Постанова № 12407820, 06.06.2006, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ копія

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

01 червня 2006 року Справа № 2-26/2742-2006                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Антонової І.В.,

суддів                                                                      Лисенко В.А.,

                                                                                          Дугаренко О.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Мацак Тимофій Семенович (повноваження перевірені), директор товариства з обмеженою відповідальністю "Ялтабакалія";

Ржевський Григорій Олександрович, довіреність № 39 від 25.10.05, товариство з обмеженою відповідальністю "Ялтабакалія";

відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "КОДО";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ялтабакалія" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Проніна О.Л.) від 28.04.2006 у справі №2-26/2742-2006

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Ялтабакалія" (Южнобережне шосе, 42, місто Ялта, 98600)

до           товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "КОДО" (вул. Місхорська, 4/1, к. 46, місто Ялта, 98612)

про визнання недійсним договору;

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "КОДО"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ялтабакалія"

про стягнення 509698,80 грн.

                                                  ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Проніна О.Л.) від 28.04.2006 у справі № 2-26/2742-2006 первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю „Ялтабакалія до товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Кодо” про визнання договору оренди нежилого приміщення від 07.11.2001 і повернення позивачу об’єкту оренди, розташованого за адресою: Південнобережне шосе, 42, місто Ялта, задоволено.

Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Кодо” до товариства з обмеженою відповідальністю „Ялтабакалія” про компенсацію вартості невідокремлених поліпшень у сумі 509698,8 грн. задоволено частково.

Визнаний недійсним та припинений на майбутнє договір оренди, укладений між колективним підприємством „Ялтабакалія та товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Кодо”.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Кодо” зобов’язано повернути товариству з обмеженою відповідальністю „Ялтабакалія” нежиле приміщення - тарний склад загальною площею 220 кв.м., розташоване по Південобережному шосе, 42 у м. Ялта, яке було передано за договором оренди від 07.11.2001, за актом прийому-передачі.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Кодо” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Ялтабакалія” 85 грн. державного мита та 118 грн. зі сплати послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Ялтабакалія” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Кодо” 486 476 грн., 4864,75 грн. витрат зі с плати державного мита, 112,62 грн. витрат зі сплати послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 5144,80 грн.

В інший частині позовних вимог за зустрічним позовом товариству з обмеженою відповідальністю „Фірма „Кодо” відмовлено.

Скасовані заходи до забезпечення позову викладені в ухвалі господарського суду від 03.04.2006, якою господарським судом Автономної Республіки Крим був накладений арешт на нежиле приміщення - тарний склад загальною площею 220 кв.м. розташоване по Південобережному шосе, 42 у м. Ялта.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю „Ялтабакалія” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рушення в частині стягнення з нього витрат на проведення робіт з поліпшення приміщення, яке орендується, у розмірі 486476,00 грн.

В апеляційній скарзі заявник вказує на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права, які призвели до невірної оцінки фактичних обставин справи і необґрунтованим висновкам при прийнятті рішення у справі.

Обґрунтування апеляційної скарги полягають у тому, що, відповідно до пунктів 2.4.1 та 2.1.5 договору оренди від 07.11.2001 орендар має право проводити поліпшення, реконструкцію, технічне переоснащення орендованого майна за узгодженням з орендодавцем.

Відповідно до статті 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 483 від 11.04.2002 „Про порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи” до документів для узгодження поліпшень приміщення, що орендується, орендарю необхідне було надати проектно-кошторисну документацію.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Кодо” до початку будівництва не надало проектно-кошторисної документації позивачу і не привело її у відповідність з вимогами орендодавця, тим самим кошториси не були узгоджені з товариством з обмеженою відповідальністю „Ялтабакалія”.

Також товариство з обмеженою відповідальністю „Ялтабакалія” вважає, що рішення від 28.04.2006 в частині стягнення з нього витрат на невідокремлені поліпшення приміщення у розмірі 486476,00 грн. є необґрунтованим, оскільки договір не був розірваний за ініціативою орендодавця, а був визнаний недійсним за рішенням господарського суду.

Заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.05.2006 було відкрите апеляційне провадження по апеляційній скарзі товариства з обмеженою відповідальністю „Ялтабакалія”.

У судове засідання 01.06.2006 представник товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Кодо” не з’явився, телеграмою від 01.06.2006 просив суд відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку свого представника у судове засідання.

Розглянувши заявлене клопотання відповідача, судова колегія не знайшла підстав для відкладення розгляду справи і вважає матеріали справи достатніми для розгляду апеляційної скарги по суті у відсутності нез’явившегося представника відповідача.

Розглянувши справу повторно в порядку, передбаченому статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

07.11.2001 між Колективним підприємством „Ялтабакалія”, правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю „Ялтабакалія”, та товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Кодо” був укладений договір оренди нежилого приміщення –тарного складу загальною площею 220 кв.м., розташованого за адресою: Південнобережне шосе, 42, місто Ялта., відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю „Ялтабакалія” передало, а товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Кодо” прийняло у тимчасове платне користування нерухоме майно.

При укладанні договору, сторони домовилися, що передача майна за договором оренди має бути здійснена протягом п’яти днів з дати підписання договору та оформлена актом прийому-передачи майна, який є невід’ємним додатком до Договору.

Крім того, пунктом 4.1 Договору передбачено, що строк оренди приміщення за оспорюваним правочином встановлюється у десять років, який починає свій перебіг з дати складання акта прийому-передачі відповідно до пункту 1.1 Договору.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, акт прийому-передачі майна складений не був.

Заслухавши представників товариства з обмеженою відповідальністю „Ялтабакалія”, ознайомившись з матеріалами справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 153 Цивільного Кодексу Української РСР у редакції Закону від 18.07.1963, який діяв на момент виникнення правовідносин сторін, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до даних вимог закону, суттєвими визнаються ті умови, які прямо вказані в якості таких у нормах діючого законодавства, або ті, які необхідні для договорів даного виду.

Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” (з доповненнями згідно із Законом від 13.09.2001) на час укладення сторонами оспорюваного договору, оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачене законодавством та договором оренди.

Стаття 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” визначає перелік істотних умов договору оренди, якими, зокрема, є: об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), порядок виконання амортизаційних відрахувань, відповідальність сторін.

Оспорюваний позивачем договір не містить зазначених істотних умов, які необхідні для договорів оренди.

Згідно з частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2004, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки між позивачем та відповідачем у справі продовжують існувати права та обов’язки, які виникли у 2001 році, до даних правовідносин сторін підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу України в редакції Закону від 16.01.2003 року.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, законодавством, зокрема віднесено те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншім актам цивільного законодавства.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 630 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

Перелік викладеного свідчить про те, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що підтверджена матеріалами справи відсутність у договорі оренди істотних умов стосовно вартості об’єкта оренди, порядку використання амортизаційних врахувань, відповідальності сторін є підставою для визнання його недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення.

Проте, винятком з цього правила становлять угоди, із змісту яких вбачається, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути все одержане за ними, в даному випадку - здійснене користування за договором майнового найму.

Таким чином, вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Ялтабакалія” щодо зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Кодо” повернути об’єкт оренди нежилого приміщення –тарного складу є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а висновки суду першої інстанції про необхідність зазначення у судовому рішенні про те, що одночасно з визнанням оспорюваного договору недійсним його дія припиняється лише на майбутнє є правильними.

Разом з тим, судова колегія вважає, що рішення суду в частині задоволення зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Кодо” про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Ялтабакалія” невідокремлених поліпшень у сумі 486476,00 грн. прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 2.1.5 Договору від 07.11.2005 у випадку дострокового розірвання договору орендодавець зобов’язався відшкодувати вартість невідокремлених поліпшень здійснених за його згодою. Невідокремлені поліпшення здійснюються орендарем зі згодою орендодавця. Кошторис робіт і вартість обладнання оформлюються додатком до договору.

Відповідно до пункту 2.4.1 Договору орендар має право за погодженням орендодавця за рахунок власних коштів здійснювати реконструкції, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

В листі Фонду державного майна України від 07.06.04 № 10-36-7638 зазначено, що проектно-кошторисна документація вважається погодженою орендодавцем у разі наявності в пакеті документації, документів, які подаються орендарем, а саме: проектно-кошторисна документація, яка містіть гриф погодження, що включає слово „Погоджую” із вказівкою посади, ініціалів і прізвища особи, якою погоджується проектно-кошторисна документація, її особистий підпис і дата узгодження: листа орендодавця про надання згоди на здійснення поліпшень, в якому міститься посилання на відповідну проектно-кошторисну документацію; листа орендодавця, в якому міститься погодження граничної суми витрат на поліпшення відповідно до кошторисної документації.

В порушення умов договору та вимогам листа Фонду державного майна України від 07.06.04 № 10-36-7638, на узгодження проведення поліпшень орендованого майна товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Кодо” надало позивачу лише лист без номера та дати (т. 1, а.с.100).

Як вбачається з матеріалів справи, проектно-кошторисна документація товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Кодо” надана позивачу не була.

В якості додатку до зустрічної позовної заяви товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Кодо” наданий суду кошторис поставки, монтажу та гарантійного обслуговування п’яти холодильних машин на суму 220622,40 грн., складений приватним підприємством „Агропромсервіс”.

Вказаний кошторис не містить відомостей про дату його складання, він також не затверджений керівником заявника - товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Кодо” (т. 1, а.с. 54).

На підтвердження понесених витрат позивачем по зустрічному позову надані суду також довідки про вартість виконаних робіт генеральним підрядником - товариством з обмеженою відповідальністю „Сейсмокруг”, акти прийому-передачи виконаних робіт, підсумкові відомості ресурсів, локальний кошторис на будівельні роботи, звідний кошторисний розрахунок, договірну вартість на будівництво складів, підписані директором товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Кодо” Харітоновим Є.Н. і керівником підрядної організації - товариства з обмеженою відповідальністю „Сейсмокруг” Сідаш А.Л. (т.1, а.с. 55-88).

Однак зазначені документи містять лише позначку „до договору” і не містять відомостей про дату їх складення.

Підрядний договір на здійснення будівельних робіт товариством з обмеженою відповідальністю „Сейсмокруг” відсутній.

Вказане з’явилося підставою для відмови позивача у відшкодуванні витрат в сумі 509698, 80 грн., начебто понесених відповідачем.

Згідно з висновками експертизи № 576 від 20.03.2006, проведеної Кримським науково-дослідницьким інститутом судових експертиз на підставі ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.11-02.12.2005, вартість невід’ємних поліпшень тарного складу, здійснених товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Кодо”, складає 486476, 00 грн.

Згідно з частиною 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Для дачі висновку у розпорядження експерта товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Кодо” були надані ті ж самі документи, що у якості додатку до зустрічного позову були представлені суду.

Однак досліджені експертом документи вже мали дату їх виготовлення - грудень 2003 року-березень 2004 року (т. 2, а.с. 30-83), змінилася у зазначених документах і вказівка на особу, що підписала їх від імені підрядника: замість Сідаша А.Л. вказані документи підписані особою, посадовий стан та прізвище якої не вказано.

Вказане ставить під сумнів твердження позивача по зустрічному позову про здійснення ним будівельних робіт на суму 509698,80 грн.

Крім того, ліцензія Міністерства архітектури і будівельної політики Автономної Республіки Крим на пошукові та проектні роботи в будівництві, спорудження підтримуючих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних та транспортних мереж, включаючи сейсмічні райони та особливо складні інженерно-геологічні умови, була видана товариству з обмеженою відповідальністю „Сейсмокруг” лише 05.05.2004, тобто в період коли будівельні роботи, згідно з наданими відповідачем доказами вже не здійснювалися.

Приймаючи до уваги те, що експертом при проведенні експертизи досліджувалися тільки документи, які містяться у другому томі справи (про що є позначка на документах), а також те, що ліцензія на здійснення будівельних робіт була отримана товариством з обмеженою відповідальністю „Сейсмокруг” 05.05.04, судова колегія критично ставиться до висновків експертизи і не може прийняти їх як доказ у справі.

Згідно зі статтею 778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Доказів отримання згоди позивача на здійснення поліпшень орендованого майна товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Кодо” суду не надало.

Крім того, відповідно до умов договору від 07.11.2001, позивач зобов’язався компенсувати невідокремлені поліпшення на момент закінчення оренди тільки у випадку його дострокового розірвання.

Оскільки судом вказаний договір не розривається, а визнається недійсним, підстави для задоволення вимог, які містяться у зустрічному позову, відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Ялтабакалія” задовольнити.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Проніна О.Л.) від 28.04.2006 у справі № 2-26/2742-2006 змінити.

В частині задоволення первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю „Ялтабакалія” про визнання недійсним та припинення на майбутнє договору оренди нежилого приміщення від 07.11.2001 та зобов’язання товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Кодо” повернути товариству з обмеженою відповідальністю „Ялтабакалія” нежиле приміщення-тарний склад площею 220 кв.м., розташоване за адресою: Південнобережне шосе, 42, місто Ялта, передане за договором оренди 07.11.2001, рішення суду залишити без змін.

В задоволенні зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Кодо” про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Ялтабакалія” в якості вартості невідокремлених поліпшень орендованого майна 509698,8 грн. відмовити.

Пункт 3 рішення щодо скасування заходів з забезпечення позову, викладених в ухвалі суду від 03.04.2006, залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Кодо” (Код ЄДРПОУ 24025298, р/р 260093001440530 у ЯФ Акціонерний комерційний банк „Національний кредит”, МФО 384715) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Ялтабакалія” (Код ЄДРПОУ 19191646, р/р 26005515119690 у ЯФ Акціонерний комерційний банк „Укрсоцбанк”, МФО 324270) 85,00 грн. державного мита, 118,00 грн. зі сплати послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                  І.В. Антонова

Судді                                                                                В.А. Лисенко

                                                                                О.В. Дугаренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя І.В. Антонова