Постанова № 12408724, 11.07.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

9 липня 2007 року Справа № 2-7/3817-2007                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

позивача: Божко Олени Володимирівни, довіреність №27 від 03.01.2007, орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Євпаторійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго";

відповідача: Кім Костянтина Робертовича, довіреність №589 від 09.06.2007, відкритого акціонерного товариства "Євпаторійське автотранспортне підприємство № 14311";

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Євпаторійське автотранспортне підприємство № 14311" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 04.05.2007 у справі №2-7/3817-2007,

за позовом           орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3-а, Сімферополь, 95000)

в особі Євпаторійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Лінійна, 10, Євпаторія, 97400)

до           відкритого акціонерного товариства "Євпаторійське автотранспортне підприємство № 14311" (вул. Дм. Ульянова, 92, Євпаторія, 97408)

про стягнення 24810,93 грн.,

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.05.2007 року у справі №2-7/3817-2007 (суддя Дворний І.І.) задоволено позов орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Євпаторійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" до відкритого акціонерного товариства "Євпаторійське автотранспортне підприємство №14311" про стягнення 28810,93грн.

Суд стягнув з відкритого акціонерного товариства "Євпаторійське автотранспортне підприємство №14311" на користь орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" заборгованість у розмірі 23277,62грн., пеню у сумі 1111,75грн., 3% річних у розмірі 421,56грн. 248,11грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду.

Сторона посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення, було невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідач зазначає, що протоколом річного загального збору акціонерів відкритого акціонерного товариства "Євпаторійське автотранспортне підприємство №14311" від 15.08.2005 було прийнято рішення про припинення відкритого акціонерного товариства "Євпаторійське автотранспортне підприємство №14311" шляхом реорганізації - приєднання до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сервісгаз", та затвердження складу комісії з реорганізації.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.07.2007 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Ґонтаря В.І., у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі, на суддю Прокопанич Г.К.

За клопотанням представників сторін, судочинство здійснювалось на російській мові.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши матеріали справи, встановила наступне.

Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" звернулось в особі Євпаторійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відкритого акціонерного товариства "Євпаторійське автотранспортне підприємство №14311" про стягнення 24810,93грн. (а. с. 2).

Позивач свої позовні вимоги мотивував порушенням відповідачем своїх зобов'язань по повній та своєчасній оплаті поставленої за договором №79 від 01.10.2000 теплової енергії, через що заборгованість відкритого акціонерного товариства "Євпаторійське автотранспортне підприємство №14311" перед орендним підприємством "Кримтеплокомуненерго" за період з 01.02.2005 по 01.11.2006 складає 23277,62грн. та в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірах 1111,75грн. та 421,56 грн. відповідно.

Суд першої інстанції позов задовольнив у повному обсязі. Рішення суду було мотивовано тим, що позивачем належним чином виконувались зобов'язання за договором №79 від 01.10.2000 та поставлялась відповідачу теплова енергія. Однак, отримана теплова енергія оплачувалась відповідачем несвоєчасно, у зв'язку з чим заборгованість відкритого акціонерного товариства "Євпаторійське автотранспортне підприємство №14311" перед орендним підприємством "Кримтеплокомуненерго" за період з 01.02.2005 по 01.11.2006 складає 23277,62грн.

Судова колегія розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2000 між орендним підприємством "Кримтеплокомуненерго" в особі Євпаторійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (Постачальник) та відкритим акціонерним товариством "Євпаторійське автотранспортне підприємство №14311" (Споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії №79, згідно з умовами якого Постачальник приймає на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію у вигляді теплоносіїв та гарячої води в договірних обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбачені цим договором. (а. с. 5-8).

Згідно з пункту 6.3 Договору, теплова енергія сплачується щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до пункту 10.1 цей договір вступає в силу з дня його підписання та діє до 01 жовтня 2005 року. В пункті 10.4 передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено письмово однією зі сторін.

Як свідчать надані докази в матеріалах справи, сторони не представили суду доказів припинення дії вказаного договору або зміни його умов, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При таких обставинах, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

Як визначено у пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В статті 530 Цивільного кодексу України визначено те що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувались зобов'язання за договором №79 від 01.10.2000 та поставлялась відповідачу теплова енергія. Однак, отримана теплова енергія оплачувалась відповідачем несвоєчасно, у зв'язку з чим заборгованість відкритого акціонерного товариства "Євпаторійське автотранспортне підприємство №14311" перед орендним підприємством "Кримтеплокомуненерго" за період з 01.02.2005 по 01.11.2006 складає 23277,62грн. Також, відповідач, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не представив суду доказів оплати ним заборгованості, через вимоги позивача в частині стягнення з відкритого акціонерного товариства "Євпаторійське автотранспортне підприємство №14311" суми основного боргу у розмірі 23277,62 грн., які підлягають задоволенню.

Як передбачено частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Крім того, відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Сторони пунктом 6.3 Договору передбачили, що у випадку ненадходження грошових коштів до встановленого в договорі строку Споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу.

На думку судової колегії, судом першої інстанції було обґрунтовано встановлено, що пеня у сумі 1111,75грн. обчислена позивачем правомірно, а тому підлягає стягненню з відкритого акціонерного товариства "Євпаторійське автотранспортне підприємство №14311" на користь орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго".

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми судова колегія вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Також, матеріали справи свідчать про те, що заявлена позивачем до відшкодування сума 3% річних у розмірі 421,56грн. розрахована правомірно, а тому також підлягає стягненню з відповідача.

Судова колегія не може прийняти до уваги посилання відповідача, які було викладено в апеляційній скарзі, оскільки відповідно до частини 1 статті 105 Цивільного кодексу України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення. Проте, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств, організацій та установ України від 06.12.2006 за вих. №05.3-5/3903, станом на 06.12.2006 відкрите акціонерне товариство "Євпаторійське автотранспортне підприємство №14311" (ідентифікаційний код 03114655, Євпаторія, вул. Дм. Ульянова, 92) значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій та установ України та відсутні відомості про те, що відкрите акціонерне товариство "Євпаторійське автотранспортне підприємство №14311" знаходиться в процесі припинення.

Таким чином, позивач правомірно звернувся з позовною заявою про стягнення заборгованості за розрахунками за відпуск теплової енергії до відкритого акціонерного товариства "Євпаторійське автотранспортне підприємство №14311".

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення було прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.

          Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.05.2007 у справі №2-7/3817-2007 залишити без змін.

2.Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Євпаторійське автотранспортне підприємство № 14311" залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                  

Судді