Відповідач також надав копію облікової картки позивача по ПДВ, згідно з якою станом на 03.05.2007 останній має заборгованість по ПДВ у розмірі 18062,40 грн. та 299,77 грн. - пені.

Позивачем надана копія повідомлення Ліквідатора банку «Україна» № 11/2-04/133 від 09.04.2002, в якому вказано , що перераховані ним грошові кошті у сумі 17075,63 грн. у тому числі: 15.06.2001 на суму 2172 грн. та на суму 2800 грн.20.06.2001 на суму 9000 грн. та 3101,63 грн., не булі зараховані до Держаного та місцевого бюджетів у зв'язку з ліквідацією банку «Україна», грошові вимоги на зазначену суму заявила ДПІ м. Сімферополя, яка включена до реєстру кредиторів АК АПБ «Україна».

          Як встановлено судом першої інстанції, позивачем була надана копія Акту документальної перевірки дотримання ним податкового та валютного законодавства № 390/23-2/219/16504079,складеного відповідачем 03.03.2003, в якому вказано, що в наслідок перевірки встановлено відсутність заборгованості Підприємства «Віра»перед бюджетом за період часу з 01.10.99 по 01.10.2002. У порядку, передбаченому ст. 71 КАСУ, відповідач не надав доказів невиконання позивачем встановленого Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" порядку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по ПДВ за період часу з 01.10.2002 по 21.02.2007.

          За таких обставин, судова колегія згідна із висновком суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні будь-яки підстави здійснити відповідно до п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" розподіл перерахованих позивачем коштів , яки він сплачує, виконуючи поточні податкові зобов'язання.

Судова колегія вважає, що позивач, перерахувавши платіжними дорученнями № 134 від 15.06.2001 та № 136 від 20.06.2001, платіжними дорученнями № 133 від 15.06.2001 та №137 від 20.06.2001 зазначені вище суми ПДВ та Єдиного податку за травень 2001, сплатив згідно з п. 5.3.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджені суми податкових зобов'язань за вказаний період часу, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави відображати на особовому рахунку Підприємства «Віра»заборгованість у сумі 17075,63 грн. та рахувати пеню, в наслідок чого суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив вимоги по спонуканню відповідача списати податковий борг по ПДВ у розмірі 18062,40 грн. , 299,77 грн. - пені та по Єдиному податку з юридичних осіб у сумі у сумі 5102 грн.

Судова колегія також згідна с визнанням судом першої інстанції протиправними дій посадових осіб ДПІ у місті Сімферополі по перерозподілу перерахованих Підприємством "Віра" сум ПДВ на суму податкового боргу та пені, оскільки первісно діями працівників ДПІ була створена неіснуюча заборгованість по податкам.

У зв'язку з чим обгрунтовано суд першої інстанції зобов'язав ДПІ у місті Сімферополі внести зміни до картки особового рахунку Підприємства «Віра» виключив заборгованість по ПДВ у сумі 18062,40 грн., пені у розмірі 299,77 грн. та по Єдиному податку у сумі 5102 грн.

Затвердження відповідача про пропуск позивачем строку для звернення з адміністративним позовом являється необгрунтованим, оскільки предметом даної справи являються дії і бездіяльність ДПІ станом на 21.02.2007.

          Керуючись статтями 24, 195, 198, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд          

                                                  УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.05.2007 у справі №2-22/3976-2007А залишити без змін.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя                                        

Судді                                                                      

                                                                      І.В. Черткова