Постанова № 12407751, 10.11.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.10                                                                                           Справа № 8/66-1287

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                       Кордюк Г.Т.

суддів:                                                                       Краєвська М.В.

                                                                                                     Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріар", вул. Руська, 21, м. Тернопіль

на рішення господарського суду Тернопільської області від 20.09.2010р.

у справі № 8/66-1287

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріар", вул. Руська, 21, м. Тернопіль

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Софт" вул. Шашкевича, 3/71,Тернопіль

до відповідача: Головного управління юстиції у Тернопільській області підрозділу примусового виконання рішень відділу виконавчої служби, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль

про: зобов'язання Головного управління юстиції у Тернопільській області підрозділ примусового виконання рішень відділу ДВС зупинити виконавче провадження за постановою про відкриття виконавчого провадження № 685;

- виключення з акта опису й арешту рухомого майна, а саме:

Мультиплексор Paradyne - 8 шт.;

Мультиплексор IES 1148-51 - 2 шт.;

Мультиплексор IES 1000 - 1 шт.;

Маршрутизатор Cisco AS5350 - 1 шт.;

Маршрутизатор Catalist 3560G - 1 шт.;

стійка Zyxel ASC 1024 - 1 шт.;

Модуль ASL20L-01 на 20 абонентських портів - 2 шт.;

Системний блок НЕО (Pentium DC 2.6. (E5300) - 1 шт.;

Монітор 19" Samsung 943NW TFT - 1 шт.;

Привід RSamsung - 1 шт.;

Жорсткий диск HDD Seagate 1,5 Tb 5900 - 1 шт.;

Жорсткий диск HDD Samsung HD103SI - 1 шт.

Представники:

від позивача: не з»явився.

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з»явився.

від відповідача: Мулик П.І.- старший державний виконавець

Роз”яснено права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 29.09.2010 року у справі №8/66-1287(суддя Гирила І.М.) в порядку ст.24 ГПК України у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріар", вул. Руська, 21, м. Тернопіль відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що згідно вимог ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», п.4 роз»яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. №04-5/365 «Про деякі питання практики виконання рішень ухвал, постанов господарських судів України», абзацу другого пункту 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.08.76р. №6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», відповідачами у спорах щодо виключення майна з акту опису та арешту майна має бути боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в небохідних випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.З врахуванням того, що позивачем не надано згоди на заміну первісного відповідача належним відповідачем, господарський суд прийшов до висновку про те, що позивачем неправильно визначено склад і процесуальне становище учасників судового процесу, позов пред»явлено до неналежного відповідача, при цьому судом зазначено, що позивач не позбавлений права повторно звернутись до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з актів опису та арешту), правильно визначивши при цьому склад та процесуальне становище учасників судового процесу, в т.ч. і стягувача –ВАТ "Фольксбанк".

Не погодившись з прийнятим господарським судом рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми процесуального права, вказавши на те, що судом не доведено до відома позивача про те, що суд дійшов висновку про заміну відповідача по справі.Вказуючи наведене, покликається на інформаційний лист ВГС України від 29.09.2009р. за №01-08/530, згідно якого якщо позивач не погоджується із заміною первісного позивача належним відповідачем, то суд в залежності від конкретних обставин справи може відповідно до ч.1 ст.24 ГПК України, за своєю ініціативою залучити до участі у справі іншого відповідача, який є належним або розглянути справу згідно із поданим позовом. Разом з тим зазначено про те, що суд неодноразово ставив питання про те, чи є головне управління юстиції у Тернопільській області, підрозділ примусового виконання рішень відділу ДВС належним відповідачем по справі, позивачем позовні вимоги були підтримані.В порушення ч.1 ст.24 ГПК України, ст.65 ГПК України господарським судом не було забезпечено залучення в якості відповідачів ТОВ «Стар Софт»(боржника) та ПАТ «Фольксбанк»(стягувач або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно), тому господарським судом сторонам не створено умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, що на думку позивача у справі є порушенням ст.4-3 ГПК України.

Відповідачем, на вимогу ухвали суду, подано відзив на апеляційну скаргу, в якій доводи апеляційної скарги заперечено, вказавши на те, що у позовній заяві позивачем не надано доказів, яким чином Підрозділ оспорює або порушує його право на майно, не зазначає фактів порушення ним права позивача.Відповідно до ч.2 ст.24 ГПК України, господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем, однак із оскаржуваної ухвали встановлено, що у судовому засіданні 20.09.2010 року уповноважений представник позивача згоди на заміну первісного відповідача належним відповідачем не надав, з позицією Підрозділу щодо заміни останнього належним відповідачем не погодився, отже, даний позов пред'явлено до неналежного відповідача, що є самостійною і достатньою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. У відзиві, відповідач вважає, що державним виконавцем забезпечено належне виконання рішення суду, яке набрало законної сили, а дії такими, що вчинені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Учасники судового процесу про час та місце засідання суду належним чином були повідомлені.

Розпорядженням виконуючого обов»язки голови суду проведено зміни щодо складу колегії суду.

Через канцелярію суду надійшла телеграма із зазначенням номеру справи, яка містить клопотання про відкладення розгляду справи без зазначення відправника та уповноваженої особи заявляти клопотання, а також інших відомостей, які б дали можливість визначити відправника, в зв»язку із чим заявлене клопотання колегією суддів не розгладалось.

В судове засідання 10.11.2010р. представники позивача та третьої особи не з'явились, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, в зв'язку з наступним.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 24.06.2010р. Підрозділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Тернопільській області, м.Тернопіль, на виконання наказу господарського суду Тернопільської області у справі № 14/70-1184 від 02.06.2010р., яким з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Софт" на користь Відкритого акціонерного товариства "ФОЛЬКСБАНК" стягнуто: 1 196 240 доларів США 01 цент суми неповерненого кредиту, що по офіційному курсу НБУ станом на 14.05.2009р. становить 9 121 569,32 грн.; 78 419 доларів США 97 центів заборгованості по несплачених процентах за користування кредитом, що по офіційному курсу НБУ станом на 14.05.2009р. становить 597 967,95 грн.; 3837 доларів США 97 центів пені за порушення строків повернення кредиту, що по офіційному курсу НБУ станом на 14.05.2009р. становить 29 565 грн.; 25500 грн. в рахунок повернення сплаченого державного мита та 312 грн. 50 коп. в рахунок повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Стар Софт", вул. Шашкевича, 3/71, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 21133679, в межах суми звернення стягнення 9774914,77 грн.

02.07.2010р. державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Тернопільській області, на підставі ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про арешт коштів боржника.

Державним виконавцем ІІ відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції у Тернопільській області при примусовому виконанні наказу господарського суду Тернопілсьької області № 14/70-1184 від 02.06.2010р. про стягнення на користь ВАТ "Фольксбанк" з ТОВ "Стар Софт" 13.07.2010р. проведено опис і арешт майна ТОВ "Стар Софт", до переліку якого увійшло, згідно тверджень позивача - ТОВ "Бріар" і майно, яке належить йому на праві власності, а саме: Мультиплексор Paradyne - 8 шт.; Мультиплексор Zyxel IES 1148-51 - 2 шт.; Мультиплексор Zyxel IES 1000 - 1 шт.; Маршрутизатор Cisco AS5350 - 1 шт.; Маршрутизатор Catalist 3560G - 1 шт.; ADSL стійка Zyxel ASC 1024 - 1 шт.; Модуль ASL20L-01 на 20 абонентських портів - 2 шт.; Системний блок НЕО (Pentium DC 2.6. (E5300) - 1 шт.; Монітор 19" Samsung 943NW TFT - 1 шт.; Привід DVD RSamsung - 1 шт.; Жорсткий диск HDD Seagate 1,5 Tb 5900 - 1 шт.; Жорсткий диск HDD Samsung HD103SI - 1 шт., про що складено відповідні акти опису й арешту майна серій АА за №№ 008953, 008960, 008961, 008962, 008963, 008964, 008994, 008993 (в матеріалах справи).

21.07.2010р. ТОВ "Стар Софт" листом за № 77 повідомило ТОВ "Бріар" про опис та арешт майна, яке є його власністю та знаходилося на технічних майданчиках ТОВ "Стар Софт".

28.07.2010р. позивачем до господарського суду подана позовна заява про зобов'язання Головного управління юстиції у Тернопільській області підрозділ примусового виконання рішень відділу ДВС зупинити виконавче провадження за постановою про відкриття виконавчого провадження № 685, виключення з акта опису й арешту рухомого майна.

В підтвердження правомірності своїх вимог позивачем представлено документи, які засвідчують факт наявності у позивача, станом на день відкриття відповідачем виконавчого провадження та складання Актів опису і арешту майна, права власності на майно, що є предметом спору у даній справі, а саме: накладну № 29027 від 28.05.2010р., видаткові накладні № РН –0000234 від 30.10.2009р., № РН –0000045 від 03.12.2009р., №РН-0000123 від 09.12.2009р., № РН –0000056 від 18.01.2010р., № РН-0000466 від 27.04.2010р.; договір купівлі –продажу № 01/06-07 від 01.07.2007р. та додатки до нього № 1 від 04.06.2007р., № 2 від 18.06.2007р., № 3 від 04.01.2008р., № 4 від 15.01.2008р., № 5 від 05.05.2008р., № 6 від 17.07.2008р., № 7 від 01.09.2008р., № 8 від 12.12.2008р., № 9 від 26.12.2008р., № 10 від 24.06.2009р., акти приймання –передачі товару від 04.06.2007р., від 18.06.2007р., від 04.01.2008р., від 15.01.2008р., від 05.05.2008р., від 17.07.2008р., від 01.09.2008р., від 12.12.2008р., від 26.12.2008р., від 24.06.2009р., акти приймання –передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів та довідку № 11 від 07.09.2010р. про знаходження спірного майна, станом на 30.06.2010р. на балансі ТОВ "Бріар".

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Бріар" лише 09.09.2010р., тобто після порушення провадження у даній справі, звернулося до Головного управління юстиції у Тернопільській області підрозділу примусового виконання рішень відділу виконавчої служби, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль з клопотанням № 13 від 07.09.2010р. про виключення майна, яке належить йому на праві власності з актів опису., із долученням згідно додатку підтверджуючих документів.

На виконання вимог Закону, 06.08.2010р. постановою старшого державного виконавця Мулика П.І. виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду № 14/70-1184 від 02.06.2010р., на підставі якого було відкрите виконавче провадження, описане та арештоване майно, зупинено, про що винесена відповідна постанова (в матеріалах справи).

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Як вбачається з резолютивної частини оскаржуваного рішення, вимога позивача про звільнення майна з-під арешту, місцевим господарським судом не задоволена.

Колегія апеляційного господарського суду погоджується з зазначеним вище висновком місцевого суду щодо відмови у задоволенні вимог позивача та вважає його вірним.

Судова колегія зазначає, що місцевий господарський суд в процесі розгляду справи правильно вказав на те, що позивачем неправильно визначено склад і процесуальне становище учасників судового процессу, позов пред»явлено до неналежного відповідача.

Так, в пункті 4 роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/365 від 28.03.2002 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», зазначено, що відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник.

Згідно з абзацом другим п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.08.1976 року «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», відповідачами в справі цієї категорії має бути боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

З зазначеного вище вбачається, що боржником по даній справі є ТОВ «Стар Софт». Проте, місцевим господарським судом не було залучено останнього в якості належного відповідача, так як повноважний представник позивача згоди на заміну первісного відповідача належним відповідачем не надав, з позицією Підрозділу щодо заміни останнього належним відповідачем не погодився, про що зазначено в протоколі судового засідання від 20.09.2010р., письмових зауважень з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу в порядку ст.81-1 ГПК України до матеріалів справи не долучено, не зазначено про такі зсилання і в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч.2 ст.24 ГПК України, господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Отже, в процесі розгляду апеляційної скарги, колегією суддів встанволено, що судом першої інстанції вирішуючи даний спір досліджено належним чином чи є Підрозділ відповідач, особою, яка повинна відповідати за заявленим позовом у цій справі, тим самим встановивши відсутність правових підстав для задоволення позовної заяви, у зв»язку із тим, що позов пред»явлено до неналежного відповідача, згоду на заміну якого належним відповідачем позивачем не надано.

Як вже зазначалось, відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України „Про виконавче провадження” особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Звільнення майна з-під арешту відбувається або шляхом звернення з такою вимогою до суду або в адміністративному порядку до начальника відповідного органу державної виконавчої служби.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 р. №14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” передбачено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками, але володіють ним на законних правах.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що орган державної виконавчої служби не може бути відповідачем у спорі щодо виключення майна з акту опису й арешту, а боржник, так як на його майно накладено арешт, а позивачем може бути лише особа, яка вважає, що майно належить їй, а не боржникові.

Щодо позовних вимог позивача про зобов»язання Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Тернопільській області зупинити виконавче провадження за постановою про відкриття виконавчого провадження, то такі вимоги не відповідають способам захисту, встановленим ст.16 ЦК України та не можуть бути предметом розгляду позовного провадження відповідно до вимог ст.12 ГПК України та ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», а можуть бути предметом розгляду поданої скарги в порядку ст.121-2 ГПК України, а отже до задоволення не підлягають (якщо суд прийде до висновку, що предмет позову не відповідає, встановленим законом способам захисту прав, суд повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження у справі, Постанова Верховного Суду України від 13.07.2004р.).

Разом з тим, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються наведеним та матеріалами справи, а тому не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Тернопільської області від 20.09.2010 р. у справі № 8/66-1287 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріар", вул. Руська, 21, м. Тернопіль без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку

3.Матеріали справи повернути в господарський суд Тернопільської області.

Головуючий-суддя                               Кордюк Г.Т.

Суддя                                                                                           Краєвська М.В.

Суддя                                                                                 Якімець Г.Г.