Постанова № 12408083, 23.02.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

22 лютого 2007 року Справа № 20-3/328 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДугаренко О.В.,

суддівГрадової О.Г.,

Фенько Т.П.,

секретар судового засіданняАлєєва А.М.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, довіреність № б\н від 22.01.07, ОСОБА_3, довіреність № б\н від 22.01.07, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4;

відповідача: Медведевої Ірини Григорівни, довіреність № 10-004/215 від 08.06.06, Чорної Ганни Миколаївни, довіреність № 10-004/207 від 15.02.06, Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя;

розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Гоголь Ю.М.) від 11.01.2006 у справі №20-3/328

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37,м.Севастополь,99011)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 11.01.2006 у справі №20-3/328 відмовлено у позові субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя № 12600/0 від 31.03.2005 та №22600/0 від 31.03.2005.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилається на той факт, що судом першої інстанції не прийняти до уваги норми ст.ст. 238, 250 Господарського кодексу України щодо притягнення до відповідальності платника податків за несвоєчасну реєстрацію як платника податку на додану вартість. Також заявник вважає, що судом неправомірно зроблені висновки про факт не підтвердження документально витрат на придбання паливо-мастильних матеріалів у ТОВ „Лукойл-Крим”, і у звязку з цим про обґрунтованість донарахування прибуткового податку з громадян у сумі 39200,4 грн.

У запереченнях на апеляційну скаргу Державна податкова інспекція в Ленінському районі м. Севастополя вважає, що рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Представник позивача просить рішення суду скасувати, позов субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача просить рішення суду залишити без змін.

Відповідно до статті 2 Кодексу Адміністративного судочинства України оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень віднесено до компетенції адміністративних судів.

Апеляційна інстанція зазначає, що до адміністративної юрисдикції, в розумінні приписів статей 2, 3 Кодексу адміністративного судочинства України, відноситься публічно-правовий спір, в якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає за необхідне подальший розгляд справи здійснювати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши рішення в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Матеріалами справи встановлено, що Державною податковою адміністрацією у м. Севастополі з 01.02.2005 по 28.03.2005 була проведена перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства приватного підприємця ОСОБА_4 за період з 01.01.2003 по 31.12.2004.

За результатами перевірки складено акт №41/26-207/НОМЕР_1 від 28.03.2005, який є підставою податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються позивачем.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя №12600/0 від 31.03.2005 позивачу визначена сума податкового зобовязання зі штрафної санкції з податку на додану вартість у сумі 32109,3 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя №22600/0 від 31.03.2005 позивачу визначена сума податкового зобовязання з прибуткового податку з громадян у розмірі основного платежу 39200,4 грн.

У ході перевірки встановлені порушення ст. 2 Закону України „Про податок на додану вартість”, п.14 Указу Президента України „Про деякі зміни в оподаткуванні”, які виразились у несвоєчасній реєстрації позивача як платника податку на додану вартість. Також при перевірці податковим органом встановлені порушення ст. 19 п.1б Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян”, які виразились у занижені позивачем суми валового доходу за 2003 на 26842,86 грн. та у завищені суми валових витрат на 71234,44 грн., що призвело до заниження оподатковуваного доходу на суму 98077,3 грн.

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Поняття „виручка” визначено в Указі Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва”. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робот, послуг) вважається сума, яка фактично отримана субєктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робот, послуг).

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду по справі було призначено судово-бухгалтерську експертизу, на вирішення експерту були поставлені питання: чи підтверджуються висновки акту перевірки заниження позивачем валового доходу за 2 та 4 квартали 2003 року на суму 13370,03 грн. та 13472,83 грн. відповідно, чи підтверджуються висновки акту перевірки щодо завищення позивачем валових витрат у сумі 71234,44 грн.

З висновку судово-бухгалтерської експертизи випливає, що сума валових витрат позивача за 2003 склала 241194,85 грн. Розбіг з розміром валового доходу, який вказано в акті перевірки, на 16158,5 грн. за 2 квартал 2003 експерт пояснює збільшення в акті перевірки валового доходу за виписками банка, які не підтверджені банківськими документами. Розбіжності з актом перевірки в сумі 13472,83 грн. за 4 квартал 2003 експерт пояснює тим, що при перевірці не врахована різниця у часі виникнення податкового зобовязання з податку на додану вартість та валового доходу з прибуткового податку.

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” до складу витрат, які безпосередньо повязані з отриманням доходу, відносяться витрати, які підлягають включенню до валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно зі ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) на протязі звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робот, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, встановлених п.5.3-5.8 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно з висновком судово-бухгалтерської експертизи завищення валових витрат позивача за 2003 складає 62556,38 грн.

Судова колегія відповідно до статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України приймає у якості доказу висновок судово-бухгалтерської експертизи, оскільки акт перевірки на містить посилань на конкретні господарські операції, первинні бухгалтерські документи, по яких податковий орган зробив висновки щодо завищення позивачем валових витрат або заниження валового доходу.

Разом з тим судова колегія погоджується з висновками відповідача, які підтверджені висновками експерта, щодо необґрунтованості включення до складу валових витрат позивача витрат на придбання палива від ТОВ „Лукойл-Крим”, оскільки надані копії контрольних стрічок реєстратора розрахункових операцій не є документом бухгалтерського обліку, який підтверджує валові витрати платника податку.

Таким чином оподатковуваний доход позивача за 2003 складає 79873,71 грн. (241194,85 грн. (валовий доход) - 158465,14 грн. (валові витрати) 2856 грн. (пільга). Середньомісячний доход складає: 79873,71 грн. /12 міс. = 6656,14 грн. Прибутковий податок за 1 місяць: (6656,14грн. 1700 грн.)х 40% +393,55 = 2376,01 грн. Прибутковий податок за 12 місяців складає 28512,12 грн., в декларації прибутковий податок вказаний 4632,6 грн. Таким чином, сума заниження прибуткового податку позивача за 2003 складає 23879,48 грн.

З вищевикладеного випливає, що висновки відповідача щодо заниження позивачем суми прибуткового податку у розмірі 15320,92 грн. є помилковими. Тому, позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішенні ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя №22600/0 від 31.03.2005 у частині визначення податкового зобовязання з прибуткового податку у сумі 15320,92 грн. підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині скасуванню.

З акту перевірки (а.с. 19 т.1) вбачається, що відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем норми ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” виходячи з того, що згідно декларації про доходи за 2002 обєм оподатковуваних операцій приватного підприємця ОСОБА_4 склав 65296,8 грн. Оскільки обєм оподатковуваних операцій перевищив 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, до 20.01.2003 платник податків був зобовязаний зареєструватися як платник податку на додану вартість.

Однак, з матеріалів справи декларацій про доходи, отримані за 1-4 квартали 2002, копії яких надані відповідачем (а.с. 88-95 т.1) вбачається, що сума валового доходу позивача за 2002 склала 54414 грн., тобто менш, ніж 61200 грн. (17 грн.х3600).

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що у позивача був відсутній обовязок реєстрації до 20.01.2003 у якості платника податку на додану вартість.

Посилання відповідача на те, що обсяг здійснюваних позивачем оподатковуваних операцій визначався при перевірці, як сума валового доходу та податку на додану вартість, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки період 2002 року перевіркой, на підставі якої було винесено податкове повідомлення-рішення, не охоплювався.

Крім того, згідно зі статтею 11 Закону України „Про систему оподаткування” відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.

Податкове зобовязання з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення № 12600/0 від 31.03.2005 визначено на підставі пункту 15 Указу Президента України „Про деякі зміни в оподаткуванні”, який 25.03.2005 згідно з Законом України „Про внесення змін у Закон України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деякі інші законодавчі акти України”, що набрав законної сили 31.03.2005, втратив чинність і є не діючим на момент винесених податкових повідомлень-рішень.

При постановлені рішення судом першої інстанції не були враховані всі вищевикладені обставини, тому рішення суду підлягає скасуванню, як постановлене з порушенням норм матеріального права та при неповному зясуванні обставин справи.

Керуючись статтями 195, пунктом 3 статті 198, 202, частиною 2 статті 205, статтею 207, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 11.01.2006 у справі № 20-3/328 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

Позов субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя №22600/0 від 31.03.2005 у частині визначення податкового зобовязання з прибуткового податку у сумі 15320,92 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя №12600/0 від 31.03.2005.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 3 111309 570 000 7 в банку отримувача: Управління Державного казначейства у Ленінському районі м. Севастополя, отримувач: Держбюджет м. Севастополя, Ленінський район, МФО 824509, ЗКПО 24035598) на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 у СФ АППБ "Аваль", МФО 324504, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2, 19 грн. судового збору.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 у СФ АППБ "Аваль", МФО 324504, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у доход Державного бюджету України (р/р 3 111309 570 000 7 в банку отримувача: Управління Державного казначейства у Ленінському районі м. Севастополя, отримувач: Держбюджет м. Севастополя, Ленінський район, МФО 824509, ЗКПО 24035598) 1,21 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання нею законної сили.

Головуючий суддяО.В. Дугаренко

СуддіО.Г. Градова

Т.П. Фенько