Ухвала суду № 12408046, 20.02.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

16 лютого 2007 року Справа № 2-25/12586-2006А

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Дугаренко О.В.,

суддів                                                                      Градової О.Г.,

                                                                                          Черткової І.В.,

секретар судового засідання                                        Фоменко В.М.

за участю представників сторін:

позивача: Рунова Віра Антонівна, довіреність № б\н від 14.08.06, Державне підприємство "Таврида";

відповідача: Патраш Володимир Іванович, довіреність № 2207/9 від 23.08.06, Винник Максим Юрійович, довіреність № 264/9/10 від 15.02.06, Державна податкова інспекція у місті Алушті Автономної Республіки Крим;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 14.11.2006 по справі №2-25/12586-2006А

за позовом           Державного підприємства "Таврида" (с. Кипарисне,Алушта,98500)

до           Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна 22-а,Алушта,98500)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та рішень

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Позивач, державне підприємство "Таврида", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 19.07.2006 № 0001382301/0 про донарахування податку на прибуток 143000, 00 грн., № 0001372301/0 про донарахування частини прибутку господарських організацій в сумі 572000,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 287190,00 грн., всього 859190,00 грн., № 0001352301/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі 1302153,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1447109,5 грн., всього 2749262,50 грн., № 0001392301/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 32705,00 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій № 0006402303/0 від 19.07.2006 в сумі 162087,10 грн., рішення про застосування штрафних санкцій № 0006392303/0 від 19.07.2006 на суму 10105,45 грн.

                    Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.11.2006 у справі № 2-25/12586-2006А (суддя Маргарітов М.В.) позов державного підприємства "Таврида" задоволено частково.

                    Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0006392303/0 від 19.07.2006 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 5437,05 грн.

                    Визнанні нечинними податкові повідомлення-рішення від 19.07.2006 № 0001382301/0, №0001372301/0, № 0001392301/0, № 0001352301/0 та рішення про застосування фінансових санкцій 0006402303/0 від 19.07.2006.

                    В решті позову відмовлено.

                    Не погодившись з вказаною постановою суду, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить постанову місцевого господарського суду скасувати, у позові відмовити.

                    В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у місті Алушті Автономної Республіки Крим просить постанову суду скасувати, як постановлену з порушенням норм матеріального права, а також при неповному з'ясуванні обставин, які мають істотне значення для справи.

                    Так, по-перше, апелянт посилається на неправильний висновок суду першої інстанції в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №000639203/0 від 19.07.2006 про застосування штрафних санкцій в сумі 5437,05 грн., оскільки судом залишений поза увагою той факт, що товари, що реалізовував позивач, не є продукцією власного виробництва, а є матеріальними активами платника податків, тому на них розповсюджується дія Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

                    По-друге, як вказує апелянт, суд помилково встановив визначення дивідендів, які сплачуються до бюджету державними підприємствами, як таких, що входять до складу податку на прибуток.

                    По-третє, на думку відповідача, враховуючи те, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником та здійснює реалізацію виноматеріалів, які мають встановлений статус підакцизних товарів, є цілком правомірним донарахування позивачу відповідних сум податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

                    У зв'язку з хворобою судді Фенько Т.П., на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.02.2007, здійснено її заміну на суддю Голика В.С.

                    З причин зайнятості судді Голика В.С. в іншому судовому процесі, на підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.02.2007, здійснено його заміну на суддю Градову О.Г.

          Переглянувши постанову суду відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила таке.

          Державне підприємство "Таврида" зареєстровано як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа рішенням виконавчого комітету Алуштинської міської ради від 22.02.2006, яке є правонаступником державного підприємства радгосп-заводу „Таврида” та перебуває на податковому обліку у державній податковій інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим.

          Позивач є сільськогосподарським товаровиробником - заводом первинного виноробства та здійснює вирощування і переробку винограду. Результатом переробки винограду є отримання виноматеріалів, що є сировиною для заводів вторинного виноробства, з якого виготовляють кінцеву продукцію - вино.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами планової комплексної документальної перевірки по контролю з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства державним підприємством "Таврида" за період з 01.01.2004 по 31.03.2006, Державною податковою інспекцією у місті Алушті Автономної Республіки Крим складений акт № 979/23/00412754 від 07.07.2006, яким зафіксовано порушення позивачем пункту 1, 11 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, пункту 11.29 статті 11, п.п. 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, пункту 11 статті 15 Закону України „Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, п.п. 7.8.2, пункту 7.8 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Внаслідок виявлених правопорушень податкового законодавства, Державною податковою інспекцією у місті Алушті Автономної Республіки Крим були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення № 0006392303/0 від 19.07.2006 яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 10150,45 грн.,

- податкове повідомлення-рішення № 0001382301/0 від 19.07.2006, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток, яке знаходиться у державній власності в сумі 143000,00 грн.,

- податкове повідомлення-рішення № 0001372301/0 від 19.07.2006, яким визначено податкове зобов’язання в частині донарахування частки прибутку господарських організацій в сумі 859190,00 грн., у тому числі основний платіж –572,000 грн., штрафні санкції –287190,00 грн.,

- податкове повідомлення-рішення № 0001352301/0 від 19.07.2006, яким визначено податкове зобов’язання з частини податку на додану вартість в сумі 2749262, 50 грн., у тому числі основний платіж –1302153,00 грн., штрафні санкції –1447109,50 грн.,

- податкове повідомлення-рішення № 0001392301/0 від 19.07.2006, яким визначено податкове зобов’язання в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 32705,00 грн.

- рішення про застосування фінансових санкцій 0006402303/0 від 19.07.2006 за торгівлю алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат, не відмічений в ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями в сумі 162087,10 грн.

Відносно застосування штрафних санкцій за порушення Закону України „Про порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” .

Як вбачається з акту перевірки та встановлено судом, позивач реалізовував товар за готівкові кошти, зокрема, пляшки пластикові, вугілля, морський пісок, мінеральну воду.

Всього реалізація проведена на суму 2 013,09 грн.

В акті зазначено, що пляшки пластикові, вугілля, морський пісок, мінеральна вода не є продукцією власного виробництва, вказані матеріали потрапляють під визначення матеріальних активів, у зв’язку з чим за реалізацію товару без застосування реєстраторів розрахункових операцій донараховані штрафні санкції в сумі 10 150,45 грн. (2013,09 грн. х5).

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що висновки відповідача не відповідають діючому законодавству та матеріалам справи у зв'язку з наступним.

Закон України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР від 06.07.95 визначає правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до статті 1 Закону, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції за розрахунками в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів і тому подібне) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками і суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції покупки-продажу іноземної валюти.

Статтею 2 Закону передбачено, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо, видача готівкових коштів за повернений покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів в банк покупця.

Місце проведення розрахунків визначено як місце, де здійснюються розрахунки з покупцем за продані товари (надані послуги) і зберігаються одержані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем заздалегідь сплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України „Про порядок заняття торговельною діяльністю і правила торгового обслуговування населення” № 108 від 08.02.95р., торговельна діяльність - це ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян щодо здійснення покупки і продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку.

Відповідно до Плану розрахунків бухгалтерського обліку 9 „Запаси” п. 6, для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

- сировина, основні і допоміжні матеріали, що комплектують вироби і інші матеріальні цінності, які призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва і адміністративних потреб;

- незакінчене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів і незавершених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, які виконують роботи і надають послуги, складається з витрат у виконання незавершених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнаний дохід;

- готову продукцію, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним і якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актам;

- товари у вигляді матеріальних цінностей, які придбані (одержані) і утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

Товарно-матеріальні цінності, а саме - пляшки пластикові, вугілля, морський пісок, мінеральна вода отримувалися і утримувалися державним підприємством „Таврида” не з метою подальшого продажу, а для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 2.1. Статуту підприємство створене з метою виробництва виноградарства, сільськогосподарських культур, виноматеріалів і вина, інших алкогольних і безалкогольних напоїв, надання послуг, які не заборонені законодавством, а не для заняття ініціативною, самостійною діяльністю юридичних осіб і громадян щодо здійснення покупки і продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку, яка за визначенням відноситься до торгівлі.

Отже, дія Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг” № 265/95-ВР від 06.07.95 на продаж виробничих запасів не розповсюджується, а позивач, як випливає з матеріалів справи здійснював операції, які до сфери торгівлі не відносяться.

Однак позивачем здійснений продаж товарів на суму 942,68 грн. - операції, яка відноситься до торговельної діяльності, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що рішення № 006392303/0 від 19.07.2006 підлягає визнанню нечинним в частині застосування штрафних санкцій в сумі 5437,05 грн. (10150,45грн.- 942,68грн. х 5), з яким погоджується судова колегія.

Щодо відрахування частини прибутку (доходу) і дивідендів державними підприємствами до державного бюджету України.

Як вбачається з акту перевірки, відповідно до статті 14 Закону України „Про систему оподаткування” № 1251-12 від 25.06.1991 до складу загальнообов'язкових державних податків відноситься податок на прибуток, зокрема дивіденди, які сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими і корпоратизованими підприємствами. В акті зроблений висновок про порушення з боку позивача пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України „Про норматив і порядок відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку державними не корпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями” від 22.04.2003 № 557, статті 52 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік”, пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році” № 50 від 15.01.2005, в результаті чого за період, що перевіряється, підприємством не були нараховані і сплачені у встановлений законодавством термін дивіденди, які підлягають перерахунку до спеціального Фонду Державного бюджету в сумі 572000,00 грн.

Крім того, в акті вказано про порушення п.п. 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.97, відповідно якому емітент корпоративних прав, який ухвалює рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам, нараховує і сплачує до бюджету авансовий платіж податку на прибуток в розмірі і ставці, встановленою п.10.1 цього Закону. Перевіркою донараховані суми податку на дивіденди у розмірі 143000,00 грн.

Судова колегія погоджується з висновками суду стосовно того, що висновки відповідача в цій частині є неспроможними у зв'язку з наступним. Відповідно до Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок” № 320-14 від 17.12.98, фіксований сільськогосподарський податок виплачується, зокрема, в рахунок податку на прибуток підприємств.

Відповідно до статті 14 Закону України „Про систему оподаткування” № 349-4 від 24.12.2002 обов'язковим платежем є податок на прибуток підприємств, зокрема дивіденди, які виплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами, тобто законодавством встановлено, що дивіденди - різновид податку на прибуток.

Відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.1997, дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав або інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку».

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним або комунальним підприємством на користь відповідної держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який платиться власникові сертифікату фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність або відсутність прибутку, розрахованого згідно правилам податкового обліку, не може впливати на ухвалення або неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Відповідно до п.7. Постанови КМУ від 15.11.05 № 50 „Порядок і нормативи відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за наслідками фінансово-господарської діяльності в 2004 році і щоквартальну фінансово-господарську діяльність в 2005 році”, інформацію про нарахування і сплату частини прибутку (доходу) відповідно до цього Порядку і нормативу господарські організації здають центральним і місцевим органам виконавчої влади, до сфери управління яких вони належать або які здійснюють функції з управління частками (акціями, паями), які належать державі в їх статутному фонді, та відображають у декларації з податку на прибуток.

Таким чином, державне підприємтсво „Таврида” не є платником податку на прибуток, і сплачувати податок на дивіденди, а так само авансовий платіж податку на прибуток не повинно. З урахуванням викладеного податкові повідомлення-рішення № 000137301/0 та № 0001382301/0 від 19.07.2006 обґрунтовано визнанні судом першої інстанції нечинними.

Податок на додану вартість.

Як випливає з акту перевірки, Державною податковою інспекцією у місті Алушті Автономної Республіки Крим встановлено заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 1334858 грн., яке допущено за рахунок того, що підприємство необґрунтовано застосувало п. 11.29 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР з реалізації виноматеріалів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, висновок відповідача в цій частині не відповідає чинному законодавству у зв'язку з наступним.

Відповідно до національного класифікатора України (NАСЕ, Rev. 1.1-2002) ДК 009:2005 до розділу 01 „Сільське господарство, полювання і послуги пов'язані з ним»відноситься група 01.1 „Рослинництво” і підклас 01.13.0: „Вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів”.

Цей підклас включає, зокрема, вирощування фруктів: яблук, слив тощо, вирощування ягід: суниці, малини, смородини тощо, виноградарство, переробка фруктів, ягід і винограду на вино в межах господарства, що їх вирощує.

Як вище зазначалось, позивач є сільськогосподарським товаровиробником - заводом первинного виноробства, здійснює вирощування і переробку винограду. Результатом переробки винограду є отримання виноматеріалів, що є сировиною для заводів вторинного виноробства, з якого виготовляють кінцеву продукцію - вино.

Частиною першої п. 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” до 01 січня 2004 року припинена дія п.7.7 ст.7 і п. 10.1 і п.10.2 статті10 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині сплати до бюджету податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробними підприємствами молока і м'яса в живій вазі, здійснюваним сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, у яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва і продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, складає не меншого 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

З вказаної норми випливає, що сільськогосподарські товаровиробники не сплачують податок на додану вартість по операціях з продажу всіх товарів власного виробництва.

Факт продажу позивачем продукції власного виробництва - виноматеріалу відповідачем не оспорюється.

Виняток із встановленої частиною 1 п. 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” норми, складають операції з реалізації підакцизних товарів, виготовлених на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99 № 271 затверджений Порядок акумуляції і використання грошових коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (окрім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини.

Вказаний Порядок визначив механізм акумуляції і використання податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільгосптоваровиробниками - платниками податку на додану вартість за операціями з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (окрім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільгоспсировини, окрім операцій з продажу переробними підприємствами молока і м'яса в живій вазі.

У пункті 4 Порядку визначено, що на підставі даних бухгалтерського і податкового обліку сільськогосподарські товаровиробники складають декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби.

Таким чином, операції з продажу всієї продукції власного виробництва включаються сільськогосподарськими товаровиробниками у спеціальну декларацію.

Доводи відповідача про те, що виноматеріали є підакцизним товаром, у зв’язку з чим позивач повинен був операції з їх продажу відображати в загальній декларації з податку на додану вартість, є помилковими.

Виноматеріали, що реалізовуються на заводи вторинного виноробства, є сировиною для виробництва підакцизних товарів.

Відповідно до статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України „Про акцизний збір”, акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається в ціну таких товарів (продукції).

Згідно зі статтею 2 Декрету Кабінету Міністрів України „Про акцизний збір” платником акцизного збору є виробники підакцизних товарів, на які встановлені ставки акцизного збору.

Законом України „Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий і алкогольні напої” тимчасово до 01.01.04 ставки акцизного збору встановлені на виноматеріали, що реалізовуються населенню і посередницьким організація, і виноматеріали, проведені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, які не є виробниками виноробницької сировини (винограду) (код 2204 30), окрім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції.

Вироблювані позивачем виноматеріали реалізуються заводам вторинного виноробства, де з них проводиться вино для реалізації кінцевому споживачеві, яке є підакцизним товаром.

Вищезгаданим Законом не передбачалися ставки акцизного збору для виноматеріалів, виготовлених підприємствами первинного виноробства з власної сировини, і що реалізовуються підприємствам вторинного виноробства.

Виноматеріал є продукцією власного виробництва, а тому на позивача розповсюджується дія п. 11.29 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Згідно довідки Управління статистики в Автономній Республіці Крим № 053-6-19\1396 від 09.07.2004р., (т.1, а.с. 90) про включення до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, позивачу дозволено здійснювати діяльність за КВЕД 01.13.0 - вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів, по КВЕД 15.93.0- виробництво вин.

У статті 1 Закону України № 2238 від 18.01.2001р. „Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років” вказано, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - продукція, яка проводиться в сільському господарстві і відповідає кодам 01.11-01.42 і 05.001-05.0042 Державного класифікатора продукції і послуг ГК 016-97.

Позивач вирощує фрукти, ягоди, горіхи, культури для виробництва напоїв та прянощів, які є сільськогосподарською продукцією, що відповідає виду діяльності за КВЕД 01.13.0, а також не спростовується відповідачем, про що вказано в акті перевірки.

З вирощеного винограду позивач виробляє виноматеріал, який є продуктом переробки сільськогосподарської продукції, а тому на підприємство розповсюджується дія Указу Президента України „Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників” та дія п. 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Крім того, пунктом 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що до 1 січня 2004 зупинено дію п.7.7 ст. 7 пунктів 10.1 і 10.2 ст. 10 цього Закону у частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини...

Зі змісту вказаної статті витікає, що зупинення дії п.7.7 ст.7 та п.10.1 і 10.2 статті 10 Закону розповсюджується, у залежності від засобу походження, на два самостійних виду продукції: по-перше, власного виробництва та по -друге, продукцію, виготовлену на давальницьких умовах. Тобто треба розуміти ці види продукції як самостійні, а не як один вид продукції з кількома кваліфікуючими ознаками. При цьому фраза „крім підакцизних товарів” стосується тільки продукції, виготовленої на давальницьких умовах і не стосується продукції власного виробництва.

Тобто, виняток із встановленої частиною 1 п. 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” норми складають операції по реалізації підакцизних товарів, виготовлених на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини, а не продукції власного виробництва.

Аналогічна думка викладена у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємства № 2- 222\5971 від 03.10.2001р. та Постанові Севастопольського апеляційного господарського суду по справі № 2-23\7798-2004 (л.спр.58)

З вищевикладеного слідує, що незалежно від того, є продукція підакцизною чи ні, якщо вона є продукцією власного виробництва, на неї розповсюджується дія п. 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», а оскільки виноматеріали, що виробляє позивач є продукцією власного виробництва, він у своїй діяльності має право застосовувати норми п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

З урахуванням викладеного податкові повідомлення-рішення № 0001352301/0 та № 0001392301/0 від 19.07.2006 правомірно визнанні судом нечинними.

Відносно порушення п. 11 статті 15 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” суд зазначає наступне.

Як випливає з акту, додаток до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, в якому зазначається адреса місця торгівлі і перелік касових апаратів та інформація про нього, в порушення п. 1 статті 15 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” № 481/95-ВР від 19.12.95 у позивача відсутній, в результаті чого до позивача застосована штрафна санкція у розмірі 200 % вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції за статтею 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” № 481/95-ВР від 19.12.95 в сумі 162087,10 грн.

Вказані санкції застосовані ДПІ до позивача з порушенням діючого законодавства з таких підстав.

Застосування штрафної санкції за торгівлю алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), не відмічений в ліцензії у вигляді 200% вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 1000 гривень внесено до Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” № 481/95-ВР від 19.12.95 тільки 25.03.2005.

На 25.03.2005 торгівля алкогольними напоями здійснювалася ДП „Таврида” на підставі чотирьох ліцензій,          виданих до          25.03.05 з          терміном дії: Серія АА 860256 з 07.08.2004 по 07.08.2005; Серія АА 8904484 з 14.06.2004 по 14.06.2005; Серія АА 890483 з 06.06.2004 по 06.06.2005; Серія АА 890485 з 14.06.2004 по 14.06.2005.

Нарахування штрафних санкцій в акті проведене за дні з 05.04.2005 по 14.05.2005 в період дії ліцензій, які були видані в період, коли законом не було передбачене внесення касового апарату до ліцензії. Видані ліцензії з моменту набрання чинності змін в закон нечинними не визнані.

Порушення п.11 статті 15 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” № 481/95-ВР від 19.12.1995 підприємство не допустило, оскільки відповідно до вказаного пункту визначений порядок видачі нової ліцензії - ліцензія видається за заявою суб'єкта підприємницької діяльності, до якої додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа. Для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додається довідка податкової служби про реєстрацію електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), що знаходяться у місці торгівлі. При цьому порядок анулювання старої ліцензії вказаним Законом не встановлений.

Таким чином на момент прийняття змін до Закону, позивач здійснював свою діяльність на підставі ліцензій, які відповідали на цей час чинному законодавству, а введення Законом нових правил торгової діяльності не скасовує дозвільних документів, виданих раніше відповідно до вимог законодавства.

Виходячи з викладеного, штрафні санкції, передбачені статтею 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” можуть бути застосовані до суб’єкта, який одержав ліцензію та не виконав встановлені вимоги виключно після набрання чинності змін, внесених до Закону, а тому рішення № 0006402303/0 від 19.07.2006 обґрунтовано визнано судом першої інстанції нечинним.

Твердження апеляційної скарги про помилковість висновків суду та неправильне застосування норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в апеляційному провадженні.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального права, постановлене відповідно до вимог процесуального закону, а отже, підлягає залишенню без змін.                                        Керуючись статтями 195, пунктом 1 статті 198, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтею 206, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

                    Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

                    Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.11.2006 у справі № 2-25/12586-2006А залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

                    Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                        О.В. Дугаренко

Судді                                                                      О.Г. Градова

                                                                      І.В. Черткова