Ухвала суду № 12407963, 17.10.2006, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

12 жовтня 2006 року Справа № 2-25/117.1-2006А

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Дугаренко О.В.,

суддів                                                                      Черткової І.В.,

                                                                                          Антонової І.В.,

секретар судового засідання                     Алєєва А.М.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 04.08.2006 у справі №2-25/117.1-2006А

за позовом           відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6, місто Сімферополь,95034)

до           Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь,95053)

про визнання нечинним рішення.

                                                  ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від04.08.2006 у справі № 2-25/117.1-2006А (суддя Маргаритов М.В) позов відкритого акціонерного товариства "Крименерго" до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим про визнання нечинним рішення задоволено частково.

                     Визнано нечинним рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим № 437-22-0-00131400/2376 від 04.06.1999 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 5039666грн.

                     В іншій частині провадження по справі закрито.

                    Стягнуто з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Крименерго" 1,70 грн. державного мита.

Не погодившись з даною постановою, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати, у задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства "Крименерго" відмовити.

          Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.09.2006 було відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі.

У зв’язку з неможливістю брати участь у судовому процесі 14.09.2006, розпорядженням виконуючого обов’язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду Латиніна О.А. у складі судової колегії суддю Шевченко Н.М. було замінено на суддю Антонову І.В.

Розглянувши апеляційну скаргу в порядку статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 26.05.1999 Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим проведена перевірка дотримання відкритим акціонерним товариством "Крименерго" вимог валютного законодавства при розрахунках з нерезидентами за транзит електроенергії у 1995-1997 роках.

За результатами перевірки складено акт № 43/22-05 від 26.05.1999, на підставі якого винесено рішення № 437-22-0 00131400/2376 від 04.06.1996 про застосування штрафних санкцій у вигляді пені за ненадходження валютної виручки в сумі 5718 118,00 грн.

Підставою для нарахування фінансових санкцій з'явилося порушення позивачем строків розрахунків встановлених статтею 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994 № 185/94-ВР і статті 11 Указу Президента України „Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій в області зовнішньоекономічної діяльності” від 27.01.1995 № 84/95-ВР, а саме:

- за порушення статті 11 і на підставі статті 13 Указу Президента України „Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій в області зовнішньоекономічної діяльності” від 27.01.1995 № 84\95 відносно ненадходження імпортної частини бартерного контракту між Державною акціонерною енергопостачальною компанією „Крименерго” і корпорацією „Wellesley Inc” нарахована пеня в сумі 893 243 грн.;

- за порушення статті 1 і на підставі статті 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994 № 185\94-ВР відносно ненадходження валютної виручки за договором № б\н від 28.12.1995 між Державною акціонерною енергопостачальною компанією „Крименерго” і корпорацією „Wellesley Inc” нарахована пеня в сумі - 32111,00 грн.;

- за порушення статті 1 і на підставі статті 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994 № 185\94-ВР відносно ненадходження валютної виручки за договором № 4-Г від 01.04.1996 між Державною акціонерною енергопостачальною компанією „Крименерго” і корпорацією „Wellesley Inc” нарахована пеня в сумі - 111344,00 грн.;

- за порушення статті 1 і на підставі статті 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994 № 185\94-ВР відносно ненадходження валютної виручки за договором № Р-1 від 23.10.1996 між Державною акціонерною енергопостачальною компанією „Крименерго” і фірмою „Raven Tranding Соrp” нарахована пеня в сумі - 89739,00 грн.

- за порушення статті 11 і на підставі статті 13 Указу Президента України „Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій в області зовнішньоекономічної діяльності” № 84\95 від 27.01.1995 відносно ненадходження імпортної частини договору № Р-1 від 23.10.1996 між Державною акціонерною енергопостачальною компанією „Крименерго” і корпорацією „Wellesley Inc” нарахована пеня сумі 591681,00 грн.

В ході розгляду справи, позивач - відкрите акціонерне товариство "Крименерго", яке є правонаступником Державної акціонерної енергопостачальної компанії „Крименерго”, надав суду уточнення позову, відповідно до якого просив визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим № 437-22-0-00131400/2376 від 04.06.1999 в частині стягнення суми 5039666 грн.

Надалі, позивач доповнив уточнення позовних вимог, відповідно до цього просив визнати нечинним рішення відповідача в частині стягнення суми 5039666 грн., а в частині визнання нечинним рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим у сумі 678452 грн. провадження по справі просив припинити.

Ознайомившись з матеріалами справи, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що скарга Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Між Державною акціонерною енергопостачальною компанією „Крименерго” та акціонерним товариством „АМП” 20.01.1996 був укладений договір № 1-26\1 предметом якого є надання Державною акціонерною енергопостачальною компанією „Крименерго” послуг акціонерному товариству „АМП” з транзиту електроенергії і потужності узгодженого об'єму, від межі балансової приналежності підприємств, організацій і установ Автономної Республіки Крим (споживачі) через енергетичні мережі Державної акціонерної енергопостачальної компанії „Крименерго”.

Відповідно до пункту 2.1.6. договору № 1-26/6 від 20.01.1996 транзит електроенергії і відповідної потужності споживачам через енергетичні мережі Державної акціонерної енергопостачальної компанії „Крименерго” акціонерне товариство „АМП” сплачує вартість транзиту відповідно до умов розрахунку за транзит.

Вартість транзиту електроенергії в натуральному виді сторони визначили в Додатку № 1 в 26.01.1996 до Договору № 1-26/6 від 20.01.1996, відповідно до якого акціонерне товариство „АМП” повинне було сплатити Державної акціонерної енергопостачальної компанії „Крименерго” вартість транзиту у розмірі 15 % від об'єму постачань споживачам.

Листом № 21/2673 від 02.02.1996 акціонерне товариство „АМП” повідомило Державну акціонерну енергопостачальну компанію „Крименерго” про те, що електроенергія, яка транспортується акціонерному товариству „АМП” на адресу підприємств Криму у 1996 році, відповідно до договору № 2-01/65 від 01.06.1995 належить корпорації „Wellesley Inc”.

Як вбачається з матеріалів справи та випливає з умов Договору № 2-01/65 від 01.06.1995 акціонерне товариство „АМП” забезпечує корпорації „Wellesley Inc” впродовж 1995 року щомісячне постачання електроенергії і відповідної потужності в об'ємах, на умовах і в терміни, обумовлені по кожному періоду постачання у відповідних Додатках, які є невід'ємною частиною вказаного Договору, а корпорація „Wellesley Inc” зобов'язується прийняти і сплатити вартість електроенергії і потужності.

Пунктами 2.1.3 та 2.1.4 договору № 2-01/65 від 01.06.1995 передбачені зобов'язання акціонерного товариства „АМП” відносно рішення Науково-дослідного центру України з питань, пов'язаних з транспортуванням.

Пунктом 11.1 Договору № 2-01/65 від 01.06.1995 визначено, що Договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31.12.1995.

Крім того, пунктом 11.2 Договору, встановлено, що він вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо яка-небудь із сторін впродовж трьох останніх місяців терміну його дії заявить іншій стороні про свою незгоду на пролонгацію договору.

На підставі викладеного, суд робить висновок про те, що строк дії договору № 2-01/65 від 01.06.1995 який укладений між акціонерним товариством „АМП” і корпорацією „Wellesley Inc” був продовжений до 1996 ріку.

В статті 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” № 959-ХІІ від 16.04.1991, приведене визначення зовнішньоекономічної діяльності, відповідно до якого, зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Матеріальне оформлення угоди двох або більш суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності і їх іноземних контрагентів, направлено на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав і обов'язків в зовнішньоекономічній діяльності повинно здійснюватися зовнішньоекономічному договорі (контракті), що випливає з визначення поняття „зовнішньоекономічного договору (контракту)”, приведеного в статті 1 вказаного Закону.

Відповідно до положень частини 2 статті 6 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Його типова форма приведена в Положенні про форму зовнішньоекономічних договорів (контракті) затвердженому наказом Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України № 75 від 05.10.1995.

Згідно з даним положенням, в договорі обов'язково повинні бути передбачені: назва, номер договору, дата і місце його висновку, преамбула, предмет договору, кількість і якість товар (об'єм виконання робіт, надання послуг), ціна і загальна вартість договору (контракту), умови платежів, базисні умови постачання товарів (прийому-здачі виконаних робіт або послуг), умови здачі (прийому) товару (робіт, послуг), упаковка і маркіровка, форс-мажорні обставини, санкції і рекламації, арбітраж, юридичні адреси, поштові і платіжні реквізити сторін, додаткові (факультативні) умови (за угодою сторін).

Відповідно до статті 4 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” одним з видів зовнішньоекономічної діяльності є товарообмінні (бартерні) операції і інша діяльність, яка здійснюється на формах зустрічної торгівлі між суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності і іноземними суб'єктами господарської діяльності.

Згідно з пунктом 1 Указу Президента України „Про регулювання бартерних (товарообмінних) операції області зовнішньоекономічної діяльності” № 84/95 від 27.01.1995, бартерна (товарообмінна) операція у області зовнішньоекономічної діяльності - це один з видів, експортно-імпортних операцій, оформлених єдиним договором між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України і іноземним суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, не опосередкований рухом грошових: коштів у готівковій або безготівковій формі. У бартерному договорі вказується загальна вартість товарів, які експортуються, і загальна вартість товарів, які імпортуються за цим договором, виражені в іноземній валюті з обов'язковим визначенням її в доларах США.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акти прийому-передачі електроенергії, підписані корпорацією „Wellesley Іnс”, споживачами Республіки Крим і Державною акціонерною енергопостачальною компанією „Крименерго” не відповідають вимогам чинного законодавства України відносно форми, змісту і реквізитів, передбачених для зовнішньоекономічних договорів (угод), у зв'язку з чим немає підстав вважати ці акти зовнішньоекономічними договорами (угодами), укладеними Державною акціонерною енергопостачальною компанією „Крименерго” та корпорацією „Wellesley Іnс.”

Отже, матеріалами справи підтверджується, що транзит електроенергії на адресу споживачів Республіки Крим здійснювався Державною акціонерною енергопостачальною компанією „Крименерго” на підставі договору № 1-26/16 від 20.01.1996, який був укладений між Державною акціонерною енергопостачальною компанією „Крименерго”, акціонерним товариством „АМП” - резидентом України, що виключає можливість нарахування пені за порушення термінів стрічних постачань товарів (виконання робіт, надання послуг) бартерним договором, як це передбачено статтею 13 Указу Президента України „Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у області зовнішньоекономічної діяльності” № 84\95 і 27.01.1995.

Статтею 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994 185\94-ВР передбачено, що виручка резидентів в іноземній валюті повинна бути зарахована на їх валютні рахунки в уповноважених банках в терміни виплати заборгованості, вказані в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митне оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, і разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акту іншого документа, підтверджуючого виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Отже, статтею 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків іноземній валюті” встановлено, що за порушення резидентами термінів, встановлених статтею 1 Закону, передбачається стягнення пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми не отриманої виручки (митній вартості продукції, що недопостачає) в іноземній валюті, перераховану грошову одиницю України по валютному курсу Національного Банку України на день виникнення заборгованості.

Стаття 11 Указу Президента України „Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій області зовнішньоекономічної діяльності” від 27.01.1995 № 84\95 встановлює те, що товари, які імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України, в терміни, визначені в такому договорі, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (дати виписки вивізної митної декларації) товарів, які фактично експортовані за бартерним договором, а у разі експорту за бартерним договором робіт, надання послуг – з дати підписання акту або іншого документа, який засвідчує виконання робіт, надання послуг. Цей термін не припиняється і не поновлюється у разі зміни предмету бартерного договору.

Таким чином, аналіз договорів на транзит електроенергії № б\н від 28.12.1995 між Державною акціонерною енергопостачальною компанією „Крименерго”, санаторієм „Південний” і корпорацією „Wellesley Іnс”, № 4-Г від 01.04.1996, № Р-1 від 23.10.1996 між Державною акціонерною енергопостачальною компанією „Крименерго” і фірмою „Raven Tranding Соrp” вказує на відсутність підстав вважати їх зовнішньоекономічними контрактами, такими, які відповідають вимогам згаданих нормативних актів у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що виключає можливість нарахування фінансових санкцій згідно Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994 № 185\94-ВР і Указу Президента України „Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій в області зовнішньоекономічної діяльності” від 27.01.1995 № 84\95, що також підтверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи № 1875 від 12.11.2001.

Згідно Закону України „Про державну податкову службу в України” від 04.12.1990 № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями за станом момент проведення перевірки) Державна податкова інспекція в місті Сімферополі в Автономної Республіці Крим користувалася як контролюючий орган всіма наданим законодавством правами, зокрема статтею 11 вказаного Закону державній податковій інспекції надане право одержувати у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірок, вилучати у підприємств, установ і організацій документи, які свідчать про несплату податків, запрошувати і одержувати інформацію в банківських установах, митних органах Державному реєстрі і т.д.

Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом, з метою забезпечення доказів, що підтверджують розрахунки за договорами вказаними в акті перевірки, були витребувані документи у Головного управління служби безпеки України в Автономній Республіці Крим та Київському науково-дослідному інституті судових експертиз, також позивач звертався до установи банку про надання інформації з питання проведення з відкритим акціонерним товариством „Крименерго” розрахунків за транзит електроенергії у 1995-1997 роках. Проте, на вказані запити, документи представлені не були.

На момент проведення перевірки позивача діяв „Порядок оформлення і реалізації документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами”, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 01.06.1998 № 266, згідно з пунктом 1.4 і пунктів „а-б” пункту 1 розділу II якими встановлено, що факти порушень податкового і валютного законодавства повинні бути викладені в акті перевірки ясно, об'єктивно, повно, з посиланням на докази, які зафіксовані в податкових, бухгалтерських регістрах і достовірно підтверджують наявність вказаних фактів. До доказів, які використовуються для підтвердження встановлених перевіркою фактів податкових порушень, відносяться: письмові докази (первинні документи, звіти, розрахунки і інші документи, в яких викладені або зафіксовані обставини, для правильного ухвалення рішення за результатами перевірки, оформлені у письмовій формі, пояснення посадовців і інших працівник підприємства, яке перевіряється).

Також, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що акт відповідача, який покладено в основу спірного рішення, складений з порушенням вказаного порядку, оскільки його зміст не містить які-небудь посилання на вказані докази.

З зазначеного випливає, що Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим не був доведений факт порушення позивачем валютного законодавства, тоді як такий обов'язок покладений на нього нормою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи до уваги наведені обставини справи, судова колегія дійшла висновку, що постанова господарського суду Автономної Республіки Крим ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин, що мають суттєве значення, відповідає нормам матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

                    Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

                    Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.08.2006 у справі №2-25/117.1-2006А залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                        О.В. Дугаренко

Судді                                                                      І.В. Черткова

                                                                      І.В. Антонова