Постанова № 12408723, 10.07.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

9 липня 2007 року Справа № 2-25/1805-2007 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді,

суддів,

,

за участю представників сторін:

позивач: ОСОБА_1, посвідчення №50 від 30.04.2006, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1;

відповідача: не з'явився, товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Комбіс";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Комбіс" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Копилова О.Ю.) від 22.03.2007 року у справі №2-25/1805-2007,

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 98600)

до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Комбіс" (вул. Щербака/вул. Володарського, 1/9, Ялта, 98600)

про стягнення 37800,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.03.2007 року у справі №2-25/1805-2007 (суддя Копилова О.Ю.) задоволено позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Комбіс" про стягнення 37800,00грн.

Суд стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Комбіс" на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 заборгованість у сумі 75600,00грн., державне мито у сумі 756,00грн., та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суд розірвав договір на розміщення реклами №10 від 11.04.2006 року, який було укладено між товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Комбіс" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 з 01.11.2006.

Відповідач, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду, у задоволенні позову відмовити.

Сторона посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідач вказує на те, що судом не застосовано, а позивачем порушено норми статті 526 Цивільного кодексу України.

Так відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України "Зобов'язання повинно бути виконано відповідно до умов цього кодексу та інших актів цивільного законодавства".

Щодо виконання відповідно до інших актів цивільного законодавства. Відповідно до листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва №2275 від 08.04.2004 "Реклама виконується Українською мовою". В той же час реклама розмішена позивачем виконана російською мовою.

Судом не застосовано, а позивачем порушено норми статті 526 Цивільного кодексу України.

Так відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України "Зобов'язання повинно бути виконано відповідно до умов договору".

Пунктом 3.1.6. договору Позивач брав на себе зобов'язання в 5-денний термін з моменту початку рекламної кампанії (в даному випадку нібито з 01.05.2006 року) надати замовнику фото звіт по кожному рекламоносію, з розміщеною рекламою замовника. Такі свої зобов'язання суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 не виконав.

Судом не застосовано, а позивачем порушено норми статті 526 Цивільного кодексу України.

Так відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України "Зобов'язання повинно бути виконано відповідно до умов інших актів цивільного законодавства".

Відповідно до листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва №2275 від 08.04.2004 "Реклама виконується Українською мовою". В той же час реклама розмішена позивачем виконана російською мовою.

Судом не застосовано, а позивачем порушено норми статті 526, 901 Цивільного кодексу України.

Так відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України "Зобов'язання повинно бути виконано відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться".

В даному випадку необхідно встановити чи потребує діяльність позивача по розміщенню реклами узгодження зовнішнього вигляду рекламної інформації. Висновок однозначний - потребує. Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (і в щодо розміщення реклами питання надання завдання у вигляді надання макету реклами є природнім), крім того така вимога містилася в пункті 3.3.1 договору "Надати виконавцю контрольний макет". Факт надання відповідачем позивачу контрольного макету нічим не підтверджений в матеріалах справи, що говорить про дії суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 з власної ініціативи.

Позивачем не надано доказів погодження з товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Комбіс" зовнішнього вигляду рекламної інформації тому, що такого погодження не було.

Судом не застосовано норми статті 545 Цивільного кодексу України.

Так відповідно до вимог статті 545 Цивільного кодексу України "Прийнявши виконання зобов'язань кредитор повинен на вимогу боржника (а виходячи з пояснень позивача така вимога постійно мала місце) видати йому розписку про одержання виконання. У разі відмови кредитора видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язань. У цьому разі настає прострочення кредитора. Продовжуючи виконувати зобов'язання позивач в даному випадку діє на свій ризик, а даний факт не створює перед товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Комбіс” ніяких зобов'язань.

Судом не застосовано та грубо порушено норми розділу 5 Господарсько-процесуального кодексу України в частині належності доказів, їх сили, та оцінки.

Так судом в основу рішення покладені свідчення громадянки ОСОБА_2 та враховано факт нібито надання останній в якості нібито працівника товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Комбіс" звіту про виконані роботи та інших документів, які підтверджують факт виконання робіт. В той же час судом залишено буз уваги, той факт, що ОСОБА_2 була звільнена 28.04.2006 року, що підтверджується її заявою та наказом копії яких додаються, а отже ніяким чином не могла отримати документи. В той самий час клопотанням у справі товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комбіс" просила викликати в судове засідання директора та головного бухгалтера підприємства, які працювали на той момент та готові були надати пояснення щодо суті спору. Таке клопотання судом було проігноровано взагалі.

Розпорядженнями виконуючого обов'язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.07.2007 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Плута В.М., у зв'язку з відпусткою, на суддю Гоголя Ю.М. та судді Ґонтаря В.І., у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі, на суддю Прокопанич Г.К.

За клопотанням позивача судочинство здійснювалось на російській мові у відсутності представника відповідача, який до початку судового засідання надав клопотання про відкладення слухання справи, у зв'язку з участю у засіданні у апеляційному суді Автономної Республіки Крим у місті Сімферополі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 червня 2007 року дане клопотання відповідача було задоволено, справу було відкладено на 9 липня 2007 року.

Але, у судове засідання призначене до розгляду на 9 липня 2007 року представник відповідача вдруге не з'явився, надавши повторно клопотання про відкладення слухання справи, у зв'язку з участю у засіданні у апеляційному суді Автономної Республіки Крим у місті Сімферополі, але не підтвердивши документально неможливість брати участь у справі.

Судова колегія, розглянувши клопотання відповідача, не знайшла обґрунтованих підстав для його задоволення, оскільки представником відповідача не було представлено судовій колегії доказів поважних підстав, які б підтверджували його неможливість приймати участь у судовому засіданні (ухвали та виклику), крім того стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши матеріали справи, дійшла наступного висновку.

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Комбіс", у якому просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 37800,00грн., зобов'язати відповідача виконати умови пункту 3.3.3. договору №10 від 11.04.2006, укладеного між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Комбіс", шляхом підписання актів виконаних робіт за травень, червень та липень 2006, а також стягнути витрати з оплати державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує посиланням на те, що відповідачем не виконано належним чином зобов'язання за договором від 11.04.2006 за №10 та додатком до договору №1 від 11.04.2006, що суперечить положенням статей 526, 530 Цивільного кодексу України.

Позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 75600,00грн., а також судові витрати зі справи, розірвати договір на розміщення реклами №10 від 11.04.2006, укладений між сторонами у справі.

22.03.2007 господарським судом винесено ухвалу якою задоволено клопотання позивача про забезпечення позову та накладено арешт на грошові кошти які належать товариству з обмеженою відповідальністю фірми "Комбіс" (м. Ялта, вул. Володарського/Щербака, 9/1; ідент. код 20696392) у сумі 76474,00грн., що знаходяться на розрахунковому рахунку №260000131431 в закритому акціонерному товаристві "Банк НРБ", м. Київ, МФО 320627.

Судова колегія розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення позивача, дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 квітня 2006 року між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Комбіс", було укладено договір №10, відповідно до якого позивач зобов'язався провести рекламну кампанію відповідача, шляхом розміщення його реклами на щитах формату 1,2x1,8 м., згідно додатку №1 до Договору, а відповідач у свою чергу зобов'язався прийняти роботи (послуги) і сплатити їх на умовах Договору. (а. с. 14-16).

Представник відповідача підтвердив в судовому засіданні факт існування договірних відносин між позивачем та відповідачем за договором №10 від 11.04.2006, вказавши, що договір від імені відповідача підписаний директором Власенко І.М.

Отже, договором передбачено, що реклама - це спеціальна інформація про осіб, продукцію, товари і послуги, яка розповсюджується у формі рекламних плакатів (постерів) відповідно до адресної програми. Постер - це оригінал рекламного плаката, виготовленого з паперу або іншого матеріалу із зображенням реклами замовника (відповідача у даній справі).

Додатком №1 до Договору був встановлений об'єм, терміни і вартість робіт, які виконуються позивачем згідно з Договором. Згідно даному Додатку позивач прийняв на себе зобов'язання розмістити на рекламоносіях типу "Сіті-лайт" рекламні плакати розміром 1,2м.х1,8м. в кількості 6 (шість) штук за адресами, вказаними в Додатку №1, за ціною 2100,00 гривень за одну рекламну плоскості (плакат) в місяць протягом періоду №1 (з 01 травня по 31 жовтня 2006 року).

Позивач пояснив, що в перших числах травня 2006 року відповідач згідно з угодою передав позивачеві рекламні плакати, які його помічник спільно з представником відповідача розмістили на рекламоносіях позивача за наступними адресами: вул. Леніна, 5, Набережна, газон напроти магазину "Міні-маркет", Набережна, газон біля кафе "Аврора", Набережна, куртина напроти кафе "Аврора", Набережна, куртина напроти головного входу в Гастроном №1. Відразу в день розміщення реклами він (позивач) передав нарочно в офіс відповідача, підписаний з свого боку акт про розміщення рекламних матеріалів, датований 01.05.2006, у якому напроти графи "Набережна, кафе "Едем" містилась Примітка: "Тимчасово, до встановлення рекламоносія, розміщено за адресою: Набережна, напроти магазину "Міні-маркет". Позивач пояснив, що зміна місця розташування рекламоносія за адресою: Набережна, кафе "Едем" було викликано тим, що дозвіл на розміщення реклами в цьому місці був відкликаний Виконкомом Ялтинської міськради, у зв'язку з конфліктом з власниками кафе, що підтверджується листом Виконкому Ялтинської міської Ради №02.1-28/836 від 27.02.2007. (т. 1, а. с. 100). Про те, що є проблеми з установкою рекламної конструкції в районі кафе "Едем" позивач дізнався вже після підписання договору, про що попередив і отримав згоду від відповідача.

Позивач 08 травня 2006 року вручив під розпис громадянці ОСОБА_2 такий же акт, з додатком фото-звіту для передачі відповідачеві. Як зазначила в своїх поясненнях громадянка ОСОБА_2 від 09.08.2006 які містяться у перевірочному матеріалі Ялтинського ГУМУ МВС України в Автономній Республіці Крим наданого до матеріалів справи (т. 1, а. 126-127) вона передала отримані від позивача документи відповідачеві.

Крім того, у судовому засіданні представник відповідача надав суду належним чином завірену копію Акту про розміщення рекламних матеріалів від 01.05.2006 (у якому вказано, що фото місць розміщення (фото-звіт) додається) (т. 1, а. с. 74), тобто фактично підтвердив пояснення позивача і громадянки ОСОБА_2, а так само та обставина, що вказаний Акт про розміщення знаходився у розпорядженні відповідача з моменту його отримання, тобто з травня 2006 року.

Як пояснив суду позивач, хоча акт про розміщення і не передбачений договором, але виготовивши, і подавши цей документ відповідачеві, він виконав пункт 2.4. договору, відповідно до якого він зобов'язаний повідомити і погоджувати з відповідачем зміну в адресній програмі за договором, тобто заміну місця "Набережна, кафе "Едем" на інше - "Набережна, напроти магазину "Міні-маркет". Фото-звіт був прикладений до акту, але під розпис переданий громадянці ОСОБА_2 тому, що надання фото-звіту передбачене пунктом 3.1.6. Договору як підтвердження розміщення плакатів на рекламоносіях.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується те, що позивач повідомив відповідача і отримав від нього згоду про зміну місця розміщення реклами. Відповідач не пред'являв позивачеві претензій з приводу розміщення реклами відповідача за адресою: Набережна, напроти магазину "Міні-маркет".

Встановлено, що позивач дійсно надавав послуги відповідачеві відповідно до предмету Договору. Даний факт підтверджується наступними доказами, наявними в матеріалах справи:

-договором на розміщення реклами №10 від 11.04.2006 (т. 1, а. с. 14-15);

-копіями Дозволів на розміщення зовнішньої реклами (рекламоносіїв) №025-ЮС, №025-09С, №025-04С, №025-02С від 01.06.2005, виданими Виконкомом Ялтинської міської ради, договором №25 від 02.07.2002 про розміщення зовнішньої реклами, залученими до перевірочного матеріалу Ялтинського ГУ МВС України в Криму, наявним в матеріалах справи, (т. 1, а. с. 152-156);

-постановою про відмову в порушенні відносно посадовців товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Комбіс" кримінальної справи від 07.09.2006 року, в якому є посилання на протоколи огляду рекламоносіїв №1, №2, №3, №4 від 11.08.2006, (т. 1, а. с. 105-107; 128-135), з яких явно вбачається факт розміщення рекламних плакатів з переважанням чорного кольору наступного змісту: "Массандровськое имение", "Привилегия избранных", "Продажа апартаментов" з номерами телефонів НОМЕР_1 і НОМЕР_2, і зображенням гравюри (т. 1, а. с. 139);

-фото-звітом, виготовленим позивачем і врученим 08.05.2006 громадянці ОСОБА_2, яка разом з актом про розміщення рекламних матеріалів, датованим 01.05.2006 і підписаним позивачем, передала його відповідачеві (т. 1, а. с. 138);

-свідченнями громадянки ОСОБА_2 від 09.08.2006 з перевірочного матеріалу Ялтинського ГУ МВС України в Криму, долученому до матеріалів справи, в яких вона підтвердила, що дійсно реклама відповідача розміщувалася на рекламоносіх позивача відповідно до договору, а так само факт прийняття і передачі відповідачеві Акту про розміщення рекламних матеріалів і фото-звіту (т. 1, а. с. 126-127);

-копією Акту про розміщення рекламних матеріалів, датованим 01.05.2006, підписаним позивачем і завіреним круглою печаткою відповідача, і представленим разом із запереченнями представника відповідача проти позову (т. 1, а. с. 74);

-листом приватного підприємства "Женіс" №01 від 01.03.2007, у якому указується, що в травні 2006 року приватне підприємство "Женіс" (поліграфічне підприємство "Мастерцвет") виконало комплексне замовлення товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Комбіс" по виготовленню поліграфічної продукції з фрагментами змісту "Массандровськое имение", "Привилегия избранных", "Продажа апартаментов", номерами телефонів НОМЕР_1 і НОМЕР_2. Виготовлялася наступна продукція: Плакати розміром 1,20м. х 1,80м. для Сіті-лайтов, оригінал-макети рекламного сюжету для журналу "Недвижимость Ялты", і додатком до листа - фрагментами рекламного сюжету, що виготовлявся для товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Комбіс" (т. 1, а. с. 98-99);

-листом №99 від 12.03.2007 суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_5 - засновника журналу "Недвижимость Ялты", в якому указується, що між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 і товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Комбіс" був укладений договір №09 від 31 березня 2006 по розміщенню в журналі "Недвижимость Ялты" рекламного сюжету наступного змісту: "Массандровськое имение", "Привилегия избранных", "Продажа апартаментов" з номерами телефонів НОМЕР_1 і НОМЕР_2 і т.д., і зображенням гравюри. Рекламний сюжет надавався замовником в електронному вигляді, який готувався в приватному підприємстві "Женіс", місто Ялта. Реклама розміщувалася в журналі "Недвижимость Ялты", засновником якого є ОСОБА_5 (т. 2, а. с. 35);

-договором №9 від 31 березня 2006 між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 і товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Комбіс" на розміщення реклами в журналі "Недвижимость Ялты", актами виконаних робіт за даним договором, доказами оплати за даним договором - банківськими виписками, завіреними копіями макету рекламного сюжету, що розміщувався в журналі і журналами з розміщеною рекламою товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Комбіс" на обкладинці журналу наступного змісту, "Массандровськое имение", "Привилегия избранных", "Продажа апартаментов" з номерами телефонів НОМЕР_1 і НОМЕР_2 і т.д., і зображенням гравюри; (т. 2, а. 37-100);

-листом Виконкому Ялтинської міської Ради №02.1-28/836 від 27.02.2007, у якому вказано, що в банку даних Робочого органу відбито розміщення рекламних плакатів чорного фону із зображенням гравюри і написами: "Массандровськое имение", "Привилегия избранных" і вказівкою телефонів відділу продажів - на спеціальних рекламних конструкціях, що належать суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 за адресами вул. Леніна, 5, Набережна, газон напроти магазина "Міні- маркет", Набережна, газон біля кафе "Аврора", Набережна, куртина напроти кафе "Аврора", Набережна, куртина напроти головного входу в Гастроном №1 - всього в кількості 6 (шести) плакатів, з підтвердженням наявності у позивача дозволів на розміщення зовнішньої реклами. (т. 1, а. с. 100-101).

Отже, при візуальному дослідженні зображень реклами відповідача, розміщеної в журналі "Нерухомість Ялти" і фотографіями з фото-таблиці відмовного матеріалу ЖРЗПЗ№2927 від 30.08.2006 стає очевидним, що зображення однакові. Представник відповідача в судовому засіданні погодився з ідентичністю рекламних сюжетів, що розміщувалися в журналі "Недвижимость Ялты" з рекламним сюжетом, який зображений на плакатах, що розміщувалися на рекламоносіях позивача за Договором і відображених в матеріалах справи у вигляді фото-таблиці перевірочного матеріалу ЯГУ МУ МВС України в Автономній Республіці Крим.

Щодо посилань відповідача на те, що ідентичність сюжетів не говорить про те, що саме таку ж рекламу, як розміщувалася в журналі "Недвижимость Ялты", відповідач мав наміри розміщувати у позивача, то, на думку судової колегії, суд першої інстанції правомірно з даними висловлюваннями не погодився, оскільки відповідач не представив суду доказів спрямування позивачеві вимог виконувати умови укладеного договору або претензій про порушення умов договору, або вимог розмістити рекламу відповідача іншого змісту. Крім цього, суд враховує обов'язок відповідача згідно пункту 3.3.3. Договору приймати виконані Виконавцем (позивачем) роботи, щомісячно підписувати акти виконаних робіт за цим Договором протягом 5-ти днів з моменту їх надходження, а за наявності зауважень по виконаній роботі - дати їх у письмовій формі в той же термін. Суд першої інстанції також враховував, тлумачення відповідача у запереченнях до позову від 12.02.2007, що плакати вищезгаданого змісту рекламою відповідача не є, а своїм листом №74 від 08.08.2006 відповідач вказав на те, що у нього відсутні будь - які договори з позивачем (т. 1, а. с. 185).

За таких обставин, вищезгадані докази в їх сукупності, враховуючи пояснення сторін у справі, свідчать про те, що на рекламних носіях позивача дійсно розміщувалися рекламні плакати на чорному фоні наступного змісту - "Массандровськое имение", "Привилегия избранных", "Продажа апартаментов" з номерами телефонів НОМЕР_1 і НОМЕР_2, і зображенням гравюри. Суд першої інстанції обґрунтовано, на думку судової колегії, дійшов висновку про те, що даний рекламний сюжет дійсно належить відповідачеві, тобто позивач проводив рекламну кампанію за Договором і розміщував рекламні плакати саме відповідача, а не будь - якої іншої особи.

03 липня 2006 року позивач направив в адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією лист №70, яке було вручено 04 липня 2006 року секретареві товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Комбіс" під розпис, що підтверджує Ялтинський центр поштового зв'язку №3 у своєму листі №07-98-215 від 22.08.2006 (т. 1, а. с. 18). У цьому листі за №70 позивач пропонував відповідачеві в строк до 14 липня 2006 року сплатити раніше виставлений рахунок №06-06 від 28 квітня 2006 для того, що б вступило в дію умова Договору про надання знижки. До листа додавалися акти виконаних робіт за травень і червень 2006 року. На вказаний лист відповідач не відповів, письмових заперечень або зауважень по виконаних роботах позивачеві не направив, отже, на думку суду першої інстанції, відповідач прийняв роботи за травень і червень 2006 року.

Як свідчать надані докази в матеріалах справи, позивач неодноразово звертався до відповідача: Листом-претензією №71 від 17 липня 2006 з вимогою сплатити рахунок №07-06 від 17.07.2006 і повторною відправкою актів виконаних робіт за травень і червень 2006 (т. 1, а. с. 22), Листом-претензією №92 від 21 серпня 2006 про відправку відповідачеві акту виконаних робіт за липень 2006 і рахунком за серпень 2006 (т. 1, а. с. 29; 42), претензією №77 від 06 листопада 2006 з актом виконаних робіт за жовтень 2006 року, вимогою погасити заборгованість в сумі 75600,00грн. і вимогою підписати протокол про розірвання договору і акт звірки взаєморозрахунків і заборгованості (т. 1, а. 37).

Оскільки всі вищезгадані листи позивач надсилав відповідачеві рекомендованою кореспонденцією та враховуючи, що на дані листи з доданими актами виконаних робіт, відповідач так само не дав письмових заперечень або зауважень, суд першої інстанції, на думку судової колегії вірно дійшов висновку, що за період з 01.05.2006 по 31 жовтня 2006 року роботи (послуги) позивача є виконаними і прийнятими відповідачем без зауважень. При цьому місцевий суд так само враховував, що доказів спрямування відповідачем в адресу позивача повідомлень про настання форс-мажорних обставин в матеріалах справи так само не містяться.

Встановлено, що позивач впродовж Періоду №1 рекламної кампанії належним чином виконував свої зобов'язання за договором на підставі вищевикладених обставин, які місцевий суд визнав доведеними.

Суд першої інстанції не прийняв доводи відповідача про те, що позивач розміщував рекламні плакати іншого підприємства, а саме Проперті Систем Девелопмент, замість реклами відповідача по наступних підставах.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються.

Відповідач не представив суду доказів того, що позивач розміщував рекламу іншого підприємства, зокрема Проперті Систем Девелопмент. Крім того, місцевий суд звернув увагу на те, що на момент подачі відповідачем таких заперечень з позову, в матеріалах справи не було жодного документа або фотоматеріалів, які давали б можливість прочитати напис англійською мовою, Property Sistem Development, або скорочену назву РSD.

Також не може бути прийняте судом і посилання відповідача на те, що позивачем не надано доказів узгодження з відповідачем зовнішнього вигляду рекламного сюжету і узгодження контрольного макету.

Суд першої інстанції визнав, що Договором таке узгодження не передбачене, як і не передбачена передача рекламних плакатів за актом. Крім цього, на позивачеві, як виконавцеві за договором, не лежить обов'язок погоджувати зовнішній вигляд рекламного зображення, оскільки в даному випадку позивач не виготовляє рекламу, визначаючи її зовнішній вигляд, а тільки розміщує готові рекламні плакати відповідача на своїх рекламоносіях. Відповідно до пункту 3.3.1. Договору, відповідач зобов'язаний в продовж не менш чим за 7 днів до початку рекламної кампанії надати позивачеві Контрольний макет зображення рекламного плакату. Договір не зв'язує настання події "передача Контрольного макету за 7 днів до початку рекламної кампанії" з моментом початку рекламної кампанії за Договором і обов'язком позивача почати рекламну кампанію, або будь - якими іншими юридичними наслідками. Як пояснив суду представник відповідача, Контрольний макет позивачеві не передавався.

Отже, посилання відповідача на те, що територія, на якій позивач розміщує рекламу є заповідною, що вимагає отримання спеціального дозволу відповідно до статті 16 Закону України "Про рекламу", де визначено, що розміщення реклами у межах об'єктів природно-заповідного фонду вирішується за узгодженням з центральними або місцевими органами виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, не було прийнято судом, оскільки наявність, або відсутність узгодження Рескомітету по охороні культурної спадщини не впливає на суть договору, а так само виконання або не виконання зобов'язань за договором, як позивачем, так і відповідачем.

Крім того, пунктом 4 Додатку №1 до Договору передбачено, що у разі здійснення відповідачем 100%-ї передплати за перших 3 (три) місяці рекламної кампанії, позивач зобов'язується надати відповідачу знижку у сумі 18900,00гривень, що складає 262,50грн. за кожну плоскість в місяць.

Відповідно до пункту 5 Додатку №1 до Договору "Замовник здійснює оплату послуг Виконавця по цьому додатку шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Виконавця впродовж 3-х банківських днів з моменту виставлення Виконавцем рахунків, але не пізніше за 10-ти днів до початку розрахункового періоду".

Як вбачається з матеріалів справи, 28 квітня 2006 року позивач відповідно до Договору виставив відповідачеві рахунок №05-06 від 28.04.2006 за розміщення реклами з травня по липень 2006 року в місті Ялті за Договором на суму 33075,00гривень, тобто рахунок на 100%-ну передплату за перші три місяці рекламної кампанії за Договором. Позивач вручив вказаний рахунок під розпис представникові товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Комбіс" ОСОБА_2, який вона надалі передала керівництву відповідача, що підтверджується її поясненнями, наявними в матеріалах перевірки Ялтинського ГУ МУ МВС України в Криму ЖРЗПЗ№2927 від 30.08.2006. (т. 1, а. с. 126-127).

Надалі позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням сплатити вказаний рахунок і повторно направляв екземпляри даного рахунку. До теперішнього часу рахунок №05-06 від 28.04.2006 року не сплачений. Будь - яких пояснень за фактом несплати вищезгаданого рахунку представник відповідача суду не надав.

Згідно з статтями 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 5 Додатку №1 до Договору передбачений термін, протягом якого відповідач зобов'язаний проводити оплату. Ця умова грубо порушена відповідачем.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що право на отримання знижки за договором відповідачем втрачено із власної вини у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору.

Пунктом 8.1.договору передбачено, що цей договір вступає в дію з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. Даний договір може бути розірваний виключно за взаємною згодою сторін. Враховуючи, що підприємницька діяльність позивача направлена на отримання прибутку, а відповідач з свого боку систематично грубо порушував умови Договору, не проводив оплату, не відповідав на кореспонденцію, що направлялася позивачем в адресу відповідача, місцевий господарський суд визнав, що позивач правомірно запропонував відповідачеві розірвати договір, оскільки збитки відповідача у вигляді не отриманого доходу склали 75600,00 гривень. Так само позивач був вимушений припинити з 01 листопада рекламну кампанію відповідача, отже, на думку судової колегії, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що вимога про розірвання договору є обґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди, друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Приймаючи до уваги вищенаведене, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість грошових вимог, заявлених позивачем і вказаних в розрахунку суми позову, оскільки відповідач дійсно має заборгованість перед позивачем в сумі 75600 (сімдесят п'ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок за надані позивачем послуги за договором №10 від 11.04.2006 року за період №1 рекламної кампанії відповідно до додатку №1 до вказаного Договору.

Виконання цивільних обов'язків згідно з статтею 14 Цивільного кодексу України здійснюється у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконувались належним чином умови та взяті на себе зобов'язання за договором, суд першої інстанції правомірно, на думку судової колегії, дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія не може прийняти до уваги посилання відповідача, які було викладено в апеляційній скарзі, оскільки вони суперечать нормам чинного законодавства та спростовуються доказами наданими в матеріалах справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення було прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.03.2007 року у справі №2-25/1805-2007 залишити без змін.

2.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Комбіс" залишити без задоволення.

Головуючий суддя

Судді