Ухвала суду № 12408048, 20.02.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

23 лютого 2007 року Справа № 20-3/309

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Волкова К.В.,

суддів                                                                      Фенько Т.П.,

                                                                                          Черткової І.В.,

секретар судового засідання                                        Алєєва А.М.

за участю представників сторін:

позивача: Логутев Віктор Миколайович, довіреність № б\н від 22.01.07;

відповідача: Турчин Дмитро Сергійович, довіреність №10-004/222 від                                                             03.08.06;

                              Почалова Наталя Володимірівна, довіреність №10-004/252 від                                                   23.01.07;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Гоголь Ю.М.) від 05.12.2006 у справі №20-3/309

за позовом           Приватного підприємства "Соріус" (вул. Сенявіна, 3,Севастополь,99011)

до           Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37,м.Севастополь,99011)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000006235/0 від 15.08.06

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Приватне підприємство "Соріус" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя № 000006235/0 від 15.08.2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 98269,00 грн.

                    Постановою господарського суду міста Севастополя (суддя Гоголь Ю.М.) від 05.12.2006 року у справі № 20-3/309 позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно було надано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2006 року з відшкодуванням на розрахунковий рахунок податку на додану вартість в сумі 98269,00 грн. за договором комісії, оскільки комісіонер відповідно до умов договору відрахував на свою користь належну йому винагороду та надав позивачу-комітенту податкові накладні.

          Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позову відмовити.

                    Апеляційна скарга мотивована тим, що факт оплати позивачем суми податку на додану вартість в розмірі 98269,00 грн. постачальнику послуг підтверджений не був, тому у позивача було відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування на зазначену суму.

                    У судовому засіданні 20.02.2007 року представники податкової інспекції підтримали вимоги апеляційної скарги, представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.

                    Після оголошеної перерви 23.02.2007 року представники сторін не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Судова колегія вважає можливим закінчити розгляд спору за відсутністю представників сторін.

                    Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

                    Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя у період з 04.08.2006 року до 11.08.2006 року було проведено виїзну позапланову перевірку Приватного підприємства "Соріус" з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2006 року. По результатах перевірки був складений акт №75/23-5/22285658/16189/10 від 11.08.2006 року.

                    Перевіркою було встановлено порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме завищення бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за червень 2006 року на суму 98269,20 грн.

                    На підставі акту перевірки податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення №000007235/0 від 15.08.2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 98269,00 грн.

                    Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.

                    Матеріалами справи підтверджено, що 31 жовтня 2005 року між Приватним підприємством "Соріус" та Дочірнім підприємством Державної компанії „Укрспецекспорт" Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства „Спецтехноекспорт" був укладеній договір комісії № SТЕ-1-27-D/К-06 відповідно до якого Приватне підприємство "Соріус" (Комітент) доручає, а Дочірнє підприємство Державної компанії „Укрспецекспорт" Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства „Спецтехноекспорт" (Комісіонер) зобов'язується за дорученням комітента укласти контракт для здійснення постачання суднових і корабельних запасних частин.

                    16 січня 2006 року між позивачем та Дочірнім підприємством Державної компанії „Укрспецекспорт" Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства „Спецтехноекспорт" був також укладений договір комісії № SТЕ-1-18-D/К-06 також на здійснення поставки суднових і корабельних запасних частин, переданих на умовах комісії.

                    Згідно з підпунктами 5.2 пунктів 5 зазначених договорів комісії, комісійна винагорода встановлюється як різниця між ціною продажу продукції, установленої комісіонером самостійно і за якою він складає Контракт, погодженої комітентом ціною продукції, а також понесених комісіонером витрат. Визначений таким чином розмір комісійної плати включає в себе податок на додану вартість.

                    Судом першої інстанції також було встановлено, що комісіонер 16.05.2006 року завершив виконання всіх своїх зобов'язань за договором комісії № SТЕ-1-27-D/К-06 від 31.10.2005 року, а 19.05.2006 року завершив виконання всіх своїх зобов'язань за договором комісії № SТЕ-1-18-D/К-06 від 16.01.2006 року, про що були складені відповідні звіти комісіонера від 16.05.2006 року і 19.05.2006 року відповідно.

                    Сума комісійної винагороди за договором комісії № SТЕ-1-27-D/К-06 від 31.10.2005 року склала 424817,72 грн., у тому числі податок на додану вартість –70802,95 грн., а за договором комісії № SТЕ-1-18-D/К-06 від 16.01.2006 року –157627,87 грн., податок на додану вартість –26271,31 грн.

                    З акту перевірки вбачається, що у травні Дочірнє підприємство Державної компанії „Укрспецекспорт" Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства „Спецтехноекспорт" надало на адресу Приватного підприємства "Соріус" податкові накладні від 16.05.2006 року №156 на суму 132750,23 грн., податок на додану вартість –26550,04 грн.; від 19.05.2006 року №157 на суму 358595,82 грн., податок на додану вартість –71719,16 грн.

                    20.07.2006 року позивач надав до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя податкову декларацію за червень 2006 року, у якій вказано суму 121403,00 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок.

                    В апеляційній скарзі податкова інспекція зазначає, що отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок відповідно до рядку 25.1 декларації з податку на додану вартість передбачає фактичну оплату постачальнику послуг, а, на думку податкового органу, за договорами комісії № SТЕ-1-27-D/К-06 від 31.10.2005 року та № SТЕ-1-18-D/К-06 від 16.01.2006 року фактична оплата послуг не відбулась, тому у позивача було відсутнє право на бюджетне відшкодування на рахунок платника податку. При цьому відповідачем не оспорюється правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних Дочірнього підприємства Державної компанії „Укрспецекспорт" Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства „Спецтехноекспорт" та право на бюджетне відшкодування у червні 2006 року на суму 98269,00 грн., але оспорюється напрямок відшкодування –на рахунок платника податку.

                    Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

                    Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

                    При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

                    Пунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

                    Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неправомірно застосував до спірних правовідносин норми Цивільного кодексу України, оскільки, по-перше, норми зазначеного нормативно-правового акту не повинні застосовуватись до податкових правовідносин, по-друге, цивільним законодавством передбачені різноманітні засоби виконання зобов’язань, у тому числі в інший ніж фактична оплата в грошовій формі.

                    Проте, судова колегія з доводами податкової інспекції не погоджується оскільки, по-перше, суд застосував норми Цивільного кодексу України до правовідносин між позивачем та комісіонером (Дочірнім підприємством Державної компанії „Укрспецекспорт" Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства „Спецтехноекспорт"), яки виникли у зв’язку з виконанням обов’язку позивача по сплаті комісійних послуг, а не до правовідносин, які врегульовані нормами податкового законодавства.

                    По-друге, статтею 1020 Цивільного кодексу України встановлено, що комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові. Договорами комісії № SТЕ-1-27-D/К-06 від 31.10.2005 року та № SТЕ-1-18-D/К-06 від 16.01.2006 року передбачена грошова форма виконання зобов’язань позивача перед комітентом, а податковим органом під час перевірки підтверджено виконання позивачем зобов’язань по сплаті комісійних послуг.

                    Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що за договорами № SТЕ-1-27-D/К-06 від 31.10.2005 року та № SТЕ-1-18-D/К-06 від 16.01.2006 року відбулась фактична сплата послуг постачальника (комісіонера), передбачена підпунктом „а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” як обов’язкова умова для отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку.

                    Крім того судова колегія зазначає, що податковою інспекцією неправомірно було зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 98269,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №000006235/0 від 15.08.2006 року, оскільки відповідач не оспорює права позивача на бюджетне відшкодування, але лише оспорює право на відшкодування на рахунок платника податку, тобто оспорюється засіб відшкодування. При цьому зменшення суми бюджетного відшкодування відбувається у картці лицьового рахунку платника податку на додану вартість, що ускладнює у подальшому реалізацію права позивача на отримання бюджетного відшкодування іншим засобом, тобто у зменшення суми податкового зобов’язання у наступному періоді.

                    Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя та вважає постанову суду першої інстанції такою, що прийнята відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.

                    Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

                    1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

          2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 05.12.2006 у справі №20-3/309 залишити без змін.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.

                    Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                            К.В. Волков

Судді                                                                                          Т.П. Фенько

                                                                                          І.В. Черткова