Ухвала суду № 12408721, 06.07.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

11 липня 2007 року м. Севастополь Справа № 2-22/4312-2007А

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

секретар судового засідання                                        

за участю представників сторін:

позивача: Дерев'янко Олександр Михайлович, довіреність б/н від 10.01.2007;

відповідача: Літовченко Ігор Володимирович, довіреність № 78/10/10-0 від 10.01.2007;

розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 14.05.2007 у справі №2-22/4312-2007А

за позовом Красноперекопського відкритого акціонерного товариства "Бром" (вул. Північна, 1, місто Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Північна, 2, місто Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.05.2007 у справі № 2-22/4312-2007А позов Красноперекопського відкритого акціонерного товариства "Бром" задоволено.

Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим від 26.02.2007 № 0000032304/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн судового збору.

Постанова мотивована тим, що заявлений позивачем до бюджетного відшкодування податок на додану вартість у сумі 130131 грн підлягає бюджетному відшкодуванню як частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам товарів.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що до бюджетного відшкодування позивачем заявлена сума податкового кредиту червня – жовтня 2006 року у розмірі 2967 грн, що є порушенням підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

У судовому засіданні відповідач підтримав свої вимоги.

Позивач надав суду заперечення на апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що сплата податку на додану вартість у жовтні 2006 року у сумі 130 131 грн підтверджена наявними у матеріалах справи доказами, а тому ця частина від'ємного значення підлягає відшкодуванню.

У судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду залишити без змін.

Переглянувши постанову суду відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим провела перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2006 року, про що 16.02.2007 складено акт № 94/23-4/05444552/34 (а. с. 11).

На підставі зазначеного акту Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим 26.02.2007 прийняла та надіслала на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 0000032304/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 2 967, 00 грн (а. с. 54).

Актом перевірки встановлено завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за листопад 2006 року на суму 2966,61 грн, чим порушені вимоги підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Відповідач вважає, що сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивача за листопад 2006 року складатиме 127164,39 грн, а не 130131 грн, оскільки до складу податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у листопаді 2006 року, позивач неправомірно включив податок на додану вартість за податковими накладними, що включені у податковий кредит інших податкових періодів (червень, липень, серпень та вересень 2006 року) та сплачених у жовтні 2006 року у сумі 8254,77 грн.

Судова колегія вважає, що висновки відповідача не відповідають чинному законодавству та обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у статті 7 вказаного Закону.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, а при його відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 названого Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам товарів. Це положення повторно закріплено у підпункті 5.12.2 пункту 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166.

Підпунктом 5.12.4 пункту 15.2 названого Порядку встановлено, що залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 26 податкової декларації поточного звітного податкового періоду та переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду). Рядок 26 формується як різниця між рядком 24 та рядком 25. Дані рядка 24 повинні відповідати показникам рядку 1 розрахунку бюджетного відшкодування. Таким чином, платник податків при розрахунку бюджетного відшкодування враховує залишок від'ємного значення минулого періоду, з умовою сплати податку в попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів і послуг.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідно до декларації позивача з податку на додану вартість за листопад 2006 року в рядку 24 залишок від'ємного значення становить 2 190 305 грн. Разом з тим, згідно з наданим реєстром податкових накладних, які були включені позивачем в податковий кредит попереднього податкового періоду (жовтня) та оплачені постачальникам товарів (послуг) також у попередньому податковому періоді (жовтні), сума оплати становить 121 875,78 грн (а. с. 67-70). При цьому відповідно до наданого відповідачу разом з декларацією за листопад 2006 року реєстру податкових накладних, які були включені позивачем в податковий кредит більш ранніх податкових періодів (червня, липня, серпня, вересня 2006 року) та сплачених також у попередньому податковому періоді (жовтні), сума оплати становить 8 254,77 грн (а. с. 70).

Таким чином, позивач визначив, що в листопаді 2006 року бюджетному відшкодуванню підлягала сума податку, фактично сплачена у попередньому податковому періоді (жовтні 2006 року) постачальникам товарів (послуг) в розмірі 130 131 грн (121 875,78 + 8 254,77).

Судова колегія вважає, що відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість” від'ємне значення дорівнює 2 190 305 грн, сума податку, фактично сплачена позивачем у попередньому податковому періоді (жовтні) постачальникам товарів (послуг) становить 130 131 грн, що є частиною від'ємного значення і саме ця частина підлягає бюджетному відшкодуванню.

Доводи відповідача про визначення бюджетного відшкодування як суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплаченої отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), що закріплено у рядку 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування, не приймаються судовою колегією до уваги, виходячи з наступного. Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина саме від'ємного значення, а не податкового кредиту. Дане положення повторно закріплено у підпункті 5.12.2 пункту 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 (із змінами та доповненнями). Тобто рядок 3 розрахунку суперечить Закону України "Про податок на додану вартість”, що порушує закріплений статтею 8 Конституції України принцип верховенства права, відповідно до якого нормативні акти нижчої юридичної сили повинні відповідати нормативним актам вищої юридичної сили.

Таким чином, Державна податкова адміністрація України пунктом 1 наказу від 30.05.1997 № 166 затвердила форму декларації з податку на додану вартість, в рядку 3 якої застосувала термін „сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)”. А пунктом 2 того ж наказу затвердила Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, в якому відносно цих самих обставин застосувала термін „сума від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)”. Тобто дві норми зазначеного наказу допускають неоднозначне (множинне) тлумачення прав платника податків. Відповідно до підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами”, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, враховуючи підтвердження факту сплати позивачем податку на додану вартість у жовтні 2006 року постачальникам товарів у сумі 130 131 грн, то підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2007 року у сумі 2 967, 00 грн немає.

Позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим від 26.02.2007 № 0000032304/0 підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

                    Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

2.Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.05.2007 у справі № 2-22/4312-2007А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення          і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                        

Судді