Ухвала суду № 12408592, 29.03.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

27 березня 2007 року Справа № 2-19/16466-2006А

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Градової О.Г.,

суддів                                                                      Волкова К.В.,

                                                                                          Дугаренко О.В.,

секретар судового засідання                                        Алєєва А.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: Кожевникова А.С., довіреність №16-37 від 28.02.2007,

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 14 грудня 2006 року по справі №2-19/16466-2006А

за позовом           Управління Пенсійного фонду України в місті Керч Автономної Республіки Крим (шосе Героїв Сталінграду, 60/1,Керч,98312)

до           відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" (вул. Танкістів, 4, Керч, 98310)

про стягнення 1024448,34 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням доповнень) про стягнення з відповідача 1.038.035,48грн., тому що цей платник не відносив до фонду плату, що покриває витрати зі сплати пільгових пенсій робітникам до досягнення пенсійного віку.

При розгляді судом першої інстанції встановлено, що позивач поніс витрати на виплату та доставку пенсій, які відповідач не відшкодував позивачу.

Постановою місцевого господарського позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідач не виконав зобов’язання по сплаті витрат на виплату та доставку пенсій.

Відповідач подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати судове рішення, тому що воно прийнято з порушенням норм Кодексу адміністративного судочинства, а саме: пункту 2 статті 4 (спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства), статті 106 (невірно вказано найменування відповідача, у позовній заяви не вказаний засіб зв’язку та адреса електронної пошти).

Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.

Розпорядженням керівництва суду змінювався склад колегії, який остаточно визначений: головуючий судді Градова О.Г., судді Волков К.В., Дугаренко О.В.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та пояснив, що відповідач не згодний з сумою стягнення тому, що станом на 1 червня 2006 року заборгованість була погашена, що стало підставою для припинення провадження у справі господарського суду, також до суми стягнення позивач необґрунтовано включив суми перерахунку пенсій та інші види стягнень, які позивач не зобов’язаний відшкодовувати.

Позивач повторно не скористувався правом на участь у засіданні його представника. Про час і місце засідання був сповіщений належним чином –отримав повістку.

На підставі статей 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд розглянув справу і встановив наступне.

Відкрите акціонерне товариство „Судоремонтний завод „Залів” (ідентифікаційний код 14307251) є юридичною особою та зареєстрований як платник збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується довідкою про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та не оспорюється сторонами (а.с. 8).

У період з травня до жовтня 2006 року позивачем здійснена оплата пенсій та витрати на її доставку, а також здійснений перерахунок пенсій за 2005 рік у загальній сумі 1.308.995,98грн. Це підтверджується листами позивача відповідачу з додатками розрахунків витрат (а.с. 10-72, 94-101).

Відповідачем за період з 27 квітня до 1 листопада 2006 року перераховано 270.960,50грн., у тому числі 103.912,18грн. зараховано у погашення заборгованості, яка існувала до травня 2006 року і була погашена на стадії розгляду господарським судом іншої позовної заяви Пенсійного фонду. Такі обставини підтверджуються розрахунками, вказаними вище письмовими доказами (а.с. 6-7, 92-93).

Апеляційний господарський суд вважає помилковими посилання відповідача на те, що позивачем подвійно заявлена до стягнення частина боргу, що існувала станом на 27 квітня 2006 рік і була погашена при розгляді справи №2-17\11512-2006А. Тому що як слідує з розрахунку до позову і доповнень до позову, позивач урахував погашення відповідачем частини боргу (а.с. 162-165).

Відповідно до статей 20 та 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” N1058-IV від 9 липня 2003 року (зі змінами) обчислення та сплата страхових внесків покладено на страхувальників, а не сплачені у встановлений законом строк суми страхових внесків вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків.

Згідно пункту 2 розділу VI вказаного Закону пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за встановленими списками, і які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Тобто відповідно до вимог пунктів „б” та „з” статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” N1788-XII від 5 листопада 1991 року, якими передбачалися категорії осіб, які мали право на пільгових умовах отримувати пенсію.

Також відповідно до Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлений обов’язок підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносить до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій встановленим категоріям осіб.

На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що у позивача виникло зобов’язання внести до Пенсійного фонду кошти на покриття фактичних витрат цього Фонду на виплату та доставку пенсій. Сума цих витрат підтверджена у встановленому порядку, але відповідач не виконав такого обов’язку, тому позовні вимоги про захист таких прав правомірно задоволені судом першої інстанції.

Апеляційний господарський суд вважає помилковими доводи відповідача про необхідність припинення провадження у справі через те, що такій спір не підлягає розгляду у адміністративних судах.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Позивач відповідає поняттю суб’єкта владних повноважень (пункт 7 статті 3 Кодексу), якому Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” N1058-IV від 9 липня 2003 року надано право звертатися до суду з позовом.

А тому спір підлягає розгляду у суді за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Також неспроможними є доводи апеляційної скарги відносно стягнення суми боргу з іншого підприємства ніж вказано у позовній заяві. Невірне вказання позивачем у позові організаційно-правової форми боржника не може бути підставою для висновку, що позовні вимоги заявлялися до іншої особи, так як зі всіх документів, що знаходяться у справі, слідує, що відповідачем є відкрите акціонерне товариство „Суднобудівний завод „Залів” (ідентифікаційний код 14307251).

Виходячи з вищевказаного, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована і задоволенню не підлягає, місцевим господарським судом постанова прийнята без порушень норм матеріального і процесуального права, інших підстав для скасування (зміни) судового рішення також не має.

                    Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2006 року у справі №2-19/16466-2006А залишити без змін.

Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя                                        О.Г. Градова

Судді                                                                      К.В. Волков

                                                                      О.В. Дугаренко