Постанова № 12408028, 19.02.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

19 лютого 2007 року місто Севастополь Справа № 2-22/15207-2006А                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Черткової І.В.,

суддів                                                                      Дугаренко О.В.,

                                                                                          Фенько Т.П.,

секретар судового засідання                                        Василевська С.В.                              

за участю представників сторін:

позивача не з'явився

відповідача не з'явився

розглянувши апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства "Кримнафтопродукт" та Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 13.11.2006 у справі №2-22/15207-2006А

за позовом           Відкритого акціонерного товариства "Кримнафтопродукт" (вул. Чєхова, 11,Сімферополь,95011)

до           Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2006 у справі № 2-22/15207-2006 А (суддя Яковлєв С.В.) позов Відкритого акціонерного товариства "Кримнафтопродукт" до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим про визнання частково недійсним податкового повідомлення - рішення задоволено частково.

          Постанова господарського суду мотивована тим, що податковий кредит сформований на належним чином оформлених податкових накладних, тому відповідач неправомірно донарахував податок на додану вартість у сумі 98922,00 грн. та застосував фінансові санкції у сумі 49461,00 грн. Що стосується порушення позивачем підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” господарський суд зазначив на правомірність застосування фінансових санкцій за зазначене порушення, оскільки відповідальність за таке порушення передбачена підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”.

          Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції змінити в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не мав права застосовувати фінансові санкції на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” у розмірі 10 відсотків, він лише мав право застосувати фінансові санкції у розмірі 5 відсотків в порядку підпункту „б” пункту 17.2 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”.

          В судовому засіданні 05.02.2007 позивач підтримав свої вимоги та просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

          Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що податковий кредит сформований на підставі авансових платежів, які перераховані за роботи, які ще не виконані, актів на виконані роботи під час перевірки не було.

          В судовому засіданні 05.02.2007 відповідач підтримав свої вимоги та просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

На підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.02.2007 склад судової колегії було змінено: суддю Волкова К.В. було замінено на суддю Дугаренко О.В.

          В судовому засіданні оголошувалась перерва з 05.02.2007 до 19.02.2007.

          Переглянувши постанову суду відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила таке.

          20.04.2006 Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим провела перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, про що складено акт № 2746/23-6/03482270 (а.с. 15-41).

          На підставі зазначеного акту Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим 05.05.2006 прийняла та надіслала на адресу позивача податкове повідомлення –рішення № 0005372301/0 (а.с. 42).

          Зазначеним податковим повідомленням –рішенням позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі 98922,00 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 59294,00 грн.

          Рішенням Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим від 13.07.2006 № 26741/10/25-0 за результатами розгляду скарги залишено без змін податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим від 05.05.2006 № 0005372301/0 (а.с. 42).

          Позивач в суді першої інстанції уточнив позовні вимоги та просить визнати нечинним податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим від 05.05.2006 № 0005372301/0 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 98922,00 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 53885,66 грн.

          Підставою для донарахування податку на додану вартість у сумі 98922,00 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 49461,00 грн. стали наступні обставини.          

          При проведенні перевірки встановлено, що позивачем укладені договори підряду від 17.03.2005 № 08/02 на ремонт адміністративної будівлі з Товариством з обмеженою відповідальністю „Мастер ЗОВ” на суму 1640820,00 грн. (а.с. 54-57) та договір підряду від 24.03.2005 № 09/02 на будівництво 3-х гаражів та 3-х навісів для автомашин на суму 165000,00 грн. (а.с. 59-62). Пунктами 5.2 зазначених договорів передбачено, що оплата робіт повинна здійснюватись за календарним планом виконання робіт після першого авансового платежу в сумі 20 відсотків. Наступні платежі повинні здійснюватись за актами виконаних робіт.

          Позивач сплатив платіжними дорученнями за послуги за зазначеними договорами 1751529,00 грн. (а.с. 64-74). У зв’язку з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю „Майстер ЗОВ” виписало позивачеві податкові накладні на ту ж суму, в тому числі податок на додану вартість у сумі 291921,51 грн. (а.с. 75-85). На підставі зазначених податкових накладних позивач включив до податкового кредиту - 291922,00 грн. - суму податку на додану вартість, сплачену при оплаті робіт.

          Але податкові накладні, на підставі яких був сформований податковий кредит у сумі 98922,00 грн. були видані без складення актів на виконані роботи, у зв’язку з чим відповідачем донараховано позивачу податок на додану вартість у зазначеній сумі.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Із змісту зазначених норм Закону видно, що умовою включення витрат зі сплати сум податку на додану вартість до податкового кредиту є дотримання двох вимог Закону, а саме: придбані товари (роботи, послуги) повинні відноситись до складу валових витрат виробництва; витрати зі сплати зазначених товарів (робіт, послуг) повинні підтверджуватись податковими накладними. При здійсненні господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Майстер ЗОВ”, позивачем дотримані зазначені норми чинного податкового законодавства. Позивач скористався правом на податковий кредит в порядку підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме, позивач сформував податковий кредит з дати списання коштів з банківського рахунку платника податку, яким є позивач, в оплату робіт.

Слід також враховувати, що право позивача на податковий кредит обумовлюється правомірністю складання та видачі податкової накладної Товариством з обмеженою відповідальністю „Майстер ЗОВ”. Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Один із варіантів визначення цього моменту встановлюється підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 зазначеного Закону. Таким моментом визнається, зокрема, дата зарахування коштів від замовника на банківський рахунок платника податку на додану вартість. Ця вимога Товариством з обмеженою відповідальністю „Майстер ЗОВ” виконана. Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю „Майстер ЗОВ” мало право складати та видавати позивачеві податкові накладні, а позивач мав право скористатися податковим кредитом на підставі цих накладних.

Доводи відповідача щодо відсутності актів на виконані роботи при цьому не приймаються як підстава правомірності донарахування податку на додану вартість, оскільки наявність актів на виконані роботи не передбачається законом як обов’язкова умова використання права платника податку на податковий кредит. Посилання відповідача на Цивільний кодекс України не можуть бути покладені у підставу для висновку про правомірність донарахування податку на додану вартість у сумі 98922,00 грн., оскільки відповідальність до платника податків застосовується за порушення ним норм податкового законодавства. Таких порушень позивачем припущено не було. Отже, донарахування податку на додану вартість у сумі 98922,00 грн. здійснено відповідачем неправомірно. Отже, фінансові санкції у сумі 49461,00 грн. застосовані до позивача неправомірно.

Підставою для застосування фінансових санкцій у сумі 9833,00 грн. стали наступні обставини.

У червні 2005 року позивачем була отримана плата за майно, яке передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю ТД НК „Альянс –Крим” у сумі 590000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість у сумі 98333,33 грн. Позивачем була виписана податкова накладна № 24 від 30.06.2004 (а.с. 46). Але зазначена сума податку на додану вартість була задекларована позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2005 року (а.с. 49), що є порушенням підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. У зв’язку з цим відповідач на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” застосував до позивача фінансові санкції у розмірі 10 відсотків від прострочено задекларованої суми податкового зобов’язання. Позивач не оспорює факту зазначеного порушення але зазначає на те, що відповідач повинен був застосувати фінансові санкції на підставі підпункту „б” пункту 17.2 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” у розмірі 5 відсотків від суми заниження податкового зобов’язання. У зв’язку з цим позивач частково оскаржує застосовані до нього фінансові санкції за зазначене порушення у сумі 4424,66 грн.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами,

викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати.

          Зазначена норма Закону передбачає застосування відповідальності до платників податків у розмірі 10 відсотків від суми заниження податкового зобов’язання лише у випадках, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків. В даному випадку позивач самостійно виявив заниження податкового зобов’язання та задекларував його у наступному звітному періоді. Отже, застосування до позивача відповідальності за скоєне ним порушення в порядку підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” є неправомірним. В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

          Господарський суд при вирішенні справи не врахував того факту, що відповідачем неправильно застосована відповідальність в порядку підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” за порушення позивачем підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

З огляду на викладене, постанова господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково.

                    Керуючись статтєю 195, пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, частиною 2 статті 205, статтями 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:

                    1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Кримнафтопродукт" від 30.11.2006 задовольнити.

                    2. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим від 08.12.2006 задовольнити частково.

                    3. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2006 у справі № 2-22/15207-2006 А скасувати.

                    4. Прийняти нову постанову.

                    5. Позов задовольнити.

                    6. Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим від 05.05.2006 № 0005372301/0 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 98922,00 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 53885,66 грн.

                    7. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Кримнафтопродукт" (ЗКПО 03482270) 3,40 грн. судового збору.

                    8. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

                    Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                                  І.В. Черткова

Судді                                                                                О.В. Дугаренко

                                                                                Т.П. Фенько