Ухвала суду № 12408096, 24.02.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

22 лютого 2007 року Справа № 2-23/1069-2006А

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Дугаренко О.В.,

суддів                                                                      Голика В.С.,

                                                                                          Градової О.Г.,

секретар судового засідання                                        Алєєва А.М.

за участю представників сторін:

позивача: Люблінської Ольги Володимирівни, довіреність № 10-650 від 06.07.06, Державне підприємство радгосп-завод "Алушта";

відповідача: Патраша Володимира Івановича, довіреність № 2207/9 від 23.08.06, Державна податкова інспекція у місті Алушті Автономної Республіки Крим;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 14.12.2006 по справі №2-23/1069-2006А

за позовом           Державного підприємства радгосп-завод "Алушта" (пров. Іванова, 3,Алушта,98510)

до           Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна 22-а,Алушта,98500)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Позивач, Державне підприємство радгосп-завод "Алушта", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0002392301/0 від 06.10.2005 в частині основного платежу з податку на додану вартість в сумі 896473,49 грн. та штрафних санкцій в сумі 897564,10 грн., № 0002372301/0 від 06.10.2005 в частині основного платежу на суму 668250,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 276535,00 грн.

                    Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2006 у справі № 2-23/1069-2006А (суддя Іщенко Г.М.) позов Державного підприємства радгосп-завод "Алушта" задоволено.

                    Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим № 0002392301/0 від 06.10.2005 в частині основного платежу з податку на додану вартість в сумі 896473,49 грн. та штрафних санкцій в сумі 897564,10 грн.

                    Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим № 0002372301/0 від 06.10.2005 в частині основного платежу на суму 668250,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 276535,00 грн.

                    Не погоджуючись з вказаною постановою суду, Державна податкова інспекція у місті Алушті Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову місцевого господарського суду скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.

                    В апеляційній скарзі та у доповненнях до неї, апелянт посилається, по-перше, на помилковість встановлення судом визначення дивідендів, які сплачуються до бюджету державними підприємствами, як таких, що входять до складу податку на прибуток.

                    По-друге, на думку відповідача, враховуючи те, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником та здійснює реалізацію виноматеріалів, які мають встановлений статус підакцизних товарів, є цілком правомірним донарахування позивачу відповідних сум податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

          Переглянувши постанову суду відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

          28.09.2005 Державною податковою інспекцією в м. Алушті була проведена планова комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового і валютного законодавства Державним підприємством радгоспом-заводом "Алушта" за період з 01.01.2003 по 31.03.2005, за результатами якої складений акт перевірки від 28.09.2005 за №102/23-2-8/00412694.

Перевіркою виявлені порушення з боку позивача підпунктів 7.4.3, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, пункту 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого сума донарахувань податку на додану вартість (по декларації №3) складає 898654,71 грн., сума завищення податку на додану вартість складає 889276,12 грн. (по декларації №2).

Також перевіркою виявлені порушення пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про норматив і порядок відрахування в спеціальний Фонд Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними не корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями" від 22.04.2003 №557, статті 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", не було нараховано та сплачено у встановлений законодавством термін дивіденди, що підлягають перерахуванню у спеціальний Фонд Державного бюджету України, а саме, донараховано дивіденди в сумі 668250,00 грн.

На підставі акту перевірки, Державною податковою інспекцією були винесені спірні податкові повідомлення-рішення №0002392301/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі 898654,71 грн. і штрафних санкцій в сумі 898654,71 грн., №0002372301/0 про донарахування частини прибутку (доходу) в сумі 668250,00 грн. і штрафних санкцій в сумі 276535,00 грн.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Державне підприємство "Алушта" є правонаступником майнових прав і обов'язків Державного підприємства радгоспу-заводу "Алушта" АРК, про що свідчить Статут Державного підприємства "Алушта", зареєстрований 08.02.2006року.

Згідно довідки №40-02.94-30/50 від 16.02.2006 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності підприємства є вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів, виробництво вин.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, діяльність Державного підприємства "Алушта" складається з вирощування та переробки винограду на вино в межах господарства, що підтверджується фінансовим планом, затвердженим Міністерством аграрної політики України та Міністерством фінансів України, де вказана діяльність згідно КВЕД за підкласом 01.13.0 (вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв та пряностей) в межах свого господарства.

З акту перевірки від 28.09.2005 вбачається, що за періоди, що перевірялися, по декларації №2 позивачем до складу податкових зобов'язань зараховувалися суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв'язку з реалізацією виноматеріалів підприємствам вторинного виробництва.

В процесі розгляду судом першої інстанції у справі призначалась судово-бухгалтерська експертиза з питань підтвердження документами бухгалтерського та податкового обліку позивача висновків Державної податкової інспекції в м. Алушті, які викладені в акті перевірки від 28.09.2005 №102/23-2-8/00412694 про донарахування податку на додану вартість в сумі 898654,71грн., згідно з висновком від 12.10.2006 №8 якого за період 2003 - перший квартал 2005 не донарахування податку на додану вартість наданими на експертизу документами та нормативно не підтверджується.

Надаючи оцінку висновку експерта № 8 від 12.10.2006 в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, місцевий господарський суд не знайшов підстав не довіряти висновкам експерта, з чим погоджується і судова колегія, у зв’язку з наступним.

При проведенні експертизи експерт застосував методи порівняння, документальної перевірки.

Застосування експертом методу документальної перевірки та порівняння означає суцільне дослідження первісних документів бухгалтерського та податкового обліку.

При дослідженні наданого журналу-ордеру розрахунків з покупцями за 2003 - І квартал 2005 встановлено, що реалізація вина у пляшках здійснена на суму 826342,52 грн., у тому числі податок на додану вартість 137723,75грн. Позивач реалізував виноматеріал заводам вторинного виробництва, сума податку на додану вартість склала 1544988,52грн. Реалізація виноматеріалів власного виробництва відповідно до Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" не є об'єктом оподаткування акцизним збором.

Відповідно з національним класифікатором України до розділу 01 "Сільське господарство, полювання та послуги, які зв'язані з ними" переробка винограду на вино відноситься до групи 01.1 підклас 01.13.0: вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв та пряностей. Цей підклас включає і переробку фруктів, ягід та винограду на вино в межах господарства, яке їх вирощує. Цей підклас не включає виробництва вин з винограду, який вирощується іншим господарством. Отже, вся продукція, призведені товари, роботи, послуги сільськогосподарським підприємством, можуть вважатися сільськогосподарськими, за винятком реалізації покупних товарів або матеріалів.

При дослідженні наданих журналів-ордерів рахунок 361 "Розрахунки з покупцями" встановлено, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість за 2003р. - 1 квартал 2005р. по сільськогосподарської декларації склали 3328296,00грн. і по загальній декларації -875168,00 грн.

Розходження з актом перевірки в сумі 1682712,27 грн. в сторону збільшення податкового зобов'язання по сільськогосподарської декларації утворились за рахунок того, що в акті перевірки необґрунтовано операції з продажу вина та виноматеріалів, у тому числі заводам вторинного виробництва, віднесені до складу загальної декларації. Розходження з актом в сумі 1682712,27грн. в сторону зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість по загальній декларації утворилося за рахунок того, що в акті перевірки операції з продажу вина та виноматеріалів, у тому числі заводам вторинного виробництва, необґрунтовано віднесені до складу загальної декларації.

Частиною першою п. 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” до 01 січня 2004 року припинена дія п.7.7 ст.7 і п. 10.1 і п.10.2 статті 10 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині сплати до бюджету податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробними підприємствами молока і м'яса в живій вазі, здійснюваним сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, у яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва і продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, складає не меншого 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зі змісту вказаної статті витікає, що зупинення дії п.7.7 ст.7 та п.10.1 і 10.2 статті 10 Закону розповсюджується, у залежності від засобу походження, на два самостійних виду продукції: по-перше, власного виробництва та по -друге, продукцію, виготовлену на давальницьких умовах. Тобто треба розуміти ці види продукції як самостійні, а не як один вид продукції з кількома кваліфікуючими ознаками. При цьому фраза „крім підакцизних товарів” стосується тільки продукції, виготовленої на давальницьких умовах і не стосується продукції власного виробництва.

Тобто, виняток із встановленої частиною 1 п. 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” норми складають операції по реалізації підакцизних товарів, виготовлених на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини, а не продукції власного виробництва.

З вищевикладеного слідує, що незалежно від того, є продукція підакцизною чи ні, якщо вона є продукцією власного виробництва, на неї розповсюджується дія п. 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, а оскільки виноматеріали, що виробляє позивач є продукцією власного виробництва, він у своїй діяльності має право застосовувати норми п. 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99 № 271 затверджений Порядок акумуляції і використання грошових коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (окрім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини.

Вказаний Порядок визначив механізм акумуляції і використання податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільгосптоваровиробниками - платниками податку на додану вартість за операціями з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (окрім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільгоспсировини, окрім операцій з продажу переробними підприємствами молока і м'яса в живій вазі.

У пункті 4 Порядку визначено, що на підставі даних бухгалтерського і податкового обліку сільськогосподарські товаровиробники складають декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби.

Таким чином, операції з продажу всієї продукції власного виробництва включаються сільськогосподарськими товаровиробниками у спеціальну декларацію.

Доводи відповідача про те, що виноматеріали є підакцизним товаром, у зв’язку з чим позивач повинен був операції з їх продажу відображати в загальній декларації з податку на додану вартість, є помилковими.

Виноматеріали, що реалізовуються на заводи вторинного виноробства, є сировиною для виробництва підакцизних товарів.

Відповідно до статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України „Про акцизний збір”, акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається в ціну таких товарів (продукції).

Згідно зі статтею 2 Декрету Кабінету Міністрів України „Про акцизний збір” платником акцизного збору є виробники підакцизних товарів, на які встановлені ставки акцизного збору.

Законом України „Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий і алкогольні напої” тимчасово до 01.01.04 ставки акцизного збору встановлені на виноматеріали, що реалізовуються населенню і посередницьким організація, і виноматеріали, проведені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, які не є виробниками виноробницької сировини (винограду) (код 2204 30), окрім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції.

Вироблювані позивачем виноматеріали реалізуються заводам вторинного виноробства, де з них проводиться вино для реалізації кінцевому споживачеві, яке є підакцизним товаром.

Вищезгаданим Законом не передбачалися ставки акцизного збору для виноматеріалів, виготовлених підприємствами первинного виноробства з власної сировини, і що реалізовуються підприємствам вторинного виноробства.

Виноматеріал є продукцією власного виробництва, а тому на позивача розповсюджується дія п. 11.29 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Згідно довідки Управління статистики в Автономній Республіці Крим № 40-02.94-30/50 від 16.02.2006, (т.1, а.с. 122) про включення до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, позивачу дозволено здійснювати діяльність за КВЕД 01.13.0 - вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів, по КВЕД 15.93.0- виробництво вин.

У статті 1 Закону України № 2238 від 18.01.2001 „Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років” вказано, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - продукція, яка проводиться в сільському господарстві і відповідає кодам 01.11-01.42 і 05.001-05.0042 Державного класифікатора продукції і послуг ГК 016-97.

З вирощеного винограду позивач виробляє виноматеріал, який є продуктом переробки сільськогосподарської продукції, а тому на підприємство розповсюджується дія Указу Президента України „Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників” та дія п. 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Крім того, спірним податковим повідомленням-рішенням №0002392301/0 від 06.10.2005 до позивача додатково застосовані фінансові санкції в розмірі 50% від суми донарахованого податкового зобов'язання на підставі підпункту 17.1.6 статті 17 вищевказаного Закону .

Згідно підпункту 17.1.6. статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На підставі вказаної норми, до платників податків застосовуються санкції передбачені вказаним пунктом лише у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків, або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, і при цьому саме ці порушення призводять до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проте в акті перевірки не зазначено про факт переоцінки або недооцінки об'єктів оподаткування або скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків.

З акту перевірки також вбачається, що позивачу донараховані дивіденди в сумі 668250,00 грн.

Судова колегія погоджується з висновками суду стосовно того, що висновки відповідача в цій частині є неспроможними у зв'язку з наступним.

Відповідно до Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок” № 320-14 від 17.12.98, фіксований сільськогосподарський податок виплачується, зокрема, в рахунок податку на прибуток підприємств.

Відповідно до статті 14 Закону України „Про систему оподаткування” № 349-4 від 24.12.2002 обов'язковим платежем є податок на прибуток підприємств, зокрема дивіденди, які виплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами, тобто законодавством встановлено, що дивіденди - різновид податку на прибуток.

Відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.1997, дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав або інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним або комунальним підприємством на користь відповідної держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який платиться власникові сертифікату фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність або відсутність прибутку, розрахованого згідно правилам податкового обліку, не може впливати на ухвалення або неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Отже, вимоги відповідача про сплату Державним підприємством "Алушта" дивідендів за 4 квартал 2003, за 3 квартал 2004, за 4 квартал 2004, за 1 квартал 2005 є не обґрунтованими, тому донарахування частини прибутку (доходу) в сумі 668250,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 276535,00 грн. згідно спірному податковому повідомленню-рішенню №0002372301/0 від 06.10.2005 є неправомірним.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального права, постановлена відповідно до вимог процесуального закону, а отже, підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, пунктом 1 статті 198, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтею 206, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

                    1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

                    2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2006 у справі № 2-23/1069-2006А залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

                    Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                        О.В. Дугаренко

Судді                                                                      В.С. Голик

                                                                      О.Г. Градова